ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2016 р.Справа № 923/1536/15

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого Пироговського В.Т.

Суддів : Лавриненко Л.В.

Філінюка І.Г.

при секретарі Мельник Ю.М.

за участю представників учасників процесу:

від ПАТ «Дельта Банк» - Биковського Д.Ю.

від ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області - не з'явився

від ТОВ «ВП «Херсонець» - не з'явився

від ліквідатора, арбітражного керуючого Ракіної А.А. - не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на ухвалу господарського суду Херсонської області

від 15.12.2015 р. (про затвердження реєстру вимог кредиторів)

у справі № 923/1536/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Херсонець"

за участю арбітражного керуючого, ліквідатора: Ракіної Алли Анатоліївни

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2016р. прийнята до провадження та призначена до розгляду на 01.02.2016р. апеляційна скарга ПАТ «Дельта Банк на ухвалу господарського суду Херсонської області від 15.12.2015р. у справі №923/1536/15.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, що підтверджується відповідними відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень та реєстром вихідної кореспонденції Одеського апеляційного господарського суду, проте своїм правом, крім ПАТ «Дельта Банк» на участь в судовому засіданні не скористались, про причини неявки своїх представників суд не повідомили.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку, визначеному ст.102 ГПК України.

Відповідно до ст.85 ГПК України в засіданні суду 01.02.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно ст.44 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 24.09.2015р. за заявою голови ліквідаційної комісії ТОВ «ВП «Херсонець» порушено провадження у справі №923/1536/15 про банкрутство товариства в порядку ст.ст. 10,11,16,95 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (т.1, а.с.158-159).

Оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ «Херсонець» опубліковано на сайті Вищого господарського суду України 25.09.2015р. (т.1 а.с.161).

Постановою суду від 06.10.2015р. ТОВ « ВП «Херсонець» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ракіну А.А., яку зобов'язано здійснити ліквідацію банкрута і забезпечити виконання дій, передбачених ст.ст.41-48,95 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та надати до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс (т.1 а.с.166-167).

Повідомлення про визнання товариства банкрутом оприлюднено на сайті Вищого господарського суду України 06.10.2015р. (а.с.169).

У жовтні 2015року до господарського суду надійшла заява від ПАТ «Дельта Банк» (від 22.10.2015р. №18.5/501) з грошовими вимогами до боржника у сумі 176 062 257,54грн., внесення окремо до реєстру відомостей про майно банкрута, яке є предметом застави, та грошових вимог, які забезпечені заставою майна ТОВ « ВП «Херсонець», а також внесення окремо до реєстру вимог кредиторів витрат по оплаті судового збору за подання даної заяви у сумі 2436грн. (т.2 а.с.1-171).

В подальшому, заявою від 04.12.2015р. ПАТ «Дельта Банк», не змінюючи загальну суму своїх вимог, уточнило черговість їх до реєстру вимог кредиторів та просило внести до першої черги витрати на оплату судового збору (2436грн.), до четвертої черги - вимоги у розмірі 138 654 088,96грн. (заборгованість та відсотки), до шостої черги - грошові вимоги у сумі 10 753 672,72грн. (пеня), а також окремо внести до реєстру вимоги банку, які забезпечені заставою майна ТОВ « ВП «Херсонець» на суму 26 654 495,86грн. (т.3 а.с.173-177).

Грошові вимоги банку обґрунтовані наявністю безспірної заборгованості боржника за кредитним договором від 30.06.2006р. № 04.1/36/06-КЛТ та додаткових угод до нього, укладеним ТОВ «АнтоРус» (правонаступником якого є ТОВ « ВП «Херсонець») з ПАТ «Кредитпромбанк», виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою майна боржника, відповідно до договорів застави від 30.06.2006р. №13/36/301/06-КЛТ, від 22.12.2006р. №13/36/303/06-КЛТ, від 26.02.2007р. №13/36/304/06-КЛТ, від 17.09.2007р. №13/36/305/06-КЛТ, та кредитним договором від 29.10.2008 р. № 41/21/08-КЛТ, укладених з позичальником (ТОВ "Крес Автогруп") та ПАТ «Кредитпромбанк», виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою майна ТОВ «АнтоРус» (правонаступником якого є ТОВ « ВП «Херсонець»), відповідно до договорів застави від 29.10.2008р. № 13/21/301/08-КЛТ, від 29.10.2008 р. №13/21/302/08-КЛТ, від 29.10.2008 р. № 13/21/303/08-КЛТ, та від 29.10.2008 р. № 13/21/304/08-КЛТ; договором від 27.09.2013р., укладеним ПАТ «Кредитпромбанк» з ПАТ «Дельта Банк», відповідно до якого до останнього перейшли активи ПАТ «Кредитпромбанк» та права вимог до позичальників, які виникають з кредитних договорів ( з усіма змінами та доповненнями до них); а також судовими рішеннями у справах №5024/881/2012 та №5024/875/2012, якими з боржників стягнуті відповідні суми заборгованості.

Ліквідатором вимоги ПАТ «Дельта Банк» відхилені у повному розмірі (лист від 11.11.2015р. №02-07/117, т.2 а.с.106-111) з посиланням на збіг 31.10.2010р. терміну позовної давності за кредитним договором від 30.06.2006р. № 04.1/36/06-КЛТ, а також те, що банк в період з 31.10.2010р. по 31.10.2013р. своїм правом щодо звернення стягнення згідно договорів застави 29.10.2008р. № 13/21/301/08-КЛТ, від 29.10.2008 р. №13/21/302/08-КЛТ, від 29.10.2008 р. № 13/21/303/08-КЛТ, та від 29.10.2008 р. № 13/21/304/08-КЛТ, передбаченим п.3.1.6 кредитного договору від 29.10.2008 р. № 41/21/08-КЛТ не скористався, і 31.10.2013р. закінчився строк позовної давності за вказаним кредитним договором.

У запереченнях щодо результатів розгляду кредиторських вимог від 26.11.2015р. №б/н ПАТ «Дельта Банк» вказувало на те, що вимоги банку до боржника щодо забезпечення виконання умов кредитних договорів від 30.06.2006р. № 04.1/36/06-КЛТ та від 29.10.2008 р. № 41/21/08-КЛТ є безспірними, оскільки підтверджені судовими рішеннями, що набули законної сили у справах №5024/881/12 та №5024/875/2012, відповідно, і враховуючи, що судові накази щодо стягнення сум заборгованості не виконані, і заборгованість не погашена, з 2014 року у банку виникло право на захист своїх законних інтересів, у даному випадку в процедурі банкрутства ТОВ « ВП «Херсонець».

При цьому, 03.12.2015р. ліквідатором до суду направлений реєстр вимог кредиторів, до якого, зокрема, частково включені вимоги банку, а саме: 42 631 173,69грн. заборгованості по кредиту, 10 879 412,51грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 58 006,38грн. компенсації по сплаті судового збору, 1 215 243,08грн. заборгованості за простроченим кредитом, які віднесені до VI черги задоволення (т.3 а.с.181-183).

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 15.12.2015р. (суддя Ситюк В.Г.) визнані вимоги кредиторів ТОВ « ВП «Херсонець»:

ПАТ „Дельта Банк» - у сумі 143 747 894,22грн. Решту вимог відхилено;

ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області - у сумі 582 278,77грн.

Крім того, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, відповідно до якого вимоги банку включені до IV черги задоволення, а судові витрати у сумі 2436грн. - до І черги. Грошові вимоги податкової інспекції у розмірі 565645,52грн. віднесені до ІІІ черги, та у розмірі 16 633,25грн. - до VI черги задоволення. (т.3 а.с.187-190).

Ухвала судув частині грошових вимог ПАТ „Дельта Банк» мотивована тим, що кредитна заборгованість боржника по договору від 30.06.2006р. № 04.1/36/06-КЛТ, відповідно до розрахунку станом на час подання банком заяви становить 153 117 106,29 грн., з яких 113 635 282,28 грн. - заборгованість по кредиту, що еквівалентно 5335566,17 дол. США на час звернення до суду, 1 215 243,08 грн. - заборгованість по кредиту у національній валюті, 28 897 368,86 грн. - проценти за користування кредитом (що еквівалентно 1356830,56 дол. США), решта - 9369212,06 грн. пеня за прострочку сплати кредиту та процентів за період з 27.09.2013 р. по 28.03.2014 р. Господарський суд дійшов висновку, що вимоги кредитора в цій частині підлягають частковому визнанню в сумі 143 747 894,22 грн., до якої увійшла сума кредиту 113 635 282,28 грн. (що еквівалентно 5335566,17 дол. США), 1 215 243,08 грн. заборгованості по кредиту у національній валюті, 28 897 368,86 грн. заборгованість по процентах (що еквівалентно 1356830,56 дол. США). Решта вимог, а саме в частині пені за прострочку сплати кредиту та процентів, за висновком суду, є необґрунтованою, оскільки зазначена сума нарахована без врахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно ж до умов договору строк виконання зобов'язання визначено 31.10.2010р., тоді як кредитором пеня нарахована за період з 27.09.2013 р. по 28.03.2014р. При цьому, з цих же підстав кредитору відмовлено у стягненні пені рішенням суду від 10.08.2012 р. у справі № 5024/881/2012.

