Справа № 2-2260\ 2009 року
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2009 року Ленінський районний суд
м.Дніпропетровська
у складі головуючого судді Черненковой Л.А.
при секретарі Волкобоєвой А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 освіти і науки України, ОСОБА_3 технолого-економічного коледжу про поновлення строку звернення до суду, про визнання незаконним звільнення, про поновлення на роботі, суд, -
В С Т А Н О В И В:
10 грудня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 освіти і науки України, ОСОБА_3 технолого-економічного технікуму про поновлення на роботі, про поновлення строку звернення до суду із позовом, про визнання незаконним наказу ОСОБА_2 освіти і науки України № 1137-к від 07 жовтня 2008 року про дострокове розірвання контракту та звільнення з посади директора ОСОБА_3 технолого-економічного технікуму, посилаючись на те, що він був призначений на посаду директора вказаного технікуму згідно наказу ОСОБА_2 освіти і науки України від 13.11.2006 року за № 1324-к за результатами конкурсу по 14 листопада 2011 року згідно ст.39 Закону України «Про вищу освіту». Наказом № 1137-к від 07.10.2008 року т.в.о. Міністра освіти і науки України з ним достроково розірвано контракт та звільнено з посади директора ОСОБА_3 технолого-економічного технікуму на підставі п.3 ст. 41 КЗпП України за аморальний вчинок, який полягає у використанні підробленого документу про вищу освіту при призначенні на посаду директора технікуму. Наказ вважає незаконним, звільнення здійснене з порушенням норм трудового законодавства. Він не використовував підроблений документ про вищу освіту при призначенні на посаду директора технікуму, він дійсно навчався в ОСОБА_3 сільськогосподарському інституті. З цього приводу правоохоронними органами неодноразово проводились перевірки. Оскільки підстав для порушення кримінальної справи щодо використання ним підробленого документу не було, компетентними органами приймались постанови про відмову в порушенні проти нього кримінальної справи за відсутністю складу злочину. Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вина не буде доведена і встановлена обвинувальним вироком суду. Однак відповідач сам визначився в доведеності його вини у використанні підробленого документу. За змістом наказу його звільнено не з підстав невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі чи внаслідок недостатньої кваліфікації. До призначення на посаду директора технікуму він закінчив навчання у Вищій школі підприємництва Харківського державного університету харчування та торгівлі та 10.06.2006 року йому присвоєно кваліфікацію інженера-технолога та видано диплом спеціаліста. Відносно його фахової підготовки свідчать оцінка його роботи на посаді директора відповідачем, а саме: Почесна грамота ОСОБА_2 освіти і науки України за багаторічну сумлінну працю, особистий внесок у підготовку кваліфікованих фахівців. За висновком комісії, яка діяла за розпорядженням ОСОБА_2 освіти і науки України від 04.09.2008 року стосовно відповідності займаній посаді директора технікуму, - позивач відповідає кваліфікаційним вимогам щодо зайняття посади директора вищого навчального закладу 1-11 рівня акредитації. Із наказу про звільнення вбачається, що підставою для його звільнення було звернення народного депутата України. Відповідач при достроковому розірванні трудового договору не керувався вимогами Закону. У порушення вимог ст.43 КЗпП України відповідач не звертався до профспілкового комітету та не отримав згоду від цієї організації на розірвання з ним трудового договору. У порушення ч.3 ст.40 КЗпП України відповідач звільнив його в період його тимчасової непрацездатності. Строк звернення із позовом пропущено з поважних причин тому, що він звернувся з цим позовом до ОСОБА_3 окружного адміністративного суду у строк передбачений законом, та 17.10.2008 року ухвалою суду справа була призначена до розгляду на 10.12.2008 року. Ухвалою суду від 10.12.2008 року провадження у справі закрито на підставі п.1ч.1 ст.157 КАС України. Просить врахувати ці обставини та поновити йому строк для звернення до суду з позовом, визнавши поважними причинами пропуску цього процесуального строку. Просить визнати незаконним наказ ОСОБА_2 освіти і науки України № 1137-к від 07 жовтня 2008 року про дострокове розірвання контракту та звільнення його з посади директора ОСОБА_3 технолого-економічного технікуму; поновити його на посаді директора ОСОБА_3 технолого-економічного технікуму.
