Судове рішення #5325018
Справа № 22ц-1260/2009 р

Справа № 22ц-1260/2009 р.

   Головуючий у I інстанції - Куровський Ю.В.

Категорія - цивільна

   Доповідач - Євстафіїв О.К.

 

 

 

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

07 липня 2009 року

Апеляційний суд Чернігівської області

у складі:

головуючого - судді

Шарапової О.Л.,

суддів:

Євстафіїва О.К., Заболотного В.М.,

при секретарі

Штупун О.М.,

за участю

представників: позивача ОСОБА_1- ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 14 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Ніжинська міська рада, про визнання права власності на частину майна,

 

В С Т А Н О В И В:

 

     У березні 2007 р. ОСОБА_1 пред'явила позов до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, в якому, після уточнення вимог, просила визнати за нею право власності на 189/250 частин буд. АДРЕСА_1 та на 9/250 частин буд. АДРЕСА_2. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що в період проживання з ОСОБА_9 як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу ними за спільні кошти, що їх вони отримували від спільної підприємницької діяльності, було придбано 21/25 частин буд. АДРЕСА_1 та 1/25 частину буд. АДРЕСА_2, а також вони заощадили частину спільних коштів у сумі 16815 грн., зробивши вклад у філії Ніжинського відділення ВАТ „Державний ощадний банк України” (рахунок НОМЕР_1). Право власності на вищевказані об'єкти нерухомості та вклад зареєстровано на ім'я ОСОБА_9. Після смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 на дане майно відкрилася спадщина. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_9. є його неповнолітні діти ОСОБА_10 і ОСОБА_11, інтереси яких в силу закону представляє їхня мати - відповідач ОСОБА_2, а також сестра спадкодавця ОСОБА_3 у порядку спадкової трансмісії після смерті її й ОСОБА_9. матері - ОСОБА_12. Оскільки спірне майно набуте нею й ОСОБА_9 в період перебування у фактичних шлюбних відносинах і за кошти від спільної підприємницької діяльності, то вона має право на зазначені вище частки даного майна. Розмір цих часток нею визначено пропорційно до ступеня участі працею й коштами у створенні спірного майна.

     Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.

     Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 посилається на наступне.

     Відмовляючи у задоволенні позову, суд І інстанції послався лише на норми сімейного законодавства. Проте, позовні вимоги нею обґрунтовувалися не тільки цим законодавством, а й ст. 17 Закону України „Про власність”. Судом проігноровано, що вона разом з спадкодавцем вела спільну підприємницьку діяльність, внаслідок якої спільними трудовими та майновими вкладами створене спірне майно. У ході розгляду справи не встановлено джерела коштів, за які придбано це майно, зокрема не встановлено, скільки коштів, отриманих ними від здійснення підприємницької діяльності, було витрачено на його придбання, і скільки коштів на придбання даного майна витрачено з сімейного бюджету. Також не встановлено, як за ОСОБА_9 зареєстровано право власності на це майно: як за фізичною особою чи як за фізичною особою-підприємцем.

     Висновок місцевого суду про відсутність між нею й останнім договорів про створення спільної власності суперечить матеріалам справи. Так, між ними 15.05.2004 р. було укладено договір про спільну діяльність. Згідно з п. 7 даного договору майно, набуте в результаті цієї діяльності, є їхньою спільною пайовою власністю. На виконання даного договору 14.03.2004 р. вона надала ОСОБА_9 безпроцентну позику в сумі 180000 грн., що підтверджується відповідним договором, яку він не повернув. Після цього 16.03.2004 р. ОСОБА_9 уклав договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі АДРЕСА_2, за придбання якої сплачено 27963 грн. 60 коп. Виходячи з розміру доходів ОСОБА_9., розміру позики і факту ведення ними спільного господарства, 9/10 цієї суми ОСОБА_9 сплачено коштами, що він їх отримав від неї в позику, та коштами, що є частиною їхнього спільного доходу, яка належить їй.

     Договір купівлі-продажу частини будівлі АДРЕСА_1 від 03.10.2005 р. укладено ОСОБА_9 не як фізичною особою-підприємцем, а як фізичною особою, що випливає з його тексту. Зокрема, він не завірений печаткою фізичної особи-підприємця ОСОБА_9. і суд не з'ясовував, чи мав він печатку. Право власності на придбане за даним договором приміщення зареєстровано за ОСОБА_9 як за фізичною особою, а не як за фізичною особою-підприємцем. Дане приміщення придбане за рахунок заощаджених коштів, отриманих від здійснення ними підприємницької діяльності у 2001-2003 р.р. Тому нема підстав вважати, що воно є майном фізичної особи-підприємця.

     У судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу, а представник відповідача ОСОБА_2 просив її відхилити за безпідставністю.

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

     Постановляючи рішення, суд І інстанції виходив з того, що спірне майно належало ОСОБА_9 як фізичній особі-підприємцю, у зв'язку з чим відповідно до ст.ст. 57, 61 СК України воно не є об'єктом спільної сумісної власності останнього і ОСОБА_1 як осіб, котрі спільно проживали як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Також місцевий суд послався на те, що не є доведеним факт набуття цього майна за кошти, одержані останніми від спільної підприємницької діяльності, що спірне майно набуте за рахунок спільної праці позивача та ОСОБА_9., але відсутні докази вкладення ОСОБА_1. належних їй особисто коштів у його придбання. Ці висновки суду в основному є вірними.

     Так, по справі встановлено наступне.

     Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 26.09.2006 р. по справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, встановлено, що остання проживала з ОСОБА_9 як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 - по день його смерті (копія даного рішення на а.с. 8-10, т. 1).

     16.03.2004 р. між Ніжинською міською радою і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким Ніжинська міська рада на підставі відповідного рішення зобов'язалася передати у власність ОСОБА_9. 1/25 частину нежитлової будівлі універмагу „Прогрес”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а ОСОБА_9 зобов'язується прийняти цю частину будівлі, сплатити за неї продажну ціну і виконати інші умови, передбачені даним договором. Зокрема, ОСОБА_9 зобов'язався внести суму 27963 грн. 60 коп. за придбаний за цим договором об'єкт приватизації шляхом безготівкового перерахування всієї суми зі свого рахунку на рахунок продавця. Даний договір посвідчено 16.03.2004 р. приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Бублик Т.М. (реєстровий № 469). Право власності на частину цього приміщення 02.04.2004 р. зареєстровано за ОСОБА_9 у Ніжинському МБТІ. Викладене підтверджується копіями цього договору (а.с. 199-200, т. 1) і витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Ніжинського МБТІ від 02.04.2004 р. № 3252997 (а.с. 204, т. 1).

     03.10.2005 р. між Ніжинською міською радою і ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким Ніжинська міська рада на підставі відповідного рішення зобов'язалася передати у власність ОСОБА_9. 21/25 частин нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_9 зобов'язується прийняти цю частину будівлі, сплатити за неї продажну ціну і виконати інші умови, передбачені даним договором. Зокрема, ОСОБА_9 зобов'язався внести суму 86134 грн. 00 коп. за придбаний за цим договором об'єкт приватизації шляхом безготівкового перерахування всієї суми зі свого рахунку на рахунок продавця. Даний договір посвідчено 03.10.2005 р. приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Бублик Т.М. (реєстровий № 469). Право власності на частину цього приміщення 12.10.2005 р. зареєстровано за ОСОБА_9 у Ніжинському МБТІ. Це підтверджується копіями даного договору (а.с. 201-202, т. 1) і витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Ніжинського МБТІ від 12.10.2005 р. № 8614734 (а.с. 203, т. 1).

     ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер; спадщину, що відкрилася після його смерті, прийняли неповнолітні діти спадкодавця ОСОБА_10,ІНФОРМАЦІЯ_3, і ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, в особі матері - відповідача ОСОБА_2, а також сестра спадкодавця - відповідач ОСОБА_3 в порядку спадкової трансмісії після смерті її та спадкодавця матері; з заявою про прийняття цієї ж спадщини звернулася також і позивач від свого імені та від імені доньки ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4. Свідоцтво про право на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_9., жодній з осіб, які звернулися з заявами про її прийняття, не видано. Це підтверджується копією спадкової справи до майна померлого ОСОБА_9. № 395, яку заведено 19.07.2006 р. Ніжинською міською державною нотаріальною конторою. Апеляційний суд вважає за необхідне прийняти і дослідити цей доказ, оскільки попередні розгляди справи місцевим судом проведено без дотримання вимог ст.ст. 130 ч. 6 п.п. 3, 4, 131 ЦПК України і для вирішення спору між сторонами його дослідження необхідне в силу вимог матеріального закону.

     Виходячи з сенсу ст. 52 ЦК України, ст.ст. 57, 61, 74 СК України, майно фізичної особи-підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя або жінки й чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

     Про те, що 1/25 частину нежитлової будівлі універмагу „Прогрес”, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_9 придбано як фізичною особою-підприємцем, прямо зазначено у договорі купівлі-продажу цього об'єкта і іншими наявними у справі доказами дану обставину не спростовано.

     Про те, що 21/25 частин нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_9 теж придбано як фізичною особою-підприємцем, свідчить текст договору купівлі-продажу даного об'єкта. Крім того, про це свідчить і те, що з 01.07.2003 р. і по дату придбання ОСОБА_9 цієї частини будівлі включно вона перебувала у оренді в ОСОБА_9. як у фізичної особи-підприємця за відповідним договором оренди, що було укладено між останнім та Ніжинською міською радою (його копія на а.с. 115-117, т. 1). Доказів того, що цей об'єкт придбано спадкодавцем як фізичною особою, у справі нема.

     Оскільки право власності на об'єкти нерухомості, про які йдеться, зареєстровано на ОСОБА_9., то саме позивач мала довести суду належними й допустимими доказами, що їх придбано в тому числі й за рахунок її коштів. Але жодного доказу того, що приміщення, які є об'єктом спору по даній справі, придбано не лише за рахунок коштів ОСОБА_9., а й за рахунок коштів та праці ОСОБА_1, суду не надано.

