АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 1585/ 2009 Головуючий по 1-й інстанції
Чередников С.М.
Суддя-доповідач: Дорош А.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 червня 2009 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Гасія Ю.В.
Суддів: Дорош А.І., Обідіної О.І.
при секретарі Гнатюк О.С.
з участю
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представників відповідачів ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 березня 2009 року
по цивільній справі за позовом обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, УМВС України в Полтавській області Чорну- хінського РВ УМВС України в Полтавській області про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію , -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2008 р. позивач обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Лубнитеплоенерго» звернувся до суду з вказаним позовом. Вказував, що у відповідності до наданих повноважень надає відповідачам послуги з теплопостачання, проте останні частково їх оплачували, у зв»язку з чим за період з 10.2006 р. по 01.12.2008 р. утворилася заборгованість в сумі 921, 67 грн. Просив стягнути з відповідачів на свою користь вказану суму заборгованості та витрати на ІТЗ 30 грн. солідарно.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 березня 2009 року позовні вимоги обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, УМВС України в Полтавській області Чорнухінського РВ УМВС України в Полтавській області про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію задоволені частково.
Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОКВПГТ «Лубнитеплоенерго» 921 грн. 67 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію та 30 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи, а всього 951,67 грн.
В частині вимог про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію з ОСОБА_4, ОСОБА_2, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, УМВС України в Полтавській області Чорнухінського РВ УМВС України в Полтавській області відмовлено.
Судові витрати у вигляді судового збору віднесені за рахунок держави.
В апеляційній скарзі Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області просить вищевказане рішення місцевого суду скасувати та постановити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 307 ч.1 п.2 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено і це не заперечується сторонами, що відповідачі, проживаючи по вул. АДРЕСА_1, споживаючи теплову енергію, у період з жовтня 2006 р. по 01.12.2008 р. сплачували за використану теплову енергію половину її вартості. Відповідач ОСОБА_2. перебуває на службі в ОВС України і тому він та члени його родини відповідно до ЗУ «Про міліцію» мають право на 50% знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг.
Задовольняючи частково позов про стягнення з МВС України на користь позивача суми заборгованості за спожиту теплову енергію пільговиком ОСОБА_2., місцевий суд виходив з того, що встановлені умови користування пільгами шляхом їх попередньої оплати самим пільговиком обмежують право останнього, що протирічить ст. 22 Конституції України, такий висновок підтверджується відсутністю коштів для покриття пільг, саме МВС України не забезпечує обласне та місцеві управління внутрішніх справ коштами на компенсаційні виплати пільгового матеріального забезпечення своїх працівників.
Проте, з таким висновком місцевого суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2. у період з 14.10.2004 р р. по 09.11.2008 р. проходив службу в Чорнухинському РВ ГУМВС України в Полтавській області ( а.с. 55), з 10.11.2008 р. працює в лінійному управлінні на Південній залізниці ГУМВС України на залізничному транспорті та відповідно до ч.4 ст.22 ЗУ «Про міліцію» він та члени його сім»ї мають право на 50 % знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг.
За період з 10.2006 р. по 01.12.2008 р. відповідачами сплачувалися кошти за послуги з теплопостачання з врахуванням 50% знижки, у зв»язку з чим утворилася заборгованість в сумі 921,67 грн.
Згідно п.п.2,5,8 «Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу», затвердженого Постановою КМ від 31.03.2003 р. № 426 , пільги, компенсації і гарантії, на які мають право пільговики, надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої частини фактичних витрат за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном, комунальними послугами та за проїзд. Відшкодування зазначених витрат провадиться щомісяця або раз на квартал за рішенням керівника установи. Для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом (квартирну плату), паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування, а також довідку про склад сім»ї ( раз на рік). Грошовий еквівалент наданих пільг, компенсацій виплачується пільговику установою разом з іншими помісячними виплатами (заробітна плата, грошове забезпечення, надбавки, премії, матеріальна винагорода тощо).
Як встановила колегія суддів, рішенням Конституційного Суду України у справі про соціальні гарантії громадян від 09.07.2007 р., дійсно окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій визнані такими, що не відповідають Конституції України, проте, не заперечуючи право відповідачів на пільгу, вищезазначений «Порядок надання пільг … « передбачає механізм їх надання, вказаний «Порядок…» є чинним і підлягає застосуванню до даної категорії пільговиків.
Тому, місцевий суд помилково прийшов до висновку про наявність в діях МВС України вини по утворенню заборгованості перед позивачем та поклав на нього цивільну відповідальність, при цьому змінивши підстави позову, оскільки, як вбачається, підставою позову є невиконання відповідачами зобов»язань по сплаті за спожиту теплову енергію. МВС України не перебуває у договірних відносинах з позивачем, а тому відсутні підстави стягнення суми заборгованості у даному спорі з МВС України.
Як встановила колегія суддів, 02.10.2008 р. укладено договір № 19 про умови надання послуг по централізованому опаленню та постачанню гарячої води між виробником - обласним виробничим підприємством теплового господарства «Лубнитеплоенерго» та виконавцем - Лубенським комунальним підприємством фірма «Житло». Будинок, у якому проживають позивачі, перебуває на балансі останнього. Згідно п. 5.2 вказаного договору розрахунки за отримані послуги з теплопостачання здійснюються мешканцями житлових будинків по діючим тарифам, що встановлені уповноваженими органами, безпосередньо на рахунок «Виробника» .
Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як встановила колегія суддів, квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить відповідачам ОСОБА_2., ОСОБА_4. та їх неповнолітнім дітям ОСОБА_5. 1995 р.н., ОСОБА_6. 1992 р.н. на підставі свідоцтва про право власності від 10.11.2008 р. /орган приватизації виконавчого комітету Лубенської міської ради/.
Згідно ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своє частки у праві спільної часткової власності зобов"язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов"язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов"язаннями, пов"язаними із спільним майном.
Оскільки, квартира відповідачів ними приватизована, то це передбачає рівність частки кожного співвласника у власності, тобто, у даному випадку частка кожного співвласника у квартирі становить по 1/4 частині, тому цивільно-правова відповідальність передбачає стягнення з кожного співвласника суми заборгованості пропорційно його частці у праві спільної часткової власності. Оскільки два співвласника квартири є неповнолітніми дітьми, то у даному випадку відповідальність слід покласти на їх батьків - відповідачів у справі.
Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів приходить до висновку про стягнення заборгованості у розмірі 921,67 грн. з відповідачів пропорційно частці кожного та їх неповнолітніх дітей у праві спільної часткової власності, тобто по 460,84 грн.
Судові витрати у вигляді сплати витрат за ІТЗ у розмірі 30 грн. понесені позивачем підлягають стягненню з відповідачів пропорційно частці кожного у праві спільної часткової власності та їх неповнолітніх дітей, тобто по 15,00 грн. з кожного.
Також підлягає стягненню з відповідачів державне мито пропорційно частці кожного у праві спільної часткової власності та їх неповнолітніх дітей по 25,50 грн.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що, у рішенні місцевого суду має місце невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 3, 309 ч.1 п.3,4, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І ШИ Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області задовольнити.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 березня 2009 року в частині стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОКВПГТ «Лубнитеплоенерго» 921 грн. 67 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію та 30 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи, а всього 951,67 грн. та віднесення судових витрат у вигляді судового збору за рахунок держави скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ОКВПГТ «Лубнитеплоенерго» по 460,84 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію та по 15 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи, а всього по 475,84 грн. з кожного.
Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь держави державне мито по 25,50 грн. з кожного.
В частині вимог про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію з МВС України відмовити за безпідставністю.
У решті рішення місцевого суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
С У Д Д І :