Суд першої інстанції вважав помилковими посилання ліквідатора щодо пропуску кредитором позовної давності, оскільки кредитором позов про стягнення боргу з боржника пред'явлено до суду в межах позовної давності і рішенням суду від 10.08.2012 р. у справі № 5024/881/2012 позовні вимоги банку задоволено частково, стягнено заборгованість по кредиту та процентах і відмовлено у стягненні пені. У даному випадку кредитором фактично заявлено вимоги в частині курсової різниці на час звернення до суду з заявою про визнання вимог та в межах позовної давності.

Щодо решти заявлених вимог, а саме віднесення окремо до реєстру вимог кредиторів вимог, забезпечених заставою майна боржника та визнання вимог в сумі 22 945 151,25 грн. (відповідно до кредитного договору № 41/21/08-КЛТ від 29.10.2008р.), місцевий господарський суд, з посиланням на п.28 Закону України «Про заставу», ст.ст.257,261,267 ЦК України, п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню через пропуск кредитором позовної давності на звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на заставлене майно без поважних причин, і, відповідно, втрату права на предмет застави та втрату можливості захисту суб'єктивного права за рахунок застави, у тому числі і щодо віднесення вимог кредитора, як забезпечених, у справі про банкрутство.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ПАТ „Дельта Банк» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу від 15.12.2015р. скасувати в частині відхилення вимог банку та постановити нову ухвалу, якою визнати грошові вимоги ПАТ „Дельта Банк» у повному обсязі - 176 062 257,54грн., посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування своїх вимог особа, що подала апеляційну скаргу, наполягає на тому, що:

- кредиторські вимоги по кредитним договорам від 30.06.2006р. № 04.1/36/06-КЛТ та від 29.10.2008р. № 41/21/08-КЛТ є безспірними, оскільки підтверджені судовими рішеннями, що набули законної сили у господарських справах №5024/881/2012 та №5024/875/2012, і вимоги за кредитним договором від 29.10.2008р. заявлені в межах позовної давності та фактично в частині курсової різниці на час звернення до суду в розмірі 22 945 151,25грн. Проте, ці вимоги безпідставно відхилені судом без посилань на жодну норму чинного законодавства, незважаючи на їх безспірність;

- відмовляючи в задоволенні заяви банку в частині внесення окремо до реєстру вимог кредиторів вимог, які забезпечені заставою майна боржника, суд не звернув уваги на наявність доказів, якими підтверджується безспірність вимог. При цьому, відповідно до ст.28 Закону України «Про заставу» та умов договорів застави, ці договори набувають чинності з моменту нотаріального посвідчення та діють до повного виконання заставодавцем зобов'язань перед заставодержателем по кредитному договору. Дані договори на теперішній час нікчемними не визнані. Враховуючи викладене, а також те, що судові накази з виконання наведених вище судових рішень не виконані, у банку виникло право на захист своїх законних інтересів.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник засновника ТОВ « ВП «Херсонець» просив в задоволенні скарги відмовити, посилаючись на те, що:

- на момент укладення між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013р. вже існувало рішення господарського суду Херсонської області від 10.08.2012р. у справі №5024/881/2012 про стягнення з ТОВ «АнтоРус» на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором від 30.06.2006р. № 04.1/36/06-КЛТ, яка перерахована в національну валюту. Відповідно до ст.ст.514,625 ЦК України, банк мав би право на сьогоднішній час виставити свої вимоги в обсязі прав, які перейшли до нього в обсязі кредиту відповідно до вказаного судового рішення та, можливо, розрахувати збитки від інфляції та три відсотки річних від простроченої суми. Натомість, банк, в порушення приписів ст.514 ЦК України, просить стягнути з ТОВ « ВП «Херсонець» розмір заборгованості, яку визначає в розмірі боргу, перераховану за курсом гривні до іноземної валюти, в якій кредит видано, станом на дату подачі заяви, хоча на момент правонаступництва ПАТ «Дельта Банк» грошові вимоги боржника перед банком визначені у гривні, що виключає право банку на здійснення такого перерахунку;

- договір купівлі-продажу прав вимог від 27.09.2013р. не містить посилань на договори застави, якими забезпечувалось виконання зобов'язань по кредитним договорам, а тому ПАТ «Дельта Банк» не набуло прав на заставне майно;

