УХВАЛА

2015 року лютого четвертого дня суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, ОСОБА_1, розглянувши у місті Дніпропетровськ передану цього ж дня заяву № 200/1456/15-ц міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", подану від його імені та в його інтересах представником ОСОБА_2, про видачу судового наказу на стягнення суми боргу з оплати комунальних послуг постачання теплової енергії, –

ВСТАНОВИВ:

Ця заява подана до суду з дотриманням правил підсудності за ст. 97 ЦПК України на предмет видачі судового наказу за заявленою відповідно до п. 3 ст. 96 цього Кодексу вимогою на суму 1 807 гривень 03 копійок, за що справлений судовий збір.

Зі змісту заяви слідує, що предметом солідарного стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, визначена сума грошового боргу з оплати житлово-комунальних послуг, що утворився з грудня 2006 року. З розрахунків, наданих суду заявником, вбачається, що боржники з листопада 2010 року по січень 2014 року періодично виконували покладений на них обов’язок оплати комунальних послуг постачання теплової енергії.

Проте, в заяві про видачу судового наказу заявником виконані боржниками виплати були зараховані як погашення боргу з оплати комунальних послуг постачання теплової енергії у період за 01.11.2006 до 02.03.2013. За правилами ст. 264 ЦК України оплата частини боргу може визнаватися дією, що свідчить про його визнання лише до закінчення строку давності, але в розрахунку заявленої суми боргу у період з травня 2007 року по листопад 2010 року взагалі відсутні платежі в межах строку позовної давності, з огляду на що наявна потреба у з'ясуванні обставин його перебігу і переривання, про які вправі заявити боржники, що потребує витребування додаткових доказів. Крім того, з доданих документів не вбачається узгодженої черговості погашення вимог стягувача, що виконуються частинами, на випадок недостатності суми проведеного платежу відповідно до ст. ст. 529, 534 ЦК України. Це свідчить про необхідність усунення протиріч з витребуванням з цією метою додатково квитанцій з розпорядженням про призначення платежу, без чого встановлення прав стягувача на пред’явлення вимоги у заявленому розмірі неможливе.

Тим самим, у процесуальному аспекті наявний спір про право, який виключає безспірність вимоги і потребує усних пояснень сторін спору в судовому засіданні, що можливе лише у позовному провадженні. З цих мотивів належить відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу згідно з п.2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України, на підставі чого підлягає постановленню ця ухвала встановленим порядком відповідно до частини четвертої, сьомої цієї статті.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 101 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Міському комунальному підприємству "Дніпропетровські міські теплові мережі" відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу на солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 1 807 гривень 03 копійок боргу з оплати комунальних послуг постачання теплової енергії.

Сплачену 121 гривню 80 копійок судового збору зарахувати до суми судового збору, встановленої за позовну заяву, з якою міське комунальне підприємство "Дніпропетровські теплові мережі" вправі звернутися для пред’явлення цих самих вимог у позовному порядку.

Ухвала підлягає оскарженню до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги заявником протягом п’яти днів, починаючи з наступного за днем вручення її копії.

Суддя