УКРАЇНА

Справа № 196/281/13-ц

№ провадження 2/196/231/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Тарабана Є.О.

при секретарі - Кузнецовій Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про визнання права власності на будинок,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся із даною позовною заявою, посилаючись на наступні обставини:

- 24 серпня 2012 року його батьки досягли угоди з відповідачами щодо придбання для нього житлового будинку № 54 з господарськими спорудами по вул. Першотравнева в смт. Царичанка Дніпропетровської області, який належить останнім на підставі рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2011 року по справі № 2-582/11;

- 27 серпня 2012 року ним в рівних частках для кожного із відповідачів були сплачені його власні кошти в сумі 28  000 грн. і за отримані кошти відповідачі зобов'язались отримати свідоцтво про право власності на будинок на своє ім'я та оформити документи для передачі йому права власності на житловий будинок з господарськими спорудами, як майна, що придбане ним особисто за його власні кошти у строк до 26 січня 2013 року;

- у розписці його дружина ОСОБА_4 дала письмову згоду про те, що сума коштів, що сплачується в якості авансу за будинок, є його особистою приватною власністю;

- на підтвердження придбання будинку відповідачі уклали за власними підписами розписку про отримання авансу на повний розрахунок за майно – житловий будинок № 54 з господарськими спорудами по вул. Першотравнева в смт. Царичанка Дніпропетровської області;

- аванс був наданий ним в якості повного розрахунку за житловий будинок;

- 27 серпня 2012 року він підписав акт прийому-передачі будинку та вселився, що зазначено в п. 7 Акту прийому-передачі будинку, і з моменту сплати коштів за будинок він користується житловим будинком, проживає в ньому, проводить ремонтні роботи, обробляє земельну ділянку;

- з 01 вересня 2012 року ним були проведені значні ремонтні роботи з облаштування будинку: відремонтовано підлогу, відновлено огорожу, проведено косметичний ремонт стін у всіх приміщеннях. Загальна сума коштів, що була затрачена на ремонтні роботи склала 12  740 грн.;

- він сплатив за будинок 28  000 грн., але внаслідок проведеного ремонту його вартість значно збільшилась;

- відповідачі у встановлені строки свідоцтво про право власності на будинок не отримали і ухиляються від передачі права власності на будинок на його ім'я, як це передбачено у розписці;

- йому була надана домова книга на будинок, відповідно до якої у будинку не зареєстровано жодної особи, а також відповідачі надали йому технічний паспорт від 13 січня 1988 року на житловий будинок індивідуального житлового фонду, відповідно до якого будинок належав ОСОБА_7, яка померла 06 листопада 2009 року, і після її смерті жодних змін щодо власника до технічного паспорту не вносилось.

У зв'язку з вище викладеним та посилаючись на норми ст.ст. 16, 207, 220, ч. 2 ст. 328, ст. 334 ЦК України, позивач просив у позовній заяві визнати за ним право особистої приватної власності на вище вказаний житловий будинок, що був набутий ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто.

Позивач у судове засідання не з'явився, надіславши заяву з проханням про розгляд справи у його відсутність.

Відповідачі у судове засідання також не з'явилися, надіславши заяву з проханням про розгляд справи у їхню відсутність.

Треті особи у судове засідання не з'явилися, також, надіславши заяви з проханням про розгляд справи у їхню відсутність.

Вивчивши надані сторонами докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Нормами ч. 2 ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Нормами ч. 1 ст. 61 ЦПК України визначено, що не підлягають доказуванню обставини, які визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

У судовому засіданні встановлено, що згідно рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2011 року по справі № 2-582/11 за відповідачами в даній справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було визнано право власності на житловий будинок за № 54 з господарськими спорудами по вул. Першотравнева в смт. Царичанка Дніпропетровської області (по 1/2 частині за кожним) (а. с. 14, 15).

24 серпня 2012 року батьки позивача в даній справі - ОСОБА_1 досягли угоди з вказаними відповідачами щодо придбання для нього житлового будинку за № 54 з господарськими спорудами по вул. Першотравнева в смт. Царичанка Дніпропетровської області.

27 серпня 2012 року ОСОБА_1 в рівних частках для кожного із відповідачів були сплачені його власні кошти в сумі 28  000 грн. і за отримані кошти відповідачі зобов'язались отримати Свідоцтво про право власності на будинок на своє ім'я, а також оформити документи для передачі йому права власності на житловий будинок з господарськими спорудами, як майна, що придбане ним особисто за його власні кошти, у строк до 26 січня 2013 року. На підтвердження придбання будинку відповідачі уклали за власними підписами розписку про отримання авансу за повний розрахунок за майно – житловий будинок № 54 з господарськими спорудами по вул. Першотравнева в смт. Царичанка Дніпропетровської області (а. с. 8).

27 серпня 2012 року позивач та відповідачі в справі підписали акт прийому-передачі будинку (а. с. 9), і з моменту сплати коштів за будинок позивач ОСОБА_1 користується житловим будинком, вселився і проживає в ньому, проводить ремонтні роботи з облаштування будинку, обробляє земельну ділянку.

У встановлені в розписці строки (до 26 січня 2013 року) і по даний час відповідачі своїх зобов'язань не виконали: Свідоцтво про право власності на будинок не отримали і ухиляються від передачі права власності на будинок на ім'я позивача в даній справі, як це передбачено у розписці.

Таким чином, суд вважає, що в даній справі маються законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 208-209, 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про визнання права власності на будинок, задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право особистої приватної власності на житловий будинок за № 54 з господарськими спорудами по вул. Першотравнева в смт. Царичанка Дніпропетровської області, що був набутий ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги до районного суду протягом 10 днів з дня проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні – в той же строк з дня отримання ними копії рішення.

Головуючий: Є. О. Тарабан.