Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 54, 29000, (0382) 61-64-57

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 вересня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого судді – Граб Л.С.

при секретарі – Луцковій М.Ю.,

з участю

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Хмельницьке» про визнання незаконним та скасування наказу №9 від 30.11.2009 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи за ст.40 п.4 КЗпПУ; зобов’язання ДП «Хмельницьке» поновити ОСОБА_1 робочим тракторної бригади з 30.11.2009 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Хмельницьке» про визнання незаконним та скасування наказу №9 від 30.11.2009 року про його звільнення з роботи за ст.40 п.4 КЗпПУ; зобов’язання ДП «Хмельницьке» поновити його робочим тракторної бригади з 30.11.2009 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що він працював за безстроковим трудовим договором та на підставі ст.179 ч.3,5 КЗпПУ перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною трьохрічного віку. Строк даної відпустки закінчувався 31.10.2009 року, а 30.10.2009 року його мати подала відповідачу заяву про надання йому відпустки по догляду за дитиною без збереження заробітної плати до досягнення дитиною шестирічного віку. 18.11.2009 року йому надійшов лист №112, в якому зазначено, що він повинен з’явитися у відділ кадрів для вирішення питання про подальше перебування у відпустці по догляду за дитиною, однак посадових осіб на робочому місці неодноразово не було. 27.11.2009 року йому надійшов лист №114, в якому зазначено, що йому необхідно з’явитись у відділ кадрів для вирішення питання про подальше перебування у відпустці по догляду за дитиною; відповідач - начальник відділу кадрів незаконно почала вимагати від нього звільнення або виходу на роботу, однак він відмовився, зважаючи на хворобу дитини та дружини. 4.12.2009 року він повторно рекомендованим листом направив заяву відповідачу про надання йому відпустки по догляду за дитиною до шестирічного віку, однак після отримання даного листа його було викликано до відповідача та в присутності директора, начальника відділу кадрів та юриста заявлено, що умовою надання відпустки є підписання договору доручення, а після його відмови 8.12.2009 року він отримав лист з наказом №9 від 30.11.2009 року про звільнення його за прогул без поважних причин за ст.40 п.4 КЗпПУ та трудову книжку.

В судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача – директор ДП «Хмельницьке» заперечив відносно позову, пояснивши суду, що ОСОБА_1 не вийшов на роботу 2.11.2009 року, відмовився, на листи підприємства, з”явитися на підприємство, продовжити відпустку по догляду за дитиною та повідомити причини неявки, надав висновок щодо хвороби дитини лише 4.12.2009 року, поважності та підставності причин невиходу на роботу не вказав, а тому наказом №9 від 30.11.2009 року його було звільнено з роботи за прогул без поважних причин за ст.40 п.4 КЗпПУ.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з”ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами вважає, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі із-за наступних підстав.

Судом об”єктивно встановлено, що за наказом по Держгоспі “Хмельницький” №6 від 10.05.2007 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду робочого тракторної бригади, а на підставі наказу № 1 від 1.02.2008 року йому надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1.02.2008 року по 30.10.2009 року, а тому останній повинен був вийти на роботу, зважаючи на те, що 31.10.2009 року та 1.11.2009 року вихідні дні, 2.11.2009 року.

Однак, наказом №9 від 30.11.2009 року ОСОБА_1 звільнено з роботи по ст.40 п.4 КЗпПУ – прогули без поважних причин, тобто за невихід на роботу з 2.11.2009 року по 30.11.2009 року.

Як з”ясовано судом, довідка Хмельницької ЦРЛ №1005 про те, що дитина ОСОБА_1 – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, потребує домашнього режиму і догляду на 1 рік до 01.11.2010 року видана лікарнею лише 27.11.2009 року та повторно 30.11.2009 року, тому, посилання позивача та його представників на те, що заяву про продовження відпустки по догляду за дитиною з довідкою, що підтверджує таке право, він надав значно раніше ніж 27.11.2009 року, не відповідає дійсності.

А тому, суд не бере до уваги пояснення позивача та його представника матері - ОСОБА_2, в тій частині, що ними подані заяви до відповідача про надання відпустки по догляду за дитиною, ОСОБА_4, датовані 30.10.2009 роком та 4.11.2009 року, відповідно 30.10.2009 року та 4.11.2009 року, оскільки у позивача відсутні будь-які належні докази щодо підтвердження цих доводів, а відповідно до доказів, поданих відповідачем, поясненням свідка – начальника кадрів підприємства ОСОБА_5, ОСОБА_2 принесла заяву, написану позивачем, від 30.10.2009 року в кадри підприємства лише 4.12.2009 року, про що зроблено запис про її поступлення, а заява від 4.11.2009 року, яка направлена позивачем поштою, поступила на підприємство теж 4.12.2009 року, про що свідчить квитанція про відправку, конверт, повідомлення про вручення, датовані 4.12.2009 року.

Крім цього, в заяві від імені ОСОБА_1Р, датованій 4.11.2009 року, зазначено, що підтвердження-довідки про хворобу дитини надані ним ще 27.11.2009 року, а ця заява є повторною, однак сама ця заява ( повторна ) датовано значно раніше - 4.11.2009 року, ніж подана ним попередня – 27.11.2009 року та, крім цього, станом на 4.11.2009 року довідки про хворобу дитини ОСОБА_4 та потребу у додатковому догляді в зв”язку із захворюванням не існувало, оскільки зазначена довідка видана лише 30.11.2009 року.

Зважаючи на викладене, суд не може взяти до уваги зазначені доводи позивача та його представника, матері, а тому вважає, що у відповідача не було підстав станом на 2.11.2009 року для надання додаткової відпустки ОСОБА_1 по догляду за дитиною ОСОБА_4 в зв”язку із її хворобою, а у позивача не було права із цих підстав не виходити на роботу.

Крім цього, суд не вважає поважними причини невиходу ОСОБА_1 на роботу з 2.11.2009 року по 30.11.2009 року, зазначені останнім, а саме: хвороба дочки ОСОБА_6, дружини, народження 21.10.2009 року другої дитини Давида, оскільки доказів захворювання з 2.11.2009 року дочки ОСОБА_6 позивач не надав, а його син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в цей час разом з матір, ю перебували у лікарні, а тому не потребували домашнього догляду. Крім цього, як пояснила представник ОСОБА_1, його матір, в цей час вона надавала допомогу по догляду за дітьми сина та дружиною.

Підтверджують факт невиходу позивачем на роботу без поважних причин і інші докази по справі, а саме, доповідні керівників підрозділу товариства щодо невиходу на роботу ОСОБА_1: бригадира тракторної бригади ОСОБА_4 від 3.11.2009 року, головного інженера ОСОБА_8 від 3.11.2009 року; акт від 5.11.2009 року про невихід на роботу ОСОБА_1 з 2.11.2009 року по 4.11.2009 року, складений працівниками підприємства ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9; актом від 16.11.2009 року про невихід робочого тракторної бригади ОСОБА_1 з 2.11.2009 року по 16.11.2009 року, складеним ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9; листами підприємства від 18.11.2009 року № 112 та 27.11.2009 року №114 про те, щоб ОСОБА_1 з”явився у відділ кадрів підприємства; акт від 27.11.2009 року про невихід на роботу ОСОБА_1 з 3.11.2009 року по 27.11.2009 року та відмову його від дачі пояснень відносно причин неявки, підписаний працівниками підприємства ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, актом від 30.11.2009 року про те, що 30.11.2009 року ОСОБА_1 з”явився у відділ кадрів підприємства, однак ознайомитися з наказом про звільнення та отримати трудову книжку відмовився; актом від 4.12.2009 року про те, що 4.12.2009 року ОСОБА_1 приніс і здав у бухгалтерію підприємства довідки з Хмельницької ЦРЛ, які видані 27.11.2009 року та 30.11.2009 року та заяву про надання йому відпустки по догляду за дитиною за власний рахунок, датовану 30.10.2009 року, складеним та підписаним працівниками підприємства ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_12.

Як з”ясовано судом, у ДП “Хмельницький” відсутня профспілкова організація, а тому відповідно до ст.43-1 КЗпПУ при розірванні трудового договору в даному випадку з ініціативи власника за ст.40п.4КЗпПУ допускається без згоди профспілкового органу.

Ст.60 ЦПК України передбачено, що кона сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що він з поважних причин не виходив на роботу з 2.11.2009 року по 30.11.2009 року, а пояснення свідків, його друзів, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, що останній 30.10.2009 року та 18.11.2009 року заходив в адмінбудівлю, де крім кабінетів інших відомств, є кабінет підприємства, не є належним доказом того, що позивач здав в ці дні заяви, а тому у позові йому слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,31,58-60,209,213-215,218,294 ЦПК України, ст.40 п.4 та ст.43 КЗпПУ, суд

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до державного підприємства «Хмельницьке» про визнання наказу №9 від 30.11.2009 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи за ст.40 п.4 КЗпПУ незаконним; скасування наказу №9 від 30.11.2009 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи за ст.40 п.4 КЗпПУ; зобов’язання державне підприємство «Хмельницьке» поновити ОСОБА_1 робочим тракторної бригади з 30.11.2009 року та стягнення з державного підприємства «Хмельницьке» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Л.С. Граб