Справа № 316/2693/15-ц

Провадження № 2/316/130/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

"18" січня 2016 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області, у складі:

головуючого судді: Капустинського М.В.,

при секретарі: Терещенко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Енергодар цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах захисту дітей Енергодарської міської ради Запорізької області, про визначення місця проживання малолітньої дитини та про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, який діє за себе та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування в особі Служби у справах захисту дітей Енергодарської міської ради Запорізької області, про визначення місця проживання малолітньої дитини та про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Свої вимоги мотивував тим, що з 27.08.2013 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 Від шлюбу мають дитину - доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сімейне життя між подружжям не склалося через зловживання відповідачкою спиртними напоями та постійними сварками по з цього приводу, неможливість сумісного ведення господарства, недосягнення згоди у питаннях побуту та виховання дитини. В серпні 2015 року відповідачка, зібравши свої речі, пішла з дому. Дитина залишилась проживати з позивачем. Відповідачка фактично покинула дитину та ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини не надавала. Крім того, ті кошти, які відповідачка отримувала як одноразову допомогу при народженні дитини, вона також витрачала на себе, позивач лише в жовтні 2015 року зміг переоформити допомогу на дитину на себе. Весь час малолітня донька зареєстрована та проживає з ним у двокімнатній квартирі, яка належить його батькові та позивачу у рівних частках. У доньки своя кімната обладнана усім необхідним для дитини: меблі, іграшки, одяг. За чотири місяці відповідачка доньку не відвідала, проживає окремо від неї. Також позивач зазначає, що спиртні напої він не вживає, не палить, подав до суду заяву про розірвання шлюбу із відповідачкою. Оскільки позивач працює в одному з підрозділів ВП «Запорізька АЕС» та має середній заробіток в розмірі 4000,00 грн., то на час роботи, з дитиною знаходиться няня, яку позивач винаймає для догляду за донькою, а вільний час весь присвячує дитині. Однак, заробітку, який позивач одержує, не вистачає на повноцінний розвиток та виховання дитини, у зв'язку з тим, він потребує додаткової матеріальної допомоги. Просить суд: визначити місце проживання дитини: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом зі своїм батьком: ОСОБА_1, за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1; стягувати з відповідача ОСОБА_3, уродженки м.Вахрушеве, Луганська область, номер картки платника податків: НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, на його користь аліменти на утримання доньки: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від доходу щомісячно, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму встановленого на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття.

У судове засідання з'явився позивач ОСОБА_1. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення які фактично відповідають змісту позовної заяви. Також зазначив, що після пологів відповідачка почала зловживати спиртними напоями, влаштовувала сварки, не доглядала за донькою. Сусіди неодноразово викликали міліцію, вночі до нас до дому, так як в його відсутність дружина влаштовувала гучні застілля, при цьому була присутня малолітня дитина, якої на тої час ще не виповнилося року. Крім того, йому відомо, що відповідачка до шлюбу з ним мала від першого шлюбу сина, однак була позбавлена батьківських прав відносно нього. До них до дому неодноразово приходили представники Органу опіки та соціальної служби, які вивчали умови проживання доньки та складали акти обстеження. Просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання з'явилась представник позивача, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги, адвокат Цигиця Л.М. (а.с.23, 24). Позовні вимоги підтримала, просить суд їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання з'явився, позовні вимоги не визнає у повному обсязі, та пояснила, що позивач вигнав її з дому та не дає бачитися з дитиною, але по даному поводу до поліції вона не зверталась, а зверталась до Органу опіки та піклування в особі Служби у справах захисту дітей Енергодарської міської ради Запорізької області. Також пояснила, що на даний час вона ніде не працює, так як була вимушена піти з роботи та деякий час вона знаходилась в реабілітаційному центрі, так як у неї є проблеми зі зловживанням спиртними напоями. На даний час вона проживає у свого колишнього чоловіка. Кому належить квартира АДРЕСА_1 вона не знає, роботи у неї не має і вона не зможе її знайти поки дитина маленька. Як буде утримувати доньку відповідачка поки не може відповісти. Крім цього вона пояснила, що вона та її колишній чоловік, у якого вона мешкає раніше були позбавлені батьківських прав відносно їх спільної дитини, тому вона все зробить для того, щоби її не позбавили батьківських прав відносно доньки. За весь час, з якого не проживає вдома жодного разу не намагалася надати матеріальну допомогу на дитину, так як вважає, що передавати речі, іграшки,чи гроші для дитини через інших осіб є недоречно, так як зараз все коштує дорого. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У судове засідання з'явився представник третьої особи відділу охорони дитинства служби у справах дітей Енергодарської міської ради Феськова Н.О., яка дії на підставі довіреності № 01-01-40/4332 від 13.11.2015 року (а.с.25). Проти задоволення позовних вимог не заперечує та пояснила, що у жовтня 2015 року до них звернувся позивач, на підставі його звернення служба відвідала адресу проживання позивача та з'ясували, що малолітня дитина зареєстрована та проживає разом з батьком у двохкімнатної квартирі, квартира упорядкована, з всіма зручностями, розташована на четвертому поверсі дев'яти поверхового будинку, обладнана необхідними меблями та побутовою технікою, для малолітньої дитини в квартирі обладнане місце для відпочинку та ігор. Дівчинка має необхідний сезонний одяг та взуття, забезпечена повноцінними харчуванням, житлово-побутові умови відповідають нормам. Із бесіди з батьком дитини ОСОБА_1 стало відомо, що мати дитини - ОСОБА_3 в серпні 2015 року зібрала свої речі та пішла з дому, доньку не відвідує. В листопаді 2015 року до них звернулася відповідачка та розповіла, що начебто її вигнав з дому чоловік та забороняє бачитися з донькою. Служба зробила перевірку та відвідала позивача за місцем його реєстрації і склала акт обстеження житлово-побутових умов малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1. Також зазначила, що позивач їм розповів, що мати має проблеми зі спиртним, не займається вихованням дитини, влаштовує сварки, витрачає гроші, які нараховують на утримання дитини, на свої потреби та відмовляється повернути карточку, на яку нараховується допомога по догляду за дитиною. Крім того, Служба відвідала позивача за місцем його проживання спільно з представником Управління праці та соціального захисту населення та встановила, що мати дитини ОСОБА_3, доньку не відвідує більше п'яти місяців, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Батько ОСОБА_1 турбується про дитину, створив сприянні умови для проживання, виховання та розвитку доньки. Вважають, доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з її батьком ОСОБА_1 за адресою реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно до вимог ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами по справі доказів.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яві вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть учать у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Вирішуючи питання, щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, судом встановлено:

Згідно ст.161 СК України передбачено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно актів обстеження житлово-побутових умов проживання малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем реєстрації та мешкання позивача ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1, встановлено, що двохкімнатна квартира належить ОСОБА_1 та ОСОБА_6, але фактично в квартирі проживають позивач - ОСОБА_1 та його малолітня донька ОСОБА_2. В квартирі є все необхідне для проживання дитини: своя кімната обладнана необхідними меблями, місце для відпочинку дитини та місце для ігор, стан квартири відповідає санітарно-гігієнічним нормам (а.с.11, 35). Згідно із свідоцтвом про право власності на житло НОМЕР_3 від 12 квітня 2010 року та Витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно номером:НОМЕР_4 від 07.05.2010, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності гр. ОСОБА_7 та члену його сім`ї гр.ОСОБА_1 (а.с.12, 13). Згідно довідки №362 від 30.11.2015 року, позивач ОСОБА_1 працює на Запорізькій АЕС, Цех (43) УС ВП ЗАЕС (а.с.26). Згідно висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини № 01-01-40/0197 від 16.01.2016 Органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей Виконавчого комітету Енергодарської міської ради, батько малолітньої дитини - позивач по справі ОСОБА_1 має більше можливості матеріально забезпечити потреби малолітньої дитини для її всебічного розвитку на відміну від матері - ОСОБА_3, яка залишивши дев'ятимісячну дитину на батька протягом більше ніж п'яти місяців жодного разу не прийшла її побачити, не зробила спроби передати доньці одяг або продукти. Для сприятливого психічного розвитку малолітньої, враховуючи вік дитини, необхідно підтримувати стабільність щодо збереження звичних умов проживання дитини, її оточення, режиму, тому вважають доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з її батьком ОСОБА_1 - позивачем по справі за адресою реєстрації та фактичного проживання АДРЕСА_1 (а.с.36-37).

Таким чином, судом встановлено, що позивач може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток їх особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідачка не довела суду, що має можливість надати дитині усі умови для нормально розвитку, у неї не має постійного місця проживання, вона не працює, зловживає спиртними напоями та не може без сторонньої допомоги з цим справитися, тому була вимушена звернутися до реабілітайційого центру, але відповідні докази, про те суду не надала. Крім того, як пояснила відповідачка, вона розуміє, що має утримувати доньку, але поки дитина маленька влаштуватися на роботу не зможе, а за який рахунок утримувати доньку відповідачка затруднилась відповісти.

Згідно з ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Враховуючи вік дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1та специфіку визначення місця проживання дитини у віці до десяти років, згода самої дитини для вирішення цього питання не потребується.

Враховуючи вищезазначене, аналізуючи зібрані по справі докази, пояснення сторін, а також те, що батько має всі необхідні умови для нормального розвитку та виховання дитини, сумлінно відноситься до своїх батьківських обов'язків, суд приходить до висновку, що в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 її місце проживання слід визначити з батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Вирішуючи питання в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини аліментів, судом встановлено:

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: Актів обстеження житлово-побутових умов, малолітня дитина проживає разом з батьком - позивачем по справі та знаходиться на його утриманні, відповідачка ніякої допомоги на дитину не надає та проживає окремо від дитини (а.с.11, 35), згідно з довідкою 1994 від 26 листопада 2015 р. позивач ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Енергодарській ГУСЗН та з жовтня 2015 року отримує на малолітню дитину щомісячну одноразову допомогу при народженні першої дитини у розмірі 860,00 грн. (а.с.10). У своїх поясненнях, відповідачка зазначає, що не працює, однак, згідно законодавства України, відсутність роботи не звільняє від обов'язку утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття ст.180 СК України.

Згідно зі ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язок щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; інші обставини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК України.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини аліментів також підлягають задоволенню.

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем не було оплачено судовий збір в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на його користь на утримання неповнолітньої дитини аліментів, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 від 27.02.1991 року, ст.ст.8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 141, 150, 161, 180, 181, 182, 183, 184, 191 СК України, ст.ст.10,11, 60, 88, 212, 214, 215, 224-227, 294, п.1 ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визначити місце проживання дитини: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 місце народження: м.Енергодар Запорізька область - разом зі своїм батьком: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, місце народження: м.Енергодар Запорізька область, номер картки платника податків: НОМЕР_2, за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, місце народження: м.Вахрушеве, Луганська область, номер картки платника податків: НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, місце народження: м.Енергодар Запорізька область, номер картки платника податків: НОМЕР_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 місце народження: м.Енергодар Запорізька область у розмірі 1/4 частини від її заробітку (доходу), але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму встановленого на дитину відповідного віку та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3, на користь держави, судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Енергодарський міський суд Запорізької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: М. В. Капустинський