Справа № 2а-1632/09 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2009 року
Народицький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого – судді Іваненко Т.В.
при секретарі Божок Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Народичі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач просить визнати дії відповідача неправомірними та стягнути на його користь з Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації не виплачені кошти, що передбачені ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(надалі Закон) за період з 01.07.2007 року по 30.11.2007 року та з 1.05.2008 р. по31.12.2008р. в сумі 19443,60 грн., мотивуючи тим, що він отримував зазначені кошти у відповідачів не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як це визначено в Законі, а згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.96, що призвело до порушення його прав. Розмір не виплачених коштів за ст. 39 Закону становить вказану вище суму.
Позивач в судове засідання не з’явився, але просить справу розглядати без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, однак про час та місце розгляду справи повдомлявся належним чином.
Дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Позивач постійно працював в смт.Народичі, яке Переліком населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 106 від 23.07.91 та розпорядженням КМ України № 17 від 12.01.93, віднесено до зони безумовного (обов”язкового) відселення .
Вказані обставини підтверджуються наданими копіями трудової книжки, посвідчення потерпілого ЧАЕС, довідкою №41 від 09.02.2009р.
Відповідно до ст. 39 Закону позивач має право на відповідні компенсації, доплати та допомоги, які отримував згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.96 в конкретних розмірах, а зокрема, за за ст.39 – 13,2 грн.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Законом передбачені наступні виплати:
ст.39 - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні безумовного обов”язкового відселення – 3 мінімальні заробітні плати.
Постановою КМ України № 836 від 26.07.96 усупереч Закону встановлено конкретні розміри допомоги та доплати і, зокрема:
для доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні безумовного (обов’язкового) відселення – 1320 тис. крб. (13,2 грн. за гр. реф.).
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Законом визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні, а Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз’яснення порядку його застосування(статті 62 та 67) та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.
Частиною 2 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян, визначені останнім, застосування зазначеної постанови не можливе.
Позивачем ставиться питання про стягнення коштів за період з 01.07.2007 по 30.11.2007 року та з 1.05.2008 р. по 31.12.2008р. за ст.39 Закону.
Оскільки доплата за ст.39 Закону провадиться працюючим на територіях радіоактивного забруднення, тобто входить в структуру оплати праці (ст.100 КЗпП), то відповідно до ст.233 КЗпП по позовах щодо порушення законодавства про оплату праці строк позовної давності не обмежений.
На підставі викладеного, вимоги позивача підлягають задоволенню.
Розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив:
з 1.07.2007 р. - 440 грн.,
з 1.10.2007 р. - 460 грн.,
з 1.04.2008 р. - 525 грн.
В зв'язку з викладеним, розмір невиплачених коштів позивачу становить:
за ст.39 Закону:
- за 2007 рік : 440x3x3+460 x3x3-52,57 = 8047,43 грн.;
- за 2008 рік : 525x5x3+545х2х3+605х3-59,09=12900,91 грн.;
Всього за ст.39 Закону 20948,34 грн.
Позивач просив суд стягнути на його користь загальну суму невиплачених коштів – 19443,60 грн., судом було встановлено, що на користь позивача підлягає стягненню сума – 20948,34 грн., а тому на підстави ч.2 ст.11 КАС України суд вважає, що для повного захисту прав та інтересів позивача з відповідача слід стягнути визначену судом суму.
Статтею 62 Закону визначено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Відповідно до Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою КМ України від 20.06.00 № 987, та п. 2 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 936 від 20.09.05, розпорядниками коштів є управління праці та соціального захисту населення, а тому заборгованість підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, суд дійшов переконання, що при нарахуванні коштів, передбачених ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідач діяв всупереч вимогам Закону, а тому, суд визнає дії відповідача неправомірними.
Керуючись ст.19 Конституції України, ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст.ст. 8-11, 18, 71, 160, 161, 162,167 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити .
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації , щодо виплати ОСОБА_1 коштів, передбачених ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у фіксованому розмірі - неправомірними.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 за період з 01.07.2007 по 31.12.2007 року, з 01.05.2008 по 31.12.2008 року доплату до заробітної плати , передбачену ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в сумі 20948,34 грн .
Відповідач від сплати судового збору звільнений.
На постанову суду до Київського апеляційного адміністративного суду через Народицький районний суд може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга у такому ж порядку протягом 10 днів з дня проголошення постанови або 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження з направленням копії скарги до Київського апеляційного адміністративного суду.
СУДДЯ: