Справа № 415/8020/13-ц

Провадження № 22ц/782/896/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі :

головуючого Украінцевої Л.Д., суддів: Коротенка Э.В.., ОСОБА_1 за участю секретаря Козубської А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 22 квітня 2014 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернулася до Лисичанського міського суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що у квітні 2010 року відповідач навмисно спричинив шкоду її здоров'ю, у зв’язку з чим їй завдано матеріальної та моральної шкоди. Матеріальний збиток, який її заподіяв ОСОБА_2 становить 113 грн. 61 коп. Моральну шкоду вона обґрунтовує тим, що протиправними діями ОСОБА_2 заподіяна шкода її здоров'ю, у зв'язку з чим вона отримала сильний нервовий стрес, терпіла страждання та біль, яка проявляється до теперішнього часу при незручному повороті руки і напрузі травмованого пальця. Моральну шкоду вона оцінює у розмірі 5000 грн. Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь в рахунок відшкодування заподіяної їй матеріальної шкоди в розмірі 113 грн. 61 коп. та моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.  В судовому засіданні ОСОБА_3 позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди збільшила до 224,40 грн. Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 22 квітня 2014 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 1000 грн та судовий збір в розмірі 43,59 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення. Згідно ухвали Апеляційного суду Луганської області від 23.05.2014 року апеляційна скарга ОСОБА_2 була залишена без руху у зв’язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та несплату судового збору.

28.11.2014 року ОСОБА_3 звернулася до Лисичанського міського суду Луганської області із заявою про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 415/8020/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок злочину. Мотивувала свої вимоги тим, що вказана справа втрачена у зв’язку з проведенням антитерористичної операції на території Луганської області. Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 12.02.2015 року провадження у справі за заявою ОСОБА_3 про відновлення втраченого судового провадження було закрито, оскільки не було надано доказів про набрання законної сили рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 22.04.2014 року та не надано доказів щодо втрати, пошкодження, знищення або відсутності цивільної справи № 415/8020/13-ц. Не погодившись із вказаною ухвалою, вважаючи її необґрунтованою ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу , в якій просила ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу із задоволенням її вимог.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 20.05.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково: ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 12.02.2015 року скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. 21.09.2015 року Лисичанським міським судом Луганської області було постановлено рішення, яким заяву ОСОБА_3 про відновлення втраченого провадження у цивільній справі № 415/8020/13-ц задоволено та повністю відновлено втрачене провадження у вищезазначеній цивільній справі.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 30.12.2015 року апеляційна скарга ОСОБА_2 була залишена без руху у зв’язку з несплатою судового збору та відсутністю апеляційної скарги.

На виконання зазначеної ухвали ОСОБА_2 надав квитанцію про сплату судового збору та апеляційну скаргу.

В апеляційній  скарзі ОСОБА_2, посилаючись  на порушення судом першої інстанції норм  матеріального права, просить рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 22 квітня 2014 року змінити, а саме зменшити суму стягнутої з нього на користь ОСОБА_3 моральної шкоди до 300 грн.

Колегія суддів вважає за можливим розглянути справу за відсутністю сторін, оскільки вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення. Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення  в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодуваня моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до положень ст. 1167 ЦК України у розмірі 1000 грн.

Зазначений висновок грунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, що означає, що судом повно та всебічно встановлено правовідносини між сторонами на підставі наданих сторонами доказів, досліджених у встановленому порядку судом у судовому засіданні, до встановлених правовідносин застосовано ті норми матеріального права, які їх регулюють.

Судом першої інстанції вказані вимоги закону додержано, у відповідності до вимог ст.ст. 212, 231 ЦПК України були повно і всебічно досліджені обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції, суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 4 ст. 28 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі, або особа, цивільний позов якої залишився без розгляду судом, що вирішив кримінальну справу, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

У частини 4 статті 61 ЦПК України вказано, що вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про  судову  практику в  справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” передбачено, що розмір відшкодування  моральної (немайнової) шкоди суд визначає в  межах  заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки  тілесних ушкоджень, істотних вимушених  змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 28.09.2012 року ОСОБА_2 визнаний винним у заподіянні ОСОБА_3 тілесних ушкоджень і засуджений за ч. 1 ст.122 КК України.

Зі змісту вироку вбачається, що 19 квітня 2010 року на ґрунті неприязних відносин відповідач ОСОБА_2 намагався вдарити ОСОБА_3 по голові, але вона захищалася від удару та закрила голову рукою, у результаті чого удар прийшовся по кисті її лівої руки, у зв’язку з чим ОСОБА_2 причинив їй тілесні ушкодження, у виді закритого перелому нігтьової фаланги першого пальця лівої кісті, які відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_3 зазначала, що внаслідок злочинних дій відповідача вона перенесла сильний нервовий стрес, не могла спокійно жити та працювати, терпіла страждання та біль, які проявляються до теперішнього часу при незручному повороті руки і напрузі травмованого пальця.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення, не врахував обставини справи, а тому розмір моральної шкоди необхідне зменшити до 300 грн., не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, врахував характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач у зв'язку зі спричиненням йому тілесних ушкоджень.

Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволені позову про відшкодування матеріальної шкоди не оскаржується, а тому колегією суддів не досліджується.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам закону, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 22 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: