Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

          15 січня 2016 р.                                Справа № 805/4867/15-а

          приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

           Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів на відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю суб’єкта владних повноважень, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, в якому просить суд:

-          визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області щодо невідшкодування ОСОБА_1 витрат, пов’язаних з викликом для участі у допиті в якості свідка у кримінальному провадженні 32014000000000102 29 вересня 2015 року;

-          стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (код 39396146) на користь ОСОБА_1 (НОМЕР_1) 1 996,28 грн. на відшкодування майнової шкоди, завданої протиправною бездіяльністю щодо невідшкодування ОСОБА_1 витрат, пов’язаних з викликом для участі у допиті в якості свідка у кримінальному провадженні 32014000000000102 29 вересня 2015 року;

-          стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (код 39396146) на користь ОСОБА_1 (НОМЕР_1) 1 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю щодо невідшкодування ОСОБА_1 витрат, пов’язаних з викликом для участі у допиті в якості свідка у кримінальному провадженні 32014000000000102 29 вересня 2015 року.

Позивач до суду не з’явився, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, вважає, що має право на відшкодування витрат, пов’язаних з його викликом повісткою по кримінальному провадженню № 32014000000000102 29 вересня 2015 року.

Представник відповідача надав до суду клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні, а також надіслав заперечення, в обґрунтуванні яких зазначив, що у кошторисі видатків Головного управління на 2015 рік кошти на компенсацію витрат особам, що викликались до слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області з інших населених пунктів у якості свідків по кримінальним провадженням не передбачено, крім того, витрати позивач зазнав у зв’язку з розслідуванням кримінальної справи, тому тільки за результатом даного розслідування має вирішуватись питання відшкодування витрат саме з Державного бюджету України, а не з бюджетних асигнувань конкретної юридичної, державної установи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження, та фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори.

Приписами частини третьої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Матеріалами справи встановлено, що 18 вересня 2015 року ОСОБА_1 був викликаний повісткою до СУ ФР ДФС у Запорізькій області на 29 вересня 2015 року о 10 годині для участі у допиті в якості свідка у кримінальному провадженні 32014000000000102 (а.с.13).

Відповідно до листа, підписаного 30 вересня 2015 року та спрямованого відповідачу, позивач зазначає, що свій обов’язок, щодо прибуття до місця виклику він виконав, що підтверджується відміткою у повістці, отже просить відшкодувати йому витрати, пов’язані з його викликом у розмірі 1752,68 грн. (а.с.14-15).

Листом №797/14/08-01-05-01-36 від 15 жовтня 2015 року, ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області повідомило, що у кошторисі видатків ГУ ДФС у Запорізькій області на 2015 рік, кошти на компенсацію (відшкодування) витрат особам, що викликаються до слідчого управління ГУ ДФС у Запорізькій області з інших населених пунктів у якості свідків по кримінальним провадженням не передбачено (а.с.18).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд зазначає, що позивачем, серед інших позовних вимог, заявлено вимогу щодо стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (код 39396146) на користь ОСОБА_1 (НОМЕР_1) 1 996,28 грн. на відшкодування майнової шкоди, завданої протиправною бездіяльністю щодо невідшкодування ОСОБА_1 витрат, пов’язаних з викликом для участі у допиті в якості свідка у кримінальному провадженні 32014000000000102 29 вересня 2015 року.

Згідно з п.6 ч. 1 ст. 66 Кримінального процесуального Кодексу України (далі – КПК України), свідок має право на відшкодування витрат, пов’язаних з викликом для давання показань.

Частинами 1, 3 та 5 ст. 122 КПК України встановлено, що витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Потерпілим, цивільним позивачам, свідкам оплачуються проїзд, наймання житла та добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів та експертів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 118 КПК України передбачено, що процесуальні витрати складаються із: витрат на правову допомогу; витрат, пов’язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов’язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов’язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Статтею 125 КПК України визначено розмір процесуальних витрат, відповідно до якої, суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.

Відповідно до статті 126 КПК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Інструкцією Про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженою Постановою КМУ № 710 від 01.07.1996 року, зокрема, пунктом 1 передбачено, що свідками, потерпілими, законними представниками потерпілих, цивільними позивачами, представниками цивільних позивачів, а також експертами, спеціалістами і перекладачами якщо виконання їх процесуальних функцій пов’язане з перебуванням за межами населеного пункту постійного проживання, компенсуються (відшкодовуються) вартість проїзду до місця виклику і назад та витрати, пов'язані з найманням жилого приміщення.

Як вбачається зі змісту ч. 4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначаються, крім іншого, рішення щодо процесуальних витрат.

Згідно п.13 ч.1 ст. 368 вказаного Кодексу, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Статтею 30 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо відшкодування витрат, пов’язаних із викликом до слідчого в якості свідка вирішуються не Кодексом адміністративного судочинства України, а Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки дана позовна вимога відноситься до процесуальних витрат у кримінальному провадженні 32014000000000102, та має вирішуватись за результатом розгляду даного кримінального провадження за нормами, передбаченими Кримінальним процесуальним кодексом України, а тому, судове провадження в цій частині позовних вимог підлягає закриттю.

Крім іншого, щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області щодо невідшкодування ОСОБА_1 витрат, пов’язаних з викликом для участі у допиті в якості свідка у кримінальному провадженні 32014000000000102 29 вересня 2015 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається зі змісту ч. 4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначаються, крім іншого, рішення щодо процесуальних витрат.

Статтею 118 КПК України передбачено, що процесуальні витрати складаються із: витрат на правову допомогу; витрат, пов’язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов’язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов’язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

До суду не надано жодного процесуального документу, згідно яких на користь ОСОБА_1 було стягнуто процесуальні витрати, зокрема, пов’язані з викликом для участі у допиті в якості свідка у кримінальному провадженні 32014000000000102 29 вересня 2015 року, тому з наведеного не вбачається бездіяльності відповідача щодо відмови у виплаті позивачу затрачених витрат.

Суд також зазначає, що дана вимога є похідною від попередньої позовної вимоги, яка повинна вирішуватись в межах кримінального провадження за нормами Кримінального процесуального кодексу України та передчасною, а тому провадження в цій частині позовних вимог також підлягає закриттю.

Щодо стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (39396146) на користь ОСОБА_1 (НОМЕР_1) 1 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю щодо невідшкодування ОСОБА_1 витрат, пов’язаних з викликом для участі у допиті в якості свідка у кримінальному провадженні 32014000000000102 29 вересня 2015 року, суд зазначає наступне.

Статтею 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.

Якщо справа щодо пов'язаних вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один з цих судів за вибором позивача.

Частиною 2 та 3 вказаної статті закріплено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю відповідача щодо невідшкодування позивачу витрат, пов’язаних з викликом для участі у допиті в якості свідка у кримінальному провадженні є передчасною, та не може бути оцінена та вирішена судом в межах адміністративного судочинства як окрема позовна вимога відповідно до ст.21 КАС України, оскільки випливає з попередніх позовних вимог, які повинні бути розглянуті в межах кримінального провадження за правилами КПК України.

У зв’язку з тим, що окрема вимога щодо відшкодування моральної шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства та не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, тому провадження в даній частині позовних вимог також підлягає закриттю.

На підставі вищевикладеного позивач має право звернутись до місцевого суду, в провадженні якого знаходиться кримінальна справа із заявою про відшкодування витрат пов’язаних із його викликом для участі у допиті в якості свідка у кримінальному провадженні 32014000000000102 29 вересня 2015 року, а також із заявою про відшкодування моральної шкоди, за правилами, передбаченими Кримінальним процесуальним кодексом України.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 не належить розглядати в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя –

У Х В А Л И В:

Закрити провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів на відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю суб’єкта владних повноважень, стягнення моральної шкоди.

Роз’яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву, в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Суддя                                                                                          Голошивець І.О.