справа №2- 87/2007рік

             РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

10 січня 2007р                                               Верхньодніпровський районний суд

Дніпропетровської області в складі:

головуючого- судді Дігтярь Н.В. при секретарі - Рижковій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду М.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби у Верхньодніпровському районі про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної виконавчої служби у Верхньодніпровському районі, посилаючись на те, що він являється платником аліментів на утримання неповнолітньої дитини-сина ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2. Постановою державного виконавця Державної виконавчої служби у Верхньодніпровському районі від 14.08.2006р на його майно, в т.ч. на квартиру, розташовану АДРЕСА_1, був накладений арешт з цілю збереження його майна для послідуючої реалізації, оскільки за ним малась заборгованість по аліментам. Після чого питання про погашення заборгованості зі стагувачем було вирішене, про що стягувач направила державній виконавчій службі листа, що претензій до нього немає, але держвиконавець відмовив йому в знятті арешту з майна, посилаючись на те, що по незакінченому виконавчому провадженню арешт з майна може бути знятий тільки за рішенням суду.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в прийнятті рішення покладається на думку суду, пояснила, що на день накладення арешту на майно позивача малась заборгованість по аліментам, на теперішній час заборгованість відсутня.

Третя особа на стороні позивача не заперечує проти позовних вимог, пояснила, що заборгованість по аліментам на день розгляду справи відсутня.

Вислухавши пояснення сторін, третьої особи, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню зі слідуючих підстав:

14 серпня 2006р державним виконавцем Державної виконавчої служби у Верхньодніпровському районі Підгірною О.М. в цілях виконання рішення суду про стягнення аліментів з позивача на користь третьої особи-ОСОБА_2 винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, в т.ч. квартири, розташованої в АДРЕСА_1, з метою збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі на реалізацію. Станом на 14.08.2006р заборгованість по аліментам складала 8013грн. 34коп.

22.08.2006 стягувач направила до виконавчої служби листа про сплату боржником заборгованості по аліментам і про відсутність такої.

В задоволенні заяви позивача про зняття арешту з арештованого майна в звязку з відсутність заборгованості, було відмовлено на підставі ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», з посиланням на те, що по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Судом встановлено, що після арешту майна позивачем станом на 22.08.2006р була сплачена заборгованість по аліментам в повному обсязі, на день розгляду справи заборгованості немає, боржник щомісячно сплачує аліменти, про що підтвердила суду стягувач.

Таким чином, підстав для тримання майна позивача під арештом немає, посилання державного виконавця на те, що аліменти є періодичними платежами і виконавчий лист буде перебувати на виконанні до досягнення дитиною 18-річного віку - безпідставні, а наявність арешту порушує права позивача як власника, оскільки перешкоджає в здійсненні права власності по відношенню до арештованого майна, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Зняти арешт з майна, що належить ОСОБА_1, 1980р народження, мешкаючому в АДРЕСА_1, в тому числі- з квартири АДРЕСА_2, накладений постановою державного виконавця Державної виконавчої служби у Верхньодніпровському районі, та скасувати заборону на його відчуження.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Заява про оскарження рішення може бути подана на протязі десяти днів з дня винесення рішення. Апеляційна скарга подається на протязі двадцяти днів з дня подачі заяви про оскарження.