Справа №2а-6578/08/0970
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 лютого 2009 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Остап'юк С.В.
при секретарі Скора Н.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за участю:
представника позивача : ОСОБА_1
представника відповідача : Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області ОСОБА_2.
за позовом: ОСОБА_3
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання дій незаконними, зобов'язання провести перерахунок пенсії та зобов'язання проводити перерахунок підвищення до пенсії як учаснику бойових дій із збільшенням прожиткового мінімуму, -
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_3 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання дій незаконними, зобов'язання провести перерахунок пенсії та зобов'язання проводити перерахунок підвищення до пенсії як учаснику бойових дій із збільшенням прожиткового мінімуму.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є учасником бойових дій. Вважає, що відповідачем протиправно здійснювалось нарахування та виплата підвищення до пенсії в період з 01 січня 2002 року до 31 грудня 2008 року в розмірі нижчому 150 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Посилається на статті 8, 22 Конституції України, Закони України «Про прожитковий мінімум», «Про Державний бюджет України» на відповідні роки. В позовній заяві надає розрахунок належних йому сум до виплати державної та додаткової пенсії, підвищення до пенсії в період з 01 січня 2002 року до 31 грудня 2008 року, згідно якого вважає, що відповідач у вказаний період був зобов'язаний нарахувати та виплатити йому 181 986 гривень державної, додаткової пенсії, підвищення до пенсії, просить стягнути з відповідача різницю між виплаченою та обрахованою позивачем сумою.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнав, подав суду письмове заперечення проти позову, мотивоване тим, що в період 2002-2005 років виплата підвищення до пенсії позивачу проводилась у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року за №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» і обчислювалось із розрахункової величини 19 гривень 91 копійок. З 01.01.2006 року у відповідності до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підвищення до пенсії позивачу проводилось в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.
В судовому засіданні встановлено, що позивач у відповідності до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є ветераном війни - учасником бойових дій. Вказані обставини підтверджуються посвідченнями серії Б №НОМЕР_1 (а.с. 4) та не заперечуються відповідачем.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення визначені положеннями Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Розглядаючи позовні вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з розрахунку визначеного прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.01.2002 року до 31.12.2004 року суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону чинній до 01.01.2006 року) учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії підвищуються на 150 процентів мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Судом встановлено, що позивачу підвищення до пенсії як учаснику бойових дій, передбачене статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» проводилось з розрахунку 16,62 гривні у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року за №831 «Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 1 серпня 1996 р., та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1 серпня 1996 року» та Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року за №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Посилання позивача та його представника на норми Закону України «Про прожитковий мінімум» та Законів України Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002, 2004 роки, якими встановлені розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на 2002-2004 роки, як на такі, що підлягають до застосуванню при проведенні розрахунку позивачу підвищення до пенсії у співвідношенні до мінімального розміру пенсії за віком за період з 2002 до 2004 років є не вірним.
Розрахунок підвищення до пенсії, що належали до виплати позивачу в ці періоди, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону чинній до 01.01.2006 року) встановлені у співвідношенні до мінімальної пенсії за віком.
Нормами Законів України Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002, 2004 роки не визначено розміру мінімальної пенсії за віком. Також стаття 2 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік», стаття 2 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» прямо передбачали норми, згідно яких розміри державних соціальних гарантій, що визначаються залежно прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, а також нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Крім того, статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній до 12.01.2005 року мінімальний розмір пенсії за віком також не визначався у співвідношенні до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
За період 2002-2004 років будь-яких підстав для розрахунку позивачу підвищення до пенсії, застосовуючи розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність для визначення мінімального розміру пенсії за віком у відповідача не було. Застосування відповідачем положень постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року за №831 та від 03.01.2002 року за №1 при нарахуванні та виплаті позивачу підвищення до пенсії, їх розрахунку є правомірним.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тому суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленою статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 01.01.2002 року до 31.12.2004 року з розрахунку визначеного прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність такими, що не підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про перерахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком, як учаснику бойових дій, відповідно статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 01.01.2005 до 31.12.2008 року суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону чинній до 01.01.2006 року) учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії підвищуються на 150 процентів мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що в 2005 році підвищення до пенсії як учаснику бойових дій, передбачене статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачу проводилось з розрахунку 19,91 гривні у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року за №831 «Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 1 серпня 1996 р., та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1 серпня 1996 року» та Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року за №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Вихідним критерієм розрахунку підвищення до пенсії за вказаний період виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 23.12.2004 року чинній з 12.01.2005 року) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, суд визнає, що при розрахунку підвищення до пенсій, передбаченого статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини третьої статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
У відповідності до Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік», розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становив 332 гривні.
Таким чином, за період 2005 року позивачу належало до сплати підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 5976 гривень.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 15.10.2005 року, який набрав чинності 01.01.2006 року статтю 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в новій редакції, яка передбачає, що учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом встановлено, що відповідачем з 01.01.2006 року проводилось нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії як учаснику бойових дій в розмірі 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи з розміру вказаного мінімуму, передбаченого Законом України Про державний бюджет України на 2006, 2007, 2008 роки, що відповідає положенню статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції чинній з 01.01.2006 року.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в перерахунку ОСОБА_3 підвищення до пенсії як учаснику бойових дій в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період 2005 року є протиправною і прийнята всупереч статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та порушує передбачене законом право позивача на отримання належних йому пенсійних виплат у встановленому законом розмірі. Позовні вимоги про перерахунок вказаного підвищення до пенсії та стягнення недоотриманих сум за період 2005 року є такими, що підлягають до задоволення.
Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 підвищення до пенсії як учаснику бойових дій в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період 2006-2008 року є правомірними, а позовні вимоги в частині перерахунку вказаного підвищення в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком за період 2006-2008 років є такими, що не підлягають до задоволення.
Суд вважає за неможливим застосування наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду, передбачених статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України до позовних вимог за період з 01.01.2002 року до 01.12.2007 року, на яких наполягає представник відповідача, як на підставу для відмови в задоволенні позову. Оскільки, згідно статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. Також частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, є неможливим зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому. А тому, позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у разі зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність перерахунок пенсії проводити з дня встановлення нового прожиткового мінімуму не підлягають до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо невиплати ОСОБА_3 сум підвищення до пенсії як учаснику бойових дій в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період 2005 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок ОСОБА_3 підвищення до пенсії як учаснику бойових дій в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2005 рік.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Остап'юк
Постанова в повному обсязі складена 16.02.2009 року.