У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 березня 2009 року по справі за позовами Чернігівської міської ради до ОСОБА_1, Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру” про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації і ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відновлення права землекористування,

В С Т А Н О В И В:

     В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати дане рішення і постановити рішення про задоволення його позову та про відхилення позову Чернігівської міської ради.

     У січні 2009 р. Чернігівська міська рада пред'явила позов до ОСОБА_1, в якому просила визнати недійсним державний акт про його право власності на земельну ділянку, площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, який нею видано 12.06.2008 р. і який зареєстровано за № 010883000405 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Свої вимоги рада обґрунтовує тим, що дану земельну ділянку ОСОБА_1 було виділено рішенням виконкому Чернігівської міської Ради народних депутатів № 181 від 17.06.1991 р. для індивідуального будівництва одноквартирного жилого будинку. Частиною 3 п. 3 цього рішення ОСОБА_1 зобов'язано у трирічний строк пред'явити державній комісії закінчений будівництвом будинок для здачі його в експлуатацію, але цей обов'язок останнім не виконано - земельну ділянку не було забудовано. З цієї причини (у зв'язку з неосвоєнням земельної ділянки) виконком Чернігівської міської Ради народних депутатів, на виконання делегованих йому Чернігівською міською радою повноважень, рішенням від 20.06.1994 р. № 112 скасував рішення від 17.06.1991 р. № 181 в частині виділення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки і цим же рішенням він її виділив у постійне користування для індивідуального житлового будівництва ОСОБА_2 Рішенням Чернігівської міської ради від 28.09.2004 р. земельну ділянку, про яку йдеться, вилучено з постійного користування останньої й передано ОСОБА_3 у довгострокову оренду - строком на 10 р. для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд. 28.09.2004 р. між ОСОБА_3 і Чернігівською міською радою укладено договір оренди спірної земельної ділянки № 824/П строком на 10 р. Рішенням виконкому Чернігівської міської ради № 215 від 21.08.2006 р. ОСОБА_3 дозволено будівельні роботи згідно з розробленою проектно-кошторисною документацією для будівництва жилого будинку на цій земельній ділянці, а 25.04.2007 р. Чернігівська міська рада прийняла рішення про безоплатну передачу даної ділянки їй у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд. На підставі цього рішення ОСОБА_3 08.06.2007 р. отримала державний акт на право власності на спірну земельну ділянку.

     01.11.2007 р. до Чернігівської міської ради з заявою про передачу у власність спірної земельної ділянки звернувся ОСОБА_1 При цьому він не повідомив раду про скасування рішення виконкому Чернігівської міської Ради народних депутатів від 17.06.1991 р. № 181 в частині виділення йому даної земельної ділянки. До цієї заяви він додав технічну документацію із землеустрою, яка була виконана з порушеннями. Внаслідок цього на підставі недостовірних даних Чернігівська міська рада 04.02.2008 р. прийняла рішення про передачу у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд, незважаючи на те, що вона вже перебуває у власності ОСОБА_3 12.06.2008 р. ОСОБА_1 теж отримав державний акт про право власності на земельну ділянку, що є об'єктом спору. Після виявлення помилки, допущеної при прийнятті рішення від 04.02.2008 р., Чернігівська міська рада рішенням від 14.11.2008 р. скасувала своє рішення від 04.02.2008 р. в частині передачі ОСОБА_1 у власність названої вище земельної ділянки. Т.я. оспорюваний акт видано на підставі скасованого рішення ради, то його має бути визнано недійсним.

     В січні 2009 р. ОСОБА_1 пред'явив позов до Чернігівської міської ради, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, в якому просив визнати незаконними та скасувати рішення виконкому Чернігівської міської Ради народних депутатів від 20.06.1994 р. № 112 в частині скасування рішення виконкому Чернігівської міської Ради народних депутатів № 181 від 17.06.1991 р. про виділення йому у користування земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, і про послідуючу передачу її у користування ОСОБА_2, рішення Чернігівської міської ради від 28.09.2004 р. щодо вилучення даної ділянки з постійного користування ОСОБА_2 та передачі її у довгострокову оренду ОСОБА_3, договір оренди цієї ж земельної ділянки № 824/П, укладений 28.09.2004 р. між ОСОБА_3 і Чернігівською міською радою, рішення Чернігівської міської ради від 25.04.2007 р. про безоплатну передачу у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки; також він просив визнати недійсним державний акт на право власності на цю ділянку, виданий 08.06.2007 р. ОСОБА_3, і анулювати його державну реєстрацію, відновити його право власності на дану земельну ділянку шляхом зобов'язання відповідачів її звільнити та не чинити перешкод у користуванні цією ділянкою. Дані вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що ні Чернігівська міська рада, ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 не зверталися до нього з приводу користування спірною земельною ділянкою. Відповідно до ч. 6 ст. 31 ЗК України, 1992 р., у випадку відмови землекористувача дати згоду на вилучення наданої йому в користування земельної ділянки питання про її вилучення вирішується у судовому порядку. Рішення про вилучення в нього даної земельної ділянки, про виділення її у користування ОСОБА_2 та про передачу цієї ділянки у власність ОСОБА_3 не відповідають вимогам ст.ст. 19 ч. 6, 27, 29, 31, 32 ЗК України, 1992 р., оскільки виділення даної ділянки останній та передача її спочатку в користування, а потім у власність ОСОБА_3 можлива лише після вилучення цієї ділянки в нього у встановленому порядку. Таким чином, в даний час Чернігівська міська рада не має законних підстав оспорювати його право власності на спірну земельну ділянку. Отже цю ділянку вилучено в нього та передано в користування ОСОБА_2, а потім у користування і у власність ОСОБА_3 незаконно (навіть без розірвання договору її оренди).

     Ухвалою суду від 26.01.2009 р. змінено статус ДП „Центр державного земельного кадастру” за позовними вимогами Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації з третьої особи на відповідача.

     Ухвалою суду від 26.01.2009 р. справи за вищевказаними позовами об'єднано в одне провадження.

     Оскаржуваним рішенням вимоги Чернігівської міської ради задоволено, а у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовлено; з ОСОБА_1 і ДП „Центр державного земельного кадастру” на користь Чернігівської міської ради стягнуто по 8 грн. з кожного на відшкодування судових витрат.

     Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 посилається на наступне.

     Висновок місцевого суду про відсутність підстав для передачі йому у власність земельної ділянки, про яку йдеться, є хибним, т.я. 17.06.1991 р. її було виділено у натурі і він приступив до її використання, завізши на неї певну кількість будівельних матеріалів для будівництва жилого будинку. Але з об'єктивних причин він не зміг розпочати будівництво.

     Рішення про вилучення в нього даної земельної ділянки, про виділення її у користування ОСОБА_2 а потім ОСОБА_3 та про передачу цієї ділянки у власність ОСОБА_3 суперечить вимогам ст.ст. 19, 27, 31, 32, 43, 44 ЗК України, 1992 р., і ст.ст. 116, 152-155 ЗК України, 2001 р. Тому ці рішення не є підставою для позбавлення його права користування спірною земельною ділянкою.

     У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, а представник Чернігівської міської ради та ОСОБА_2, яка також представляє і інтереси ОСОБА_3, просили її відхилити за безпідставністю; представник ДП „Центр державного земельного кадастру” щодо вирішення даної справи покладався на розсуд суду.

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

     Постановляючи рішення, місцевий суд виходив з того, що на момент звернення ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради з заявою про безоплатну передачу йому у власність (приватизацію) земельної ділянки, яка є об'єктом спору, ця ділянка не перебувала у його користуванні, у зв'язку з чим він не має ні права користування нею, ні права на її приватизацію. Даний висновок є вірним.

     Так, по справі встановлено наступне.

     Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської Ради народних депутатів від 17.06.1991 р. № 181 (п. 1-20) ОСОБА_1 для індивідуального будівництва одноквартирного жилого будинку виділено земельну ділянку площею 600 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (копія витягу з даного рішення на а.с. 51) і у цей же день дану земельну ділянку ОСОБА_1 було відведено у натурі, про що було складено відповідний акт (його копія на а.с. 121).

     28.10.1991 р. між ОСОБА_1 та виконавчим комітетом Новозаводської районної Ради народних депутатів м. Чернігова було укладено договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку на праві особистої власності, який у цей же день посвідчено державним нотаріусом ІІ чернігівської державної нотаріальної контори (реєстровий № 1-3674). Згідно з цим договором Новозаводський райвиконком м. Чернігова на підставі вищевказаного рішення Чернігівського міськвиконкому надав у безстрокове користування ОСОБА_1 спірну земельну ділянку для будівництва жилого будинку, а ОСОБА_1, серед іншого, зобов'язався збудувати на ній одноповерховий цегельний будинок та господарські споруди, за узгодженням з архітектурними органами обгородити цю ділянку зі сторони вулиці пофарбованим парканом і облаштувати її асфальтобетонним тротуаром та в'їздом, до травня 1992 р. здійснити насадження на виділеній йому земельній ділянці дерева. Також він зобов'язувався розпочати будівництво протягом одного року і вести його з таким розрахунком, щоб усі будівельні роботи було закінчено не пізніше 3 років з дня підписання даного договору. В разі неможливості завершення будівельних робіт з незалежних від ОСОБА_1 причин строк закінчення будівництва міг бути продовжений виконком не більш ніж на 1 рік. У разі невикористання ОСОБА_1 виділеної йому земельної ділянки протягом 2 років підряд його право користування цією ділянкою за рішенням райвиконкому може бути припинене. Викладене підтверджується копією даного договору.

     20.06.1994 р. Чернігівський міськвиконком на виконання повноважень, що були йому делеговані рішенням шістнадцятої сесії двадцять першого скликання Чернігівської міської Ради народних депутатів від 07.07.1993 р., вирішив скасувати рішення Чернігівського міськвиконкому від 17.06.1991 р. № 181 в частині виділення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 у зв'язку з неосвоєнням її останнім та розірвати укладений з ним договір забудови цієї ділянки. Цим же рішенням земельну ділянку, про яку йдеться, вирішено передати у користування ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (копії даних рішень на а.с. 50, 52-54).

     Витягом з рішення тринадцятої сесії четвертого скликання Чернігівської міської ради від 28.09.2004 р. спірну земельну ділянку вилучено з постійного землекористування ОСОБА_2 з передачею у довгострокову оренду строком на 10 р. ОСОБА_3 (а.с. 55). 28.09.2004 р. на виконання цього рішення між останньою та Чернігівською міською радою укладено відповідний договір оренди (його копія на а.с. 56-57), а рішенням Чернігівського міськвиконкому від 21.08.2006 р. № 215 ОСОБА_3 дозволено будівельні роботи згідно з розробленою проектно-кошторисною документацією для будівництва житлового будинку на орендованій (спірній) земельній ділянці (копія даного рішення на а.с. 59).

     25.04.2007 р. шістнадцята сесія п'ятого скликання Чернігівської міської ради прийняла рішення про передачу безоплатно у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, яка є об'єктом спору по даній справі, для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд. На його підставі остання 08.06.2007 р. отримала державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку - площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Це підтверджується копіями даних документів (а.с. 60, 61).

     01.11.2007 р. ОСОБА_1 звернувся до Чернігівської міської ради з заявою, у якій просив передати йому безоплатно у приватну власність спірну земельну ділянку. На підставі цієї заяви і технічної документації на дану земельну ділянку, яка виготовлена ДП „Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” у 2007 р., двадцять четверта сесія п'ятого скликання Чернігівської міської ради 04.02.2008 р. прийняла рішення, яким цю ділянку передано безоплатно у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд. На підставі даного рішення останній 12.06.2008 р. отримав державний акт на право приватної власності на дану земельну ділянку - площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Це підтверджується копіями вищезгаданих документів (а.с. 62, 63, 111-132).

     14.11.2008 р. тридцять друга сесія п'ятого скликання Чернігівської міської ради прийняла рішення (його копія на а.с. 64-65) про скасування свого рішення від 04.02.2008 р., що прийняте на двадцять четвертій сесія п'ятого скликання про передачу спірної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд. На даній сесії також вирішено звернутися до суду про визнання незаконним виданого ОСОБА_1 державного акту на право приватної власності на цю земельну ділянку і призупинити видачу ОСОБА_3 державного акту про право приватної власності на неї та заборонити видачу витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку ділянки.

     З встановленого випливають наступні висновки.

     Згідно з ст. 22 ЗК УРСР у тій його редакції, що діяла з 15.03.1991 р. по 05.05.1992 р., заборонялося приступати до використання наданої у встановленому законом порядку земельної ділянки до встановлення її меж у натурі і одержання документа, що посвідчує право володіння або користування землею. Статтею 23 цього ж Кодексу передбачалося, що право постійного користування землею посвідчується державним актом, що видається і реєструється компетентними Радами народних депутатів за формою, встановленою Верховною Радою УРСР. Такі ж самі норми містилися і у тій редакції згаданого Кодексу, що була чинною з 05.05.1992 р. по 01.01.2002 р.- у ст.ст. 22, 23 ЗК України.

     Згідно з наявними у справі письмовими доказами та поясненнями ОСОБА_1, ОСОБА_2 і представника Чернігівської міської ради, з часу відведення у натурі спірної земельної ділянки ОСОБА_1 і по момент передачі даної ділянки у користування ОСОБА_2 ОСОБА_1 не приступив до її використання; Чернігівська міська Рада народних депутатів не видавала ОСОБА_1 державного акту про право користування спірною земельною ділянкою. Таким чином, на дату прийняття виконкомом Чернігівської міської ради рішення про скасування свого рішення щодо виділення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 у зв'язку з її неосвоєнням та про розірвання укладеного з ним договору забудови цієї ділянки вона ні юридично, ні фактично не знаходилася у користуванні останнього. Тому є безпідставним посилання ОСОБА_1 на те, що надану йому в користування земельну ділянку в силу ч. 6 ст. 31 ЗК України у редакції Закону № 2196-ХІІ від 13.03.1992 р. Чернігівський міськвиконком міг в нього вилучити лише у судовому порядку. До того ж, у зазначеному вище договорі забудови прямо передбачено можливість припинення права ОСОБА_1 на використання цієї ділянки за рішенням виконкому у разі невикористання її протягом 2 років підряд.

     Отож рішення Чернігівської міської Ради народних депутатів від 20.06.1994 р. № 112 в частині скасування рішення виконкому Чернігівської міської Ради народних депутатів № 181 від 17.06.1991 р. про виділення ОСОБА_1 у користування земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, і про послідуючу передачу її у користування ОСОБА_2 є законним. Оскільки це рішення відповідає вимогам закону, то рішення Чернігівської міської ради від 28.09.2004 р. щодо вилучення даної ділянки з постійного користування ОСОБА_2 та про передачу її у довгострокову оренду ОСОБА_3, договір оренди цієї ж земельної ділянки № 824/П, від 28.09.2004 р. між ОСОБА_3 і Чернігівською міською радою, рішення Чернігівської міської ради від 25.04.2007 р. про безоплатну передачу у власність цієї ділянки ОСОБА_3, державний акт від 08.06.2007 р. на право власності останньої на дану земельну ділянку і державна реєстрація цього акту не порушують прав та законних інтересів ОСОБА_1 Тому за його позовом вони не можуть бути визнані незаконними. З цієї ж причини вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Чернігівську міську раду, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звільнити спірну земельну ділянку та не чинити йому перешкод у користуванні цією ділянкою місцевим судом підставно відхилено.

     Т.я. державний акт про право власності останнього на земельну ділянку, що є об'єктом спору, і його державна реєстрація порушують законне право власності ОСОБА_3 на цю ділянку, то рішення суду І інстанції про визнання його незаконним є вірним.

     Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

     Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 березня 2009 року залишити без змін.

     Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:                                         Судді: