Справа № 2-159\ 2009 року
Р І Ш Е Н Н Я
ІМ ЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2009 року Ленінський районний суд
м.Дніпропетровська
у складі головуючого судді Черненковой Л.А.
при секретарі Волкобоєвой А.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про виключення квартири з акту опису та арешту та визнання права власності на квартиру; за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири; за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, державних виконавців: Колісника Ігоря Івановича та Графченка Романа Альфредовича, Самодриги Василя Григоровича про визнання незаконними постанови державних виконавців та про визнання неправомірними дії державної виконавчої служби, відшкодування моральної шкоди, відновлення строку позовної давності для звернення до суду, суд, -
В С Т А Н О В И В:
14.02.2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа – ОСОБА_6 про виключення з акту опису та арешту майна та визнання права власності на квартиру, посилаючись на те, що у зареєстрованому шлюбі вона та ОСОБА_6 знаходилися з 1991 року по 1998 рік. За час шлюбу придбали у 1996 році квартиру за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Новоорловська, буд. 20; кв. 20, яка зареєстрована на ім`я чоловіка. Вказана квартира є сумісним майном подружжя і вона має право на Ѕ частину цієї квартири. Після розірвання шлюбу у зв`язку з неможливістю сумісного проживання в одній квартирі з колишнім чоловіком та у зв`язку з тим, що з нею залишається проживати їхня неповнолітня дитина, то вона сплатила ОСОБА_3 вартість Ѕ частини належної йому квартири, про що уклали договір купівлі-продажу. З 02.03.2002 року позивачка є власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу квартири від 02 березня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 за реєстром за № 1100. Позивачка отримала 23.01.2007 року постанову про відкриття виконавчого провадження по відношенню до її колишнього чоловіка про стягнення 32500 грн., але раніше про ці обставини їй відомо не було. Державний виконавець ВДВС у ОСОБА_2 районі м. Дніпропетровська 26.01.2007 року склав акт опису та арешту спірної квартири, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Новоорловська, буд. 20; кв. 20, з метою продажу її з аукціону для виплати заборгованості ОСОБА_4, тому що у КП ДМБТІ ця квартира зареєстрована на ім`я боржника ОСОБА_3 У спірній квартирі вона проживає з неповнолітньою дитиною і це їх єдине житло. Про те, що необхідно було зареєструвати своє право власності на квартиру у КП ДМБТІ вона не знала, вважала, що нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу є її правовстановлюючим документом на вказану квартиру. На теперішній час вона не може здійснити реєстрацію права власності у зв`язку із накладеним арештом державним виконавцем, чим порушені її права власника квартири. Крім того, у спірній квартирі вона прожила більш 10 років, то за придбальною давністю також має право власності на вказану квартиру. Просить виключити з акту опису та арешту вказану квартиру та визнати за нею право власності на цю квартиру на підставі договору купівлі-продажу квартири від 02 березня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 за реєстром за № 1100.
Судом притягнутий ОСОБА_6 до участі у справі в якості співвідповідача, замінивши його статус третьої особи на статус відповідача, за згодою позивачки.
Судом, за згодою позивачки, притягнута до участі у справі в якості третьої особи приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_5.
За клопотанням ОСОБА_4 він притягнутий до участі у справі в якості третьої особи за згодою позивачки.
У судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції за довіреністю ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та пояснив, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 за боржником ОСОБА_6 у КП ДМБТІ на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.1996 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 за реєстром № 1740. На виконання до державного виконавця Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ 18.01.2007 року надійшов виконавчий лист № 2-91 від 06.07.2001 року Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 боргу у розмірі 32500 грн., та 18.01.2007 року відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Складений акт опису й арешту майна від 26.01.2007 року державним виконавцем Ленінського ВДВС ДМУЮ –ОСОБА_9 у зв`язку із невиконанням рішення суду у добровільному порядку. Просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позову.
Представник відповідача ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_10 у судовому засіданні позов визнав.
Третя особа: приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 нею посвідчено 02 березня 2002 року за реєстром за № 1100 у відповідності до чинного законодавства, пред`явив суду оригінали документів для огляду, підтверджуючих посвідчення вказаної угоди.
Третя особа: ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав, та пояснив, що на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири був накладений судом арешт на цю квартиру. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судом 10.04.2007 року прийнята у провадження цієї справи позовна заява третьої особи ОСОБА_4, який звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири (а.с.37). В обґрунтування позову позивач ОСОБА_4 посилається на те, що договір купівлі-продажу квартири в м.Дніпропетровську, вул. Новоорловська, 20/20, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за № 1100 є недійсним у зв’язку з тим, що відповідно до ст. 227 ЦК України в редакції 1963 року договір купівлі-продажу квартири підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації в органах виконавчої влади. Даний договір вважається таким, що набрав чинності тільки з моменту його державної реєстрації і з цього ж моменту у особи виникає право власності на вказану квартиру. Рішенням Дніпропетровського районного суду від 15.06.2001 року з ОСОБА_6 стягнуто на його користь 32500 грн., вказане рішення вступило в законну силу і виконавчий лист був направлений до виконавчої служби для виконання. На момент розгляду справи по суті в суді першої інстанції на оспорювану квартиру був накладений арешт, що тягне за собою заборону здійснення стосовно даного майна будь-яких дій, направлених на його відчуження. ОСОБА_6 і ОСОБА_1 знали про наявність рішення про примусове стягнення, так як були присутні на засіданні, але маючи на меті уникнути від майнової відповідальності, відповідачі в період дії арешту нерухомого майна, уклали договір купівлі-продажу квартири. ОСОБА_6 ввів нотаріуса в оману, стверджуючи як продавець про відсутність арешту даної квартири, як вказано в п.4 договору. Таким чином, вказаний договір купівлі-продажу квартири від 02.03.2002 року не відповідає вимогам закону і відповідно до ст. 48 ЦК України в редакції 1963 року є недійсним. Просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири в м. Дніпропетровську, вул. Новоорловська, 20/20, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за № 1100.
У судовому засіданні третя особа ОСОБА_4 підтримав свої позовні вимоги і просить їх задовольнити.
Відповідачі за вказаним позовом ОСОБА_6 та його представник за довіреністю ОСОБА_10 і ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 не визнали, та пояснили, що ці вимоги є безпідставними тому, що 22 жовтня 2001 року виконавче провадження щодо стягнення за рішенням Дніпропетровського районного суду від 15.06.2001 року 32500 грн. було закінчено, а виконавчий лист повернений стягувачу ОСОБА_4 за його заявою, що підтверджується виконавчим листом з відміткою про це державного виконавця. Таким чином, на момент укладання договору купівлі-продажу
квартири 02 березня 2002 року примусове стягнення відносно ОСОБА_3 було відсутнє та ніякого арешту на спірну квартиру не було накладено. Тому доводи позивача ОСОБА_4 є надуманими, безпідставними та не підлягають задоволенню. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
Притягнута судом до участі у справі третя особа – приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_5 у судовому засіданні вказаний позов ОСОБА_4 не визнала, та пояснила, що оспорюваний договір купівлі-продажу посвідчений нею на законних підставах згідно наданих документів. Була проведена перевірка з 2001 року та встановлено, що на час укладення договору під забороною спірна квартира не перебувала.
Просить продовжувати розгляд справи за її відсутністю.
Судом 25.09.2008 року і 28.01.2009 року прийнята у провадження цієї справи позовна заява відповідача ОСОБА_3, та його уточнена позовна заява (а.с.148-150, 210-212), який звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 ВДВС ДМУЮ, державних виконавців: Колісника І.І. та Графченка Р.А., Самодриги В. Г. про визнання незаконними постанови державних виконавців та про визнання неправомірними дії державної виконавчої служби, відшкодування моральної шкоди, відновлення строку позовної давності для звернення до суду, посилаючись на те, що державними виконавцями Колісник І.І. та Графченком Р.А. винесли незаконні постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 січня 2007 року та від 21 березня 2005 року, чим були порушені його права, свободи та інтереси. 15.06.2001 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області направив у державну виконавчу службу в ОСОБА_2 районі м. Дніпропетровська виконавчий лист за цивільною справою № 2-91 про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 32500 грн. за позовом ОСОБА_4 до СГ «Ліманське», «Дніпрокомплексу», ОСОБА_11, ОСОБА_6 про стягнення боргу за трудовим договором. 22.10.2001 року виконавче провадження за вказаним виконавчим листом було закінчено за заявою стягувача відповідно п.9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». У зв’язку із вказаними обставинами постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.03.2005 року державного виконавця Графченка Р.А. Ленінського районного ВДВС м. Дніпропетровська є незаконною, тому, що ця постанова суперечить вимогам ст.ст. 38,21,22 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», - у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ст. 37 вказаного Закону, виконавче провадження не може бути відкрито. Згідно ст.24 цього Закону, - державний виконавець зобов’язаний прийняти виконавчий лист і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документу до виконання у відповідності з вимогами п.1 ч.1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», - цей строк встановлений на термін трьох років. Таким чином, державний виконавець всупереч діючому законодавству відкрив виконавче провадження за виконавчим листом, який пред’явлений з пропуском строку його пред’явлення (пройшло більше 5 років), прийняв виконавчий лист після закінчення строку на його пред’явлення у провадження, і без врахування того, що виконавчий лист повернений 22.10.2001 року стягувачу за його заявою без виконання, що за законом є недопустимим. У зв’язку з неправомірними діями державного виконавця Графченка Р.А., 18.01.2007 року ОСОБА_2 ВДВС було винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, яка теж є незаконною. Таким чином, неправомірними діями державної виконавчої служби у зв’язку з винесенням незаконних постанов про відкриття виконавчого провадження відносно позивача ОСОБА_3 порушуються його конституційні права, інтереси і свободи. Вказаними діями йому спричинено моральну шкоду за виною відповідачів, яка полягає у душевних стражданнях у зв’язку з їх незаконними вимогами. Моральну шкоду оцінює на суму 10000 грн. Ленінським районним судом м. Дніпропетровська витребувано із Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 2-91/2001 року, за яким видано виконавчий лист і відкрито відповідачем ОСОБА_2 ВДВС виконавче провадження у зв’язку з чим доцільно розглянути взаємопов’язані позови в одному провадженні. Вважає, що строк оскарження неправомірних дій саме: відповідача ОСОБА_2 ВДВС ним пропущений з поважних причин, тому як тільки з матеріалів справи за цією цивільною справою йому стало відомо про дії відповідачів, які порушують його права, інтереси і свободи. Просить поновити строк для пред’явлення його позову до суду; визнати неправомірними дії ОСОБА_2 ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції щодо винесення незаконних постанов про відкриття виконавчого провадження від 21 березня 2005 року та від 18 січня 2007 року на підставі виконання виконавчого листа № 2-91, виданого Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області від 15.06.2001 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 суми у розмірі 32 500 гривень; зобов`язати ОСОБА_2 ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 березня 2005 року та від 18 січня 2007 року на підставі виконання виконавчого листа № 2-91, виданого Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області від 15.06.2001 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_4Г суми у розмірі 32 500 гривень із закриттям провадження у справі; стягнути з відповідачів у солідарному порядку на його користь 10000 грн. за рахунок відшкодування моральної шкоди.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_10 підтримав позовні вимоги, уточнив, що позовні вимоги стосуються відповідачів ОСОБА_2 ВДВС ДМУЮ і ОСОБА_4, але щодо державних виконавців Колісника І.І. та Графченка Р.А., які на теперішній час не працюють у державній виконавчий службі і не є державними виконавцями, то не заперечує що за статусом учасників судового процесу вони є третіми особами. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції за довіреністю ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та пояснив, що на виконання до державного виконавця Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ 18.01.2007 року надійшов виконавчий лист № 2-91 від 06.07.2001 року Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 боргу у розмірі 32500 грн., та 18.01.2007 року відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, та за вихідним № 759/9 копії постанови надіслані сторонам виконавчого провадження з наданням боржнику строку для добровільного виконання рішення суду. Виконавчий лист пред’явлений до виконання протягом трьох років з дня закінчення виконавчого провадження, тобто з 12.01.2006 року, тому термін пред’явлення не закінчився, а в ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом, але саме які це випадки пояснити не може. Не відповідають дійсності посилання позивача ОСОБА_3 про те, що йому стало відомо про дії відповідачів, тобто ОСОБА_2 ВДВС ДМУЮ, оскільки 26.01.2007 року він надав їм письмові пояснення в яких вказав, що про суму боргу йому відомо та він сплатить суму боргу по мірі надходження грошових коштів. Постанову про відкриття виконавчого провадження боржник у десятиденний строк не оскаржив. Боржник у добровільному порядку рішення суду не виконав. Вважає, що позивач не має право звертатися із зустрічним позовом до них, бо вони до нього позов не пред’являли. Вказані позовні вимоги, які розглядаються судом не є взаємопов’язаними. Не має підстави для поновлення позивачу строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом. Позивачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок між душевними стражданнями та сумою боргу, яку він повинен сплатити згідно рішення суду. Всупереч діючого законодавства позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди ОСОБА_2 ВДВС м. Дніпропетровська. При доведеності факту спричинення шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування в особі відповідного органу Державного казначейства України. У зв’язку з тим, що позивач не конкретизував позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн., ці вимоги є не доведеними, то вони не підлягають задоволенню. Виконавчі провадження зберігаються у Державній виконавчий службі три роки, тому надати суду виконавче провадження щодо виконання вказаного рішення суду до 2005 року не можуть у зв’язку з його знищенням. Пояснити щодо відмітки державного виконавця у виконавчому листі про повернення його за заявою стягувача 22.10.2001 року не може, тому що на той час не працював, а виконавче провадження не збереглося, державний виконавець, що робив запис, на теперішній час у ВДВС не працює.
Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав, та пояснив, що він не спричиняв позивачу ніякої шкоди, хоча той йому повинен сплатити борг за рішенням суду і тоді він не буде мати претензій до нього. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у 2001 році стягнуті гроші на його користь також і з інших відповідачів, окрім ОСОБА_3, але у нього до них претензій не має. Він не писав заяви про повернення йому виконавчого листа із ОСОБА_2 ВДВС у 2001 році, але вказані обставини доказати не може. Він скаржився на дії державних виконавців по виконанню вказаного рішення суду, але надати про це доказів суду не може. Просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3
Притягнута судом третя особа у справі: ОСОБА_9 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав, та пояснив, що його дії як державного виконавця Ленінського ВДВС ДМУЮ за виконанням рішення суду є законними. Вважає, що позивач не має право звертатися із зустрічним позовом за цією справою та після закінчення попереднього судового засідання. Посилаючись на ст. 384 ЦПК України, позивач порушив порядок і підсудність вказаної категорії спору, а саме: він був повинен звернутися до суду, який видав виконавчий лист зі скаргою на дії ВДВС, а не із зустрічним позовом та який за формою не відповідає вимогам закону: не вказана дата видачі виконавчого листа, не вказана резолютивна частина виконавчого документу, також відсутній підпис скаржника. У зв’язку з невідповідністю зустрічного позову вимогам ст.ст. 119,120 ЦПК України, то він підлягає поверненню відповідно до вимог ст.121 ЦПК України. Не має правового обґрунтування поновлення строку для прийняття зустрічного позову. Вказаний позов повинен пред’являтися до адміністративного суду. Щодо стягнення моральної шкоди, то ОСОБА_2 ВДВС в особі державного виконавця Колісника І.І. до ОСОБА_3 ніяких вимог не висував, ніяких позовів до нього не пред’являв то його позов про відшкодування моральної шкоди повинен бути пред’явлений до ОСОБА_1 та до ОСОБА_4
Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Притягнута судом третя особа у справі: ОСОБА_12 у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи у суді, про причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутністю не надав. За згодою учасників судового процесу, суд вважає, що можливо розглянути справу за відсутністю цієї особи.
Суд, вивчивши матеріали справи, вислухав сторони, їх представників, третіх осіб, дослідивши письмові докази у справі, з’ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню; позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню; позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що на виконання до державного виконавця Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ 18.01.2007 року надійшов виконавчий лист № 2-91 від 06.07.2001 року Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 боргу у розмірі 32500 грн. (а.с.38), та 18.01.2007 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (а.с.11), і за вихідним № 759/9 копії постанови надіслані сторонам виконавчого провадження з наданням боржнику строку для добровільного виконання рішення суду. Складений акт опису й арешту майна, а саме: на квартиру АДРЕСА_3, зареєстрованої на праві власності за боржником ОСОБА_6 у КП ДМБТІ на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.1996 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 за реєстром № 1740 (а.с.65-67, 68-69). Цей акт опису й арешту майна від 26.01.2007 року складений державним виконавцем Ленінського ВДВС ДМУЮ –ОСОБА_9 у зв`язку із невиконанням рішення суду у добровільному порядку (а.с.12-14). Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.01.2007 року державним виконавцем Колісник І.І. Ленінського ВДВС накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (на все рухоме та нерухоме майно) - а.с.61. У ОСОБА_2 ВДВС 26.01.2007 року у боржника відібрані письмові пояснення в яких вказано, що про суму боргу йому відомо та він сплатить суму боргу по мірі надходження грошових коштів (а.с.63). Відповідно до виконавчого провадження № 22 індекс В-9 за виконавчим листом № 2-91 від 06.07.2001 року про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь стягувача ОСОБА_4 32500 гривень, розпочатого 18.01.2007 року (а.с.53-80 та оригінал оглянутий у судовому засіданні) для участі у виконавчому провадженні призначений експерт постановою державного виконавця від 26.01.2007 року (а.с.70) та згідно висновку експерта на стан 29.01.2007 року риночна вартість квартири АДРЕСА_4 складає суму 217534 грн. (а.с.80). Перевіркою ОСОБА_2 ВДВС встановлено, що арешт накладався на спірну квартиру постановою ОСОБА_2 ВДВС 27.01.2007 року та 21.06.2006 року, інших заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не було щодо спірної квартири (а.с.75-77).
Зважаючи на те, що порушені її права власника спірної квартири діями державної виконавчої служби до суду звернулася із позовом ОСОБА_1 про виключення квартири з акту опису та арешту та визнання права власності на квартиру. У зареєстрованому шлюбі вона та ОСОБА_6 знаходилися з 21 грудня 1991 року (а.с.184,185 – актовий запис про укладення шлюбу № 26 Котовської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області) по 01 червня 1998 рік ( свідоцтво про розірвання шлюбу за актовим записом про розірвання шлюбу № 343 від 01.06.1998 року відділу РАГС виконкому ОСОБА_2 районної ради м. Дніпропетровська – а.с.15). Вони мають неповнолітню дитину ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.16). За час шлюбу придбали у 1996 році квартиру за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Новоорловська, буд. 20; кв. 20, яка зареєстрована на ім`я чоловіка ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.1996 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 за реєстром № 1740 (а.с.65,66). Вказана квартира є сумісним майном подружжя і дружина ОСОБА_1В має право на Ѕ частину цієї квартири на підставі ст.ст. 22,28 КпШС УРСР в редакції 1969 року. Після розірвання шлюбу у зв`язку з неможливістю сумісного проживання в одній квартирі з колишнім чоловіком та у зв`язку з тим, що з нею залишається проживати їхня неповнолітня дитина, то вона сплатила ОСОБА_3 вартість Ѕ частини належної їм квартири у сумі 4652 гривні, про що уклали договір купівлі-продажу. З 02.03.2002 року позивачка ОСОБА_1 є власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу квартири від 02 березня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 за реєстром за № 1100 (а.с.8). Договір купівлі-продажу від 02.03.2002 року незареєстрований у КП ДМБТІ позивачкою за причиною того, що вважала, що нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу є її правовстановлюючим документом на вказану квартиру.
Позивачка отримала 23.01.2007 року постанову про відкриття виконавчого провадження по відношенню до її колишнього чоловіка про стягнення 32500 грн. Державний виконавець ВДВС у ОСОБА_2 районі м. Дніпропетровська 26.01.2007 року склав акт опису та арешту спірної квартири, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Новоорловська, буд. 20; кв. 20, з метою продажу її з аукціону для виплати заборгованості ОСОБА_4, тому що у КП ДМБТІ ця квартира зареєстрована на ім`я боржника ОСОБА_3 У спірній квартирі вона проживає з неповнолітньою дитиною і це їх єдине житло. На теперішній час вона не може здійснити реєстрацію права власності у зв`язку із накладеним арештом державним виконавцем, чим порушені її права власника квартири.
Аналізуючи докази у справі, дослідивши оригінали документів за нотаріальним посвідченням нотаріусом ОСОБА_5 купівлі-продажу спірної квартири від 02.03.2002 року у судовому засіданні (а.с. 81 зв.-82зв., 51-52), сул приходить до висновку про те, що вказаний договір купівлі-продажу відповідає чинному законодавству та є дійсним, підтвержений сторонами угоди про її наявність.
Відповідно до вимог ст.392 ЦК України, - власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Тому суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_1 та вважає, що є підстави для визнання її власником спірної квартири та виключення цієї квартири з акту опису та арешту майна від 26.01.2007 року складений державним виконавцем Ленінського ВДВС ДМУЮ –ОСОБА_9
Позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання вказаного договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним на підставі вимог ст. 48 ЦК УРСР в редакції 1963 року, діючому на час укладення угоди, - суд вважає неспроможними, тому, що вони спростовуються доказами у справі, а саме: заборона відчуження спірної квартири була відсутня (а.с.51), судом арешт на цю квартирою не накладався ( цивільна справа № 2-91/2001 року Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області оглянута у судовому засіданні).
Таким чином, суд не встановив, що вказаний договір купівлі-продажу квартири не відповідає вимогам закону.
Доводи позивача ОСОБА_4 про те, що даний договір вважається таким, що набрав чинності, тільки з моменту його державної реєстрації і з цього ж моменту у особи виникає право власності на вказану квартиру, - суд вважає неспроможними для розгляду спору бо це не є підставою для визнання цього договору купівлі-продажу квартири недійсним відповідно до чинного законодавства.
Третя особа із самостійними позовними вимогами ОСОБА_4 не обгрунтував, які особисті його права ущемленні спірною угодою. Пред`явив він позов за пропуском строку позовної давності та не просив цей строк йому поновити, якщо пропустив його з поважної причини.
Тому суд вважає, що позов ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.
Відповідач ОСОБА_6, зважаючи на те, що порушені його права діями державної виконавчої служби у ОСОБА_2 районі м. Дніпропетровська, то він до суду звернувся із позовом про визнання незаконними постанови державних виконавців та про визнання неправомірними дії державної виконавчої служби, відшкодування моральної шкоди, відновлення строку позовної давності для звернення до суду.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2001 року за позовом ОСОБА_4 до селянського господарства «Лиманське», «Дніпрокомплекс», ОСОБА_11, ОСОБА_6 про стягнення боргу за трудовим договором вирішено у позові ОСОБА_4 до СГ«Лиманське» та «Дніпрокомплекс» відмовити; стягнуто із ОСОБА_11 на користь ОСОБА_4 32500 грн.; стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 32500 грн.; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто на користь ОСОБА_4 із ОСОБА_11 325 грн. та із ОСОБА_3 325 грн. за рахунок судових витрат. Рішення суду не оскаржувалося і набрало законної сили 26 червня 2001 року і два виконавчих листа отримав у суді ОСОБА_4 06.07.2001 року (а.с.43-44, оглянута у судовому засіданні цивільна справа № 2-91/2001 року Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області).
Згідно до постанови державного виконавця Бесхлебного А.В. ВДВС ОСОБА_2 районного управління юстиції від 18.07.2001 року відкрито виконавче провадження за заявою стягувача на примусове виконання виконавчого листа 2-91 виданого 06.07.2001 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення суми 32500 грн. з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 (а.с.208).
На вимогу суду до відповідача ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про надання усіх виконавчих проваджень за вказаним виконавчим листом, представником відповідача було пояснено суду, що зберігання вказаних виконавчих проваджень згідно до інструкціїї терміном у три роки, то вони не збереглися окрім двох виконавчих проваджень за 2005 рік та 2007 рік.
Аналізуючи надане суду виконавче провадження № 11 індекс В 22 в оригіналі і ксерокопії (а.с. 191-200) з якого вбачається, що воно розпочате 21.03.2005 року згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.03.2005 року державним виконавцем Графченком Р.А. на підставі заяви стягувача від 25.02.2005 року про примусове виконання виконавчого листа № 2-91 від 06.07.2001 року (а.с.193). Із заяви стягувача вбачається, що виконавчий лист йому був повернений без виконання у зв`язку з відсутністю коштів у боржника у лютому 2002 року (а.с.194). Постановою ВДВС від 21.06.2006 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4 (а.с.198). У 2005 році ВДВС виніс постанову про розшук майна боржника (а.с.199). У 2005 році зупинено провадження до розшуку майна боржника (а.с.200). Постановою державного виконавця Графченка Р.А. Ленінського ВДВС від 12.01.2006 року про повернення виконавчого документу встановлено, що згідно акту державного виконавця майна належного боржнику, на яке можливо звернути стягнення, відсутнє то постановлено повернути стягувачу виконавчий документ виданий 06.07.2001 року № 2-91 Дніпропетровського р/с та виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 12.01.2009 року (а.с.192).
У цьому виконавчому провадженні не має копії виконавчого документа, а також не має доказів про те, що дійсно, як вказано у заяві стягувача, йому повернено виконавчий документ у лютому 2002 року за підставою відсутності коштів у боржника, а саме про це не має постанови ВДВС. Вказаної постанови також не надав суду стягувач ОСОБА_4, посилаючись на відсутність у нього таких документів.
Відповідно до виконавчого провадження № 22 індекс В-9 за виконавчим листом № 2-91 від 06.07.2001 року про стягнення з боржника ОСОБА_6 на користь стягувача ОСОБА_4 32500 гривень, розпочатого 18.01.2007 року (а.с.53-80 та оригінал оглянутий у судовому засіданні) на виконання до державного виконавця Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ 18.01.2007 року надійшов вказаний виконавчий лист (а.с.55) та в якому є відмітки державних виконавців Ленінського ВДВС, а саме ОСОБА_14 за №1 – 22.10.2001 року виконавчий лист повернений стягувачу за його заявою; ОСОБА_12 за № 2 – ст.40 ЗУ стягнення не було; та стоять печатки ОСОБА_2 ВДВС Дніпропетровського МУЮ на вказаних відмітках у виконавчому документі. 18.01.2007 року державним виконавцем Колісником І.І. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (а.с.56) на підставі заяви стягувача від 18.01.2007 року (а.с.54). За вихідним № 759/9 копії постанови надіслані сторонам виконавчого провадження з наданням боржнику строку для добровільного виконання рішення суду (а.с.56 зв.). Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.01.2007 року державним виконавцем Колісником І.І. Ленінського ВДВС накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (на все рухоме та нерухоме майно) - а.с.61. У ОСОБА_2 ВДВС 26.01.2007 року у боржника відібрані письмові пояснення в яких вказано, що про суму боргу йому відомо та він сплатить суму боргу по мірі надходження грошових коштів (а.с.63). Перевіркою ОСОБА_2 ВДВС встановлено, що арешт накладався на спірну квартиру постановою ОСОБА_2 ВДВС 27.01.2007 року та 21.06.2006 року, інших заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не було щодо спірної квартири (а.с.75-77).
Державні виконавці Колісник І.І. та Графченко Р.А., які провадили виконавчі дії у вказаних виконавчих провадженнях, на час розгляду справи судом у ОСОБА_2 ВДВС ДМУЮ не працюють (а.с.187, 217).
Згідно ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», - у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ст. 37 вказаного Закону, виконавче провадження не може бути відкрито. Згідно ст.24 цього Закону, - державний виконавець зобов’язаний прийняти виконавчий лист і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документу до виконання у відповідності з вимогами п.1 ч.1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», - цей строк встановлений на термін протягом трьох років.
Таким чином, державний виконавець всупереч діючому законодавству відкрив виконавче провадження від 21.03.2005 року за виконавчим листом виданого № 2-91 від 06.07.2001 року, який пред’явлений з пропуском строку його пред’явлення (пройшло більше 3 років), прийняв виконавчий лист після закінчення строку на його пред’явлення у провадження, і без врахування того, що виконавчий лист повернений 22.10.2001 року стягувачу за його заявою без виконання, не перевірив заяву стягувача про повернення йому виконавчого документу у лютому 2002 року та про що не має відмітки у виконавчому листі, та вказані дії державного виконавця за законом є недопустимими.
Тому суд вважає, що ОСОБА_2 ВДВС ДМУЮ порушив вимоги ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: ч.1 п.1 - де вказано, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред`явлення документу до виконання.
Відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження» ч.2 – стягувач має право, зокрема, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документу; п.1 ч.1 ст. 40 цього Закону – виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося повертається стягувачеві за письмовою заявою стягувача; ч.5 ст. 40 вказаного Закону - повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону. Відповідно до ст.37 вказаного Закону, п.9 ч.1 – виконавче провадження підлягає закінченню у випадках повернення виконавчого документа без виконання на письмову вимогу стягувача. Відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про виконавче провадження», - у разі закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 37 цього Закону – завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, державний виконавець відповідно до вказаних норм Закону не мав право розпочати завершене виконавче провадження відповідно до відмітки на виконавчому листі про закінчення виконавчого провадження 22.10.2001 року.
Тому суд вважає, що ОСОБА_2 ВДВС ДМУЮ порушив вимоги ч.1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження», - державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб.
Доводи представника відповідача ОСОБА_2 ВДВС ДМУЮ про те, що їх дії, рішення відповідають вимогам закону, - суд вважає неспроможними та необгрунтованими, тому, що спростовуються вимогами Закону та наданими доказами у справі.
Суд, з урахуванням того, що з виконавчого провадження № 11 індекс В 22 (а.с. 191-200), розпочатого 21.03.2005 року не вбачається, що ОСОБА_6 був повідомлений про відкриття виконавчого провадження та довідався про ці обставини після надання виконавчого провадження суду 22.12.2008 року (а.с.201), то суд вважає за можливе поновити позивачу ОСОБА_6 строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Згідно до вимог ст.ст.15,16 ЦК України, - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльність органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Відповідно до вимог ч.1 ст. 21 ЦК України, - суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно до ст. 3 ЦПК України, - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно до ст. ст. 267, 181 КАСУ оскарження дій, рішень чи бездіяльності державних виконавців до адміністративного суду відноситься до виконання, зокрема, судових рішень ухвалених адміністративним судом.
Відповідно до ст. 20 ЦК України, - право на захист особа здійснює на свій розсуд; нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.
Доводи представника ОСОБА_2 ВДВС ДМУЮ про те, що 26.01.2007 року ОСОБА_6 надав їм письмові пояснення в яких вказав, що про суму боргу йому відомо та він сплатить суму боргу по мірі надходження грошових коштів; постанову про відкриття виконавчого провадження боржник у десятиденний строк не оскаржив; боржник у добровільному порядку рішення суду не виконав; позивач не має право звертатися із зустрічним позовом до них, бо вони до нього позов не пред’являли; вказані позовні вимоги, які розглядаються судом не є взаємопов’язаними; не має підстави для поновлення йому строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом, - суд вважає неспроможними тому, що визнання боргу 26.01.2007 року ОСОБА_3 та невиконання ним рішення суду не є підставою для порушення державною виконавчою службою прав та інтересів учасників виконавчого провадження всупереч встановленого порядку Законом України примусового виконання рішення суду; у відповідності з вищенаведеними нормами закону ОСОБА_6 має право на звернення до суду із позовними вимогами, якщо і не звернувся зі скаргою на дії, рішення чи бездіяльність державних виконавців під час виконання судового рішення; судом прийнята позовна заява ОСОБА_3 в одне провадження у справі, тому, що за первісним позовом та за цим позовом один і той же предмет спору - неправомірні дії, рішення державних виконавців по примусовому виконанню одного рішення суду. Таким чином, доводи вказаного представника відповідача не грунтуються на вимогах закону та доказах у справі.
Доводи відповідача ОСОБА_4 про те, що він заяви про повернення виконавчого листа не надавав у 2001 році спростовуються відмітками державного виконавця у виконавчому листі, що не було оскаржено та не має з цього приводу судового рішення про визнання дій державного виконавця незаконними чи недійсними; доводи його про те, що він оскаржував дії державних виконавців на час завершення виконавчого провадження 22.10.2001 року є недоведеними та не підтвердженими доказами; не ухвалювалося судового рішення про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, що підтверджується матеріалами цивільної справи № 2-91/2001 року Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
Доводи третьої особи ОСОБА_9 про те, що позивач не має право звертатися із зустрічним позовом за цією справою та після закінчення попереднього судового засідання; посилаючись на ст. 384 ЦПК України, позивач порушив порядок і підсудність вказаної категорії спору, а саме: він був повинен звернутися до суду, який видав виконавчий лист зі скаргою на дії ВДВС, а не із зустрічним позовом та який за формою не відповідає вимогам закону: не вказана дата видачі виконавчого листа, не вказана резолютивна частина виконавчого документу, також відсутній підпис скаржника; у зв’язку з невідповідністю зустрічного позову вимогам ст.ст. 119,120 ЦПК України, то він підлягає поверненню відповідно до вимог ст. 121 ЦПК України; не має правового обґрунтування поновлення строку для прийняття зустрічного позову; вказаний позов повинен пред’являтися до адміністративного суду, - суд вважає такими, що не відповідають чинному законодавству та матеріалам справи, про що судом вищенаведено.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що за виконавчим провадженням № 11 індекс В 22, розпочатого 21.03.2005 року, встановлено порушення вимог закону відповідачем ОСОБА_2 ВДВС ДМУЮ, та незаконно відкрите це виконавче провадження потягло за собою незаконне відкриття виконавчого провадження № 22 індекс В-9, розпочатого 18.01.2007 року.
Тому суд визнає неправомірними дії ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо винесення незаконних постанов про відкриття виконавчого провадження від 21 березня 2005 року та від 18 січня 2007 року на підставі виконання виконавчого листа № 2-91, виданого Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області від 15.06.2001 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суми у розмірі 32 500 гривень, та вважає за необхідне зобов`язати ОСОБА_2 відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 березня 2005 року та від 18 січня 2007 року на підставі виконання виконавчого листа № 2-91, виданого Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області від 15.06.2001 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суми у розмірі 32 500 гривень із закриттям провадження у справі.
Щодо вимог позивача ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, то відповідно до вимог ч.2 ст. 23 ЦК України позивачем не доведені підстави для задоволення цього позову. Тому в цій частині позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, суд враховує, що позивачі за своїми позовними вимогами сплатили судові витрати відповідно до вимог закону та не просять суд їх їм відшкодувати у зв`язку із задоволенням позову, то суд не стягує на користь позивачів, позов яких задоволено, понесені ними судові витрати з ОСОБА_2 ВДВС ДМУЮ та ОСОБА_4
На підставі викладенного і керуючись ст.ст.48, 71,72,74,80,227 ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст.ст. 22,28 КпШС УРСР в редакції 1969 року, ст.ст. 15,16,20,21,23,392 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. ст.ст.3, 10,11,60, 209 п.3, 212, 213-218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про виключення квартири з акту опису та арешту та визнання права власності на квартиру.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 02 березня 2002 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстром за № 1100.
Виключити з акту опису й арешту майна ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 26.01.2007 року майно, яке належить ОСОБА_1 відповідно до рішення суду, а саме: квартиру АДРЕСА_2.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.
Частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, державних виконавців: Колісника Ігоря Івановича та Графченка Романа Альфредовича, Самодриги Василя Григоровича про визнання незаконними постанови державних виконавців та про визнання неправомірними дії державної виконавчої служби, відшкодування моральної шкоди, відновлення строку позовної давності для звернення до суду.
Поновити строк ОСОБА_3 для звернення до суду із позовом про визнання незаконними постанови державних виконавців та про визнання неправомірними дії державної виконавчої служби, відшкодування моральної шкоди.
Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо винесення незаконних постанов про відкриття виконавчого провадження від 21 березня 2005 року та від 18 січня 2007 року на підставі виконання виконавчого листа № 2-91, виданого Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області від 15.06.2001 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суми у розмірі 32 500 гривень.
Зобов`язати ОСОБА_2 відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 березня 2005 року та від 18 січня 2007 року на підставі виконання виконавчого листа № 2-91, виданого Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області від 15.06.2001 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суми у розмірі 32 500 гривень із закриттям провадження у справі.
В іншій частині позову – відмовити.
Рішення може бути оскаржене у Апеляційний суд Дніпропетровської області через суд Ленінського району м.Дніпропетровська у порядку подання заяви про це протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення суду і подання апеляційної скарги протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження якщо заяву про це не було подано; якщо була подана заява про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, то рішення набирає законної сили після закінчення цього строку; якщо подана апеляційна скарга, то рішення суду набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Суддя Черненкова Л.А.