ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
19.05.09 Справа № 11/37-683
19 травня 2009 року справа № 11/37-683
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого –судді Скрипчук О.С.
Суддів Процик Т.С.
Дубник О.П.
При секретарі Мацкулі Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 (далі СПДФО ОСОБА_2) б/н від 04.01.2009 р.
на рішення господарського суду Тернопільської області від 23.12.2008 р.
у справі № 11/37-683
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільінструмент»(далі ТзОВ «Тернопільінструмент», м. Тернопіль
до відповідача: СПДФО ОСОБА_2, м. Тернопіль
про відшкодування збитків на суму в сумі 45 870 грн.( з врахуванням заяви від 02.09.2008 р. про збільшення позовних вимог)
за участю представників сторін:
від позивача – Гнатюк Н.В.- довіреність від 21.11.2008 р.;
від відповідача – ОСОБА_2
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою від 29.01.2009 року порушено апеляційне провадження у справі № 11/37-683 та призначено розгляд апеляційної скарги СПДФО ОСОБА_2 б/н від 04.01.09 р. на 10.03.2009р.
У судовому засіданні 10.03.2009 року оголошено перерву до 17.03.09 р.
Ухвалою першого заступника голови суду від 12.03.2009 р. відхилено заяву скаржника про відвід колегії суддів Слуки М.Г., Процика Т.С., Дубник О.П.
Ухвалою від 17.03.2009 р. відкладено розгляд справи. В залі суду 17.03.09 р. задоволено клопотання сторін про розгляд апеляційної скарги за межами строку встановленого ст. 102 ГПК України.
На виконання вимог ухвал суду позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, копію довідки про включення до ЄДРПОУ, розгорнутий розрахунок суми позову.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 30.04.2009 р. у зв’язку з відставкою судді Слуки М.Г. справу № 11/37-683 для розгляду апеляційної скарги по суті передано колегії суддів в складі головуючого судді Скрипчук О.С., суддів Процик Т.С., Дубник О.П.
Представник позивача та скаржник ознайомлені з правами та обов’язками передбаченими ст. ст. 20, 22 ГПК України.
На вимогу апелянта запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг»на диск КДН, серійний номер RFD80M 77797.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши доводи уповноважених представників судом встановлено:
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.12.2008 р. у справі № 11/37-683 (суддя Сидорук А.М. ) позов ТзОВ «Тернопільінструмент»задоволено частково, стягнуто з відповідача 40 500 грн. заподіяних збитків, в частині стягнення збитків на суму 5 370 грн. спричинених витратами на юридичну допомогу відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову мотивоване тим, що за час неправомірного зайняття спірного приміщення позивачем, що підтверджується матеріалами справи, відповідач міг розраховувати на отримання прибутків у вигляді орендної плати шляхом передачі спірного приміщення в оренду іншим суб’єктам господарювання.
Щодо відмови в частині заявлених збитків спричинених витратами на юридичну допомогу суд посилається на неправомірність віднесення таких витрат до складу збитків.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом першої інстанції рішення від 23.12.2008 року у справі № 11/37-683 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права; просить його скасувати в частині стягнення 40 500 грн. заподіяних збитків та судових витрат, прийняти нове рішення, яким в позові в частині стягнення 40 500 грн. заподіяних збитків відмовити за їх безпідставністю.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Тернопільської області від 23.12.2008 року у справі № 11/37-683 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Тернопільської області від 23.12.2008 року у справі № 11/37-683 частковому скасуванню виходячи з такого:
Згідно свідоцтва про право власності (а.с. 10- том 1), будівля критого торгівельного комплексу під літерою «Б»загальною площею 2097,1 кв. м., що розташована за адресою м. Тернопіль, вул. Оболоня, 2 належить ТзОВ «Тернопільінструмент».
З плану поверхів будови літери «Б»по вул. Оболоня, 2 , м. Тернопіль, (а.с. 132 –том 1), видно, що приміщення кіоску № 82 знаходиться на першому поверсі будівлі.
Відповідно до договору оперативної оренди майна від 30.12.2006 р. (а.с. 50-51, том 2), з метою використання майна орендарем і здавання його у піднайм(суборенду) фізичним та юридичним особам, та згідно акту передачі-приймання майна від 01.01.2007 р. (а.с.99)ТзОВ «Тернопільінструмент»передало в строкове платне користування терміном на 2 календарні місяці фізичній особі –підприємцю ОСОБА_4 приміщення торгових кіосків на першому поверсі торгівельного комплексу за адресою м. Тернопіль, вул. Оболоня, 2.
Додатком № 1 до договору від 30.12.2006 р. п. 4.1 договору сторони продовжили дію договору до 30.04.2007 р.
На виконання п. 2.1 договору оперативної оренди, фізичною особою –ОСОБА_4 28.02.2009р. укладено договір оренди №57 із підприємцем ОСОБА_2 про передачу на правах оренди торгового кіоску №82.
Термін дії договору оренди № 57, згідно п. 6.1 встановлений сторонами до 30.04.2007 р.
Як вбачається з акту передачі-приймання об’єкту оренди від 30.04.2007 року підписаного позивачем та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_4, приміщення торгових кіосків на першому поверсі критого торгівельного комплексу за адресою м. Тернопіль, вул. Оболоня, 2 прийняті ТзОВ «Тернопільінструмент»- позивачем у справі.
В цей же час рішенням господарського суду Тернопільської області від 06.08.07 р. у справі № 17/148-2596, що набрало законної сили згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 року, встановлено незаконність зайняття підприємцем ОСОБА_2 приміщення торгового кіоску № 82 в критому торгівельному комплексі по вул. Оболоня. 2 в м. Тернополі та зобов’язано звільнити його в примусовому порядку.
Позивач, посилаючись на акт державного виконавця від 17.06.08 р., згідно якого виселення відповідача відбулось при примусовому виконанні рішення тільки 17.06.08 р., просить суд стягнути з СПД ФО ОСОБА_2 збитки за період з 01.05.2007 р. по 17.06.08 р.
Із врахування заяви від 02.09 2008 р. про збільшення позовних вимог, розмір збитків заявлених позивачем до відшкодування, у зв’язку із неправомірним перебуванням відповідача у приміщенні торгового кіоску № 82, що в будівлі критого торгівельного комплексу за адресою м. Тернопіль, вул. Оболоня, 2 становить 40 500 грн. Збитки на суму 5 370 грн. позивач відносить до збитків спричинених витратами на юридичну допомогу .
В силу вимог п.8 ч.2 ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права та інтересу є, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Аналогічний спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання передбачений і вимогами ч.2 ст.20 ГК України, а саме, відшкодування збитків.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі № 42/266 -6/492).
Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, завдання майнової ( матеріальної ) шкоди.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди.
Правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще і тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (ч.3 ст.22 ЦК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 ЦК України).
Зазначене розмежування підстав відповідальності необхідне також і тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її заподіяла.
Отже, зобов'язання боржника відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язання, яке виникло з договору, відрізняється від правового інституту позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, яке виникло внаслідок заподіяння шкоди .
Досліджуючи матеріали справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності договірних відносин між сторонами, однак задоволив позовні вимоги про стягнення збитків взявши до уваги розрахунки кредитора, які не грунтуються на достовірних даних.
Так, згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, діяння заподіювача шкоди має містити всі ознаки, передбачені ст.1166 ЦК України, а саме: воно повинно заподіювати шкоду, бути протиправним, причинно пов'язаним зі шкодою, винним.
Тому для застосування позадоговірної відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.
Беручи до уваги акт державного виконавця про примусове виселення відповідача з приміщення торгового кіоску № 82 по вул. Оболоня, 2 у м. Тернополі, як доказ протиправної поведінки відповідача, акт передачі- прийому об’єкту оренди від від 30.04.2007 року, згідно якого приміщення кіоску № 82 повернуто власнику (позивачу) після спливу договору оперативної оренди з фізичною особою –підприємцем ОСОБА_4 суд першої інстанції не врахував їх суперечливості.
Таку суперечливість також підтверджує акт від 31.12.2007 р., згідно якого власником (ТзОВ «Тернопільінструмент») приміщення торгових кіосків критого торгівельного комплексу в м. Тернопіль по вул. Оболоня,2, зокрема кіоск № 82 переданий в тимчасове платне користування фізичній особі підприємцю ОСОБА_5
Судом першої інстанції не взято до уваги, що акт державного виконавця від 17.06.2008 р. СПФ ФО ОСОБА_2 не підписаний, при примусову виконанні рішення господарського суду Тернопільської області від 06.08.2007 р. у справі №17/148-2596 підприємець не була присутня. Знаходження в торговому кіоску № 82 по вул. Оболоня,2 в м. Тернополі речей, які ніби-то належать відповідачу не є доказом здійснення СПД ФО ОСОБА_2 господарської діяльності в даному приміщенні.
Судом першої інстанції також не враховано таке.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей передбачених цим кодексом.
Так, згідно ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов’язується повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу. Дана норма встановлює обов'язки наймача у відносинах найму, що не обмежуються строком дії договору найму а існують після його припинення.
Порядок повернення майна орендареві погодили і сторони договору оперативної оренди майна від 30.12.2008 р. пунктом 8 договору, положення якого кореспондуються з нормами ст. 785 ЦК України.
Відповідно до положень ст. 774 ЦК України до договору суборенди застосовуються положення договору оренди. А це означає, що всі норми цивільного законодавства щодо договорів оренди є актуальними та обов'язковими для договорів суборенди. Зокрема такому застосуванню підлягає і ст. 785 ЦК України.
А враховуючи те, що строк договору суборенди не може перевищувати строк дії договору оренди, відповідно передачі майна від орендаря орендодавцю передує передача цього майна від піднаймача (суборендаря) орендарю. При цьому піднаймач не вступає в якісь відносини із наймодавцем. Перед останнім відповідальним залишається наймач, в даному випадку –підприємець ОСОБА_4
Останній в свою чергу, мав би скористатися приписами ст. 785 ЦК України, яка передбачає неустойку за невиконання обов'язку щодо повернення майна в розмірі подвійної оплати встановленої за його користування.
Крім цього, слід зазначити, що неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) – це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.
Особа, яка має на меті відшкодувати упущену (втрачену) вигоду, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.
Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків.
При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.
При обчисленні розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення достовірності (реальності) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту.
Як видно з матеріалів справи, кіоск № 82 був одночасно об'єктом договору оперативної оренди майна від 30.12.2006 р. укладеним між позивачем та підприємцем ОСОБА_4. Відповідно до п. 5.1 договору за повний календарний місяць користування майном останній, сплачує орендну плату в розрахунку 1500 грн. за 100 мІ.
Як видно з договору оренди № 57 від 28.02.2007 р., укладеним між відповідачем (СПДФО ОСОБА_2) та підприємцем ОСОБА_4, розмір орендної плати становить 1000 грн. за індивідуально визначене майно – кіоск № 82 торгівельного комплексу по вул. Оболоня, 2 у м. Тернополі.
А тому, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не погоджується з висновками господарського суду Тернопільської області в тому, що договори оперативної оренди укладені ТзОВ «Тернопільінструмент»з підприємцями ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та докази орендної сплати ними за користування приміщеннями торгівельного комплексу по вул. Оболоня, 2 у м. Тернополі у розмірі 3000 грн. є достовірними та реальними даними, які можна враховувати при обчисленні упущеної вигоди, яку б міг отримати позивач у випадку своєчасного повернення йому кіоску № 82 торгівельного комплексу по вул. Оболоня, 2 у м. Тернополі. Крім цього, кіоски, що здавались в оренду підприємцям не можна ототожнювати з кіоском № 82, адже суду не відомо ні їх площу, ні будь-які їх індивідуальні ознаки.
Колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується лише умовним припущенням про можливість отримання прибутку позивачем.
При обчисленні упущеної вигоди слід було б виходити з розрахунку, що включає оренду плату та інші витрати, які сплачував суборендар під час дії договору оренди на кіоск № 82. Однак, позивач таких розрахунків у позовній заяві не наводить.
Отже, позивачем не представлено доказів наявності у нього реальних можливостей отримання прибутку у розмірі 3000 грн. за місяць, у випадку звільнення відповідачем неправомірно займаного приміщення, оскільки не представлено ні доказів укладення договорів оренди саме спірного приміщення з третіми особами, ні доказів можливості здачі спірного приміщення в оренду третім особам, ні доказів здачі цього приміщення в оренду на спірний період.
Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що вимоги позивача про відшкодування збитків згідно договору оперативної оренди неправомірними, заявленими з порушенням норм чинного законодавства, розмір упущеної вигоди наведеної разрахунками позивача не є доказом реальної можливості отримання позивачем орендної плати в розмірі 40 500 грн. від оренди критого кіоску № 82 в торговельному комплексі по вул.. Оболоня, в м. Тернополі, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду частковому скасуванню.
Щодо відмови в частині заявлених збитків спричинених на юридичну допомогу колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду, вважає, що судом дано вірну правову оцінку витратам на юридичну допомогу і в цій частині прийнято законне рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Львівський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу задоволити.
Рішення господарського суду Тернопільської області від 23.12.2008 р. у справі № 11/37-683 в частині стягнення 40 500 грн. заподіяних збитків скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в позові в частині стягнення 40 500 грн. заподіяних збитків відмовити.
В решті рішення суду від 23.12.2008 р. у справі № 11/37-683 залишити без змін.
Судові витрати покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути до господарського суду Тернопільської області.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Процик Т.С.
суддя Дубник О.П.