Справа № 1-3/09р.

   5.01.2009 року

                                                                      В  И  Р  О  К

                                                         І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

3 липня 2009 року Старовижівський районний суд Волинської області

В складі: головуючого-судді Кузьмінця О.М.,

                при секретарі Островерхій Т.С.,

                за участю прокурора Омелянчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Стара Вижівка справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 і жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого головою ліквідаційної комісії сільськогосподарського виробничого кооперативу (СВК) „Турія” Старовижівського району, депутата Солов’ївської сільської ради, раніше не судимого

                                                                  та

             ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянки України, українки, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6 і жительки села Солов’ї Старовижівського району Волинської області, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженої, має на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючу начальником відділення поштового зв’язку села Солов’ї, раніше не судимої,

                    у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч.3 і 366 ч.1 КК України,

                                                                в с т а н о в и в :

    Підсудні ОСОБА_1, який працював головою правління СВК „Турія”, і ОСОБА_2, яка працювала бухгалтером цього кооперативу, будучи посадовими особами з метою отримання кредитів в банках для СВК „Турія” на членів кооперативу  ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 внесли в офіційні документи, а саме в довідки про заробітну плату вказаних осіб неправдиві відомості про їх заробіток, вказавши суму заробітної плати, яка не відповідає її фактичному нарахуванню за  відповідні періоди роботи в СВК „Турія”.

    В судовому засіданні підсудні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 винність у пред’явленому їм звинуваченні за ст. 366 ч.1 КК України визнали повістю та заперечили свою винність у розтраті коштів СВК „Турія” в сумі 28625 грн.27 коп. шляхом зловживання службовим становищем за попередньою змовою групою осіб.

    Вінність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в службовому підроблені, крім повного визнання ними своєї винуватості, підтверджується також і дослідженими в судовому засіданні доказами.

    Так з довідок про заробіток виданих на ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2 вбачається, що їхня заробітна плата за певний період складає в ОСОБА_6 395 грн., в ОСОБА_2 і ОСОБА_3 – 320 грн. і ОСОБА_5-560 грн. на місяць тоді як її фактичний розмір становив в середньому 126 грн на місяць, що підтверджується книгами обліку і нарахування заробітної плати членам СВК „Турія” за 2004,2005 роки.

    Вказані довідки були видані установам банків для одержання ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 кредитів, які вони отримавши передали в касу СВК „Турія”, а отже являються  офіційними документами.

    В судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 підтвердила, що неправдиві відомості про розмір заробітної плати в довідки про доходи, які є офіційними документами, внесла

                                                    -2-

 вона, працюючи головним бухгалтером за прямою вказівкою ОСОБА_1, який працював головою правління СВК „Турія”.

    Приведені докази в їх сукупності повністю підтверджують винність підсудних ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а тому їх дії правильно кваліфіковані органом досудового слідства за ст. 366 ч.1 КК України.

    В судовому засіданні не встановлено складу злочину, передбаченого ст. 191 ч.3 КК України в діях підсудних ОСОБА_1 і ОСОБА_2

    Так допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 показали, що вони дійсно в 2004-2005-2006 роках отримували від ЗАТ КБ „Приватбанк” і ВАТ „ Державний Ощадний банк України” в філіях цих банків, що знаходяться в смт.Стара Вижівка, кредити в сумах 5,8,9,10 тис. гривень і зразу ж передавали їх в касу кооперативу для господарських потреб (придбання паливно- мастильних матеріалів, запасних частин), сплати податків та погашення інших кредитів.

    Жоден із свідків не підтвердив, що кредит і відсотки за користування кредитом він сплачував сам особисто, а пояснювали, що ці кредити сплачував за них установам банків ОСОБА_1, з яким вони усно домовлялися про їх погашення.

Факт передачі в СВК „Турія” громадянами –членами СВК отриманих кредитів на суму понад 105 тис. грн.. підтверджується актом ревізії від 19.09.2008 р. (а.с.195-207 т.3), з якого вбачається, що на погашення взятого кооперативом кредиту були використані кошти надані членами кооперативу ОСОБА_13 в сумі 8900 грн., ОСОБА_2 -8910 грн., ОСОБА_9 -3300 грн.

Та обставина, що члени кооперативу передавали в СВК „Турія” кошти підтверджується і реєстром готівки отриманої від фізичних осіб як позики ( т.3 а.с.211-212), з якого вбачається, що інші члени кооперативу, а саме ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 також передавали кошти в СВК „Турія”.

З показань підсудної ОСОБА_2 встановлено, що кошти, які надали громадяни, були оприбутковані через касу як позика та були витрачені на потреби кооперативу, в тому числі і на оплату процентів по цих кредитах.

З оглянутого в судовому засіданні реєстру квитанцій про сплату кредитів взятих членами кооперативу ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_9. ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_1 вбачається, що ними всього сплачено в банки по кредитах коштів в сумі 146684 грн.74 коп, а сума самих кредитів без процентів взятих цими громадянами складає 105600 гривень.

Звідси можна зробити висновок, що більше як на 41 тис. гривень вказаними громадянами було сплачено по цих та інших кредитах процентів.

Однак в судовому засіданні з показань громадян встановлено, що кредити в банки вони не повертали та не отримували вони ці кошти через касу кооперативу хоча ці кошти рахуються як нібито повернуті особами, що їх передали в кооператив.

Тоді виникає питання, хто ж їх повернув банкам кредити разом з процентами, оскільки їх повернення підтверджується квитанціями про сплату кредитів, доданих до реєстру та приєднаних до матеріалів справи

              ( т.5 а.с.34-75, 90-125, т.4 а.с.92-113).

В судовому засіданні з показань підсудних встановлено, що кредити і проценти по них повертав в банки ОСОБА_1 Однак повернення кредитів громадянам було проведено через касу як повернення коштів отриманих від фізичних осіб, а проценти не були обліковані, а тому витрачені кошти на їх погашення списувалися по рішенню правління колгоспу від 29.12.2006 р. та самим головою СВК .(т.4  а.с.91).

                                       -3-

При таких обставинах суд вважає, що в діях підсудних відсутній прямий умисел та корислива мета на розтрату коштів кооперативу, оскільки кошти, які бути взяті ОСОБА_1 під звіт в сумі 28652 грн.27 коп витрачені ним на сплату відсотків по кредитах, отриманих  громадянами в банках і переданих в кооператив на господарські та інші потреби.

До того ж як встановлено з показань вказаних вище свідків вони всі підтвердили, що між ними та головою СВК „Турія” була усна домовленість, за якою вони зобов’язувалися отримати кредити  і передати їх в кооператив, а кооператив зобов’язувався погасити кредити і проценти по них.

Наявність такої угоди з частиною позичальників підтверджується і письмовими договорами, які приєднані до справи

                                (т.5 а.с.78-89).

Таким чином приведені  докази в їх сукупності повністю підтверджують відсутність в діях ОСОБА_1 і ОСОБА_19 розтрати кооперативних коштів за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання службовим становищем, а тому їх слід виправдати в пред’явленому звинуваченні за ч.3 ст. 191 КК України.

Обтяжуючих покарання підсудних обставин суд не вбачає.

При призначенні покарання підсудним суд враховує, що вчинений ними злочин відноситься до невеликої тяжкості,  підсудні щиро розкаялися у його  вчинені, раніше не судимі, позитивно характеризується по місцю проживання, мають на утриманні: ОСОБА_1 – дві, а ОСОБА_20 – одну неповнолітню дитину і вважає, що для їх виправлення слід призначити покарання в межах санкції статті Закону, за яким притягаються до кримінальної відповідальності.

Речові докази – бухгалтерські документи, квитанції про сплату кредитів слід залишити на зберігання в справі, а книги нарахування заробітної плати, журнали основних засобів, вихідної документації – повернути СВК „Турія”.

Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд –

                                  з а с у д и в :

    ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366 ч.1 КК України і призначити штраф в розмірі 850 грн. кожному з позбавленням ОСОБА_1права займати керівні посади в підприємствах, установах і організаціях, ОСОБА_2 –посади, пов’язані з веденням бухгалтерського обліку строком на 1(один) рік.

    У звинуваченні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України виправдати, у зв’язку з відсутністю в їх діях складу злочину.

    На підставі ст.1 п „в” Закону України „ Про амністію” від 12 грудня 2008 року ОСОБА_2 звільнити від основного і додаткового покарання, призначеного за цим вироком.

    Скасувати накладений арешт на майно і кошти, які належать ОСОБА_1 і ОСОБА_2

    Речові докази – бухгалтерські документи, квитанції про сплату кредитів залишити на зберігання в справі, а книги нарахування заробітної плати – 6 шт. журнал основних засобів і журнал вихідної документації повернути СВК „Турія”.

    Запобіжний захід на час вступу вироку в законну силу засудженим залишити підписку про невиїзд.

    На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський райсуд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

СУДДЯ                                                                                       О.М.КУЗЬМІНЕЦЬ