ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року Справа № 923/782/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О.,

Чернова Є.В.

за участю представників відповідача: розглянув касаційну скаргу Чиркіна Л.Ю. Каховського державного агротехнічного коледжу

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2015 року

у справі№923/782/14 господарського суду Херсонської області

за позовомКаховського державного агротехнічного коледжу

доПриватного підприємства "Агро-Максі"

простягнення 267560,81грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.08.2015р. (суддя ЛитвиноваВ.В.) відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Стягнуто з Каховського державного агротехнічного коледжу на користь Приватного підприємства "АГРО-МАКСІ" 29184,00 грн. в якості судових витрат за проведення судової експертизи.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем в порушення статті 32 ГПК України не доведено відповідними доказами зміст, обсяг та фактичне надання послуг, зазначених в актах.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 р. (судді: Ярош А.І., Головей В.М., Журавльов О.О.) рішення господарського суду Херсонської області від 25.08.2015 р. залишено без зміни.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, позов задовольнити.

Скаржник стверджує, що судом не досліджено та не надано оцінки доказам в їх сукупності, що підтверджують фактичне виконання зрошувальних робіт, не враховано, що відповідач не передавав матеріали для здійснення повного спектру робіт, що виключає обов'язковість виконання підрядником деяких умов договору; не надано оцінки обставинам неможливості виконання зрошувальних робіт замовником самостійно без спеціального дозволу, що є дозволом на спеціальне водокористування. Відповідач безпідставно в порушення ст.ст. 853, 882 ЦК України відмовився від прийняття робіт, не заявляв про їх недоліки, тому не звільняється від обов'язку їх оплатити.

Відповідач у відзиві вважає вимоги скарги незаконними, необгрунтованими, такими, що не відповідають приписам матеріального та процесуального права з тих мотивів, що суд виконав всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірив фактичні обставини та надані докази, вирішивши справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, тому просить залишити постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Позивач надіслав суду клопотання про розгляд справи без участі свого представника.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, який взяв участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом 01 березня 2010 року Каховський державний агротехнічний коледж (підрядник) уклав з Приватним підприємством "АГРО-МАКСІ" (замовник) договір №1/3/10 (далі-договір) на вирощування сільськогосподарської продукції із матеріалів замовника, відповідно до якого Каховський державний агротехнічний коледж - Підрядник, зобов'язується виконати роботи по вирощуванню сільськогосподарської продукції на власних виробничих площах за завданням Замовника - Приватного Підприємства "АГРО-МАКСІ" своїми засобами з використанням матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити виконані Підрядником роботи.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 договору, під роботою в даному договорі розуміється результат економічної діяльності, спрямований на отримання врожаю сільськогосподарської продукції, вирощеної Підрядником в незібраному вигляді, готовий до збирання.

Відповідно до п.10.1 договору, строк його дії сторони визначили до 31.12.2020р.

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до п.2 договору Підрядник зобов'язується забезпечувати систематичне вирощування сільськогосподарської продукції на належній Підряднику на праві користування земельній ділянці сільськогосподарського призначення площею 96,76 га та розташованій в адміністративних межах Коробківської сільської ради Херсонської області, а саме: поля №2,2,31; 2,2,33; 2,2,32; 2,2,34; 2,2,29.

Підрядник зобов'язаний виконати роботи пов'язані з підготовкою посівних площ, вказаних в п. 2.1. цього Договору, зрошувального обладнання і меліоративних систем поливу, захисту від бур'яну та хвороб та інші види робіт, що виконуються відповідно до технологічної карти по вирощуванню сільськогосподарської продукції.

Устаткування, обладнання та необхідні умови для виконання робіт, визначених у пункті 2.2 цього Договору, повинні бути надані Підрядником, але в разі необхідності устаткування і обладнання можуть бути надані (забезпечені) Замовником.

Тобто, сторони домовились, що кожного року протягом дії договору буде визначатись вид та обсяг робіт, оскільки основний договір містить лише загальні умови договору.

Посилаючись на виконання робіт за договором, позивач посилався на Додаткову угоду №1/04/13 від 01.04.2013 р. до Договору, відповідно до п.2.1 договору викладено у наступній редакції:

"п.2.1 розділу 2 - Види робіт, що виконуються підрядником викласти з внесенням змін та доповнень у такій редакції: "Підрядник зобов'язується забезпечувати систематичне вирощування сільськогосподарської продукції на належній Підряднику на праві користування земельній ділянці сільськогосподарського призначення площею 339,09га, розташованих в адміністративних межах Коробківської сільської ради Херсонської області, а саме:

поле № 5.1 кадастровий номер ділянки: 6523582500:06:004:0001, площею 128,48 (сто двадцять вісім цілих сорок вісім сотих) га;

поле № 6.1 кадастровий номер ділянки: 6523582500:06:005:0003, площею 113,85 (сто тринадцять цілих вісімдесят п'ять сотих) га;

поле № 2.2.29 кадастровий номер ділянки: 6523582500:09:003:0001, площею 22,50 (двадцять дві цілих п'ятдесят сотих) га;

поле № 2.2.31 кадастровий номер ділянки: 6523582500:09:003:0001, площею 22,50 (двадцять дві цілих п'ятдесят сотих) га;

поле № 2.2.32 кадастровий номер ділянки: 6523582500:09:002:0001, площею 9,64 (дев'ять цілих шістдесят чотири сотих) га;

поле № 2.2.33 кадастровий номер ділянки: 6523582500:09:002:0001, площею 17,70 (сімнадцять цілих сімдесят сотих) га;

поле № 2.2.34 кадастровий номер ділянки: 6523582500:09:004:0001, площею 24,42 (двадцять чотири цілих сорок дві сотих) га.

На виконання умов договору позивач направив відповідачу акти виконаних робіт: № 43 від 30.04.2013р. на суму 50 474,42 грн.; № 47 від 30.04.2013р. на суму 499,60 грн.; № 48 від 30.04.2013р. на суму 1 877,48 грн.; № 50 від 30.04.2013р. на суму 3,72 грн.; №69 від 31.05.2013р. на суму 32 393,58 грн.;№71 від 31.05.2013р. на суму 11 342,63 грн.; № 75 від 31.05.2013р. на суму 3 000,01 грн.; № 83 від 30.06.2013р. на суму 15 000,00 грн.; № 85 від 30.06.2013р. на суму 8 376,17 грн.; № 86 від 30.06.2013р. на суму 23 324,42 грн.; № 114 від 31.07.2013р. на суму 10 968,22 грн.; № 115 від 31.07.2013р. на суму 29 971,04 грн.; № 119 від 31.07.2013р. на суму 80 000,00 грн.; № 142 від 30.08.2013р. на суму 10 218,26 грн.; № 143 від 30.08.2013р. на суму 28 798,36 грн., які відповідач підписав.

Також встановлено направлення позивачем на адресу відповідача актів: №10 від 28.01.2014 р. на суму 164705,08 грн.; №186 від 30.11.2013 р. на суму 47320,00 грн.; №161 від 03.10.2013 р. на суму 7247,33 грн.; №160 від 03.10.2013 р. на суму 2686,56 грн., акт понесених витрат за 1 півріччя 2013 року на суму 46157,94 грн. та акт понесених витрат за Ш квартал 2013 року на суму 53990,42 грн., які відповідач відмовився підписувати.

Спірним між сторонами є зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором, виконання яких підтверджується, на думку позивача, актами виконаних робіт.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 837, 838 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчить договір пунктом 2.1 сторони визначили види робіт, що виконуються підрядником: "Підрядник зобов'язується забезпечувати систематичне вирощування сільськогосподарської продукції на належній Підряднику на праві користування земельній ділянці сільськогосподарського призначення площею 339,09га, розташованих в адміністративних межах Коробківської сільської ради Херсонської області.

Вказаний пункт містить обов'язок позивача вирощувати сільськогосподарську продукцію, але не визначає види та обсяги робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції, не визначає, які конкретно роботи повинен виконати позивач, оскільки вирощування сільгосппродукції може розпочатись з підготовки ґрунту до посіву та закінчитись збиранням врожаю конкретної продукції.

Згідно з вимогами ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Суд правомірно виходив з того висновку, що зобов'язання з оплати робіт виникає лише з факту їх виконання, а сам по собі акт передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про виникнення такого зобов'язання.

З метою встановлення обсягу та видів фактичного виконання робіт позивачем за договором, передачі об'єкту в установленому порядку замовнику, судом першої інстанції призначалась судова економічна експертиза.

На вирішення експертизи було поставлено судовому експерту наступні питання:

1) чи підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку фактичне виконання Позивачем робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції за договором підряду на вирощування сільськогосподарської продукції із матеріалів замовника від 01.03.2010 року № 1/3/10 за період з 01.01.2013р. по 31.01.2014р.;

2) чи підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку (акти, калькуляції, листи трактористів-машиністів, наряди персоналу на проведення робіт по зрошуванню тощо) заявлений у позовних вимогах Позивача розмір заборгованості за виконані роботи (надані послуги) згідно Договору підряду на вирощування сільськогосподарської продукції із матеріалів замовника від 01.03.2010 року № 1/3/10 за період з 01.01.2013р. по 31.01.2014р.;

3) які послуги, їх найменування, їх вартість та об'єм згідно бухгалтерської документації Каховського державного агротехнічного коледжу було надано згідно актів приймання-передачі:

1) № 43 від 30.04.2013р. на суму 50 474,42 грн.;

2) № 47 від 30.04.2013р. на суму 499,60 грн.;

3) № 48 від 30.04.2013р. на суму 1 877,48 грн.;

4) № 50 від 30.04.2013р. на суму 3,72 грн.;

5) № 69 від 31.05.2013р. на суму 32 393,58 грн.;

6) № 71 від 31.05.2013р. на суму 11 342,63 грн.;

7) № 75 від 31.05.2013р. на суму 3 000,01 грн.;

8) № 83 від 30.06.2013р. на суму 15 000,00 грн.;

9) № 85 від 30.06.2013р. на суму 8 376,17 грн.;

10) № 86 від 30.06.2013р. на суму 23 324,42 грн.;

11) № 114 від 31.07.2013р. на суму 10 968,22 грн.;

12) № 115 від 31.07.2013р. на суму 29 971,04 грн.;

13) № 119 від 31.07.2013р. на суму 80 000,00 грн.;

14) № 142 від 30.08.2013р. на суму 10 218,26 грн.;

15) № 143 від 30.08.2013р. на суму 28 798,36 грн.;

16) № 160 від 03.10.2013р. на суму 2 686,56 грн.;

17) № 161 від 03.10.2013р. на суму 7 247,33 грн.;

18) № 186 від 30.11.2013р. на суму 47 320,00 грн.;

19) № 10 від 28.01.2014р. на суму 164 705,08 грн.

4) чи передавав матеріали відповідач (ПП "Агро-Максі") підряднику (Каховський державний агротехнічний коледж) для виконання всіх технологічних робіт для вирощування сільськогосподарської продукції за Договором № 1/3/10 від 01.03.2013 року за період з 01.01.2013р. по 31.01.2014р.

Судом надано оцінку висновкам судової експертизи, відповідно до яких зазначено:

- По першому питанню: фактичне виконання підрядником робіт з вирощування сільськогосподарської продукції документально не підтверджується.

- По другому питанню: у зв'язку з відсутністю підтверджуючих первісних документів бухгалтерського обліку неможливо підтвердити проведення робіт зі зрошення згідно умов договору. Згідно актів за послуги по транспортуванню та подачу води загальна сума за період з квітня 2013 р. по жовтень 2013 року складає 1677017,37 грн.; виписками держказначейства підтверджується перерахування ПП "Агро-Максі" грошових коштів за полив в сумі 165000,00 грн.

- По третьому питанню: із актів виконаних робіт за послуги підряду з вирощування сільськогосподарської продукції - експерту неможливо встановити, які послуги надавались підрядником, оскільки складання актів не відповідає законодавчим актам України (не зазначено зміст господарської операції, вимірювачі в натуральному та вартісному вигляді, підписи не ідентифіковані, в тому числі по актам: №43 від 30.04.2013 р. на суму 50474,42 грн.; №75 від 31.05.2013 р. на суму 3000,00 грн.; №83 від 30.06.2013 р. на суму 15000,00 грн.; №119 від 31.07.2013 р. на суму 80000,00 грн.; №186 від 30.11.2013 р. на суму 47320,00 грн.; №10 від 28.01.2014 р. на суму 164705,00 грн.). Крім того, акти виконаних робіт не підтверджуються первісними бухгалтерськими документами з виконання підрядних сільськогосподарських робіт Каховським державним агротехнічним коледжем. Оскільки не надано підтверджуючих первісних документів зі зрошення сільськогосподарських культур на земельній ділянці 339,09 га про використання 320,68 тис.м/куб води, - експерт не підтверджує факт зрошення сільськогосподарських культур для ПП "Агро-Максі".

- По четвертому питанню: передача матеріалів відповідачем підряднику для виконання всіх технологічних робіт з вирощування сільськогосподарської продукції за договором №1/3/10 від 01.03.2010 р. за період з 01.01.2013 р. по 31.01.2014 р. документально не підтверджується.

Отже, враховуючи вищенаведені висновки експерта, оскільки жодних інших документальних доказів виконання робіт, окрім актів, позивачем не надано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про недостатність доказів в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України в підтвердження змісту, обсягу та фактичного виконання робіт за договором №1/3/10 від 01.03.2010 р.

Також позивачем не доведено і понесених витрат, як-то обсягу та вартості споживання використаної води для зрошення полів, на яких виконувались роботи за договором.

Таким чином, доводи про те, що акти виконаних робіт підписані відповідачем, спростовуються вищенаведеним, адже сам по собі акт передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про виникнення зобов'язання, а визначальним є саме фактичне виконання робіт, яке в даному випадку не доведено.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що доводи скаржника зводяться до заперечення висновків суду на підставі іншої оцінки доказів, що з огляду на норми ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, якою виключено з повноважень касаційної інстанції встановлення обставин справи, переоцінка доказів, яким надано оцінку судом першої та апеляційної інстанцій, надання переваги одним доказам над іншими.

Неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і наданим сторонами доказам, порушень норм процесуального права, які визначені як безумовні підстави для скасування судового рішення судом касаційної інстанції не встановлено.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 р. та рішення господарського суду Херсонської області від 25.08.2015 р. у справі №923/782/14 господарського суду Херсонської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Ж.Корнілова

Є. Чернов