     Сама по собі та обставина, що доходи від підприємницької діяльності позивача були значно вищими, ніж доходи від підприємницької діяльності спадкодавця ОСОБА_9., не свідчать про те, що спірне майно було придбане в тому числі й за рахунок належних їй коштів, оскільки суду не надано доказів, що частину своїх доходів ОСОБА_1. витрачено на придбання цього майна.

     Те, що договори купівлі-продажу зазначених вище об'єктів нерухомості не завірено печаткою фізичної особи-підприємця ОСОБА_9., не є підставою для висновку, що він їх уклав як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець, оскільки Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Мін'юсту України від 03.03.2004 р. № 20/5 (зареєстрований у Мін'юсті України 18.02.2002 р. за № 157/6445) з наступними змінами не містить обов'язку завіряти договір купівлі-продажу, укладений за участю фізичної особи-підприємця, печаткою фізичної особи-підприємця.

     Ні Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, ні Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Мін'юсту України від 07.02.2002 р. № 7/5 (зареєстрований у Мін'юсті України 18.02.2002 р. за № 157/6445) з наступними змінами не покладає обов'язку на бюро технічної інвентаризації вносити до Державного реєстру прав на нерухоме майно відомості про те, як саме фізичною особою набуто таке право: як фізичною особою чи як фізичною особою-підприємцем. Тому доводи апелюючої сторони про те, що місцевим судом не встановлено, як за ОСОБА_9 зареєстровано право власності на це майно: як за фізичною особою чи як за фізичною особою-підприємцем, є юридично неспроможними.

     Як на підставу обґрунтованості своїх вимог ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на укладення між нею й ОСОБА_9 договору безпроцентної позики грошей від 14.03.2004 р. та договору про спільну діяльність від 15.05.2004 р., копії яких додала до апеляційної скарги. Суд ІІ інстанції вважає за необхідне прийняти і дослідити ці докази, оскільки попередні розгляди справи місцевим судом проведено без дотримання вимог ст.ст. 130 ч. 6 п.п. 3, 4, 131 ЦПК України. Але ці документи не є підставою для задоволення позову та апеляційної скарги з таких причин.

     Виходячи з змісту названого вище договору позики і змісту параграфу 1 глави 71 ЦК України, ОСОБА_1 не має права вимагати визнання за нею права власності на частину спірного майна з мотивів наявності боргу за даним договором; вона має лише право вимагати стягнення суми боргу за цим договором у встановленому законом порядку. До того ж, представник відповідача ОСОБА_2 пояснив, що в даний час цей договір оспорюється у рамках іншої цивільної справи, остаточне рішення по якій ще не прийнято.

     З вказаного договору про спільну діяльність вбачається, що ОСОБА_9 і ОСОБА_1 зобов'язуються шляхом об'єднання майна та зусиль спільно діяти у сфері обслуговування користувачів мобільних телефонів для досягнення наступних спільних господарських цілей: організація діяльності з продажу мобільних телефонів та аксесуарів, надання послуг зв'язку для контрактних абонентів UMC і продовження контрактних підключень (п. 1.1). Пунктами 7.1, 7.2 цього договору передбачено, що грошові та майнові внески сторін, а також майно, створене або придбане сторонами в цьому договорі у результаті сумісної діяльності, є їхньою спільною пайовою власністю, і що облік спільного майна сторін ведеться на окремому балансі ОСОБА_1 в порядку, узгодженому з ОСОБА_9 Отож, сам по собі цей договір не є доказом набуття зазначених вище об'єктів нерухомості в тому числі й за кошти позивача, оскільки нею суду не надано передбачених даним договором документів, що підтверджували б розмір її внесків у спільну з ОСОБА_9 діяльність та види і вартість майна, створеного у результаті реалізації цього договору.

     Враховуючи викладене, апеляційний суд не має підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 Проте в порядку ч. 3 ст. 303 ЦПК України з мотивувальної частини оскаржуваного рішення необхідно виключити посилання суду І інстанції на те, що спірне майно набуто спадкодавцем і позивачем за рахунок спільної праці, оскільки вони з січня 2004 р. проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство і мали спільний бюджет, т.я. ні цими обставинами, ні наявними у справі доказами не підтверджується факт набуття останніми майна, про яке йдеться, за рахунок спільної праці.

     Законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення перевірено у межах доводів апеляційної скарги і підстав для її задоволення не встановлено.

     Керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 2, 314, 316 ЦПК України, ст.ст. 52, 328, 368 ч. 4 ЦК України, ст.ст. 57, 61, 74 СК України, суд

 

В И Р І Ш И В:

 

     Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

     Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 14 квітня 2009 року змінити шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на те, що спірне майно набуте у результаті спільної праці позивача ОСОБА_1 і спадкодавця ОСОБА_9, оскільки вони з січня 2004 р. проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство і мали спільний бюджет.

     В іншій частині дане рішення суду залишити без змін.

     Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

 

 

Головуючий:                                         Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація