ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
22.06.09Справа №2а-458/09/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Плієвої Н.Г.;
при секретарі - Авраменко Г.С.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_3
представника позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 22.01.2009
представника відповідача Головного управління Держкомзему у м. Севастополі - Хіміч Володимира Володимировича, довіреність № 352/12
представника третьої особи СТ "Риф-2" Вертій Наталі Анатоліївни, довіреність № б/н від 27.11.208
представника третьої особи Севастопольської міської Ради - Гефтман Олени Олександрівни, довіреність № 03-15/638 від 18.02.2009
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держкомзему у м. Севастополі
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору настороні відповідача СТ "Риф-2" та Севастопольська міська Рада
про визнання рішення недійсним та спонукання до вчинення певних дій,
Суть спору:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держкомзему у м. Севастополі про спонукання до вчинення певних дій, а саме виключення п.п. 2.3 з п. 2 висновку № 03-35 від 18.02.2009 по матеріалам вибору та узгодження місцерозташування та цільового призначення земельної ділянки площею 0,10 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 22.04.2009 було відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості 3-ої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача СТ «Риф-2» та призначено попереднє судове засідання на 07.05.2009.
За клопотанням представника відповідача розгляд справи в попередньому судовому засіданні було відкладено на 12.05.2009.
Ухвалою суду від 12.05.2009 було закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду на 25.05.2009.
Позивачем було збільшено позовні вимоги. Згідно із заявою про збільшення позовних вимог позивач просить зобов'язати Головне управління Держкомзему в м. Севастополі внести зміни до висновку по матеріалам вибору та узгодження місцерозташування та цільового призначення земельної ділянки площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва № 03-35 від 18.02.2009, а саме виключити п.п. 2.3. з п. 2 даного висновку.
Зобов'язати відповідача виключити з п.1 висновку посилання на рішення сесії Севастопольської міської Ради від 20.05.2008 № 1492.
Зобов'язати відповідача внести зміни в інформаційну базу відділу державного земельного кадастру управління Держкомзему в м. Севастополі - привести у відповідальність (відкоригувати) межі відведення земельної ділянки СТ "Риф-2" для ведення садівництва, згідно містобудівельного обґрунтування упорядкування меж земельної ділянки СТ "РИФ-2", (графічної частини), затвердженої рішенням сесії Севастопольської міської ради від 20.05.2008 № 4192.
Ухвалою суду від 25.05.2009 до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Севастопольську міську Раду та розгляд справи відкладено на 03.06.2009.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні та в запереченнях на позов позовні вимоги не визнав з тих підстав, що Головне управління Держкомзему в даному випадку не являється суб’єктом владних повноважень відносно ОСОБА_1, висновок відповідає вимогам чинного законодавства, крім того, внесення змін до технічної документації по землевпорядкуванню до компетенції відповідача не відноситься.
Представник 3-ої особи - СТ «Риф-2» в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала.
Представник 3-ої особи – Севастопольської міської Ради в судовому засіданні також заперечувала проти задоволення позовних вимог, пояснила, що рішення Севастопольської міської ради від 20.05.2008 не втратило силу, оскільки його дія була зупинена ухвалою Ленінського районного суду м. Севастополя від 23.06.2008 у справі № 2а-590/08.
Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративні судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з частиною 1 Постанови КМ України, від 19.03.2008 № 224 "Про затвердження Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів" Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища.
Держкомзем забезпечує реалізацію державної політики та управління у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, а також міжгалузеву координацію та державне регулювання у сфері встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища.
Відповідно до п. 1 Положення про головне управління Держкомзему у м. Севастополі, затвердженого наказом Держкомзему від 16.07.2008 № 171 головне управління Держкомзему у місті Севастополі є територіальним органом Держкомзему, йому підзвітне і підконтрольне.
При таких обставинах, Головне управління Держкомзему у м. Севастополі є органом виконавчої влади, висновок Держкомзему по суті є рішенням суб’єкту владних повноважень, та законодавством не передбачено його оскарження в іншому судочинстві, а тому дана справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Як зазначено в частині 7 статті 118 ЗК, вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу, що передбачає звернення зацікавленої особи із заявою (клопотанням) до відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування, який згідно зі своїми повноваженнями розглядає її та в тижневий строк з дня реєстрації направляє її копії на розгляд територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів (частина 7), а після отримання висновків зазначених органів згідно зі своїми повноваженнями приймає рішення про затвердження матеріалів вибору земельної ділянки та надає дозвіл і вимоги на розроблення проекту її відведення або мотивоване рішення про відмову (частина 10).
Отже, відповідно до положень ст. 151 Земельного Кодексу України отримання особою, зацікавленою у вилученні (викупі), виборі земельних ділянок висновку органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів про можливість відведення земельної ділянки та надання цього висновку на розгляд відповідній раді є обов’язковим.
Як встановлено в судовому засіданні, на підставі наданих ОСОБА_1 матеріалів вибору місцерозташування та цільового призначення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва 18.02.2009 Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі було складено висновок № 03-35 (а.с. 21).
Позивач вважає вказаний висновок не законним, в частині посилання на рішення сесії Севастопольської міської Ради від 20.05.2008 № 4192, яким дано згоду СТ «РИФ-2» на розробку проекту землеустрою по впорядкуванню та розширенню існуючого землекористування по вул. Військових будівельників для ведення садівництва, оскільки вважає, що рішення втратило силу відповідно до пункту 6 вказаного рішення, в якому зазначено, що в разі не надання в міську Раду протягом шості місяців узгодженого проекту землеустрою рішення втрачає силу.
В судовому засіданні встановлено, що СТ «Риф-2» дійсно протягом шості місяців з дня винесення рішення Севастопольською міською Радою від 20.05.2008 № 4192 на виконання пункту 6 рішення не було надано в міську Раду проект землеустрою, але ухвалою Ленінського районного суду м. Севастополя від 23.06.2008 у справі № 2а-590/08 за позовом ОСОБА_4 до Севастопольської міської Ради, СТ «Риф-2» про визнання дій незаконними, скасування рішення в порядку забезпечення позову було зупинено дію рішення Севастопольської міської Ради № 4192 від 20.05.2008 на складання проекту землеустрою та заборонено проводити дії по складанню проекту землеустрою.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про забезпечення позову є обов'язковою до виконання.
Вказану ухвалу було скасовано ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2009, а тому у СТ «Риф-2»в період з 23.06.2009 по 14.05.2009 були відсутні правові підстави щодо складання проекту землеустрою та надання узгодженого проекту до Севастопольської міської Ради.
Крім того, як пояснила в судовому засіданні представник 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Севастопольської міської Ради – рішення Севастопольської міської Ради від 20.05.2008 № 4192 у зв'язку з тим, що його дію було зупинено, не втратило силу.
При таких обставинах, враховуючи, що рішення Севастопольської міської Ради на час винесення відповідачем висновку силу не втратило, посилання у оскаржуємому висновку Головного управління Держкомзему на вказане рішення обґрунтовано, а тому позовні вимоги у частині виключення з п.1 висновку посилання на Рішення Севастопольської міської Ради від 20.05.2008 № 1492 задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 204 Земельного Кодексу України, пункту 4 Постанови КМ України, від 12.01.1993, № 15 "Про порядок ведення державного земельного кадастру" на Держкомзем України покладено ведення державного земельного кадастру.
Згідно з п. 1.2 ч. 1 Наказу Держкомзему від 02.07.2003 № 174 "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" Державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою автоматизованої системи державного земельного кадастру.
Таким чином, внесення змін в інформаційну базу земельного кадастру повинно відбуватися на підставі документу, який підтверджує право користування або право власності на відповідну земельну ділянку.
Враховуючи, що вказані права позивачем набуті не були, то і підстави для внесення змін в інформаційну базу відсутні.
При таких обставинах, суд вважає, що вимоги щодо внесення змін до інформаційної бази земельного кадастру відділу державного земельного кадастру управління Держкомзему в м. Севастополі передчасні та задоволенню не підлягають.
Пунктом 3.2. висновку Головного управління Держкомзему у м. Севастополі від 18.02.2009 № 03-35 зазначено, що надання вказаної земельної ділянки гр. ОСОБА_1 можливо при умові добровільної відмови СТ «Риф-2» відповідно до ст. 141, 142 Земельного Кодексу України (які регулюють підстави припинення права власності та права користування земельною ділянкою) від частини земельної ділянки площею 0,10 га. Позивач просить виключити цій пункт з висновку, фактично в цієї частині позивач просить визнати нечинним та скасувати п. 2.3 висновку.
Згідно з частиною 1 статті 125 Земельного Кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Рішенням сесії Севастопольської міської Ради від 20.05.2008 № 4192 було надано дозвіл СТ «Риф-2»на розробку проекту відводу, що не тягне за собою виникнення у останнього права користування та права власності на земельну ділянку.
Суд вважає, що зауваження, викладені у п. 2. 3 оскаржуємого висновку зроблено безпідставно, та не ґрунтується на вимогах законодавства.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені ) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскільки висновок в частини п. 2.3 відповідачем прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для справи, суд дійшов висновку, що у цій частині висновок підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана у порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 30.06.2009 о 9-00 годин.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 122, 150, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати п. 2.3. пункту 2 «Зауваження та пропозиції» висновку Головного управління Держкомзему у м. Севастополі від 18.02.2009 № 03-35 по матеріалам вибору та узгодження місцерозташування та цільового призначення земельної ділянки площею 0,10 га за адресою : АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва ОСОБА_1.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Г. Плієва