ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.06 Справа № 16/366пд.
Суддя Шеліхіна Р.М., розглянувши матеріали справи за позовом Військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах держави в особі двох позивачів:
Міністерства оборони Україні, м. Київ,
Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська,
до Приватного Підприємства “Альянс”, Краснодонський район, Луганська область
про визнання договору недійсним,
при секретарі судового засідання Кочетовій О.М.,
за участю представників сторін:
від першого позивача –не прибув,
від другого позивача –не прибув,
від відповідача –Кравченко В.А., директор, паспорт серії ЕК №324072, виданий Красно донським РВ УМВС України у Луганській області,
від заявника –Статівка О.Є., старший помічник військового прокурору Луганського гарнізону, дов. від 10.03.06. №638,
В С Т А Н О В И В :
Суть спору: заявлена вимога про визнання договору від 01.03.06. №77 на надання послуг з охорони об’єкту, укладеного між другим позивачем та відповідачем, не дійсним.
Відповідач відзивом від 20.07.06. №3 проти позову заперечує та вказує на те, що договір розірвано за згодою сторін, а відповідно до цього позовна заява військового прокурора не підлягає до задоволення, оскільки не має місця порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивачів.
Прокурор підтримав свій позов.
Між другим позивачем та відповідачем 01.03.06. укладено договір охорони об’єкту №77, на підставі якого другий позивач замовив відповідачу послуги з охорони об’єктів другого позивача, вказаних у договорі про надання охорони, а відповідач зобов’язався здійснювати заходи по охороні об’єктів другого відповідача своїми силами і за свій рахунок. Сторони уклали договір за умови тривалого часу для оформлення договору оренди майна другого позивача відповідачем строком до підписання договору про реалізацію майна (укладення договору оренди).
На виконання умов договору про охорону об’єктів другий позивач надав під охорону відповідачу нежитлові приміщення військового містечка, а відповідач прийняв об’єкти під охорону без акту інвентаризації та огляду.
Прокурор звернувся з даним позовом до суду та просить визнати не дійсним договір охорони об’єктів від 01.03.06. №77, протягом дії якого і з підстав недбалого ставлення відповідача до охорони об’єктів, з території другого позивача вкрадено майно, у зв’язку з чим порушено кримінальну справу. Правовими підставами заявленого позову прокурор вважає відсутність ліцензії у відповідача на здійснення охорони об’єктів.
Відповідач заперечує проти позову з підстав того, що вкрадене майно не було йому передано у встановленому законом порядку і, взагалі, не було передано під охорону майно, про яке вказує у позові військовий прокурор. Крім цього, відповідач повідомив про розірвання договору про охорону об’єктів у добровільному порядку за домовленістю сторін, що уклали договір –другий позивач та відповідач.
Дослідивши матеріали справи та вислухав представника заявника і представника відповідача, оцінивши надані ними докази своїх вимог і заперечень до предмету позову, суд дійшов висновку про залишення позову без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Прокурор у судовому процесі має права сторони, у даному випадку –права позивача. Ухвалою суду по даній справі від 23.06.06. прокурора було зобов’язано надати докази права власності на майно військового містечка. Крім того, прокурора було зобов’язано визначити –яким чином спірний договір (факт його укладення) порушив інтереси держави та охоронювані права державних органів, органів влади та місцевого самоврядування, а також визначити об’єм порушених прав.
При розгляді справи по суті прокурор повідомив, що позов заявлено в інтересах двох позивачів –міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська. До цього прокурор не надав жодного доказу права власності на майно –кому з позивачів воно належить. Прокурор не визначив інтереси якого позивача порушено –адже кожен позивач самостійна юридична особа і має повне право володіти, користуватися, розпоряджатися власним майновим комплексом та іншим власним майном. Прокурором не надано доказів щодо порушення інтересів держави та охоронюваних прав державних органів, органів влади та місцевого самоврядування укладенням спірного договору. Заперечень до стверджень відповідача про добровільне розірвання договору охорони об’єктів від 01.03.06. №77 прокурор не надав.
Крім того, договір охорони об’єктів від 01.03.06. №77 укладено між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Луганська та Приватним Підприємством “Альянс”, а яке повноваження до укладення договору має міністерство оборони України –прокурор не визначив, суду не довів.
Слід вказати, що прокурор має право у відповідності до норми ст.121 Конституції України представляти у господарському судовому процесі (подавати позови) інтереси держави та державних органів, органів влади та місцевого самоврядування. З матеріалів справи, наданих прокурором, не встановлено, що квартирний відділ, який є стороною спірного договору, –це державний орган влади або орган місцевого самоврядування.
За таких обставин, а також приймаючи до уваги добровільне розірвання сторонами договору охорони об’єктів від 01.03.06. №77, укладеного між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Луганська та Приватним Підприємством “Альянс”, у позові прокурору слід відмовити.
Питання про судові витрати суд не вирішує, оскільки військовий прокурор звільнений від їх сплати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44-49,82,84,85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Відмовити у позові.
Рішення набирає законної сили після 10-денного строку з дня його підписання .
Рішення підписане 26.07.06.
Суддя Р. М. Шеліхіна