- в п.4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. №1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» зазначено, що відповідно до приписів статей 589, 590 ЦК України, частини першої статті 20 Закону України "Про заставу", частини першої статті 12 та частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" заставодержатель (іпотекодержатель) має право звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у встановлений строк (термін), якщо інше не передбачено договором або законом. Проте, ні первинний кредитор, ні його правонаступник за договором купівлі-продажу прав вимоги до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави за договорами застави, не зверталися. Тому, відповідно до ст.28 Закону України «Про заставу», право застави за договорами застави є припиненим у зв'язку із закінченням терміну дії цього права через закінчення перебігу строку позовної давності;

- щодо вимог банку по грошовим вимогам за кредитним договором від 29.10.2008р. №41/21-08-КЛТ, то боржником у ньому є зовсім інша юридична особа - ТОВ «Крес-Автогруп», а не боржник у даній справі, і рішення суду від 25.07.2012р. у справі №5024/875/2012 стосується зобов'язань перед банком зазначеного підприємства, а не боржника. Вказаним рішенням вирішено лише питання стягнення боргу за зазначеним кредитним договором з ТОВ «Крес-Автогруп» і будь-які питання щодо звернення стягнення на предмет забезпечення цим рішенням не вирішувались.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників провадження у цій справі до Одеського апеляційного господарського суду не надходили.

Заслухавши пояснення представника ПАТ „Дельта Банк», розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту та об'єктивність дослідження обставин справи, колегія суддів зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Кредитпромбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк") та ТОВ „Херсонський автоскладальний завод „Анто-Рус" (позичальник, правонаступником якого є ТОВ "Автомобільний завод "АнтоРус", і, в подальшому боржник у цій справі - ТОВ « ВП «Херсонець») укладено кредитний договір від 30.06.2006 року № 04.1/36/06-КЛТ, згідно умов якого банк зобов'язався надавати позичальнику кредити в національній валюті України або в іноземних валютах з можливістю часткової конвертації в іноземну валюту в межах загальної суми, еквівалентної 3 500 000 дол. США за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання кожної додаткової угоди до вказаного договору, для розрахунків за автобуси іноземного виробництва, автомобілі різних марок, технологічне обладнання, інструменти, сировину, матеріали і комплектуючі для складання автобусів, а позичальник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати банку нараховані проценти за кожним кредитом; виконати інші умови цього договору та повернути кредити банку в повному обсязі в порядку та у строки, які обумовлені кредитним договором.

Відповідно до п. 2.3 та 2.6 кредитного договору підставою для надання кредитів за цим договором є додаткові угоди, в яких, безпосередньо, встановлюються процентні ставки за користування кредитом та валюта кредитування (т.2, а.с.7-10).

В подальшому, згідно з додатковою угодою від 22.12.2006р. № 8 до кредитного договору, загальну суму кредитного ліміту збільшено до 8 000 000,00 дол. США, додатковою угодою від 21.05.2007р. № 16 до цього ж договору передбачено можливість видачі кредитів в іноземній валюті, крім дол. США, ще й у ЄВРО, додатковою угодою від 08.11.2007р. № 32 загальну суму надання кредитів збільшено до 8 600 000,00 дол. США. (т.2 а.с.18, 26, 45).

На виконання умов кредитного договору, а також відповідно до додаткових угод №№1-9, 12,14,15,19,22,23,30,33,35-37, 44,45,47,50 від 30.06.2006р., 14.07.2006р., 07.08.2006р., 21.08.2006р., 21.08.2006р., 20.09.2006р., 22.12.2006р., 06.02.2007р., 14.03.2007р., 27.04.2007р., 03.05.2007р., 24.05.2007р., 05.06.2007р., 07.06.2007р., 17.09.2007р., 08.11.2007р., 12.11.2007р., 19.11.2007р., 21.11.2007р., 27.06.2008р., 11.07.2008р., 21.08.2008р., та від 19.09.2008р. банк надав позичальнику 23 кредити (транші) в іноземній валюті на загальну суму 9 747 813,83 дол. США, а також, відповідно до додаткових угод №№7,11,29,34,39 від 14.12.2006р., 13.03.2007р., 03.08.2007р., 09.11.2007р. та 10.12.2007р., - п'ять кредитів (траншів) у національній валюті у розмірі 6 081 500грн. (т.2 а.с.11-66).

Відповідно до п. 3.4.3 кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати банку нараховані відсотки за кожним кредитом, наданим згідно із додатковими угодами, в останній робочий день кожного місяця, у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом та у день повного погашення заборгованості за кредитом, вказаній у відповідній додатковій угоді, на рахунки банку, які вказано у додаткових угодах.

Позичальник зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитами не пізніше 29.06.2010р. (п.3.4.4 кредитного договору).

В подальшому, строки сплати відсотків за користування кредитними коштами та строки погашення заборгованості по кредитах неодноразово змінювалися додатковими угодами та остаточний строк повного погашення заборгованості за усіма наданими банком позичальнику на виконання кредитного договору кредитами було встановлено шляхом внесення змін до п. 3.4.4 кредитного договору, згідно із п. 1 додаткової угоди від 07.10.2010р. № 63, а саме - не пізніше 31.10.2010р. (т.2 а.с. 85-86).

Відповідно до п. 3 цієї ж додаткової угоди було внесено зміни до п. 3.4.3 кредитного договору, яким передбачено обов'язок позичальника сплатити банку нараховані проценти за період з вересня 2008 року по вересень 2010 року включно, за кожним кредитом, наданим згідно із додатковими угодами, не пізніше 31.10.2010р. включно.

У зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язань по кредитному договору від 30.06.2006 року № 04.1/36/06-КЛТ ПАТ «Кредитпромбанк» звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з ТОВ „Автомобільний завод „АнтоРус" заборгованості за вказаним кредитним договором з додатковими угодами до нього у розмірі 59 161 000,39 грн., з яких: 42 631 173,69 грн. (еквівалент 5 335 566,17 дол. США) - заборгованість по кредиту в іноземній валюті, 10 879 412,51 грн. (еквівалент 1 361 628,08 дол. США) - заборгованість по відсотках за користування кредитом в іноземній валюті, 4 339 363,40 грн. (еквівалент 543 099,30 дол. США) - пеня за несвоєчасне повернення кредиту в іноземній валюті та несвоєчасну сплату відсотків за користування цим кредитом, 1 215 243,08 грн. - заборгованість по кредиту в національній валюті, 95 807,70 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту в національній валюті та несвоєчасну сплату відсотків за користуванням цим кредитом

Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.08.2012р. зі справи №5024/881/2012 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Автомобільний завод "АнтоРус" на користь ПАТ "Кредитпромбанк" в особі Херсонської філії ПАТ "Кредитпромбанк" 43 846 416,77 грн. заборгованості по кредиту, 10 879 412,51 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, а також 59 551,50 грн. компенсації по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2013р. рішення змінено в частині стягнення з ТОВ „Автомобільний завод „АнтоРус" на користь банку компенсації по сплаті судового збору, а саме стягнуто 58 006,38 грн. замість 59 551,50грн. В решті рішення суду від 10.08.2012р. залишено без змін.

Матеріали справи свідчать, що у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 30.06.2006р. банком та позичальником (заставодавцем) укладені договори застави від 30.06.2006р. №13/36/301/06-КЛТ, від 22.12.2006р. №13/36/303/06-КЛТ, від 26.02.2007р. №13/36/304/06-КЛТ, від 17.09.2007р. №13/36/305/06-КЛТ, за умовами яких об'єктами застави виступили майнові права на отримання автобусних шасі виробництва Компанії «Dong Feng Automobile Co.LTD», а також шасі пасажирського автобусу DONG FENG EQ6590KSP1-121, DONG FENG EQ6840HAC, DONG FENG EQ6710KB01 загальною вартістю, з урахуванням додаткових угод, 2 540 671,87долари США. (т.2 а.с.87-102).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ВАТ "Кредитпромбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк") та ТОВ "Крес Автогруп" (позичальник) укладено кредитний договір від 29.10.2008року № 41/21/08-КЛТ, за умовами якого банк зобов'язався надавати позичальнику кредити в національній валюті України або в іноземних валютах з можливістю часткової конвертації в іноземну валюту в межах загальної суми, еквівалентної 21 400 000грн. за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання кожної додаткової угоди до вказаного договору, для поповнення обігових коштів позичальника, оплати ним за автомобілі та автобуси, а позичальник зобов'язувався використовувати кредити на цілі, вказані в п. 2.2 цього договору; своєчасно та в повному обсязі сплачувати банку нараховані проценти за кожним кредитом; виконати інші умови цього договору та повернути кредити банку в повному обсязі в порядку та у строки, які обумовлені кредитним договором.

Підставою для надання кредитів за цим договором є додаткові угоди, в яких безпосередньо встановлюються процентні ставки за користування кредитом та валюта кредитування, відповідно до п.2.3 та 2.6 кредитного договору (т.2 а.с.103-106).

