АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ  

 

Справа № 22ц-1680/2009                               Головуючий по 1-й інстанції

                                                                                                                           Куцин В.М.            

                                                                                                Суддя-доповідач: Дорош А.І.

 

                                                            Р І Ш Е Н Н Я                                                                     

                І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

 06 липня  2009 року                       м. Полтава

 

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого:     Гасія Ю.В.

Суддів:           Дорош А.І., Карнаух П.М.      

при секретарі      Гнатюк О.С.

 

за участю

позивача  ОСОБА_1

 

 

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві  цивільну справу за апеляційними скаргами  ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2,  ОСОБА_3

   

на  рішення Миргородського міськрайонного суду   Полтавської області від   17 квітня 2009 року

 

по цивільній справі  позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином , -

 

Колегія  суддів,  заслухавши  доповідь  судді-доповідача Дорош А.І. , -  

 

                В С Т А Н О В И Л А :

 

    У лютому 2009 р.ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2. звернулася до суду з даним позовом. Вказала, що 08.11.2007 р. близько 8 год. ранку у коридорі першого поверху гімназії ім. Шевченка АДРЕСА_1   ОСОБА_3 навмисно наніс   удари руками в область голови та живота малолітньому сину ОСОБА_2. За висновком судово-медичної експертизи від 25.04.2008 р. відповідач спричинив сину тілесні ушкодження у вигляді   закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров"я. За постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15.01.2009 р. провадження у кримінальній справі за обвинуваченням  ОСОБА_3. за ст.. 125 ч. 2 КК України закрите на підставі п. 4 ст. 6 КПК України  за амністією.  З приводу отриманих тілесних ушкоджень син лікувався у Миргородській центральній районній дитячій лікарні, на лікування нею було витрачено 574,10 грн. За направленням вказаного медичного закладу вона возила сина за власні кошти на консультацію  до головного невролога Полтавської обласної дитячої лікарні та витратила на  придбання пального 120 грн., за власні кошти возила сина в Полтавське обласне бюро СМЕ для проведення комісійної судово-медичної експертизи та витратила на придбання пального 149,95 грн. За послуги адвоката у кримінальній справі вона сплатила 1500 грн. Просила  стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду на загальну суму 844,05 грн.,  50 000 грн. моральної шкоди та 1500 грн. за послуги адвоката.

 

      Рішенням Миргородського міськрайонного суду   Полтавської області від   17   квітня  2009  позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Стягнуто зОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 387,99 грн. на відшкодування матеріальної допомоги, заподіяної злочином, та 8 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином.

Стягнуто з ОСОБА_3. на користьОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 8,50 грн. та 59,50 грн. судового збору на користь місцевого бюджету, від сплати якого позивач звільнений   при зверненні до суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

 

В апеляційній скарзі   позивачОСОБА_1 просить вищевказане  рішення місцевого суду   скасувати в частині стягнення  розміру моральної,  матеріальної шкоди та судових витрат, пов"язаних з наданням правової допомоги  та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному розмірі, посилаючись на порушення судом норм матеріального  та процесуального права.

 

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить змінити вищевказане рішення місцевого суду, відмовивши у позові про відшкодування матеріальної шкоди та зменшити розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи та їх недоведеність,  які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.

 

У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_1. в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2.  відповідач ОСОБА_3  просить її відхилити.

 

Апеляційна скаргаОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2.  підлягає   частковому задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_3. задоволенню не підлягає з наступних підстав.

   

Згідно ст. 307 ч.1 п.2 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.       

     

Згідно ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення  є невідповідність висновків суду обставинам справи;  неправильне застосування норм матеріального права.  

 

    Як  встановлено судом першої інстанції  і це вбачається із матеріалів справи, 08.11.2007 р. близько 8 год. ранку у коридорі першого поверху гімназії ім.. Шевченка АДРЕСА_1   ОСОБА_3 на грунті неприязних відносин навмисно наніс декілька ударів руками в область голови та живота малолітньому сину позивача - ОСОБА_2. У результаті  спричинених  ударів останній отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які відповідно до висновків судово-медичної експертизи № 207 від 23.04.2008 р. та комісійної судово-медичної експертизи № 111 від 11.09.2008 р. відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров"я.

 

 

    За постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15.01.2009 р. провадження у кримінальній справі за обвинуваченням  ОСОБА_3. за ст.. 125 ч. 2 КК України закрите на підставі п. 4 ст. 6 КПК України  за амністією.  

 

     Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності зі ст.ст. 1166, 1167 ЦК України   майнова та моральна шкода , завдана фізичній особі  неправомірними діями, підлягає відшкодуванню особою, яка її завдала, за наявності її вини та на підставі  наданих у справі доказів.

 

    Вірно встановивши фактичні обставини справи та визначивши відповідно до них правовідносини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди,  при цьому достатньо повно мотивувавши  підстави для їх задоволення  у такому розмірі.

 

Є безпідставним посилання  позивачаОСОБА_1 про надання відповідних доказів у даній цивільній справі на підтвердження понесених матеріальних витрат, оскільки,  як вбачається із матеріалів  справи, вони в ній відсутні і були надані до апеляційної скарги. Зокрема, довідка Полтавської обласної дитячої клінічної лікарні від 21.02.2007 р., на яку посилається позивач як на доказ звернення до головного невролога, не є належним доказом, оскільки не містить печатки лікаря, в ній не зазначено який саме лікар-спеціаліст оглядав хворого, дата довідки не співпадає з датою придбання пального для поїздки на консультацію до  вказаного медичного закладу, як вбачається із оригіналу фіскального чека, приєднаного до матеріалів кримінальної справи № 1-5/09 за обвинуваченням ОСОБА_3. за ст. 125 ч.2 КК України ( а.с.54  т.1 ),  пальне було придбане 14.04.2008 р. на загальну суму 299,99 грн. У судовому засіданні позивач не заперечувала факт  невідповідності дат  на вищевказаних доказах.

 

Згідно ч. 4  ст. 23 ЦК України  моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов"язана з розміром цього відшкодування.

 

Місцевим судом  достатньо повно досліджені докази   щодо спричинення моральної шкоди, а тому  прийшов до правильного висновку  про часткове задоволення позову в цій частині  у відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України.

 

Проте, відмовляючи      у задоволенні вимоги про стягнення  витрат, понесених за надання правової допомоги у розмірі 1500 грн.,  місцевий суд виходив з того, що вимога про надання правої допомоги  при розгляді  кримінальної справи не ґрунтується на законі і задоволена бути не може.

 

Колегія суддів з даним висновком місцевого суду погодитися не може, виходячи з наступного.

 

 

Як вбачається із матеріалів кримінальної справи, адвокат ОСОБА_4., діючи на підставі ордера адвоката № 808 від 20.04.2008 р. (а.с. 48 т.1 кримінальної справи № 1-5/09), за постановою слідчого СВ  Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області від 22.04.2008 р. визнана представником потерпілого ОСОБА_2. (а.с.49 т.1). 25.04.2008 р.  представником малолітнього потерпілого був пред»явлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, в якому заявлена вимога про стягнення витрат за послуги адвоката у сумі 1500 грн. та надана  квитанція адвоката № 4926 від 20.04.2008 р. про отримання  грошей в сумі  1500 грн. за надання юридичної допомоги ( а.с. 50-51, 55 т.1). За постановою слідчого СВ  Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області від 25.04.2008 р.  ОСОБА_1. визнана цивільним позивачем у кримінальній справі (а.с.56 т.1).

 

 З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені представником малолітнього потерпілого у кримінальній справі,  пов»язані з надання правої допомоги,  підлягають стягненню з відповідача у даній цивільній справі.  За змістом ст. 91 КПК України вказані витрати не віднесені  до судових витрат.  Ст.52 КПК України передбачає  участь адвоката в якості представника потерпілого, у даному випадку потерпілий є неповнолітнім. Виходячи із поняття майнової шкоди, як шкоди, завданої майновим правам і інтересам фізичних осіб,  що пов»язана із втратою чи пошкодженням власності, а також матеріальними витратами, які настали внаслідок злочину, дані витрати на правову допомогу потерпілому слід віднести саме до таких витрат.

 

В цій частині рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення вимоги про стягнення витрат у розмірі 1500 грн. за надання правої допомоги.

 

З врахуванням викладеного,  колегія суддів приходить до висновку про те, що, у рішенні місцевого суду має місце невідповідність висновків суду обставинам справи;  неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з  ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.      

 

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3,4, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

 

                        В И Р І ШИ Л А:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2   задовольнити частково, апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

 

Рішення  Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від  17   квітня 2009 року в частині  відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат за послуги адвоката скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.

 

Стягнути з ОСОБА_3 на користь  ОСОБА_1 понесені витрати за послуги адвоката у розмірі 1500 грн.

 

У решті рішення місцевого суду залишити без змін.  

 

Рішення  набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України  протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

 

                  С У Д Д І :