Справа № 175/3546/14-к 

Провадження № 1/175/4/14 

Вирок

Іменем України

26 січня 2016 року 

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

       головуючого  судді ОСОБА_1 ,

суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

       при секретарі ОСОБА_4 ,

       за участю: прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,

представника цивільного позивача ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Ювілейне кримінальну справу відносно

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Просяне Покровського району Дніпропетровській області, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.2 ст.364 КК України, 

встановив:

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України (далі РВ ФДМУ) по Дніпропетровській області від 24 липня 1998 року № 12356-АТ на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» було засновано Відкрите акціонерне товариство «Просянський гірничо  збагачувальний комбінат» (далі ВАТ «Просянський ГЗК» або Товариство). Статут Товариства зареєстрований розпорядженням Покровської районної адміністрації Дніпропетровської області за № 005050898 від 10 серпня 1998 року.

Згідно Статуту Товариства, останнє засновано шляхом реорганізації державного підприємства «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» і знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Покровський район, с.м.т. Просяна, вул. Південна, 2. Основним видом діяльності Товариства є розробка, видобуток, збагачення та реалізація каоліну. Статутний фонд Товариства становить 9449200 гривень і поділений на 37796800 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 гривень кожна.

10 жовтня 2000 року ВАТ «Просянський ГЗК» уклало контракт №10/05-1 з перебуваючим на території іноземної держави (Республіки Білорусь) Відкритим акціонерним товариством (ВАТ) «Мінський фарфоровий завод», згідно з яким у термін до 31 січня 2002 зобов`язалося поставити за діючими на міжнародному ринку цінами 3600 тонн каоліну різних марок, у тому числі 750 тонн каоліну КФН-2 гранульованого за ціною 65 доларів США за тонну, 2250 тонн каоліну КФН-3 гранульованого за ціною 58 доларів США за тонну, 300 тонн каоліну КН-77 за ціною 62 долари США за тонну і 300 тонн каоліну П-3 за ціною 85 доларів США за тонну.

6 лютого 2001 року ВАТ «Просянський ГЗК» уклало контракт № 10/01-1 з перебуваючим на території іноземної держави (Республіки Білорусь) Закритим акціонерним товариством (ЗАТ) «Добрушський фарфоровий завод», згідно з яким у термін до 31 січня 2002 зобов`язалося поставити за діючими на міжнародному ринку цінами 2600 тонн каоліну різних марок, у тому числі 1600 тонн каоліну КФН-3 гранульованого за ціною 58 доларів США за тонну і 1000 тонн каоліну КФН-2 гранульованого за ціною 65 доларів за тонну.

У встановлений сторонами термін виконання зобов`язань за двома зазначеними контрактами середній курс долара США по відношенню до гривні України склав 5,315 гривні за 1 долар США (мінімальний курс  5,276 гривні, максимальний - 5,354 гривні). Таким чином, каолін марки КФН-2 гранульований ВАТ «Просянський ГЗК» поставляло білоруським споживачам за ціною 345 грн. 47 коп. за тонну (5,315 гривні х 65 доларів США), каолін марки КФН-3 гранульований - за ціною 308 грн. 27 коп. за тонну (5,315 гривні х 58 доларів США), каолін марки КН-77 за ціною 329 грн. 53 коп. за тонну (5,315 гривні х 62 долара США) і каолін марки П-3 за ціною 451 грн. 77 коп. за тонну (5,315 гривні х 85 доларів США).

Станом на початок 2001 року у власності Фонду державного майна України перебувало 31177159 акцій ВАТ «Просянський ГЗК», що становило 82.486 відсотка від загальної кількості акцій, у власності 592-х фізичних осіб знаходилося 492430 акцій (1,304 відсотка), у власності Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Сокіл» знаходилося 2120000 акцій (5,608 відсотка) і у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл-2» перебувало 4007211 акцій (10,602 відсотка).

Засновниками ТОВ «Сокіл» і ТОВ «Сокіл-2» є ОСОБА_9 , його дружина ОСОБА_10 і син ОСОБА_11 , яким і належить право власності на колективне майно ТОВ «Сокіл» і ТОВ «Сокіл-2», у тому числі й на вказану кількість акцій ВАТ «Просянський ГЗК».

Таким чином, у колективній власності ОСОБА_9 і зазначених членів його сім`ї станом на початок 2001 року перебувало 6127211 акцій ВАТ «Просянський ГЗК», що становило 16,.21 відсотка від загальної кількості акцій.

У ОСОБА_9 виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ВАТ «Просянський ГЗК» шляхом схилення голови правління Товариства до скоєння зловживання службовим становищем в інтересах ТОВ «Фаворит», де засновниками є його близькі родичі син - ОСОБА_11 та дружина - ОСОБА_10 

2 березня 2001 року у виконавчому комітеті Жовтневої районної Ради м. Дніпропетровська, розташованому по пл. Шевченко. 7 у Дніпропетровську, було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Фаворит», засновниками якого стали ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Згідно Статуту, ТОВ «Фаворит» знаходилося по вул. Мироненка, 6 у м. Дніпропетровську та було створено для здійснення різних видів діяльності, однак фактично товариство було створено переважно для здійснення діяльності із закупівлі каоліну у ВАТ «Просянський ГЗК» і перепродажу цього каоліну закордонним споживачам за більш високими цінами.

7 березня 2001 ТОВ «Фаворит» і ВАТ «Просянський ГЗК» на території останнього за вказаною адресою уклали підготовлений ОСОБА_9 договір купівлі - продажу № 1-К, згідно з яким ВАТ «Просянський ГЗК» зобов`язався продати ТОВ «Фаворит» по внутрішньоринковий цінами 19418 тонн каоліну різних марок загальною вартістю 3000000 гривень, включаючи ПДВ у сумі 500000 гривень, а ТОВ «Фаворит» зобов`язалося прийняти зазначену кількість каоліну і оплатити його вартість у зазначеній сумі. Діючи відповідно до заздалегідь розробленим і продуманим ним планом злочинної діяльності, ОСОБА_9 при складанні зазначеного договору в порушення вимог статті 153 Цивільного кодексу України 1963 року, згідно з якою при укладенні договору сторони повинні досягти згоди з усіх істотних умов, навмисно не вказав у тексті договору строки і порядок оплати каоліну, що унеможливлювало ВАТ «Просянський ГЗК» своєчасно стягнути з ТОВ «Фаворит» дебіторську заборгованість у випадку несплати або неповної оплати відвантаженого каоліну.

Продовжуючи здійснювати підготовку до злочинної діяльності, ОСОБА_9 з метою збільшення своєї значущості у ВАТ «Просянський ГЗК» і посилення свого впливу на посадових осіб Товариства, 30 березня 2001 року на загальних зборах акціонерів поставив питання про внесення змін до пункту 8.3.2 Статуту, що регламентує порядок обрання членів Наглядової ради Товариства. Суть запропонованих ОСОБА_9 змін Статуту полягала у наданні акціонерам, які володіють більш ніж 10-ма відсотками акцій, права мати свого представника у Наглядовій раді Товариства. Під час проведення зазначених зборів акціонерів тільки належать ОСОБА_9 ТОВ «Сокіл» та «Сокіл-2» мали більш 10-ти відсотків акції (володіє контрольним пакетом акцій Фонд державного майна України мав свого представника в Наглядовій раді Товариства на підставі первісної редакції Статуту) і по суті внесенням зазначеної поправки до Статуту Товариства ОСОБА_9 клопотав про включення його до складу Наглядової ради.

Загальні збори акціонерів затвердили запропоноване ОСОБА_9 зміну пункту 8.3.2 Статуту Товариства і після цього 04 квітня 2001 року ОСОБА_9 від імені належного йому ТОВ «Сокіл» підготував лист про включення його до складу Наглядової ради ВАТ «Просянський ГЗК», який доставив в РВ ФДМУ по Дніпропетровської області, що знаходиться по вул. Комсомольській, 52-А у м. Дніпропетровську.

Наказом від 26 квітня 2001 року № 12/357 РВ ФДМУ у Дніпропетровській області включило ОСОБА_9 до складу Наглядової ради Товариства. Відповідно до статті 23 Закону України «Про господарські товариства» та пункту 14 Положення про Спостережну раду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 1993 року № 556 (далі - Положення), ОСОБА_9 як член Наглядової ради став посадовою особою ВАТ «Просянський ГЗК», контролюючим діяльність правління Товариства. Відповідно до пункту 8 і 9 Положення ОСОБА_9 був наділений виконавчо-розпорядчими повноваженнями, у тому числі повноваженнями із затвердження кандидатур на посади голови та персонального складу правління Товариства, з розгляду та затвердження звітів правління та ревізійної комісії Товариства, з ініціювання позачергових ревізій та аудиторських перевірок фінансово-господарської діяльності Товариства, з припинення повноважень членів правління Товариства та по здійсненню інших дій, що контролюють діяльність правління Товариства.

Продовжуючи злочинну діяльність, на початку липня 2001 року на території ВАТ «Просянський ГЗК» за вказаною адресою ОСОБА_9 , діючи з корисливих мотивів і навмисно використовуючи своє посадове становище члена Наглядової ради всупереч інтересам служби, в порушення вимог пункту 10 Положення, що забороняє членам Наглядової ради втручатися в оперативну діяльність правління Товариства, зажадав від посадової особи за ознакою здійснення виконавчо-розпорядчих повноважень - голови правління ВАТ «Просянський ГЗК» ОСОБА_12 припинити відвантаження каоліну на адресу ВАТ «Мінський фарфоровий завод» і ЗАТ «Добрушський фарфоровий завод» за раніше укладеними контрактами № 10/05-1 від 10 жовтня 2000 року і № 10/01-5 від 06 лютого 2001 року і повідомити зазначеним зарубіжним партнерам про те, що надалі відвантаження каоліну за цими контрактами проводитиметься через ТОВ «Фаворит».

У відповідь на це ОСОБА_12 (особа, відносно якої матеріали справи виділені в окреме провадження), будучи фактично ставлеником ОСОБА_9 , розуміючи, що у разі відмови від висунутих до нього вимог, ОСОБА_9 , як член Наглядової ради Товариства може заподіяти йому неприємності по службі аж до порушення питання про звільнення від займаної посади голови правління, погодився виконати дану вимогу ОСОБА_7 .

Таким чином ОСОБА_9 і ОСОБА_12 (особа, відносно якої матеріали справи виділені в окреме провадження) з ініціативи ОСОБА_9 вступили у попередню злочинну змову на вчинення зловживання службовим становищем із заподіянням тяжких наслідків правоохоронюваним інтересам ВАТ «Просянський ГЗК», і тим самим свідомо організували злочинну групу.

Реалізуючи умови злочинної змови, 9 липня 2001 року на території ВАТ «Просянський ГЗК» за вказаною адресою ОСОБА_12 (особа, відносно якої матеріали справи виділені в окреме провадження), бажаючи догодити ОСОБА_9 та діючи в інтересах останнього всупереч інтересам служби, підготував, підписав і відправив на адресу ВАТ «Мінський фарфоровий завод» і ЗАТ «Добрушський фарфоровий завод» листи про те, що надалі відвантаження каоліну в їх адресу буде здійснюватися через ТОВ «Фаворит».

Після отримання зазначених листів ОСОБА_12 , ВАТ «Мінський фарфоровий завод» і ЗАТ «Добрушський фарфоровий завод» 12 липня 2001 року уклали з ТОВ «Фаворит» контракти на постачання каоліну №25 та № 27, відповідно до яких ТОВ «Фаворит» зобов`язувалося за тією ж ціною і на тих же умовах поставити на адресу зазначених зарубіжних споживачів ті ж види і кількості каоліну, які були передбачені в контрактах № 10/05-1 та № 10/01-1, уклажених ВАТ «Мінський фарфоровий завод» і ЗАТ «Добрушський фарфоровий завод» з ВАТ «Просянський ГЗК» 10 жовтня 2000 і 06 лютого 2001 року.

Таким чином, в результаті реалізації злочинної угоди ОСОБА_9 і ОСОБА_12 , право постачання каоліну зазначеним закордонним споживачам за цінами міжнародного ринку, які значно вищі внутрішньоринковий цін, перейшло від ВАТ «Просянський ГЗК» до ТОВ «Фаворит».

Дані дії ОСОБА_9 і ОСОБА_12 (особа, відносно якої матеріали справи виділені в окреме провадження) заподіяли ВАТ «Просянський ГЗК» тяжкі матеріальні наслідки у вигляді упущеної вигоди, що полягає у неотриманих доходах, які ВАТ «Просянський ГЗК» одержало б при звичайних умовах цивільного обороту, якби його право не було порушене. Так як в результаті виконання своїх зобов`язань за контрактами з зазначеними білоруськими споживачами каоліну ТОВ «Фаворит» отримало і повністю залишило у своїй власності доходи від різниці цін каоліну на міжнародному та внутрішньому ринках, які раніше в період дії прямих зовнішньоекономічних контрактів № 10/05-1 від 10 жовтня 2000 року і № 10/01-1 від 6 лютого 2001 року по поставці каоліну тим же закордонним споживачам отримувало і повністю залишало у своїй власності ВАТ «Просянський ГЗК».

Продовжуючи злочинну діяльність і діючи згідно раніше розробленого плану, 13 липня 2001 року, тобто на наступний день після укладення ТОВ «Фаворит» контрактів із зазначеними білоруськими споживачами каоліну, ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_12 підписати від імені ВАТ «Просянський ГЗК» додаткову угоду № 3 до раніше укладеним Товариством з ТОВ «Фаворит» договору № 1-К від 7 березня 2001 року. У той же день, 13 липня 2001 року, на території ВАТ «Просянський ГЗК» за вказаною адресою ОСОБА_12 підписав дану додаткову угоду, якою обсяг поставок каоліну на адресу ТОВ «Фаворит» був збільшений з 3000000 гривень (з ПДВ) до 7891410 гривень (з ПДВ), що гарантувало виконання ТОВ «Фаворит» своїх договірних зобов`язань з поставки каоліну на адресу ВАТ «Мінський фарфоровий завод» і ЗАТ «Добрушський фарфоровий завод».

Згідно протоколу узгодження цін від 10 липня 2001 року, що є додатком № 3 до контракту № 1-К від 7 березня 2001 року, в 2001-2002 роках ВАТ «Просянський ГЗК» відвантажувало на адресу ТОВ «Фаворит» каолін марки КФН-2 гранульований за ціною 211 грн. 20 коп. за тонну і каолін КФН-3 гранульований за ціною 187 грн. 20 коп. за тонну, в той час як на адресу ВАТ «Мінський фарфоровий завод» і ЗАТ «Добрушський фарфоровий завод» згідно контрактів № 10/05-1 від 10 жовтня 2000 року і № 10/01 від 6 лютого 2001 ВАТ «Просянський ГЗК» відвантажувало каолін марки КФН-2 гранульований за ціною 345 грн. 47 коп. за тонну і каолін марки КФН-3 гранульований - за ціною 308 грн. 27 коп. за тонну.

Достовірно знаючи про те, що відвантаження кожної тонни каоліну на адресу ТОВ «Фаворит» заподіює матеріальну шкоду ВАТ «Просянський ГЗК», ОСОБА_9 , будучи членом, а з 15 травня 2002 року - головою Наглядової ради Товариства, продовжуючи використовувати своє службове становище всупереч інтересам служби з корисливих мотивів, не тільки навмисне не вжив жодних заходів до запобігання або зменшення заподіюваної ВАТ «Просянський ГЗК» шкоди, а й фактично використовував надані йому повноваження члена Наглядової ради для приховування від акціонерів факту заподіяння тяжких наслідків правоохоронюваним інтересам Товариства.

Зазначені дії ОСОБА_9 і ОСОБА_12 (особа, відносно якої матеріали справи виділені в окреме провадження) заподіяли ВАТ «Просянський ГЗК» тяжкі матеріальні наслідки у вигляді упущеної вигоди, так як в результаті виконання своїх зобов`язань за контрактами з зазначеними білоруськими споживачами каоліну ТОВ «Фаворит» отримало і повністю залишила у своїй власності доходи від різниці цін каоліну на міжнародному та внутрішньому ринках, які раніше в період дії прямих зовнішньоекономічних контрактів № 10/05-1 від 10 жовтня 2000 року і № 10/01-1 від 6 лютого 2001 року по поставці каоліну тим же закордонним споживачам отримувало і повністю залишало у своїй власності ВАТ «Просянський ГЗК».

Всього за період з 2 серпня 2001 року по 15 листопада 2002 ТОВ «Фаворит» згідно з договором № 1-К від 7 березня 2001 року придбало у ВАТ «Просянський ГЗК» 4583,831 тонни каоліну різних марок за 1030097 грн. 09 коп., а потім згідно з контрактами № 25 та № 27 від 12 липня 2001 року в той же період часу поставило цю ж кількість каоліну різних марок на адресу ВАТ «Мінський фарфоровий завод» і ЗАТ «Добрушський фарфоровий завод» за 1483106 грн. 60 коп.

Встановлено і документально підтверджений факт недоотримання ВАТ «Просянський ГЗК» в 2001 - 2002 роках доходу (упущеної вигоди) у сумі 453009 грн. 50 коп. (1483106 грн. 59 коп. мінус 1030097 грн. 09 коп.), що у 26 647 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і в 106,6 рази перевищує розмір матеріальної шкоди, кваліфікованого законом як заподіяння тяжких наслідків правоохоронюваним інтересам. Зазначений дохід Товариство повинно було б отримати у разі відвантаження зазначеної кількості каоліну на адресу ВАТ «Мінський фарфоровий завод» і ЗАТ «Добрушський фарфоровий завод» за прямими зовнішньоекономічними контрактами № 10/05-1 від 10 жовтня 2000 року і № 10/01-1 від 6 лютого 2001 року, а не на адресу ТОВ «Фаворит» за договором № 1-К від 7 березня 2001 року.

Крім того, підсудний ОСОБА_9 продовжуючи злочинну діяльність з реалізації заздалегідь виниклого у нього наміру на розкрадання частини каоліну, який поставляється ВАТ «Просянський ГЗК» на адресу ТОВ «Фаворит», діючи з корисливих мотивів в період з березня 2001 року по листопад 2002 року включно, щомісячно здійснював оплату отриманого ТОВ «Фаворит» від ВАТ «Просянський ГЗК» каоліну не в повному розмірі, а в розмірі 80-90 відсотків його вартості, незважаючи на те, що ВАТ «Мінський фарфоровий завод» і ЗАТ «Добрушський фарфоровий завод» за отриманий від ТОВ «Фаворит» каолін розраховувалися своєчасно і у повному розмірі, в результаті чого у ТОВ «Фаворит» завжди була практична можливість розраховуватися з ВАТ «Просянський ГЗК» за поставлений каолін у повному обсязі.

У кожному конкретному випадку здійснення оплати вартості отриманого каоліну ОСОБА_9 , будучи фактичним власником ТОВ «Фаворит», особисто визначав суму платежу і давав вказівки посадовим особам ТОВ «Фаворит» перераховувати на рахунок ВАТ «Просянський ГЗК» саме зазначену ним суму. Конкретний розмір платежу і кількість викраденого ним каоліну ОСОБА_9 в кожному конкретному випадку визначав залежно від наявності у нього в даний момент потреби в коштах для придбання акцій ВАТ «Просянський ГЗК».

Всього за період з березня 2001 року по листопад 2002 року включно ОСОБА_9 шляхом здійснення шахрайства у формі зловживання довірою акціонерів та колективу Товариства, заволодів належним ВАТ «Просянський ГЗК» каоліном загальною вартістю 2198340 грн. 15 коп., що в 215,5 рази перевищує встановлений законом особливо великий розмір розкрадання.

Викрадений у ВАТ «Просянський ГЗК» каолін ОСОБА_9 реалізував споживачам через ТОВ «Фаворит», а виручені від продажу кошти в зазначеній сумі відразу ж використовував у своїх корисливих цілях для покупки акцій ВАТ «Просянський ГЗК».

Відшкодовувати Товариству вартість викраденого каоліну ОСОБА_9 не мав наміру і планував після заволодіння контрольним пакетом акцій ВАТ «Просянський ГЗК» списати заподіяну в результаті вчиненого ним розкрадання матеріальну шкоду в зазначеній сумі як безнадійну дебіторську заборгованість.

Підсудний ОСОБА_9 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні не визнав. Суду показав, що він з 2001 р є законним власником 62,57% статутного капіталу ВАТ «Просянський ГЗК», членом та головою Наглядової ради ВАТ «Просянський ГЗК». Свою діяльність здійснював відповідно до законів України в інтересах ВАТ «Просянський ГЗК». На голову Правління ВАТ «Просянський ГЗК» ОСОБА_12 тиску не чинив, ОСОБА_12 був призначений на посаду наказом Фонду державного майна України та свою діяльність здійснював відповідно до покладених на нього функціями, в межах своєї компетенції, відповідно до законів України. Договору з підприємством ТОВ «Фаворит» як підприємством посередником ОСОБА_12 уклав в межах своєї компетенції, розірвавши договору з ВАТ «Мінський фарфоровий завод» і ЗАТ «Добрушський фарфоровий завод», це було продиктовано виробничої та економічною необхідністю. Крім того ОСОБА_9 наполягав на допиті  ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , перевірити повноваження цивільного позивача та посилався на відсутність потерпілого по справі.

Провина підсудного ОСОБА_9 у вчиненні вказаних судом діяннях підтверджується наступними доказами.

Показяннями представника цивільного позивача ОСОБА_8 , який суду пояснив, що ВАТ «Просянський ГЗК» злочинними діями підсудного ОСОБА_9 та ОСОБА_12 заподіяно матеріальну шкоду в особливо великих розмірах. Позовні вимоги просить задовольнити і стягнути збитки з підсудного ОСОБА_7 .

Показаннями свідка ОСОБА_16 про те, що з серпня 2000 року він працював на посаді голови профкому ВАТ «Просянський ГЗК». Під час його роботи на посаді голови профкому в період 2001-2002 роки головою правління був ОСОБА_12 , Головою Наглядової ради - ОСОБА_9 .

Фактично роботою підприємства керував ОСОБА_9 він давав вказівки з усіх основних питань діяльності підприємства, з ким укладати контракти, кому відвантажувати продукцію, кому перераховувати гроші і т.д. Якщо хто-небудь не виконував вказівок ОСОБА_9 то на цю людину чинився тиск по роботі і його звільняли, наприклад, був звільнений ОСОБА_17 за те, що без дозволу ОСОБА_9 комусь відвантажив продукцію (проте точно стверджувати за що він був звільнений, не може). Так само йому відомо, що за вказівкою ОСОБА_9 був звільнений головний бухгалтер ОСОБА_18 , ОСОБА_19 був знятий з посади головного інженера і переведений начальником ВТК і лабораторії, безпосередньо йому ОСОБА_9 робив зауваження за те, що вони без його згоди підняли мінімальну заробітну плату, так само за вказівкою ОСОБА_9 . П`ятниця на підприємстві вважалася адміністративним днем, і вихід на роботу в цей день не оплачувався.

ВАТ «Просянський ГЗК» реалізовував продукцію підприємства - каолін різним іноземним партнерам. Проте в подальшому, ОСОБА_9 дав вказівку ОСОБА_12 розірвати вищевказані зовнішньоекономічні контракти і постачати продукцію на ТОВ «Фаворит». У подальшому через це їх підприємство втратило багатьох споживачів. Як йому було відомо, засновниками ТОВ «Фаворит» були родичі ОСОБА_9 ТОВ «Фаворит» передоплату за отриману продукцію не здійснював, крім того постійно зростала дебіторська заборгованість перед ВАТ «Просянський ГЗК». Про дану ситуації постійно говорилося ОСОБА_9 , однак, незважаючи на ситуацію, що склалася ВАТ «Просянський ГЗК» продовжував відвантажувати продукцію на ТОВ «Фаворит». Все це робилося за вказівкою ОСОБА_9 головою правління ОСОБА_12 .

У результаті цього несвоєчасно виплачувалася заробітна плата співробітникам підприємства, мало купувалося запасних частин і устаткування, зростала заборгованість по платі за електроенергію і т.д.

Показаннями свідка ОСОБА_20 , яка в суді показала про те, що з серпня 2001 року по листопад 2002 року вона працювала на посаді головного бухгалтера ВАТ «Просянський ГЗК». З листопада 2002 року по березень 2004 року вона працювала на посаді заступника головного бухгалтера.

Під час її роботи на посаді головного бухгалтера, головою правління був ОСОБА_12 , головою Наглядової ради - ОСОБА_9 . Фактично роботою підприємства керував ОСОБА_9 , він давав вказівки з усіх основних питань діяльності підприємства, з ким укладати контракти, кому відвантажувати продукцію, кому перераховувати гроші і т.д. Якщо хтось не виконував вказівок ОСОБА_9 то на цю людину чинився тиск по роботі і звільняли, наприклад був звільнений ОСОБА_17 за те що без дозволу ОСОБА_9 комусь відвантажив продукцію (проте, точно стверджувати за що він був звільнений не може).

ВАТ «Просянський ГЗК» реалізовував продукцію підприємства - каолін різним іноземним партнерам за цінами вищими ніж внутрішньоринкові. Проте в подальшому, ОСОБА_9 дав вказівку ОСОБА_12 розірвати вищевказані зовнішньоекономічні контракти і постачати продукцію на ТОВ «Фаворит». Як їй було відомо, засновниками ТОВ «Фаворит» були родичі ОСОБА_9 ТОВ «Фаворит» передоплату за отриману продукцію не надавав, крім того постійно росла дебіторська заборгованість перед ВАТ «Просянський ГЗК». Про дану ситуацію постійно говорилося нею як ОСОБА_21 так і ОСОБА_9 , однак, незважаючи на ситуацію, що склалася ВАТ «Просянський ГЗК» продовжував відвантажувати продукцію на ТОВ «Фаворит». Все це робилося за вказівкою ОСОБА_9 головою правління ОСОБА_12 .

Крім того, бували випадки коли приходив час виплачувати заробітну плату або оплачувати податки, то вона дзвонила ОСОБА_9 і просила його, що б ТОВ «Фаворит» погасив хоча б частину боргу. Так само, коли на ВАТ «Просянський ГЗК» приїхав представник Красноармійського РЕМ, і сказав їй, що завтра підприємство у зв`язку з боргами буде відключено від електроенергії, вона відразу ж набрала по телефону ОСОБА_9 і представник РЕМ почав просити його, що б він заплатив хоча б частину боргу.

Показаннями свідка ОСОБА_22 , який у суді пояснив, що на посаді начальника відділу збуту він працював приблизно з 1995 року по літо 2001 року. Після цього голова правління ОСОБА_21 призначив його виконуючим обов`язки начальника відділу збуту, зараз він працює на посаді начальника цього ж відділу.

У його функціональні обов`язки, як начальника відділу постачання, входило наступне: укладення договорів і зовнішньоекономічних контрактів, контроль за їх виконанням (у частині відвантаження продукції), прийняття заявок на відвантаження і на укладення договорів і контрактів, розробка проектів договорів і контрактів, і т.д.

З приводу укладення зовнішньоекономічних контрактів з ВАТ «Мінський ФЗ» і ЗАТ «Добрушський ФЗ» ОСОБА_22 пояснив, що 10.10.2000 р між ВАТ «Просянський ГЗК» і ВАТ «Мінський ФЗ» був укладений контракт № 10/05-1 на поставку каоліну. За умовами договору за продукцію покупцем провадилася передоплата.

06.02.2001 р між ВАТ «Просянський ГЗК» з одного боку і ЗАТ «Добрушський ФЗ» з іншого боку був укладений контракт № 10/01-1 на поставку каоліну. За умовами договору за продукцію покупцем вироблялася оплата протягом 10 днів з моменту відвантаження. Обом вищевказаним білоруським підприємствам каолін відпускався за зовнішньоекономічними цінами, які приблизно на 30-40% вище ніж внутрішньоринковий. За поставлену продукцію Мінський ФЗ і Добрушський ФЗ розраховувалися у встановлений термін. Якщо прострочення платежу і мала місце, то вона усувалася в мінімальний термін без шкоди для підприємства. Особливо сумлінним був ЗАТ «Добрушський ФЗ», з цим підприємством навіть був укладений контракт (вказаний вище) на умовах наступної оплати, що являло собою певний ризик для ВАТ «Просянський ГЗК».

У подальшому приблизно в липні 2001 р від голови правління ВАТ «Просянський ГЗК» ОСОБА_21 йому надійшла вказівка ??про те, що потрібно за раніше укладеними контрактами припинити відвантаження каоліну вищевказаним білоруським підприємствам і надалі відвантаження буде здійснюватися тільки через ТОВ «Фаворит». Крім того, на адресу ЗАТ Добрушський ФЗ і ВАТ Мінський ФЗ були направлені листи за підписом голови правління ОСОБА_21 про те, що відвантаження буде здійснюватися через ТОВ «Фаворит». У наслідку із ЗАТ Добрушський ФЗ на ім`я голови правління ОСОБА_21 надійшов лист з пропозицією продовжити пряме співробітництво, однак ОСОБА_21 відповів відмовою. Крім того, йому неодноразово дзвонили з Мінського ФЗ і Добрушського ФЗ і так само пропонували працювати на пряму без посередників, особливо наполегливим був Добрушський ФЗ. За даним фактом ним було повідомлено ОСОБА_21 і останній дав йому вказівку всім відповідати, що відвантаження буде здійснюватися тільки через ТОВ «Фаворит».

Після цього між ТОВ «Фаворит» (покупець) та ТОВ «Просянський ГЗК» (продавець) був укладений договір на поставку каоліну по внутрішньоринковий цінами. Підготовкою проекту даного договору, займалися працівники ТОВ «Фаворит». У подальшому всі вказівки на відвантаження каоліну ТОВ «Фаворит» він отримував від ОСОБА_21 . За поставлену продукцію ТОВ «Фаворит" не розраховувався в повному обсязі.

Показаннями свідка ОСОБА_23 який у судовому засіданні показав, що наприкінці березня-початку квітня 2002 року до нього звернувся його давній клієнт ОСОБА_9 на той період - член наглядової ради ВАТ «Просянський ГЗК», з проханням про придбання акцій ВАТ «Просянський ГЗК» для ТОВ «Фаворит».

Він підготував договір комісії № 40-К від 03.04.2002 року, Згідно якого ТОВ «Фаворит» в особі директора ОСОБА_24 доручає ТОВ «Спікер-Брок-Інвест» придбати прості іменні акції ВАТ «Просянський ГЗК» у кількості 2964000 штук на загальну суму 752 350 грн., за рахунок коштів ТОВ «Фаворит». Зазначений договір був виконаний, про що був складений і підписаний звіт комісіонера від 01.07.2002 року та акт прийому передачі цінних паперів від 01.07.2002 року. У листопаді 2002 року ОСОБА_9 попросив його підготувати документи з продажу вищевказаних акцій ВАТ «Просянський ГЗК» від ТОВ «Фаворит» на ім`я ОСОБА_9 за ціною 11262,82 грн. за 2964000 штук. Ним було підготовлено договір-доручення № 142-к від 13.11.2002 року, згідно якого ТОВ «Фаворит» доручає ТОВ «Спікер-Брок-Інвест» провести продаж акцій на вищевказаних умовах. На виконання договору № 142-к від 13.11.2002 року, був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № 143-к від 13.11.2002 року, що передбачає безпосередній розрахунок між продавцем ТОВ «Фаворит» і покупцем ОСОБА_9 згідно якого акції ВАТ «Просянський ГЗК» у кількості 2964000 штук стали власністю ОСОБА_9 на суму 11262,82 грн.

Підготовлені вищевказані документи він віддавав ОСОБА_9 для підпису директором ТОВ «Фаворит» ОСОБА_25 . З вищезазначених питань купівлі-продажу акцій ВАТ «Просянський ГЗК», з директором ТОВ «Фаворит» ОСОБА_25 він не спілкувався, всі питання вирішував ОСОБА_9 .

За рахунок яких коштів ТОВ «Фаворит» придбало акції ВАТ «Просянський ГЗК» йому не відомо, але грошові кошти на придбання акцій перераховувалися з розрахункового рахунку ТОВ «Фаворит». Також зазначив, що вартість акцій ТОВ «Просянський ГЗК» на ринку цінних паперів не змінювалася.

Показаннями свідка ОСОБА_26 , яка в суді показла, що з 05.03.2001 року по 01.07.2003 року вона працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ «Фаворит». Діректорм ТОВ «Фаворит» з 01.06.2001 року був ОСОБА_27 , заступником директора був ОСОБА_11 . Засновниками підприємства були дружина і син ОСОБА_7 .

Фактично фінансово-господарською діяльністю підприємства керували ОСОБА_9 і ОСОБА_11 , без їхніх вказівок не проводилися оплати з розрахункового рахунку підприємства. Вона і ОСОБА_28 фактично були формальними директором та головним бухгалтером підприємства і виконували всі вказівки ОСОБА_11 і ОСОБА_9 з ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Фаворит».

Основним видом діяльності ТОВ «Фаворит» була реалізація продукції ВАТ «Просянський ГЗК». З 3 квітня 2002 року ТОВ «Фаворит» набуло 2964000 шт. акцій ВАТ «Просянський ГЗК» на суму 752 350.00 грн. згідно договору комісії № 40К від 03.04.2002 року через ТОВ «Спікер-Брок-Інвест». Вказівки на перерахування коштів для придбання зазначених акцій надійшло від ОСОБА_7 . У подальшому, зазначені акції були продані ОСОБА_9 як фізичній особі за 11 262.82 грн. згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів № 143К від 13.11.2002 року. Угода про продаж акцій була збитковою для ТОВ «Фаворит». Також повідомила, що ставила до відома ОСОБА_9 про те, що росте заборгованість перед ВАТ «Просянський ГЗК». При цьому покупці з ТОВ «Фаворит» розраховувалися своєчасно, грошові кошти на розрахунковий рахунок надходили. Придбання акцій ВАТ «Просянський ГЗК» проводилося за рахунок коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок підприємства за продаж каоліну.

Показаннями свідка ОСОБА_27 , який в суді пояснив, що був директором ТОВ «Фаворит», основним видом діяльності підприємства була реалізація продукції - каоліну, що купувалася у ВАТ «Просянський ГЗК». Фактично роботою ТОВ «Фаворит» він не керував, а був формальним директором. Фактично роботою підприємства керував ОСОБА_9 , який давав вказівки йому, як особисто, так і через свого сина ОСОБА_7 . З усіх питань про рух грошових коштів підприємства, погашення існуючих заборгованостей і інше, керував ОСОБА_9 . Вказівка ??про придбання ТОВ «Фаворит» акцій ВАТ «Просянський ГЗК» і про подальший їх продаж ОСОБА_9 , як фізичній особі, він отримав від ОСОБА_9 , він йому через свого сина ОСОБА_11 надав пакет необхідних документів, які були підписані ОСОБА_25 . З керівництвом ТОВ «Спікер-Брок-Інвест» він не спілкувався, йому ОСОБА_9 через свого сина передавав документи, і він їх підписував. ТОВ «Фаворит» могло погасити заборгованість за поставлену продукцію перед ВАТ «Просянський ГЗК», проте гроші за вказівкою ОСОБА_9 використовувалися на придбання акцій.

