Справа № 2а-43/09/0115
Постанова
Іменем України
6 квітня 2009 року
Первомайський районний суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого – судді Забара Г.Я.
при секретарі Безручко С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Первомайське
адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АРК
про стягнення соціальної допомоги,
встановив:
Позивач, уточнивши в судовому засіданні свої позовні вимоги, звернувся з
позовом до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АРК про
поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом своїх прав та
зобов’язання відповідача нарахувати і сплатити недоплачену йому, як дитині
війни, щомісячну державну соціальну допомогу з 1 січня 2006 року по 31
березня 2009 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус дитини війни та має право
на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни»,
зокрема, на отримання державної соціальної допомоги, яка повинна виплачуватися
з 1 січня 2006 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка встановлена
в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Позивач просить відновити строк для звернення до суду, оскільки він пропущений
з поважних причин, його права були обмежені шляхом прийняття окремих
неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, про належні
йому виплати як дитині війни він не був повідомлений, та про факт порушення
його прав йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі, у
зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційного суду України 9 липня
2007 року.
Відповідач позов не визнав, вважає що у задоволенні позову необхідно відмовити,
мотивуючи свої заперечення тим, що Управління Пенсійного фонду України в
Первомайському районі АРК не є належним відповідачем. Відповідач посилається на
відсутність, не виділення, неперерахування бюджетних коштів на забезпечення
виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, невизначеність яким органом,
за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку повинні здійснюватися
нарахування и виплата вказаної допомоги. Дія цього закону при прийнятті
законів про державний бюджет на 2006 та 2007 роки призупинялись, виплати не
здійснювались. Виплати позивачу здійснюються з 1 січня 2008 року відповідно до
ст. 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про
внесення змін в деякі законодавчі акти», якою внесені зміни в ст. 6 Закону
України «Про соціальний захист дітей війни» і встановлено підвищення в
розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Учасникам війни така
надбавка встановлена в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які
втратили працездатність, тобто виплачено позивачу з 1.01.2008 по 31.03.2008
року щомісячно по 40.00 грн., з 1.04.2008 по 30.06.2008 року - по 48.10 грн., з
1.07.2008 по 30.09.2008 року - по 48.20 грн., з 1.10.2008 року пожитєво - по
49.80 грн. Позивачем пропущено без поважних причин строк для звернення до суду
що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач, громадянин України, народився у 1934 році, має
статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний
захист дітей війни», згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином
України та якої на час закінчення (02.09.1945) другої світової війни було менше
18 років, у зв’язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії,
передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання державної соціальної
допомоги. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей
війни» № 2195-IV від 18.11.2004 року, в редакція, яка діяла в спірний період,
дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна
соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30
відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до пункту 1.1. Розділу 1 Положення про головні управління
Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві
та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України
від 27.06.2002 року № 11-2, головні управління Пенсійного фонду України в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють
систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої
влади, тому Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АРК у
відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань
та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та
суб’єктом владних повноважень в розумінні ст. 3 Кодексу адміністративного
судочинства України.
Правовідносини сторін регулюються ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58,
64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законом України «Про
соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 року (зі змінами та
доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період, Законами України «Про
Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007
рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі
законодавчі акти».
Ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 року N 3235-IV «Про Державний бюджет
України на 2006» рік зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України "Про
соціальний захист дітей війни". Законом України від 19 січня 2006 року N
3367-IV «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на
2006 рік" установлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону
України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році
поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної
Ради України з питань бюджету".
Пунктом 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007
рік» від 19.12.2006 року № 489-V зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону
України «Про соціальний захист дітей війни» та встановлено, що у 2007 році
підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної
соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6
Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є
інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від
розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 6-рп від 09.07.2007 року у справі
щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29,
36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті
66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71,
статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007
рік» (справа про соціальні гарантії громадян) зазначив, що зупинення Законом
України «Про Державний бюджет України» інших законів України, щодо надання
пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України,
встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин ніж
передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3 частині другій статті
6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1
частини другої статті 92, частинам першій, другій та третій статті 95
Конституції України. Також зазначеним рішенням визнані неконституційними
положення, зокрема: пункту 12 статті 71, статті 111 Закону України «Про
Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або
їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня
ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті
нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження
змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для дітей війни.
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово
розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний
бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і
гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян –
таке обмеження є недопустимим. Право на соціальний захист громадян України
встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види
соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають
забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого
законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключено
законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту.
Згідно частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та
застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України
застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і
основоположних свобод та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як
джерело права.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції…, кожна фізична ...особа має
право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї
власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і
загальними принципами міжнародного права.
Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності», яке міститься у частині першій
статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні
речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві,
борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і,
таким чином, як власність.
Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних
актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966
року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського
суду з прав людини.
Європейський Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутність відповідних
бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на
відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою
державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є
людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість
діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком
держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними
(стаття 21).
Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право
громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути
обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в
умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами
України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є
складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами
здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини
другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є
загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної
влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою
своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні
умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до
порушення принципів соціальної, правової держави.
Тобто чинне правове положення передбачає соціальні виплати і якщо дотримано всі
вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо
відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені
статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від
18.11.2004, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною
війни, тому має право на їх одержання, яке не залежить від розміру доходів
утримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін
до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року текст статті
6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладений в редакції:
«Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного
довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується
замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для
учасників війни ”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 підпункт
2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік
та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від
28.12.2007 року визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є
неконституційними).
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені ст.
6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004
року, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни,
тому має право на їх одержання, яке не залежить від розміру доходів утримувача
чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер. Таким чином,
ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діє у редакції, згідно
з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна
соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30
відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок
Державного бюджету України. Відсутність у державному бюджеті коштів на виплату
щомісячних надбавок дітям війни не може бути підставою для порушення прав
громадян на соціальний захист і як причина невиконання своїх зобов'язань судом
не приймається до уваги.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає
принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій,
надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок
страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим
Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду.
Головним розпорядником коштів для виплати, передбаченої ст 6 Закону України
«Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України.
Згідно зі ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України,
адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до
адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для
звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи
встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з
дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,
свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку
вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку
звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався
про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги
на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Позивач не
звертався за вирішенням спору у досудового порядку.
Строк звернення до суду про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної
допомоги за 2006, 2007 роки та за період з січня по лютий 2008 року позивачем
пропущений, оскільки позивач звернувся до суду з позовною заявою 13.03.2009
року, тобто поза межами річного строку, встановленого ст. 99 Кодексу
адміністративного судочинства України. Доказів поважності причини пропуску
строку звернення до суду за захистом своїх прав в цій частині позивач не надав.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у
задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із
сторін.
Відповідач в запереченнях на позов наполягав на застосуванні положень ст. 99,
100 Кодексу адміністративного судочинства України в частині відмови в
задоволенні позову у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Тому позов підлягає задоволенню в межах строку позовної давності з 1 березня
2008 року.
Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком
встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили
працездатність, визначеного законом.
Ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік …» затверджено
на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб,
які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня,
з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень. Ст. 54 Закону України «Про
Державний бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий
мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і
демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Таким чином, щомісячна державна соціальна допомога дітям війни за період
1.03.2008 року по 31.03.2009 року, яка підлягає виплаті позивачу, складає
1269.40 грн., згідно наступного розрахунку в межах заявлених позовних вимог та
строку позовної давності:
з 1 березня 2008 року (470,00 грн. х 30% - 47.00 грн.) складає 94.00 грн.
щомісячно, з 1 квітня по 30 червня 2008 року (481,00 грн. х 30% - 48.10 грн.)
складає 96.20 грн. щомісячно, з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року
(482,00 грн. х 30% - 48.20 грн.) складає 96.40 грн., щомісячно, з 1 жовтня 2008
року по 31 грудня 2008 року (498,00 грн. х 30% - 49.80 грн.) складає 99.60 грн.
щомісячно, з 1 січня по 31 березня 2009 року (498.00 грн. х 30% - 49,80 грн.)
99.60 грн., всього (94.00+96.20х3=288.60+96.40х3=289.20+99.60х6=597.60)
1269.40 грн.
Заперечення відносно положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003
року, щодо її застосування виключно для визначення розмірів пенсій,
призначених за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування», не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального
розміру пенсії за віком) до розрахунку інших пенсій чи доплат, пов’язаних з
мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено
іншого.
Доводи відповідача щодо відсутності, не виділення, неперерахування бюджетних
коштів на забезпечення виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, а не
підзаконним нормативним актом, неправомірні, неспроможні і не можуть бути
прийняті до уваги та бути підставою для відмови в позові, так як відповідач є
органом, який зобов’язаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум
допомоги у встановлених Законом розмірах.
Доводи позивача підтверджені наданими доказами: паспортом громадянина України,
посвідченням дитини війни, довідкою УПФ України в Первомайському районі АРК про
отримання позивачем пенсії та доплати з 1 січня 2008 року у вказаній сумі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58,
64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законами України «Про
соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV, «Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003
року, «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі
законодавчі акти» № 107-VI від 28.12.2007 року, «Про виконання рішення та
застосування практики Європейського Суду з прав людини», Конвенції про захист
прав людини і основоположних свобод 1950 року, Рішенням Конституційного Суду
України № 6-рп від 09.07.2007 року, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, ст.ст.
3, 10, 11, 18, 69-71, 86, 99, 100, 121 ч. 3, 159-163 Кодексу адміністративного
судочинства України, суд
постановив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АРК на
користь ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу як дитині
війни у розмірі 1269.40 грн. та судовий збір 3.40 грн., всього 1272 (одну
тисячу двісті сімдесят дві) грн. 80 коп., в інший частині позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного
адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом
десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному
обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення її в повному
обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів
після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС
України без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга
подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до
адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який
ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно
надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий