Справа № 2а-1802/09 р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 травня 2009 року

Народицький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого – судді       Іваненко Т.В.

з секретарем                   Божок Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Народичі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Коростенської міської ради, третьої особи Коростенського управління експлуатації газового господарства про визнання дій неправомірними та  стягнення коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить визнати дії відповідача неправомірними та стягнути на його користь з Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради  за період з 01.11.2002 року по 31.12.2008 року не виплачені кошти, що передбачені ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(надалі Закон)  сумі 11788,80 грн. та ст.39 Закону в сумі 70965,60 грн., за період з 01.11.2000 року по 31.12.2008 року, мотивуючи тим, що він отримував зазначені кошти у відповідача не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як це визначено в Законі, а згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.96, що призвело до порушення його прав. Розмір не виплачених коштів за ст.ст.37, 39 Закону становить 82754,40   грн.

Сторони в судове засідання не з’явились, але просять справу розглядати без їх участі. Позивач вимоги підтримує, представник відповідача проти задоволення позову заперечує. Представник третьої особи просить справу розглядати без участі представника УЕГГ.

Дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов слід  задовольнити частково з наступних підстав.

Позивач з 19.09.2000 року по даний час працює та проживає в смт. Народичі, яке Переліком населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 106 від 23.07.91 та розпорядженням КМ України № 17 від 12.01.93,  віднесено до зони безумовного ( обов»язкового)  відселення.

Вказані обставини підтверджуються наданими копіями паспорту, посвідчення потерпілого ЧАЕС, довідками, копією трудової книжки.

Відповідно до ст.ст.37, 39 Закону позивач  має право на відповідні компенсації,  доплати та допомоги, які отримував згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.96 в конкретних розмірах, а зокрема, за ст.37 в сумі 2,60 грн., за ст.39 – 13,20 грн.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Законом передбачені наступні виплати:

ст.37 - громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні безумовного (обов»язкового) відселення – 50 % від мінімальної заробітної плати;

ст.39 - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні безумовного (обов»язкового) відселення – 3 мінімальні заробітні плати.

Постановою КМ України № 836 від 26.07.96 усупереч Закону встановлено конкретні розміри допомоги та доплати і, зокрема:

для щомісячної грошової допомоги громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства у зоні безумовного (обов»язкового) відселення – 260 тис.крб. (2,6 грн. за гр.реф.) ;

для доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні безумовного (обов’язкового) відселення – 1320 тис. крб. (13,2 грн. за гр. реф.).

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

  Законом визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні, а Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз’яснення порядку його застосування(статті 62 та 67) та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.

Частиною 2 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян, визначені останнім, застосування зазначеної постанови не можливе.

Позивачем ставиться питання про стягнення коштів за період з 01.11.2000 року по 31.12.2008 року.

Відповідно  до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.

Оскільки доплата за ст. 39 Закону проводиться працюючим на територіях радіоактивного забруднення, тобто входить в структуру оплати праці ( ст.100 КЗпП), то відповідно до ст.233 КЗпП  по позовах щодо порушення законодавства про оплату праці строк позовної давності не обмежений.

Відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в частині, що стосується виплат в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, була зупинена, однак, 09.07.07 Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп (справа про соціальні гарантії громадян) п.30 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України" та п.3 резолютивної частини даного Рішення Суду вищевказаний п.30 ст.71 Закону, що стосується неможливості застосування мінімальної заробітної плати, оголошений не чинним і втратив чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про її неконституційність.

На підставі викладеного, вимоги позивача підлягають задоволенню за виключенням періоду часу з січня 2006 року  по червень 2007 року.

Крім того, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" було внесено зміни до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якими виключено прив’язку до мінімальної заробітної плати, які були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08. Вказане рішення зворотної дії в часі не має, а тому вимоги позивач про стягнення коштів за 2008 рік підлягають стягненню з травня.

Розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив:

з 1.07.2000р. - 118 грн.,

з 1.01.2002р. - 140 грн.,      

з 1.07.2002р. - 165 грн.,    

з 1.01.2003р. - 185 грн.,    

з 1.12.2003р. - 205 грн.,

з 1.09.2004 р. - 237 грн.,

з 1.01.2005 р. - 262 грн.,

з 1.04.2005 р. - 290 грн.,

з 1.07.2005 р. - 310 грн.,

з 1.09.2005 р. - 332 грн.,

з 1.04.2008 р. - 525 грн.,

з 1.10.2008 р. - 545 грн.,

з 1.12.2008 р. – 605 грн.

В зв'язку  з викладеним, розмір невиплачених коштів позивачу становить:

за ст.37 Закону:

- за 2008 рік  : 525x0,5x*5+545x0,5x*2-18,20= 1839,30  грн.;

за ст.39 Закону:

- за 2000 рік:118*3*2-26,40= 681,60 грн.;

- за 2001 рік: 118х3х12-158,40=4089,60 грн.;

- за 2002 рік: 140х3х6+165*3*6- 158,40 =5331,60  грн.;

- за 2003 рік: 185х3х11+205*3*1-158,40= 6561,60 грн.;

- за 2004 рік: 205х3х8+237х3х4-158,40=7605,60 грн.;

- за 2005 рік:  262*3*3+290*3*3+310*3*2+332*3*4-158,40 = 10653,60 грн.;

- за 2007 рік : 440*3*3+460*3*3-79,20=8020,80 грн.

- за 2008 рік: 525х3х5+545х3х2+605х3х1-105,60= 12854,40 грн.,   а всього за ст.39 Закону  55798,80  грн.

Позивач просив суд стягнути на його користь загальну суму невиплачених коштів – 82754,40 грн., судом було встановлено, що на користь позивача підлягає стягненню сума -   57638,10 грн. В решті позовних вимог відмовити слід за безпідставністю.

Статтею 62 Закону визначено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Відповідно до Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою КМ України від 20.06.00 № 987, та п. 2 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 936 від 20.09.05, розпорядниками коштів є управління праці та соціального захисту населення, а тому заборгованість підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов переконання, що при нарахуванні коштів, передбачених ст.ст.37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідач діяв всупереч вимогам Закону, а тому, суд  визнає дії відповідача неправомірними.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст.ст. 8-11, 18, 71, 160-162 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради   ,   щодо виплати ОСОБА_1 коштів, передбачених ст.ст.37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у фіксованому розмірі, неправомірними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради на користь ОСОБА_1 за період з 01.11.2000 року по 31.12.2005 року , з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 01.05.2008 року по  31.12.2008 року доплату до заробітної плати, передбачену ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в сумі 55798,80  грн., та допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва , передбачену ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01.05.2008 року по 30.11.2008 року  в сумі 1839,30  грн.  Всього- 57638,10 грн.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Відповідач від сплати судового збору звільнений.

На постанову суду до Київського апеляційного адміністративного суду через Народицький районний суд може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга у такому ж порядку протягом 10 днів з дня проголошення постанови або 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження з направленням копії скарги до Київського апеляційного адміністративного суду.

СУДДЯ: