Ухвала

іменем україни

14 січня 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

КоротунаВ.М., Дем'яносова М.В., Маляренка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який уточнив під час розгляду справи, до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що згідно з наказом ПАТ «Дельта Банк» від 01 березня 2013 року його було прийнято на роботу на посаду начальника відділу споживчого кредитування м. Кривий Ріг управління споживчого кредитування Дніпровського регіону департаменту розвитку мережі споживчого кредитування лівобережної України. Наказом ПАТ «Дельта Банк» від 15 вересня 2014 року його було звільнено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату. Проте з даним наказом позивач не згодний, оскільки на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України роботодавець зобов'язаний запропонувати йому всі наявні на підприємстві, установі, організації вакантні посади, які б відповідали професії чи спеціальності такого працівника, однак ПАТ «Дельта Банк» не було позивачу запропоновано інші наявні в установі посади, чим було порушено вимоги ч. 3 ст. 492 КЗпП України.

Враховуючи викладене, позивач просив визнати незаконним наказ ПАТ «Дельта Банк» від 15 вересня 2014 року № 1241-к/ТР про його звільнення з посади начальника відділу споживчого кредитування Дніпровського регіону департаменту розвитку мережі споживчого кредитування лівобережної України; поновити його на посаді начальника відділу споживчого кредитування Дніпровського регіону департаменту розвитку мережі споживчого кредитування лівобережної України ПАТ «Дельта Банк»; стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 вересня 2014 року до 18 травня 2015 року включно у розмірі 10 506 грн 72 коп.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2015 року, позов задоволено.

Визнано незаконним наказ ПАТ «Дельта Банк» від 15 вересня 2014 року № 1241-к/ТР про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника відділу споживчого кредитування Дніпровського регіону департаменту розвитку мережі споживчого кредитування лівобережної України.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника відділу споживчого кредитування Дніпровського регіону департаменту розвитку мережі споживчого кредитування лівобережної України ПАТ «Дельта Банк».

Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 вересня 2014 року по 18 травня 2015 року включно у розмірі 10 506 грн 72 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що з боку відповідача було допущено порушення вимог ч. 3 ст. ст. 492 КЗпП України, дійшов правильного висновку щодо поновлення позивача на роботі та враховуючи положення ст. 235 КЗпП України обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, отже, судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Коротун

М.В.Дем'яносов

А.В.Маляренко