Показаннями експерта ОСОБА_29 , яка у судовому засіданні пояснила, що відповідно до висновку судово-економічної експертизи, проведеної нею всього за період з 2 серпня 2001 року по 15 листопада 2002 року ТОВ «Фаворит» згідно з договором № 1-К від 7 березня 2001 року придбало у ВАТ «Просянський ГЗК» 4583,831 тонни каоліну різних марок за 1030097 грн. 09 коп., а потім згідно з контрактами № 25 та № 27 від 12 липня 2001 року в той же період часу поставило цю ж кількість каоліну різних марок на адресу ВАТ «Мінський фарфоровий завод» і ЗАТ «Добрушський фарфоровий завод» за 1483106 грн. 60 коп. ВАТ «Просянський ГЗК» в 2001 -2002 роки недоодержано дохід (упущеної вигоди) у сумі 453009 грн. 50 коп. Дебіторська заборгованість ТОВ «Фаворит» перед ВАТ «Просянський ГЗК» станом на 01.12.2002 року з урахуванням сальдо рахунку 377 становить 2198 340,15 грн. 

Показаннями свідка ОСОБА_30 , який у судовому засіданні показав, що у ОСОБА_9 була можливість брати участь у приватизації, однак відсутні для цього кошти, йому було запропоновано зустрітися з ОСОБА_9 , який шукав собі інвестора або компаньйона для спільної покупки пакета акцій ГЗК. Він регулярно відвідував офіс ОСОБА_9 , де познайомився зі схемою реалізації каоліну і дізнався, що під цю схему ОСОБА_9 створена фірма TOB «Фаворит», директором якої був ОСОБА_28 , бухгалтером ОСОБА_31 ОСОБА_27 і ОСОБА_31 виконували тільки вказівки ОСОБА_9 і формально забезпечували документообіг, ніяких рішень пов`язаних з фінансово-господарською діяльністю підприємства вони не приймали. Діяльністю ГЗК та TOB «Фаворит» керував ОСОБА_9 . Він давав вказівки ОСОБА_32 , вимагав щоденних звітів про рух по рахункам, давав вказівки кому і скільки платити в першу чергу, кому відпускати продукцію і за якими цінами. Крім того, тільки ОСОБА_9 вирішував питання та давав вказівки ОСОБА_33 про те кого прийняти на роботу, кого звільнити. Після того, як TOB «Сокіл-2» отримало гроші від TOB «Укртех» проплатив їх ФДМ за акції ГЗК, у них з ОСОБА_9 у спільній власності опинилось близько 48% акцій підприємства, з них 24% ОСОБА_9 і 24% його підприємства. Так як фактично всі акції, в тому числі і його знаходилися на підконтрольних ОСОБА_9 підприємствах TOB «Сокіл» і TOB «Сокіл-2», а дробити пакет акцій умов конкурсу протягом 5 років було не можна, ними було доручено ОСОБА_34 і ОСОБА_35 , які здійснювали юридичний супровід, розробити схему переміщення акцій на підприємство єдиним пакетом, де вони вдвох засновниками в рівних частках. В результаті цього, було створено підприємство TOB «Моноліт», де засновниками були він і ОСОБА_36 з розміром внеску в статутний фонд по 49,5%. Наполяганнями ОСОБА_9 до складу засновників так само був введений ОСОБА_37 з внеском в статутний фонд у розмірі 1%. Після реєстрації підприємства, акції ГЗК в розмірі 48% (його і ОСОБА_9 ) шляхом послідовних договорів купівлі-продажу були переміщені з TOB «Сокіл» і TOB «Сокіл-2» на TOB «Моноліт». Після цього, в результаті роботи ГЗК за період другого півріччя 2001 року та 1 кварталу 2002 року обіцяної ОСОБА_9 прибутку отримано не було і йому також стало відомо, що основний прибуток, одержуваний від реалізації продукції ГЗК, осідає на підконтрольному ОСОБА_36 TOB «Фаворит» через який йшов практично товарообіг ГЗК. Неодноразові його вимоги про створення спільного підприємства з прозорою структурою з продажу каоліну ОСОБА_9 ігнорувалися. У зв`язку з цим ним було прийнято рішення про продаж частки в TOB «Моноліт», згідно вимог статуту, правом викупу користувався другий засновник TOB «Моноліт» - ОСОБА_9 . Між ними було укладено договір купівлі-продажу, ОСОБА_9 був зобов`язаний сплатити йому суму в розмірі 3400612 грн. Виплати повинні були проводитися частинами згідно затвердженого графіка. При цьому, так як сума досить значна, він просив ОСОБА_7 провести з ним розрахунок у безготівковій формі, однак ОСОБА_9 категорично відмовився заявивши, що буде платити готівкою. Тоді він запідозрив, що розраховуватися з ним ОСОБА_38 буде грошовими коштами, які належать Просянський ГЗК. Розрахунки проводилися згідно умов договору за курсом НБУ на день оплати. Кожна передача грошових коштів оформлялася нотаріально. Гроші привозилися в офіс TOB «Укртехнопром» особисто ОСОБА_39 спільно з Войцеховським і Кравець. У ході передачі йому сум, з розмови ОСОБА_40 і ОСОБА_24 йому стало відомо, що гроші ними привозилися з «конвертаційних» структур, яких йому не відомо.

Показаннями свідка ОСОБА_41 , який у судовому засіданні показав, що під час його роботи на посаді заступника голови з комерційних питань, головою правління був ОСОБА_21 , Головою Наглядової ради був ОСОБА_9 . Фактично роботою підприємства керував ОСОБА_9 . Він давав вказівки з основних питань діяльності підприємства, з ким укладати контракти, кому відвантажувати продукцію і інше.

ВАТ «Просянський ГЗК» реалізовував продукцію підприємства - каолін різним іноземним партнерам по зовнішньоекономічної ціною, яка в два рази вище внутрішньоринкової. Проте в подальшому, ОСОБА_9 дав вказівку ОСОБА_12 розірвати вищевказані зовнішньоекономічні контракти і постачати продукцію на ТОВ «Фаворит». Як йому було відомо, засновниками ТОВ «Фаворит» були родичі ОСОБА_9 ТОВ «Фаворит» передоплату за отриману продукцію не проводив, крім того постійно росла дебіторська заборгованість перед ВАТ «Просянський ГЗК». Про дану ситуацію постійно говорилося як ОСОБА_12 , так і ОСОБА_9 , однак, незважаючи на ситуацію, що склалася ВАТ «Просянський ГЗК» продовжував відвантажувати продукцію на ТОВ «Фаворит». Все це робилося за вказівкою ОСОБА_9 головою правління ОСОБА_12 .

Показаннями свідка ОСОБА_42 , який у суді показав, що з липня 2002 року по 18 листопада 2002 року він працював на посаді першого заступника голови правління ВАТ «Просянський ГЗК». Під час його роботи на даній посаді, головою правління був ОСОБА_12 , Головою Наглядової ради був ОСОБА_9 . Фактично роботою підприємства керував ОСОБА_9 , який давав вказівки з усіх основних питань діяльності підприємства, з ким укладати контракти, кому відвантажувати продукцію та інше. Коли у нього виникали будь-які виробничі питання і він говорив про них ОСОБА_12 , то ОСОБА_12 відразу дзвонив ОСОБА_9 і питав як поступити. хто не виконував вказівок ОСОБА_9 , на цю людину чинився тиск по роботі і його звільняли. ВАТ «Просянський ГЗК» реалізовував продукцію підприємства - каолін різним іноземним партнерам. Проте в подальшому, ОСОБА_9 дав вказівку ОСОБА_12 розірвати вищевказані зовнішньоекономічні контракти і постачати продукцію на ТОВ «Фаворит». Як йому було відомо, засновниками ТОВ «Фаворит» були родичі ОСОБА_9 ТОВ «Фаворит» передоплату за отриману продукцію не проводив, крім того постійно росла дебіторська заборгованість перед ВАТ «Просянський ГЗК». Про дану ситуацію постійно говорилося, як ОСОБА_12 так і ОСОБА_9 , однак, ВАТ «Просянський ГЗК» продовжував відвантажувати продукцію на ТОВ «Фаворит». Все це робилося за вказівкою ОСОБА_9 головою правління ОСОБА_12 .

Оголошеними за згодою сторін показаннями свідка ОСОБА_43 , про те, що на посаді заступника голови правління з економічних питань вона працювала з березня 2001 року по 18.11.02 року. У її посадові обов`язки входило наступне: керування відділом збуту і постачання, контроль виконання умов за укладеними контрактами та договорами, і т.д. ВАТ «Просянський ГЗК» займається видобутком і збагаченням каоліну-сирцю. Ціни зовнішньоекономічні (експортні) відрізняються від внутрішньоринковий. Зовнішньоекономічні ціни в середньому вище внутрішньоринковий приблизно на 30%. З приводу розірвання контрактів між ВАТ «Просянський ГЗК» і Добрушской ФЗ і Мінським ФЗ, даними питаннями займався безпосередньо голова правління ОСОБА_12 . З моменту укладення договору на відвантаження продукції між ТОВ «Фаворит» і ВАТ «Просянський ГЗК», ТОВ «Фаворит» за відвантажену продукцію розраховувався нерегулярно, сума дебіторської заборгованості постійно росла. ОСОБА_12 ніяких заходів до стягнення суми заборгованості не приймав, і жодного разу таких вказівок не давав. Засновниками ТОВ «Фаворит» були родичі ОСОБА_9 , який в той момент був спочатку членом наглядової ради, а потім головою. (Т.1 а.с. 187-188)

Оголошеними у судовому засіданні за згодою сторін показаннями свідка ОСОБА_44  про те, що на посаді заступника начальника відділу збуту він працював з 1998 року. У його посадові обов`язки входив збут продукції. З приводу розірвання контрактів ВАТ «Просянський ГЗК» з Мінським ФЗ і Добрушской ФЗ, що ВАТ «Просянський ГЗК» згідно укладених зовнішньоекономічних контрактів безпосередньо поставляв продукцію Мінському і Добрушской ФЗ. Відвантаження при цьому відбувалася за зовнішньоекономічними цінами, які практично на 30-40% відсотків вище ніж внутрішньоринковій і за відвантажену продукцію підприємства розраховувалися вчасно. У наступному за вказівкою ОСОБА_12 вищевказані контракти були розірвані. Надалі відвантаження каоліну стала здійснюватися через посередницьку фірму - ТОВ «Фаворит». При цьому ТОВ «Фаворит» купував у підприємства продукцію за внутрішньоринковий цінами (які нижче зовнішньоекономічних). У результаті цього підприємство стало нести збитки (так як реалізовувало продукцію за нижчою ціною), і крім того ТОВ «Фаворит» несвоєчасно розраховувався за продукцію і дебіторська заборгованість перед ВАТ «Просянський ГЗК» росла. Крім того, начальник відділу збуту ОСОБА_22 говорив, що йому неодноразово дзвонили з Добрушського і Мінського ФЗ і пропонували працювати безпосередньо, без посередників, однак за вказівкою голови правління ОСОБА_12 відвантаження велося тільки через ТОВ «Фаворит». (Т.1 л д. 191, Т.8 а.с. 42-43) 

Оголошеними у судовому засіданні за згодою сторін показаннями свідка ОСОБА_45 , про те, що вона працює на посаді економіста фін. відділу ВАТ «Просянський ГЗК» з 1995 року. Кожен місяць нею складався список дебіторів, в якому вказується підприємство дебітор і сума заборгованості, який надавався керівництву підприємства в т.ч. і ОСОБА_12 , тобто ОСОБА_12 не міг не знати про стан розрахунків з ТОВ «Фаворит». (Т.1 а.с. 195)

Оголошеними за згодою сторін показаннями свідка ОСОБА_17 , про те, що з 10.06.1996 року по 11.04.2001 рік він працював заступником голови правління з комерційних питань ВАТ «Просянський ГЗК». У 1999 році почалася приватизація ВАТ «Просянський ГЗК». У цей період ОСОБА_46 придбав у співробітників підприємства 16% акцій ГЗК, і до 2000 року був найбільш великим власником акцій після ФДМ, який володів контрольним пакетом. На початку 2001 року відбулося засідання наглядової ради ВАТ «Просянський ГЗК» з питання діяльності правління ГЗК за 2000 рік. На засіданні також був присутній ОСОБА_9 , хоча він не був членом керівних органів. Незважаючи на те, що в період 2000 року робота підприємства стабілізувалася і були погашені борги, робота правління була визнана незадовільною. При цьому ОСОБА_9 приймав в обговоренні активну участь і виступив з пропозицією про зміну правління ГЗК. У цей же день голова правління ОСОБА_47 подав заяву про звільнення з займаної посади. Через деякий час ОСОБА_9 зібрав членів правління та начальників служб та представив їм нового голову правління ОСОБА_12 , але з моменту засідання наглядової ради фінансово-господарською діяльністю ГЗК фактично став керувати ОСОБА_9 , пояснюючи тим, що володіє контрольним пакетом акцій. У цей же період ОСОБА_9 заявив, що тепер продукція ГЗК буде реалізовуватися його підприємствам, у тому числі і зовнішньоекономічним партнерам. ОСОБА_17 став задавати ОСОБА_9 питання, за якою ціною продукція ГЗК буде реалізовуватися його підприємствам, на що він відповів, що по внутрішньоринковий цінами. Незабаром після цієї розмови, приблизно на початку березня 2001 року, його запросив ОСОБА_12 у свій кабінет, де перебував ОСОБА_9 , який запропонував йому звільнити займану посаду і перейти на посаду начальника фабрики збагачення, яку до цього обіймав ОСОБА_12 . Він зрозумів, що якщо не звільнить посаду , то на нього буде чинитися тиск. Після місячної відпустки він 11.04.2001 року звільнився з ГЗК по переводу на нове місце роботи. Всі співробітники ГЗК розуміли, що призначенням на посаду голови правління ОСОБА_12 зобов`язаний ОСОБА_9 (Т.8 а.с. 80-82)

Оголошеними всудовому засіданні за згодою сторін показаннями свідка ОСОБА_48 про те, що з квітня 2000 року по 11 вересня 2001 року він працював на посаді начальника відділу маркетингу ВАТ «Просянський ГЗК». У його обов`язки входило укладення договорів, ведення переговорів щодо укладення договорів, обговорення умов договорів, умови поставки. При голові правління ОСОБА_12 , він із травня 2001 року і по кінець своєї трудової діяльності, з метою укладення договорів, обговорення умов поставки і т.д., нікуди не виїжджав, у тому числі не був і на ЗАТ «Добрушський ФЗ» і ВАТ «Мінський ФЗ». (Т.1 а.с. 184)

Також під час судового розгляду справи, в якості обвинуваченого був допитаний ОСОБА_12 , який пояснив, що працював на ВАТ «Просянський ГЗК» з 2001 року в якості в.о. голови та головою Правління. Свою діяльність здійснював відповідно до законів України в інтересах ВАТ «Просянський ГЗК» був призначений на посаду наказом Фонду державного майна України і свою діяльність здійснював відповідно до покладених на нього функціями, в межах своєї компетенції, відповідно до законів України. Договору з підприємством ТОВ «Фаворит» як підприємством посередником уклав в межах своєї компетенції, розірвавши договори з ВАТ «Мінський фарфоровий завод» і ЗАТ «Добрушський фарфоровий завод», це було продиктовано виробничою та економічною необхідністю. Після початку роботи через ТОВ «Фаворит» у ВАТ «Просянський ГЗК» стала зменшуватися наявна заборгованість, працівникам підприємства виплачувалася зарплата і погашалась заборгованість підприємства. Підприємство ВАТ «Просянський ГЗК» стало отримувати прибуток. Ніяких незаконних вимог ОСОБА_9 не виконував.

Але будучи допитаним в якості обвинуваченого на досудовому слідстві, ОСОБА_12 , себе винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, визнавав повністю, і давав свідчення, що здійснюючи дії, в яких він звинувачується, він вважав, що в частині збільшення ринку збуту каоліну і обсягів його вироблення зазначена схема поставки може принести користь ВАТ «Просянський ГЗК», але разом з тим, він усвідомлював, що ОСОБА_9 з використанням ТОВ «Фаворит», яке він контролював, зможе безпосередньо розпоряджатися отриманими коштами від реалізації продукції ГЗК, що, безсумнівно, відіб`ється на обсязі прибутку. При цьому він усвідомлював, що запропонована ОСОБА_9 схема поставки принесе значний прибуток ТОВ «Фаворит», у вигляді різниці між внутрішньоринковий і зовнішньоринкової цінами на каолін, яку замість ВАТ «Просянський ГЗК» отримає ТОВ «Фавроіт». При виконанні умов укладеного контракту, він побачив, що ТОВ «Фаворит» розраховувалося за отриману продукцію не в повному обсязі, почала зростати заборгованість. Так як йому було відомо, що ОСОБА_9 контролює діяльність ТОВ «Фаворит», він неодноразово звертався до нього з проханням погасити зростаючу кредиторську заборгованість. У відповідь ОСОБА_9 відповідав, що ВАТ «Добрушський фарфоровий завод» і ВАТ «Мінський фарфоровий завод» несвоєчасно розраховуються з ТОВ «Фаворит», у зв`язку з чим у нього немає достатніх коштів для погашення заборгованості. Разом з тим ОСОБА_9 вимагав продовження поставок продукції на адресу ТОВ «Фаворит», що він і робив. Дії, в яких він звинувачується, він здійснив за вказівкою ОСОБА_9 , як члена наглядової ради ВАТ «Просянський ГЗК», а пізніше його голови. На засіданні наглядової ради ОСОБА_9 запропонував цю схему, а пізніше представив йому директора ТОВ «Фаворит» і повідомив, що з цим підприємством необхідно укласти контракт. Отримавши вказівку від ОСОБА_9 про розрив прямих договорів поставки з білоруськими споживачами каоліну, він підписав листи про розрив договорів та доручив підлеглим відправити їх. ОСОБА_9 був його безпосереднім керівником, і він був зобов`язаний виконувати всі його вказівки. Він розумів, що в разі невиконання його вказівок, він міг бути звільнений з посади.

Таким чином, одними з джерел доказів у кримінальній справі, у відповідності зі ст.ст.65, 73, 74 КПК України (1960 року) є зізнавальні показання підозрюваного і обвинуваченого, які вони давали під час досудового слідства. Ці їхні свідчення можуть бути покладені в основу обвинувачення лише за умови підтвердження цих свідчень сукупністю доказів.

Даючи оцінку показаннями ОСОБА_12 , які він давав на допитах в якості підозрюваного і обвинуваченого, суд вважає свідчення ОСОБА_12 наданими під час досудового розслідування відповідними дійсності, оскільки вони об`єктивно підтверджуються іншими доказами у своїй сукупності, і зокрема послідовними показаннями свідків.

Вина ОСОБА_9 підтверджується письмовими доказами - матеріалами кримінальної справи дослідженими під час судового розгляду, а саме:

-Наказом № 11 від 22.02.2001 року, відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_12 приступив до виконання обов`язків голови правління ВАТ «Просянський ГЗК» (том 1 а.с.12);

-Наказом № 35-к від 18.06.2001 року, згідно якого на підставі наказу № 12/297-3к від 18.06.2001 року регіонального відділення по Дніпропетровській області Фонду державного майна України ОСОБА_12 призначений головою правління ВАТ «Просянський ГЗК» (т.1 а.с. 13);

-Трудовим контрактом № 12/297 від 18.06.2001 року, укладеним між регіональним відділенням ФДМ України у Дніпропетровській області з одного боку в особі ОСОБА_49 і ОСОБА_12 з іншого боку, в якому так само закріплені права та обов`язки сторін (т.1 а.с. 14-26);

-Положенням про відповідальність посадових осіб комбінату перед суспільством і акціонерами відкритого акціонерного товариства «Просянекій гірничо-збагачувальний комбінат» в якому закріплені обов`язки керівників комбінату в ході здійснення ними своєї діяльності та відповідальність за їх порушення (т.1 а.с. 35-37);

-Статутом ВАТ «Просянекій ГЗК», а саме п.п. 8.4.5. в якому закріплені права і обов`язки голови правління комбінатом (т.1 а.с. 38-46);

-Контрактом № 10/05-1 від 10.10.2000 року, укладеним між ВАТ «Просянський ГЗК» (продавець) з одного боку і ВАТ «Мінський Порцеляновий завод» (покупець) з іншого боку, терміном з 01.01.2001 року до 31.01.2002 року згідно умов якого покупець забезпечує попередню оплату товару (т.1 а.с. 55);

-Відомістю відвантаження каоліну з ВАТ «Просянекій ГЗК» на адресу ВАТ «Мінський ФЗ», згідно якої на адресу підприємства фактично поставлено відповідно до укладеного контракту 1278 т каоліну різних марок, тобто фактично умови контракту з постачання каоліну на адресу покупця у повному обсязі виконані не були (т.1 а.с. 56);

-Контрактом № 10/01-1 від 06.02.2001 року укладеним між ВАТ «Просянекій ГЗК» (продавець) з одного боку і ЗАТ «Добрушський ФЗ» (покупець) з іншого боку, згідно основних умов якого покупець здійснює оплату поставленого товару банківськими переказами протягом 10 днів з моменту відвантаження. Термін дії контракту з моменту укладення до 31.01.2002 року (т.1 а.с. 57-58);

-Відомістю відвантаження каоліну з ВАТ «Просянекій ГЗК» на адресу ЗАТ «Добрушський ФЗ», згідно якої на адресу підприємства фактично поставлено відповідно до укладеного контракту 876 т каоліну, тобто фактично умови контракту з постачання каоліну на адресу покупця у повному обсязі виконані не були (т.1 а.с.59);

-Договором № 1-к від 07.03.2001 року, укладеним між ВАТ «Просянський ГЗК» (продавець) з однієї сторони і ТОВ «Фаворит» (покупець) з іншого боку на поставку каоліну (т.1 а.с. 60-61);

-Додатковою угодою № 3 від 13.07.2001 року, укладеними до договору № 1-к від 07.03.2001 року, згідно якого обсяги поставок каоліну з боку ВАТ «Просянський ГЗК» на користь ТОВ «Фаворит» збільшені (т.1 а.с. 67-68);

-Актами звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Фаворит» і ВАТ «Просянський ГЗК» за період часу з 01.04.2001 року по 01.01.2002 року згідно яких дебіторська заьоргованість ТОВ «Фаворит» перед ВАТ «Просянський ГЗК» за відвантажену продукцію систематично зростала на 1550250,27 грн. (т.1 а.с. 70-80);

-Відповіддю на запит № 5/6116 від 07.10.2003 року, що надійшли з ЗАТ «Добрушський фарфоровий завод», відповідно до якого вбачається, що ініціатором припинення поставок каоліну був голова правління ВАТ «Просянський ГЗК» ОСОБА_12 . У зв`язку з цим, зі сторони ЗАТ «ДФЗ» було висловлено незгоду листами № 15/1930 від 10.07.2001 року та № 5/2037 від 18.07.2001 року. Крім того, як вказано у відповіді, пізніше по телефону в усній ультимативній формі з боку ВАТ «Просянський ГЗК» було запропоновано розірвати контракт з підприємством і укласти новий з ТОВ «Фаворит» (т.1 а.с. 99);

-листом голови правління ВАТ «Просянський ГЗК» ОСОБА_12 № 8/1-СБ від 09.07.2001 року спрямованим директору ЗАТ «Добрушський ФЗ», в якому повідомляється, що у зв`язку зі зміною складу членів правління підприємства надалі відвантаження каоліну буде проводитися через ТОВ «Фаворит» (т.1 а.с. 100);

-Листом генерального директора ЗАТ «Добрушский фарфоровий завод» № 15/1930 від 10.07.2001 року, відповідно до якого вбачається, що його влаштовувала робота безпосередньо з ВАТ «Просянський ГЗК», а так само просить уточнити на кого покладається відповідальність за неналежаче виконання договору (т.1 а.с. 101);

-Повторним листом № 5/2037 від 18.07.2001 року, спрямованим ЗАТ «Добрушський ФЗ» голові правління ВАТ «Просянський ГЗК» ОСОБА_21 , в якому генеральний директор ЗАТ «ДФЗ» ОСОБА_50 вказує, що умови раніше укладеного контракту № 10/01-1 і робота безпосередньо влаштовували договірні сторони і розрив контракту несе за собою ряд негативних наслідків. На підставі цього ОСОБА_50 просить ОСОБА_21 у зв`язку з відсутністю підстав до припинення договору продовжити прямі поставки каоліну. (т.1 а.с. 102-103);

-Листом № 8/4-СБ від 09.07.2001 року, спрямованим головою правління ВАТ «Просянскій ГЗК» ОСОБА_21 директору ВАТ «Мінський ФЗ», в якому повідомляється, що у зв`язку зі зміною складу членів правління підприємства, надалі відвантаження каоліну буде проводитися через ТОВ «Фаворит». (т.1 а.с. 111)

-Висновком судово-економічної експертизи № 1899 від 19.05.2005 року, відповідно до якого за період з 02 серпня 2001 року по 15 листопада 2002 року ТОВ «Фаворит» згідно з договором № 1-К від 07 березня 2001 року придбало у ВАТ «Просянський ГЗК» 4583,831 тон каоліну різних марок на суму 1030097 грн. 09 коп., а згідно з контрактами № 25 та № 27 від 12 липня 2001 року, в той же період часу поставило цю ж кількість каоліну різних марок на адресу ВАТ «Мінський фарфоровий завод» і ЗАТ «Добрушський фарфоровий завод» на суму 1483106 грн. 60 коп. Тобто у 2001 - 2002 роках ВАТ «Просянський ГЗК» недоодержано дохід (упущена вигода) у сумі 453009 грн. 50 коп. Дебіторська заборгованість ТОВ «Фаворит» перед ВАТ «Просянський ГЗК» станом на 01.12.2002 року з урахуванням сальдо рахунку 377 становить 2198340 грн. 15 коп. (т.3 а.с. 88-111);

-Установчим договором ТОВ «Фаворит», відповідно до якого 28.02.2001 року ОСОБА_10 і ОСОБА_11 створили ТОВ «Фаворит» (т.3 а.с. 198-200);

-Договором купівлі-продажу цінних паперів № 143К та Актом прийому-передачі цінних паперів до нього від 13.11.2002 року, відповідно до яких ОСОБА_9 придбав у ТОВ «Фаворит» 2963900 одиниць простих іменних акцій ВАТ «Просянський ГЗК» (т.3 а.с. 204);

-Довідкою АКІБ «Укрсиббанк» по особовому рахунку ТОВ «Фаворит» за період з 05.03.2001 року по 31.12.2002 рік і відомостями перерахування грошових коштів з ТОВ «Фаворит» на ВАТ «Просянський ГЗК» і ПК «Профтехосвіта», які підтверджують наявність у ТОВ «Фаворит» грошових коштів, достатніх для розрахунків з ВАТ «Просянський ГЗК», а також перерахування грошових коштів на рахунок ПК «Профтехосвіта» (т.8 а.с. 143-249, т.10 а.с. 42-67);

-Наказом РВ ФДМ України у Дніпропетровській області від 26.04.2001 року № 12/357 «Про зміни у складі наглядової ради ВАТ «Просянський ГЗК», яким до складу наглядової ради ВАТ «Просянський ГЗК», на підставі листа ТОВ «Сокіл», включений представник від акціонерів - ОСОБА_9 , директора ТзОВ «Сокіл» (т.8 а.с. 69);

-Положенням про спостережну раду, затвердженим постановою КМУ від 19.07.1993 року № 556, відповідно до якого наглядова рада затверджує голову правління, розглядає і затверджує звіти, які подає правління, здійснює інші дії щодо контролю за діяльністю правління. Члени наглядової ради є посадовими особами товариства (т.9 а.с. 55-57);

Доводи підсудного про свою невинуватість, суд розцінює як обрану ним форму захисту спрямовану на уникнення покарання за скоєне, та направлену на ухилення від покарання за вчинення тяжких злочинів, так як зібрані по справі докази та показання свідків спростовують твердження ОСОБА_9 про непричетність до діяльності ТОВ «Фаворит» та впливу на правління ГЗК та відсутність умислу на незаконне використання службового становища та заволодіння продукцією ГЗК. Також, підсудний ОСОБА_9 посилався на міцьне фінансове становище підпорядкованих йому підприємств та достатньої грошових коштів на придбання акцій. Але як встановлено під час судового розгляду справи ТОВ «Фаворит» не отримувало грошових коштів від інших видів діяльності крім продажу каоліну.

Вина підсудного встановлена дослідженими доказами у справі, показаннями свідків, дослідженими матеріалами справи. Використовуючи своє посадове становище ОСОБА_9 фактично створив переваги для ТОВ «Фаворит», створивши вигідні для нього початкові умови роботи, на шкоду інтересам ВАТ «Просянський ГЗК». Термін і період здійснення злочинних дій підсудним правильно визначений терміном дії фактичного впливу підсудного ОСОБА_9 , як посадової особи на ВАТ «Просянський ГЗК» і створенням більш вигідних умов для ТОВ «Фаворит» на шкоду інтересам ГЗК. 

Про спрямованість умислу ОСОБА_9 на безоплатне заволодіння майном Просянського ГЗК свідчить договір № 1-К зі змісту якого очевидно, що він містив низку грубих порушень цивільно-правових норм, оскільки врозріз з вимогами чинного законодавства, не містив основних умов порядку і строку оплати, розміру відповідальності покупця за порушення строків оплати. У п.п.3.1., 3.2,3.3 зазначено, що Покупець зобов`язується оплатити товар, але ні строків оплати, ні відповідальності за неналежне виконання зобов`язань не передбачалося, що давало можливість TOB «Фаворит», а фактично - ОСОБА_36 залишати у своїй власності гроші, отримані від Добрушського і Мінського заводів в якості оплати за поставлений каолін і витрачати ці гроші на виплату грошей ОСОБА_51 за акції ВАТ «Просянський ГЗК», а потім і на покупку цих акцій безпосередньо у Фонді державного майна, через TOB «Фаворит».

Згідно показань свідка ОСОБА_23 , питання про придбання акцій ВАТ «Просянський ГЗК» ТОВ «Фаворит», а потім продажу цих же акцій за значно меншою ціною вирішував саме ОСОБА_9 , а не директор чи засновники TOB «Фаворит».

3 квітня 2002 року TOB «Фаворит» придбало 2964000 шт. акцій ВАТ «Просянський ГЗК» на суму 752 350,00 грн. згідно договору комісії № 40К від 03.04.2002 року через TОB «Спікер-Брок-Інвест». Вказівки на перерахування коштів для придбання зазначених акцій надійшло від ОСОБА_7 . В подальшому зазначені акції були продані TOB «Фаворит» ОСОБА_9 , як фізичній особі за 11262,82 грн. згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів № 143 від 13.11.2002 року. Угода про продаж акцій була збитковою для TOB «Фаворит».

Згідно довідки АКІБ «Укрсиббанк» по особовому рахунку TOB «Фаворит» за період з 05.03.2001 року по 31.12.2002 року і відомості про перерахування грошових коштів з TOB «Фаворит» на ВАТ «Просянський ГЗК» і ПК «Профтехосвіта», які підтверджують наявність у ТОВ «Фаворит» грошових коштів, достатніх для розрахунків з ВАТ «Просянський ГЗК», а також перерахування грошових коштів на рахунок ПК «Профтехосвіта».

Про умисел ОСОБА_9 на шахрайство свідчить неодноразове його звернення до різних осіб з проханням передати йому гроші, їх використання в своїх корисливих цілях. Подача позовної заяви ВАТ «Просянський ГЗК» про стягнення заборгованості TOB «Фаворит», не виключає наявність кримінально-караного діяння в діях ОСОБА_9 , який шахрайським шляхом заволодів майном Просянського ГЗК. Посилання ОСОБА_9 на незаконність вимог цивільного позивача, про відсутність повноважень ОСОБА_15 та рейдерський захват ГЗК ОСОБА_52 та ОСОБА_15 суд вважає безпідставним. По-перше, матеріали справи містять правовстановлюючі документи, які підтверджують повноваження ОСОБА_15 , а посилання на незаконні дії щодо ГЗК в особі інших осіб, виходить за межі пред`явленого обвинувачення та не були предметом досудового слідства і судом не можуть бути розглянуті в межах зазначеної справи. 

Оцінивши в сукупності докази, досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про повну доведеність вини підсудного ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних злочинів, передбачених: ч.3 ст.27, ч.2 ст.364 КК України, що виразилося у тому, що  ОСОБА_9 будучи посадовою особою і діючи за попередньою змовою групою осіб, скоїв організацію зловживання службовим становищем, тобто умисне використання службового становища з корисливих мотивів всупереч інтересам служби із заподіянням тяжких наслідків правоохоронюваним інтересам юридичної особи; за ч.4 ст.190 КК України як заволодіння шляхом зловживання довірою чужим майном в особливо великих розмірах (шахрайство).

При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини справи й особу   ОСОБА_9 - раніше не судимий, і не притягався до кримінальної відповідальності, працює, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. 

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, передбачених ст.ст. 50, 65 КК України, з урахуванням обставин справи і особи  ОСОБА_9 , який відповідно до ст.12 КК України вчинив низку злочинів, дин з яких особливо тяжкий, а також позиції прокурора, та представника цивільного позивача, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, за правилами ч.1ст.70 КК Українишляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, достатнім, відповідати особі обвинуваченого і обставинам вчинених ними злочинів. 

У зв`язку з тим, що ОСОБА_9 під час судового розгляду справи належим чином виконував покладені на нього зобов`язання та враховуючи його стан здоров`я, не порушував умов запобіжного заходу, суд вважає за можливе залишити обвинуваченому без змін запобіжний захід.

Цивільний позов про стягнення з ОСОБА_9 на користь ВАТ «Просянський ГЗК» 2651349 (два міліони шістсот п`ятдесят одну тисячу триста сорок дев`ять) грн. 65 коп. підлягає задоволенню в повному обсязі, на підставі ст.1166 ЦК України, оскільки діями підсудного, ВАТ «Просянський ГЗК» завдана така шкода і не відшкодована на момент постановлення вироку.

Керуючись ст.ст.321-324 КПК України, п.п.7,8,11 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України від 13.04.2012 року № 4651-VІ, колегія суддів, -    

ухвалила:

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.2 ст.364 КК України та призначити йому покарання:

за ч.4 ст.190 КК України у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

за ч.3 ст.27, ч.2 ст.364 КК України у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративного-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях будь-якої форми власності строком на три роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_9 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим строком на вісім років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративного-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях будь-якої форми власності строком на три роки з конфіскацією всього належного йому майна.

До вступу вироку в законну силу ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд залишити без змін. 

На підставі ч.5ст. 72 КК України(в редакції від 26.11.2015) зарахувати засудженому ОСОБА_9 строк попереднього ув`язнення в межах кримінальної справи за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.2 ст.364 КК України, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, а саме з 22 листопада 2009 року по 12 листопада 2012 року.

Цивільний позов ВАТ «Просянський ГЗК» задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ВАТ «Просянський ГЗК» (код ЄРДПОУ 00282033) 2651349 (два міліони шістсот п`ятдесят одну тисячу триста сорок дев`ять) грн. 50 коп. 

На вирок сторонами може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим  у той же строк з моменту вручення копії вироку.

 Головуючий суддя ОСОБА_1 

Суддя ОСОБА_2 

 Суддя ОСОБА_3