Cправа № 563/1034/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.01.2016

Корецький районний суд Рівненської області

в особі:

головуючого судді                   -   Кулика Є.В.

при секретарі                            -   Федичканич В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корець цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

                                                                 в с т а н о в и в :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 38 578 грн. 47 коп. та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № бн від 13.12.2007 року, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 5 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном погашення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на виконання зобов'язань перед банком підписавши заяву та Умови і правила надання банківських послуг. Однак договірних зобов'язань відповідач не дотрималася, внаслідок чого станом на 03.09.2015 року виникла заборгованість в сумі 38 578 грн. 47 коп. Покликаючись на викладені обставини, просить позов задоволити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До початку судового засідання подав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив справу розглядати без його участі, не заперечує проти ухвалення рішення при заочному розгляді справи.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в позові, так як загальна позовна давність становить 3 роки. Зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду з заявою про стягнення з відповідача заборгованості, оскільки повинен був звернутися до суду не пізніше 06 січня 2013 року. Вказав, що позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 30 вересня 2015 року, тобто після спливу позовної давності, що позбавляє його права стягнення заборгованості за кредитом. Просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № бн від 13.12.2007 року, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 5 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном погашення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на виконання зобов'язань перед банком підписавши заяву та Умови і правила надання банківських послуг. Однак договірних зобов'язань відповідач не дотрималася, внаслідок чого станом на 03.09.2015 року виникла заборгованість в сумі 38 578 грн. 47 коп. Дата останнього платежу за кредитом 06.01.2010 року.

Стаття 257 ЦК України, передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.7 ч.13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Відповідно до ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ст.266 ЦК України, за спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Стаття 268 ЦК України, вказує, що вимоги позивача, не входять до вичерпного переліку вимог, на які позовна давність не поширюється.

Відповідно до п.30 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Відповідно до п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», вказано, «враховуючи положення п.7 ч. 30 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якої минув.

Згідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся з позовною заявою 30 вересня 2015 року пропустивши трьохрічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи те, що відповідач зобов'язався повернути суму кредиту та процентів, дата останнього платежу 06 січня 2010 року, а позовна давність встановлюється законодавством тривалістю 3 роки, тому позивач пропустив строк звернення до суду з заявою про стягнення з відповідача заборгованості, оскільки повинен був звернутися до суду не пізніше 06 січня 2013 року.

Суд приходить до висновку, що вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 60, 62, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається через Корецький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Є.В. Кулик