Згідно із п.п.1,2,3 додаткової угоди від 29.10.2008р. № 1 до кредитного договору банк надає позичальнику кредит для поповнення обігових коштів, оплати за автомобілі та автобуси, зі строком повернення 28.10.2009р. та сплатою за користування кредитом 26,0 % річних, а також визначено графік погашення заборгованості на 2008 рік.

В подальшому, згідно із додатковими угодами до кредитного договору строк повернення цього кредиту неодноразово змінювався на більш пізній, та остаточно встановлений - не пізніше 31.10.2010р., згідно із п.2 додаткової угоди від 07.10.2010р. № 13 (т.2 а.с.119, зворот-120).

У червні 2012 року ПАТ "Кредитпромбанк" в особі Херсонської філії звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з ТОВ "Крес Автогруп" заборгованості за кредитним договором від 29.10.2008р. № 41/21/08-КЛТ з додатковими угодами до нього у розмірі 23 196 539,43 грн., з яких: 15 830 737,75 грн. - заборгованість за кредитом, 5 410 461,92 грн. -заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1 382 735,59 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 572 604,17 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням товариством своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його використання.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.07.2012р. зі справи №5024/875/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2012р., позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Крес Автогруп" на користь ПАТ "Кредитпромбанк", в особі Херсонської філії 15 830 737,75 грн. заборгованості по кредиту, 5 410 461,92 грн. заборгованості по сплаті відсотків, 1 365 509,29 грн. пені за порушення строків повернення кредиту, 564 641,04 грн. пені за порушення строків сплати відсотків, а також 64 309,18 грн. компенсації по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено (т.2 а.с.149-150).

При цьому, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Крес Автогруп" за кредитним договором, банком та ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус» (заставодавцем) укладені договори застави від 29.10.2008р. № 13/21/301/08-КЛТ, від 29.10.2008 р. №13/21/302/08-КЛТ, від 29.10.2008 р. № 13/21/303/08-КЛТ, та від 29.10.2008 р. № 13/21/304/08-КЛТ, за умовами яких заставодавець передав в заставу банку основні засоби (інструменти, прилади, інвентар), товари в обороті, а також майно - фарбувально-сушильні камери з місцями підготовки тунельного типу (т.2 а.с.121-148).

В подальшому, ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір продажу прав вимоги від 27.09.2013р., відповідно до якого до покупця (ПАТ «Дельта Банк») переходять права вимоги - всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні , так і умовні) продавця (ПАТ «Кредитпромбанк» ) у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення , включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами або договорами забезпечення (т.2 а.с.156-158).

У жовтні 2015року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до господарського суду Херсонської області із заявою в порядку ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про визнання грошових вимог банку до ТОВ « ВП «Херсонець» у сумі 176 062 257,54грн.

За розрахунком банку, ця сума складається з:

заборгованості за кредитним договором від 30.06.2006р. №04.1/36/06-КЛТ станом на 19.10.2015р. у сумі 153 117 106,29грн., з яких 113 635 282,28 грн. - заборгованість по кредиту, що еквівалентно 5335566,17 дол. США на час звернення до суду, 1 215 243,08 грн. - заборгованість по кредиту у національній валюті, 28 897 368,86 грн. - проценти за користування кредитом, що еквівалентно 1356830,56 дол. США на час звернення до суду, 9369212,06 грн. - пеня за прострочку сплати кредиту у доларах та гривні та несвоєчасне повернення відсотків, розрахована за період з 27.09.2013 р. по 28.03.2014 р.;

заборгованості за кредитним договором від 29.10.2008р. №41/21/08-КЛТ на загальну суму 22 945 151,25грн., яка складається з 15 830 737,75грн. простроченої заборгованості у національній валюті, 1 031 817,13грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 238 111,64грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту, 5 410 461,92грн. - заборгованості по простроченим процентам у гривні, 352 643,53грн. -пені за несвоєчасне повернення процентів, 81 379,28грн. - 3% річних від суми прострочених процентів (т.2 а.с.154-155).

Судова колегія відзначає, що питання стосовно обґрунтованості заборгованості за кредитним договором 30.06.2006р. №04.1/36/06-КЛТ було предметом судового розгляду в межах господарської справи №5024/881/2012, і позов банку задоволено частково. При цьому, коригування банком суми заборгованості за цим договором з урахуванням курсової різниці долару США (валюті, в якій частково видавались кредитні кошти) станом на дату подання заяви про визнання кредиторських вимог судова колегія вважає правомірним, оскільки в даному випадку в договорі сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті і положення чинного законодавства (ст.ст. 524, 533, 627, 628 ЦК України) не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у разі зміни НБУ курсу національної валюти України щодо іноземної валюти. Тобто, жодних обмежень можливості використовувати співвідношення курсу іноземної валюти при проведенні індексації заборгованості, у даному випадку станом на дату звернення до господарського суду із заявою визнання кредиторських вимог у межах справи про банкрутство, нормами законодавства, не передбачено. Крім того, сума заборгованості, яка заявлялась до стягнення у справі №5024/881/2012 розрахована саме в еквіваленті до іноземної валюти, в якій частково здійснювалось кредитування за договором від 30.06.2006р.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання грошових вимог ПАТ «Дельта Банк» в сумі 143 747 894,22 грн., яка складається із суми кредиту - 113 635 282,28 грн. (що еквівалентно 5 335 566,17 дол. США), 1 215 243,08 грн. заборгованості по кредиту у національній валюті та 28 897 368,86 грн. заборгованості по процентах (що еквівалентно 1356830,56 дол. США) по кредитному договору від 30.06.2006р. №04.1/36/06-КЛТ, оскільки вказані суми відповідають здійсненому банком розрахунку, а також сумам, які заявлялись до стягнення в межах господарської справи №5024/881/2012.

При цьому, господарським судом правомірно відхилені вимоги банку у сумі 9 369 212,06грн. (пені за прострочку сплати кредиту у доларах та гривні та несвоєчасне повернення відсотків, яка розрахована за період з 27.09.2013 р. по 28.03.2014 р.), оскільки її нарахування суперечить приписам ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Слід відзначити, що питання обґрунтованості нарахування пені також було предметом розгляду у справі №5024/882/2012, і господарський суд зазначив, що оскільки остаточним строком повного погашення заборгованості за усіма наданими банком позичальнику на виконання кредитного договору кредитами, а також, як остаточний строк для сплати позичальником банку нарахованих відсотків за період з вересня 2008 року по вересень 2010 року (включно), за кожним кредитом, наданим згідно із додатковими угодами встановлено 31.10.2010р., то, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 253 Цивільного кодексу України першим днем нарахування пені є 01.11.2010р. та пеня нараховується до 01.05.2011р., а перебіг строку позовної давності для звернення данку до суду з вимогами про стягнення нарахованої за вказаний період часу пені, згідно ст.ст.258, 261 ЦК України, закінчився 01.05.2012р. Позов про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30.06.2006р. №04.1/36/06-КЛТ подано у червні 2012р. Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення пені заявлено з пропуском строку позовної давності, що зумовило відмову у позові в цій частині.

У даному випадку, банк нарахував пеню за період з 27.09.2013 р. по 28.03.2014р., і ці вимоги, з огляду на визначені законодавством строки нарахування пені та строки позовної давності для звернення до суду з позовом про її стягнення, не можуть бути визнані та включені до реєстру вимог кредиторів ТОВ « ВП «Херсонець».

Щодо кредиторських вимог ПАТ «Дельта Банк», які випливають з кредитного договору від 29.10.2008р. №41/21/08-КЛТ, судова колегія дійшла висновку про їх необґрунтованість з огляду на таке.

За умовами вказаного договору позичальником є ТОВ «Крес Автогруп».

В забезпечення виконання товариством зобов'язань за цим договором, банком та ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус» (заставодавцем) укладені договори застави від 29.10.2008р. № 13/21/301/08-КЛТ, від 29.10.2008 р. №13/21/302/08-КЛТ, від 29.10.2008 р. № 13/21/303/08-КЛТ, та від 29.10.2008 р. № 13/21/304/08-КЛТ, за умовами яких заставодавець передав в заставу банку основні засоби (інструменти, прилади, інвентар), товари в обороті, а також майно - фарбувально-сушильні камери з місцями підготовки тунельного типу (т.2 а.с.121-148).

Пунктами 4.2-4.3 вказаних договорів встановлено, що заставодержатель набуває права звернення стягнення на майно у випадку порушення боржником умов кредитних договорів , або порушення заставодавцем умов договорів застави. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється згідно з Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» шляхом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу з третіми особами або шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.07.2012р. зі справи №5024/875/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2012р., позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Крес Автогруп" на користь ПАТ "Кредитпромбанк", в особі Херсонської філії 15 830 737,75 грн. заборгованості по кредиту, 5 410 461,92 грн. заборгованості по сплаті відсотків, 1 365 509,29 грн. пені за порушення строків повернення кредиту, 564 641,04 грн. пені за порушення строків сплати відсотків, а також 64 309,18 грн. компенсації по сплаті судового збору.

Тобто, зазначене рішення стосується лише прав та обов'язків ТОВ "Крес Автогруп" і матеріали справи не містять доказів того, що банк вчиняв будь-які дії для стягнення визнаної судом заборгованості шляхом звернення стягнення на заставне майно. Крім того, матеріали справи не містять і доказів того, що наказ, виданий на виконання вказаного судового рішення, до теперішнього часу в межах виконавчого провадження не виконаний.

Враховуючи викладене і те, що ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус» (правонаступником якого є ТОВ «ВП «Херсонець») не є поручителем ТОВ «Крес Автогруп», в розумінні ст.ст. 553-554 ЦК України, який солідарно відповідає перед банком за невиконання позичальником (ТОВ «Крес Автогруп») своїх зобов'язань за кредитним договором від 29.10.2008р. №41/21/08-КЛТ, оскільки застава (іпотека) і порука є різними видами забезпечення зобов'язань, а також з метою запобігання подвійного стягнення однієї й тієї ж суми заборгованості, судова колегія вважає, що вимоги ПАТ «Дельта Банк» в цій частині правомірно відхилені судом першої інстанції.

Щодо забезпеченості кредиторських вимог ПАТ «Дельта Банк» судова колегія відзначає наступне.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно зі ст.28 вказаного Закону застава припиняється:з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання;в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна;при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Пунктом 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. №1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» зазначено, що відповідно до приписів статей 589, 590 ЦК України, частини першої статті 20 Закону України "Про заставу", частини першої статті 12 та частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" заставодержатель (іпотекодержатель) має право звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у встановлений строк (термін), якщо інше не передбачено договором або законом.

В п.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що оскільки зі спливом позовної давності до основної вимоги позовна давність спливає і до додаткової вимоги - стягнення неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо (стаття 266 ЦК України), то господарським судам слід мати на увазі таке.До відповідних додаткових вимог належать, крім зазначених у цій нормі, порука і притримання, а також інші види забезпечення виконання зобов'язань, які можуть бути встановлені договором або законом (частина друга статті 546 ЦК України). Водночас до них не відноситься гарантія, яка не залежить від основного зобов'язання. Позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.

Як вже зазначалось, строк виконання зобов'язань за кредитними договорами від 30.06.2006р. №04.1/36/06-КЛТ та від 29.10.2008р. №41/21/08-КЛТ закінчився 31.10.2010р., і відповідно до приписів ст.ст.257,261 ЦК України, і саме з цієї дати розпочався перебіг позовної давності не тільки для звернення до господарського суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості, а й позовом про звернення стягнення на заставлене майно.

Однак, матеріали справи свідчать, що ні первісний кредитор, ні його правонаступник за договором купівлі-продажу прав вимоги до суду з відповідними позовами (про звернення стягнення на предмет застави за договорами застави, на які банк посилається у своїй заяві про визнання кредиторських вимог) у період з 01.11.2010р. по 01.11.2013р. не звертались. Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про пропуск кредитором позовної давності на звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на заставлене майно, і, відповідно, втрату права на предмет застави та втрату можливості захисту суб'єктивного права за рахунок застави, у тому числі і щодо віднесення вимог кредитора, як забезпечених, у справі про банкрутство ТОВ «ВП «Херсонець».

Крім того, слід відзначити, що за визначенням, вказаному у п.1.1 договору продажу прав вимоги від 27.09.2013р., відповідно до якого до покупця (ПАТ «Дельта Банк») переходять права вимоги - всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні , так і умовні) продавця (ПАТ «Кредитпромбанк» ) у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, договір застави означає кожний з договорів застави , з усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками до них (якщо такі є), які зазначені в Акті приймання-передачі прав вимоги. Між тим, в додатках, доданих банком до цього договору, договори застави від 29.10.2008р. № 13/21/301/08-КЛТ, від 29.10.2008 р. №13/21/302/08-КЛТ, від 29.10.2008 р. № 13/21/303/08-КЛТ, та від 29.10.2008 р. № 13/21/304/08-КЛТ, укладені в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 29.10.2008р. №41/21/08-КЛТ не зазначені.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду прийнята з дослідженням всіх обставин справи, без порушень норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставами для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-106 ГПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 15.12.2015р. зі справи № 923/1536/15 залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 04.02.2016р.

Головуючий суддя В.Т.Пироговський

Суддя Л.В.Лавриненко

Суддя І.Г.Філінюк