ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
20.05.09 Справа № 20/137
ПОСТАНОВА
м.Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого –судді Скрипчук О.С.
Суддів Дубник О.П.
Процика Т.С.
При секретарі Мацкулі Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного колективного підприємства “МЕДТЕХНІКА”б/н від 04.03.09 р.
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.09 р.
у справі № 20/137
за позовом Приватного підприємця (далі ПП) ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ
до відповідача: Івано-Франківського обласного колективного підприємства “МЕДТЕХНІКА”, м. Івано-Франківськ
про стягнення 70 000 грн. заборгованості та 818 грн. судових витрат (700 грн. держаного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення)
за участю представників сторін:
від позивача – ОСОБА_3- представник
від відповідача –не з’явився.
ВСТАНОВИВ:
Приватний підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківського обласного колективного підприємства «МЕДТЕХНІКА»про стягнення 70 000,00 грн. заборгованості та 818 грн. судових витрат.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2009 року у справі №10/137 (суддя Кобецька С.М.) позов ПП ОСОБА_2 до Івано-Франківського обласного колективного підприємства “МЕДТЕХНІКА” про стягнення 70 000 грн. заборгованості та 818 грн. судових витрат задоволено. Суд стягнув з Івано-Франківського обласного колективного підприємства «МЕДТЕХНІКА»на користь ПП ОСОБА_2 70 000,00 грн. заборгованості, 700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. –витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Івано-Франківське обласне колективне підприємство “МЕДТЕХНІКА” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2009 року та прийняти нове рішення яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, скаржник посилався на те, що позивачем не сплачувався завдаток, оскільки відсутні платіжні документи, які підтверджують сплату саме завдатку, а не іншого платежу.
ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2009 року без змін.
Позивачем 20.05.2009 року подано заяву б/н від 20.05.2009 року з проханням стягнути з обласного колективного підприємства “МЕДТЕХНІКА” додаткові судові витрати пов’язані з прибуттям представника до Львівського апеляційного господарського суду, а саме вартість придбаного палива на суму 273,00 грн. Дана заява колегією суддів відхиляється, оскільки в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст. 101 ГПК України). Крім цього, заявлені витрати в розумінні ст. 44 ГПК України до судових витрат не відносяться.
Скаржник у судове засідання, яке відбулося 20.05.2009 року повноважного представника не направив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Львівського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду апеляційної скарги від 28.04.2009 року, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Крім того, про належне повідомлення скаржника у справі про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду свідчать також повідомлення про вручення поштового відправлення № 410665, з якого вбачається про своєчасне отримання представником скаржника ухвали суду від 28.04.2009 року.
Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення скаржника про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, неявка представника скаржника не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв’язку з чим колегія суддів вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника скаржника.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Між ПП ОСОБА_2 та Івано-Франківським обласним колективним підприємством «МЕДТЕХНІКА»22.10.2004 року укладено договір завдатку (а.с.9).
Згідно договору ОСОБА_2 сплатив, а Івано-Франківське обласне колективне підприємство «МЕДТЕХНІКА»отримало гроші в сумі 35 000 грн. в рахунок 86 000 грн., які мав сплатити ОСОБА_2 за придбання нежитлових приміщень, що розташовані у двохповерховій будівлі складу, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів від 27.02.2004 року та 19.10.2004року ОСОБА_2 оплатив авансовий платіж в сумі 35 000 грн. (а.с.10).
Договір купівлі продажу нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 сторони зобов’язуються посвідчити нотаріально в термін до 31.12.2005 року (п.2 договору завдатку).
У випадку невиконання умов договору з вини Івано-Франківського обласного колективного підприємства «МЕДТЕХНІКА», воно сплачує ОСОБА_2 подвійну суму завдатку, а у випадку не виконання умов договору з вини ОСОБА_2. завдаток залишається в Івано-Франківського обласного колективного підприємства «МЕДТЕХНІКА». (п. 3 договору завдатку).
Сторони домовилися про те, що підтвердженням відмови однієї із сторін укласти договір купівля-продажу вищесказаного нежитлового приміщення у вказаний у цьому договорі термін є нез’явлення цієї сторони до приватного нотаріуса 31.12.2005 року, або неможливість посвідчення договору купівлі-продажу у зв’язку з відсутністю документів для його посвідчення у продавця (п.4 договору.)
Як вбачається з матеріалів справи, між Івано-Франківським обласним колективним підприємством «МЕДТЕХНІКА» та ПП ОСОБА_2 22.10.2004 року укладено попередній договір. Згідно п. 1 договору Івано-Франківське обласне колективне підприємство «МЕДТЕХНІКА», зобов’язується в майбутньому, в строк до 31.12.2005 року укласти договір купівлі продажу нежитлових приміщень у нотаріальній формі на умовах, визначених цим договором.
З огляду на Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно Івано-Франківське обласне колективне підприємство «МЕДТЕХНІКА»отримало правовстановлюючі документи на вищезазначені нежитлові приміщення, а саме Свідоцтво про право власності б/н від 13.06.2006 року. Таким чином попередній договір неможливо було виконати, а саме, укласти договір купівлі продажу нежитлових приміщень, оскільки станом на 31.12.2005 року у відповідача були відсутні документи необхідні для його нотаріального посвідчення.
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).
Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).
Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань то позивач в позовній заяві просить стягнути з нього подвійну суму завдатку в сумі 70 000 грн. (35 000 грн. основана сума завдатку, 35 000 грн. сума за невиконання умов договору завдатку).
Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом (ст. 570 ЦК).
Задовольняючи позов про стягнення подвійної суми, завдатку з обласного колективного підприємства «МЕДТЕХНІКА»в порядку ст. 571 ЦК, суд залишив поза увагою ту обставину, що це правило застосовується у випадках, коли між сторонами було укладено договір, але він не виконується з вини якоїсь зі сторін. У разі коли сторони лише домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі вважаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому надавались.
Оскільки договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, який би за своєю формою і змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а сторони лише виразили свій намір укласти такий договір в майбутньому, висновок суду щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення подвійної суми завдатку є помилковим.
Отже, як встановлено судом, Івано-Франківське обласне колективне підприємство «МЕДТЕХНІКА»і ОСОБА_2 домовилися укласти договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, але відповідно його не оформили, тому передані в рахунок відповідача сума 35 000 грн. визнається авансом і повертається в такому розмірі в якому вона надавалась.
В ст. 49 ГПК України передбачено, що державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне апеляційну скаргу задоволити частково, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2009 року скасувати.
Керуючись, ст. ст.33, 99, 101, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2009 року у справі № 20/137 скасувати частково.
3. Прийняти нове рішення. Позов задоволити частково. Стягнути з Івано-Франківського обласного колективного підприємства «МЕДТЕХНІКА»на користь ПП ОСОБА_2 суму 35 000,00 грн., 350 грн. державного мита, 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
4. Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
6. Справу передати в господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Дубник О.П.
суддя Процик Т.С.