ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 січня 2016 р. Справа № 903/1227/15

за позовом: Шацького районного споживчого товариства, смт. Шацьк

до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, смт. Шацьк

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: Стасюк В.Я. - договір від 16.12.2015р.

від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач - Шацьке районне споживче товариство звернувся з позовом до відповідача - Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 та просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

В підтвердження позовних вимог позивач посилається на договір оренди об'єкта нерухомості №1 від 01.01.2015р., договір оренди землі від 27.03.2009р., розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена 27.03.2009р., схему розміщення земельних ділянок , акт про встановлення границь ділянки в натурі та передача на збереження межових знаків від 20.07.2004р., рішення господарського суду Волинської області №903/782/15 від 28.09.2015р., акт приймання - передачі в оренду об'єкта нерухомості від 01.01.2015р., повідомлення про відмову від договору №104 від 19.06.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву за вх. №01-54/600/16 від 25.01.2016р., якою долучив до матеріалів справи наступні документи:

- постанову Рівненського апеляційного господарського суду №903/782/15 від 11.01.2016р.;

- договір оренди землі від 27.03.2009р.;

- повідомлення від 12.01.2016р.;

- ухвалу господарського суду Волинської області №903/505/15 від 01.07.2015р.;

- профлайн адвоката;

- витяг з ЄДРПОУ;

- лист №03/22/2-16 від 04.01ю.2015р.;

- лист №18 від 21.01.2016р.;

- паспорт прив'язки тимчасової споруди про провадження підприємницької діяльності від 07.03.2013р.;

- схему розміщення земельної ділянки та фотознімок тимчасової споруди «ІНФОРМАЦІЯ_1»

Представник відповідача в призначене судове засідання не прибув. Ухвала суду від 20.01.2016р. про відкладення розгляду справи, яка була направлена рекомендованим листом на адресу (АДРЕСА_1) не повернута.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження ФОП ОСОБА_1: АДРЕСА_1, отже суд направив ухвалу від 20.01.2016р. за місцем державної реєстрації останнього.

За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, господарський суд, -

встановив:

Шацька селищна рада на підставі умов договору оренди землі від 27.03.2009р. передала Шацькому районному споживчому товариству в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови на підставі рішення Шацької селищної ради від 15.06.2004р. №15/24 та від 17.04.2008р. №17/17.1, яка знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с.14-17).

Позивач - Шацьке районне споживче товариство, звертаючись до суду просить усунути перешкоди в користуванні вказаною земельною ділянкою в частині 12 кв.м., на якій знаходиться металевий павільйон «ІНФОРМАЦІЯ_1», що належить ФОП ОСОБА_1 шляхом демонтажу тимчасової споруди - металевого павільйону, яка використовується відповідачем для здійснення торгівельної діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 зайняла вказану земельну ділянку згідно договору оренди об'єкта нерухомості №1 від 01.01.2015р.

Рішенням господарського суду Волинської області №903/782/15 від 28.09.2015р. та постановою Рівненського апеляційного господарського суду №903/782/15 від 11.01.2015р. визнано недійсним договір оренди об'єкта нерухомості №1 від 01.01.2015р., укладений між Шацьким районним споживчим товариством та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Згідно з приписами ст. 261ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Факт наявності перешкод в користуванні земельною ділянкою позивач підтвердив листом №03/22/2-16 від 04.01ю.2015р.; листом №18 від 21.01.2016р.; паспортом прив'язки тимчасової споруди про провадження підприємницької діяльності від 07.03.2013р.; схемою розміщення земельної ділянки та фотознімок тимчасової споруди «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Стаття 25 Закону України "Про оренду землі" визначає, що орендар земельної ділянки має право:

- самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі;

- за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження;

- отримувати продукцію і доходи;

- здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Водночас, статтею 27 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Використання частини земельної ділянки, орендованої Шацьким РСТ в Щацької селищної ради для обслуговування ресторану «Голубі озера» без належної правової підстави порушує права Позивача, як землекористувача та створює перешкоди у здійсненні права самостійно господарювати на земельній ділянці.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статей 124, 125, 126 Земельного кодексу обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, яка її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Тобто, самовільним зайняттям земельної ділянки є фактичне використання земельних ділянок без відповідних правових підстав.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду України №4/254-35/572 (3-27гс10) від 22.11.2010р.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку. Відсутність таких документів у особи на час прийняття судом рішення є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Відповідач не надав правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку та не обґрунтував правомірність використання ним спірної земельної ділянки за інших правових підстав.

За таких умов, матеріалами справи є доведеними обставини щодо відсутності у підприємця ОСОБА_1 правових підстав для користування земельною ділянкою площею 12 кв.м. під торгівельний павільйон для здійснення нею підприємницької діяльності та правомірності вимоги позивача щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 12 кв.м., розташованій в АДРЕСА_2, на якій знаходиться металевий павільйон «ІНФОРМАЦІЯ_1», що належить ФОП ОСОБА_1 шляхом його демонтажу підлягають задоволенню.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.25, 27, ЗУ "Про оренду землі", ст. ст. 124, 125, 126, 152, 212 Земельного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 12 кв.м., розташованій в АДРЕСА_2, на якій знаходиться металевий павільйон «ІНФОРМАЦІЯ_1» шляхом демонтажу тимчасової споруди - металевого павільйону.

3. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Шацького районного споживчого товариства (44000, Волинська обл., смт. Шацьк, вул. 50 років Перемоги,93, код ЄДРПОУ 32729400) 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повне рішення

Складено 25.01.2016р.

Суддя В. М. Дем`як