У судовому засіданні позивач та його представник за довіреністю ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали та 05.03.2009 року (а.с.68-73) уточнили свої позовні вимоги, посилаючись на те, що 27.02.2009 року в судовому засіданні представник відповідача надав копію наказа Міністра освіти і науки № 196-к від 26.02.2009 року «Про внесення змін до наказу від 07.10.2008 року № 1137-к» за яким з позивачем буде розірвано достроково контракт та звільнено з посади в перший робочий день після завершення періоду тимчасової непрацездатності. Така невизначеність правової позиції відповідача щодо підстав та дати звільнення свідчить про бажання звільнити позивача у будь-який спосіб. Відповідачем порушені вимоги закону, а саме: п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України згідно до якої підставами для звільнення є підстави, передбачені контрактом, однак відповідач достроково розриваючи контракт із позивачем не посилається на невиконання умов контракту; порушення відповідачем ст.ст.147,148 КЗпП України щодо дотримання строків застосування звільнення. На виконання наказу № 196-к МОН від 26.02.2009 року директором вищого навчального закладу «ОСОБА_3 технолого-економічний коледж» (відповідно до наказу ОСОБА_2 освіти і науки України за № 1158 від 19.12.2008 року перейменовано ОСОБА_3 технолого-економічний технікум на Державний вищий навчальний заклад «ОСОБА_3 технолого-економічний коледж») видано наказ № 10/О від 05.03.2009 року за яким позивача вважати звільненим 05 березня 2009 року. Просить поновити строк звернення до суду із позовом про поновлення на роботі; визнати незаконними накази ОСОБА_2 освіти і науки України за № 1137-к від 07 жовтня 2008 року про дострокове розірвання контракту та звільнення з посади директора ОСОБА_3 технолого-економічного технікуму та за № 196-к від 26.02.2009 року про внесення змін до наказу від 07.10.2008 року № 1137-к; визнати незаконним наказ директора Державного вищого навчального закладу «ОСОБА_3 технолого-економічний коледж» за № 10/О від 05.03.2009 року; поновити позивача на посаді ОСОБА_3 технолого-економічного коледжу. Позивач та його представник у судовому засіданні пояснили, що звільнення позивача за вчинення аморального проступку є незаконним, бо не доведено відповідачем ці обставини. Належних доказів на підтвердження обставин, на які відповідач посилається, як на підставу звільнення з роботи, суду не надано. Аморальний проступок позивача за доводами відповідача полягає в тому, що той знав та використав підроблений диплом про вищу освіту, але вказані дії кваліфікуються за кримінальним законодавством і лише за обвинувальним вироком суду можна стверджувати про винуватість за ці дії особи. Позивач навчався у ОСОБА_3 сільськогосподарському інституті з 1988 року за заочною формою навчання та на час закінчення у 1994 році у нього склалися важкі сімейні обставини за якими він не зміг своєчасно отримати диплом. У 1995 році, через рік, він звернувся за отриманням диплому та у зв`язку з тим, що диплом був втрачений, то йому видано дублікат цього диплому. У зв`язку з тим, що він знав, що назва цього інституту змінювалася то він не звернув увагу на те, що диплом йому виданий про
закінчення ОСОБА_3 сільськогосподарчої академії, а не державного аграрного університету по спеціальності інженер-механік. Позивач не знав, що його диплом є недійсним і тому не міг його використовувати при призначенні на посаді директора технікуму і крім того, у нього була і без цього диплому достатня освіта для зайняття посади директора технікуму. Вважають звільнення незаконним. Просять задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 освіти і науки України за довіреністю ОСОБА_5 у судовому засіданні позов не визнав, і пояснив, що відповідач оцінив дії позивача про надання недійсного диплому, як аморальний проступок працівника, що полягає у введенні в оману посадових осіб ОСОБА_2 освіти і науки України особою, яка займає посаду директора навчального закладу і несе відповідальність за додержання законодавства, як це передбачено п.2.3.7 контракту. Вважає, що доводи позивача щодо порушення порядку звільнення, а саме: без згоди профспілкового органу та з недодержанням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності є неспроможними бо на звільнення керівника згода профспілки не потребується та звільнення за вчинення аморального проступку не відноситься до дисциплінарних стягнень. Представник відповідача пояснив, що ОСОБА_2 освіти і науки України не має дорікань щодо професійної здатності та позитивних якостів позивача, як керівника навчального закладу, вважають його заслуженою людиною перед суспільством, але подання народного депутата України не можна було залишити без реагування. Просить відмовити у задоволенні позову.
Судом за клопотанням учасників судового процесу за згодою позивача замінений відповідач - ОСОБА_3 технолого-економічний технікум на Державний вищий навчальний заклад «ОСОБА_3 технолого-економічний коледж» у зв`язку з його перейменуванням відповідно до наказу ОСОБА_2 освіти і науки України за 1158 від 19.12.2008 року (а.с.53)
Представник відповідача ОСОБА_3 технолого-економічного коледжу за довіреністю ОСОБА_6 на попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав.
Надалі 11.03.2009 року від цього відповідача надійшов лист № 126 від 10.03.2009 року, яким відповідач відкликає доручення на свого представника і просять розглянути справу без участі представника коледжу (а.с.74).
20.03.2009 року цим відповідачем надіслано суду лист № 138 від 19.03.2009 року, де вказано, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнають як необгрунтовані та безпідставні і просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Позивача було звільнено згідно з чинним законодавством за додатковою підставою, передбаченою у п.3 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. Просять справу розглянути без їх представника.
Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, їх представників, дослідивши письмові докази у справі, з`ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги належать задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що 13 листопада 2006 року між ОСОБА_2 освіти і науки України та ОСОБА_1 укладений контракт № 1-20 про призначення ОСОБА_1 на посаду директора ОСОБА_3 технолого-економічного технікуму. Цей контракт відповідно до його змісту є трудовим договором, на підставі якого виникають трудові відносини між керівником та МОН. Контракт набрав чинності з 14.11.2006 року і діє по 14 листопада 2011 року (а.с.9-15).
Відповідно до наказу МОНУ № 1324-к від 13.11.2006 року ОСОБА_1 призначений директором ОСОБА_3 технолого-економічного технікуму з 14 листопада 2006 року терміном на п`ять років по 14 листопада 2011 року як обраного за конкурсом згідно пункту 2 статті 39 Закону України «Про вищу освіту», на умовах, викладених у контракті на підставі протоколу рішення зборів трудового колективу ОСОБА_3 технолого-економічного технікуму від 07.11.2006 року, контракту №11-20 (а.с.59).
До призначення на посаду директора цього технікуму позивач працював з 2005 року заступником директора вказаного навчального закладу, що підтверджується трудовою книжкою (а.с.83).
Наказом № 1137-к від 07.10.2008 року ОСОБА_2 освіти і науки України «Про звільнення ОСОБА_1Н.» із позивачем достроково був розірваний контракт та позивач був звільнений з посади директора ОСОБА_3 технолого-економічного технікуму 07 жовтня 2008 року згідно п.3 ст. 41 КЗпП України на підставі п.3 ст.41 КЗпП України, пояснення ОСОБА_1, рішення експертної кадрової комісії МОН України від 07.10.2008 року ( а.с. 16-17).
Наказом № 196-к від 26.02.2009 року ОСОБА_2 освіти і науки України «Про внесення змін до наказу від 07.10.08 № 1137-к» (а.с.58) визначено, що у зв`язку з тим, що після видання наказу ОСОБА_2 освіти і науки України від 07.10.08 № 1137-к «Про звільнення ОСОБА_1Н.» з`ясувалося, що ОСОБА_1 з 07.10.08 тимчасово втратив працездатність, що підтверджується листками непрацездатності, відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП України, наказано: «внести зміни до наказу від 07.10.08 № 1137-к ОСОБА_2 освіти і науки України від 07.10.08 № 1137-к «Про звільнення ОСОБА_1Н.» та викласти його наказову частину у такій редакції: «згідно з п.3 ст.41 КЗпП України достроково розірвати контракт та звільнити ОСОБА_1 з посади директора ОСОБА_3 технолого-економічного коледжу в перший робочий день після завершення періоду його тимчасової непрацездатності.» на підставі листків непрацездатності ОСОБА_1
Наказом директора Державного вищого навчального закладу «ОСОБА_3 технолого-економічний коледж» за № 10/О від 05.03.2009 року «Про звільнення» визначено, що на підставі наказу ОСОБА_2 освіти і науки України від 26.02.2009 року за № 196-К вважати: ОСОБА_1, директора коледжу, звільненим 05 березня 2009 року згідно з п.3 ст. 41 КЗпП України.
Відповідно до запису у трудовій книжці позивача (а.с.83) від 05.03.2009 року з ним достроково розірваний контракт та його звільнено з посади директора згідно з п.3 ст.41 КЗпП України згідно наказу МОНУ від 26.02.2009 року № 196-К.
Згідно до ухвали ОСОБА_3 окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року про відкриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 освіти і науки України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (а.с.46). Ухвалою цього суду від 10 грудня 2008 року провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 освіти і науки України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – закрито. Із цієї ухвали суду вбачається, що 16.10.2008 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_3 окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним наказу ОСОБА_2 освіти і науки України № 1137-к про дострокове розірвання контракту та звільнення з посади директора ОСОБА_3 технолого-економічного технікуму з 07 жовтня 2008 року, а також поновлення на займаній посаді (а.с.47-48).
Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 06 листопада 1992 року зі змінами,- роз`яснив, ч.4 - що передбачений ст.233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Аналізуючи докази у справі та враховуючи, що позивач звернувся до суду загальної юрисдикції 10.12.2008 року із позовом про поновлення на роботі у зв`язку із звільненням 07.10.2008 року, однак він звернувся у встановлений законом місячний срок до суду адміністративного, хоча і помилково, то суд вважає що є підстави для визнання пропущеного строку звернення до суду позивачем з поважних причин, які полягають у тому, що він таки звернувся до суду у встановлений строк, та лікарняні листки за цей період часу також підтверджують хворобу позивача, що суд визнає поважними причинами (а.с.41-43).
На підставі ст. 234 КЗпП України суд поновлює вказаний процесуальний строк позивачу звернення до суду із вказаним позовом.
Відповідно до вимог ст. 41 ч.1 п.3 КЗпП України, - трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірвано також у випадках: вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.
Звільнення за вчинення аморального проступку не належить до заходів дисциплінарного стягнення, тому не обумовлене строками, що встановлені законом для накладення дисциплінарних стягнень, але при вирішенні питання про звільнення працівника за цією підставою слід брати до уваги час, який минув з моменту вчинення аморального проступку, його тяжкість, подальшу поведінку працівника, та інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення питання. Для звільнення працівника за вчинення аморального проступку повинно враховуватись, чи є основним обов`язком працівника виконання виховної функції; чи вчинив працівник аморальний проступок і чи сумісний цей проступок з подальшим продовженням даної роботи. Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами. При розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом і перевіряти їх відповідність закону (Пленум Верховного Суду України постанова № 9 від 06 листопада 1992 року зі змінами, ч.28, 18).
Закон України «Про освіту» від 23 травня 1991 року ( в редакції від 23 березня 1996 року) в п.1 ст.54 передбачає, що педагогічною діяльністю можуть займатись особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, у певних випадках – професійну практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати обов`язки педагогічного працівника.
Аморальним проступком вважається проступок який суперечить моралі, є безнравственим, коли порушується моральна потреба діяти відповідно до встановлених правил і тому аморальним проступком слід вважати винні дії чи бездіяльність, що порушують моральні норми.
Аналізуючи докази у справі, суд приходить до висновку, що позивач звільнений з роботи за п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України без законних підстав, а саме: у наказі про звільнення за № 1137-к від 07 жовтня 2008 року не вказано в чому полягає аморальний проступок позивача. Посилання у наказі на підстави, а саме: рішення експертної кадрової комісії МОН України від 07.10.2008 року (протокол №15) – а.с.60,61 з якої вбачається, що ОСОБА_1 використав сфальсифікований документ про вищу освіту при призначенні його на посаду директора ОСОБА_3 технолого-економічного технікуму, ввів в оману посадових осіб ОСОБА_2 освіти і науки України як особа, яка займає посаду директора навчального закладу і несе відповідальність за додержання законодавства, як це передбачено п.2.3.7 контракту.
Але судом встановлено, що при призначенні на посаду відповідно до контракту та наказу від 13.11.2006 року №1324-к підставою не є надання вказаного диплому позивачем, таким чином, ці обставини не підтверджені доказами у справі, а саме: використання сфальсифікованого документу про вищу освіту при призначенні його на посаду директора. Із пояснень ОСОБА_1, які також вказані підставою наказу про звільнення, не вбачається його винних дій щодо використання сфальсифікованого документу про вищу освіту при призначенні його на посаду директора, тому як він не знав, що цей диплом є сфальсифікований. Вина позивача у використанні сфальсифікованого документу про вищу освіту при призначенні його на посаду директора спростовується постановами правоохороних органів про відмову у порушенні кримінальної справи щодо цих обставин відносно позивача. Суд вважає, що вказані обставини відповідачем в особі свого представника, - не можуть бути розцінені як аморальний проступок, тому що введення в оману посадових осіб, використання підробленого документу відноситься до інших проступків, передбачених законом. Звільнення позивача 07.10.2008 року проведено відповідачем ОСОБА_2 освіти і науки України в період тимчасової непрацездатності позивача у порушення ч.3 ст. 40 КЗпП України, що підтверджено листками непрацездатності (а.с.41-43).
Таким чином, суд вважає, що не доведено обставин законності звільнення позивача за п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України та наказ № 1137-к від 07.10.2008 року ОСОБА_2 освіти і науки України «Про звільнення ОСОБА_1Н.» є незаконним.
Відповідач визнавши, що вказаний наказ про звільнення постановлений всупереч ч.3 ст.40 КЗпП України, а саме: звільнення в період тимчасової непрацездатності, відповідач замість скасування незаконного наказу № 1137-к від 07.10.2008 року, - вносить до цього наказу зміни наказом № 196-к від 26.02.2009 року та звільняє працівника без вказання дати звільнення, за умовами, і також не вказано в чому полягає аморальний проступок позивача, що недопустимо відповідно до чинного законодавства і на підставі саме цього наказу вноситься запис у трудову книжку позивача про звільнення 05.03.2009 року також без дати звільнення та дострокового розірвання трудового контракту.
Тому суд приходить до висновку про те, що цей наказ № 196-к від 26.02.2009 року ОСОБА_2 освіти і науки України «Про внесення змін до наказу від 07.10.08 № 1137-к» є незаконним.
На підставі вказаного незаконного наказу, директор ОСОБА_3 технолого-економічного коледжу, не дивлячись на відсутність між позивачем і ними трудових відносин згідно до укладеного трудового договору, постановляє наказ, яким вважають позивача звільненим з 05.03.2009 року. Це вважання директора чи наказ за № 10/О від 05.03.2009 року, винесений на підставі незаконного наказу № 196-к від 26.02.2009 року – суд вважає таким, що не відповідає нормам трудового законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України, - у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на роботі.
Доводи представника відповідача ОСОБА_2 освіти і науки України та відповідача ОСОБА_3 технолого-економічного коледжу про те, що позивач звільнений на законних підставах, - суд вважає неспроможними, тому, що вони спростовуються матеріалами справи та недоведені обставини вчинення позивачем аморального проступку 13.11.2006 року. Посилання на звернення народного депутата України не є підставою для порушення відповідачами трудового законодавства.
Доводи позивача про порушення вимог ст.43 КЗпП України, п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України, - суд вважає неспроможними відповідно до вимог ст. 43-1 КЗпП України, 21 КЗпП України.
Таким чином, суд вважає, що позивач незаконно звільнений відповідачами з роботи згідно до наказів № 1137-к від 07.10.2008 року, № 196-к від 26.02.2009 року та № 10/О від 05.03.2009 року за ч.1 п.3 ст. 41 КЗпП України і позовні вимоги позивача про поновлення на посаді директора у Державному вищому навчальному закладі «ОСОБА_3 технолого-економічний коледж» підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, суд враховує, що позивачем сплачені судові витрати інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 7,50 грн. за немайновий спір та позивач не просить йому відшкодувати понесені ним судові витрати, хоча за цією категорією справи позивач звільнений від сплати судових витрат, то несплачений відповідно до встановленого порядку судовий збір у розмірі 8,50 грн. підлягає стягненню з відповідачів у рівних частках на користь держави.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 2, 2-1, 36, 41 п.3, 43, 43-1 232, 233, 234, 235 КЗпП України, ст.ст.10,11,60, 209 п.3, 212, 213-218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 освіти і науки України, ОСОБА_3 технолого-економічного коледжу про поновлення строку звернення до суду, про визнання незаконним звільнення, про поновлення на роботі.
Поновити строк для звернення до суду з позовом ОСОБА_1 про поновлення на роботі.
Визнати незаконними накази ОСОБА_2 освіти і науки України за № 1137-к від 07 жовтня 2008 року про дострокове розірвання контракту та звільнення ОСОБА_1 з посади директора ОСОБА_3 технолого-економічного технікуму; за № 196-к від 26.02.2009 року про внесення змін до наказу від 07.10.2008 року № 1137-к.
Визнати незаконним наказ Державного вищого навчального закладу «ОСОБА_3 технолого-економічний коледж» за № 10/О від 05.03.2009 року.
Поновити ОСОБА_1 на роботі у Державному вищому навчальному закладі «ОСОБА_3 технолого-економічний коледж» на посаді директора Державного вищого навчального закладу «ОСОБА_3 технолого-економічний коледж».
Стягнути з ОСОБА_2 освіти і науки України та Державного вищого навчального закладу «ОСОБА_3 технолого-економічний коледж» судовий збір у розмірі 8,50 гривень у рівних частках з кожної особи, а саме: по 4,25 гривень ( чотири гривні 25 копійок).
Рішення суду належить негайному виконанню в частині поновлення на роботі.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд Ленінського району м.Дніпропетровська у порядку подання заяви про це протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення суду і подання апеляційної скарги протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження якщо заяву про це не було подано; якщо була подана заява про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, то рішення набирає законної сили після закінчення цього строку; якщо подана апеляційна скарга, то рішення суду набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Суддя Черненкова Л.А.