Постанова
Іменем України
29 квітня 2009 року
Первомайський районний суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого – судді Забара Г.Я.
при секретарі Безручко С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Первомайське
адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АРК
про стягнення соціальної допомоги,
встановив:
Позивач звернувся з позовом про поновлення пропущеного строку для звернення до
суду за захистом своїх прав та зобов’язання відповідача нарахувати і сплатити
недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу з 1
січня 2006 року в сумі 3646.20 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус дитини війни та має право
на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни»,
зокрема, на отримання державної соціальної допомоги, яка повинна виплачуватися
з 1 січня 2006 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка встановлена
в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Позивач просить відновити строк для звернення до суду, оскільки він пропущений
з поважних причин, його права були обмежені шляхом прийняття окремих
неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, про належні
йому виплати як дитині війни він не був повідомлений, та про факт порушення
його прав йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі, у
зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційного суду України 9 липня
2007 року.
Відповідач позов не визнав, вважає що у задоволенні позову необхідно відмовити,
мотивуючи свої заперечення тим, що Управління Пенсійного фонду України в
Первомайському районі АРК не є належним відповідачем. Відповідач посилається на
відсутність, не виділення, неперерахування бюджетних коштів на забезпечення
виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, невизначеність яким органом,
за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку повинні здійснюватися
нарахування и виплата вказаної допомоги. Дія цього закону при прийнятті
законів про державний бюджет на 2006 та 2007 роки призупинялись, виплати не
здійснювались. Виплати позивачу здійснюються з 1 січня 2008 року відповідно до
ст. 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про
внесення змін в деякі законодавчі акти», якою внесені зміни в ст. 6 Закону
України «Про соціальний захист дітей війни» і встановлено підвищення в
розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Учасникам війни така
надбавка встановлена в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які
втратили працездатність, тобто виплачується позивачу з 1.01.2008 по 31.03.2008
року щомісячно по 40.00 грн., з 1.04.2008 по 30.06.2008 року - по 48.10 грн., з
1.07.2008 по 30.09.2008 року - по 48.20 грн., з 1.10.2008 року пожитєво - по
49.80 грн. Позивачем пропущено без поважних причин строк для звернення до суду
що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач, громадянин України, народився у 1928 році, має
статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний
захист дітей війни», згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином
України та якої на час закінчення (02.09.1945) другої світової війни було менше
18 років, у зв’язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії,
передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання державної соціальної
допомоги. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей
війни» від 18.11.2004 року, в редакції, яка діяла в спірний період, дітям війни
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога,
що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії
за віком.
Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АРК у відносинах з
фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій,
встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб’єктом
владних повноважень в розумінні ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства
України.
Ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на
2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист
дітей війни".
Пунктом 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007
рік» від 19.12.2006 року зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України «Про
соціальний захист дітей війни» та встановлено, що у 2007 році ця допомога
виплачується особам, які є інвалідами.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 6-рп від 09.07.2007 року визнав
ці положення неконституційними. Відповідно до частини третьої статті 22
Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних
законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у
тому числі і для дітей війни.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін
до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року текст викладений в
редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про
статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або
щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що
виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки,
встановленої для учасників війни”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 підпункт
2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік
та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року,
в тому числі статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни,
визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або
їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня
ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені ст.
6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, є
чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має
право на їх одержання, яке не залежить від розміру доходів утримувача чи
наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер. Таким чином, ст. 6
Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діє у редакції, згідно з
якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна
соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30
відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок
Державного бюджету України. Відсутність у державному бюджеті коштів на виплату
щомісячних надбавок дітям війни не може бути підставою для порушення прав
громадян на соціальний захист і як причина невиконання своїх зобов'язань судом
не приймається до уваги.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає
принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій,
надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок
страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим
Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду.
Головним розпорядником коштів для виплати, передбаченої ст. 6 Закону України
«Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України.
Строк звернення до суду про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної
допомоги за 2006, 2007 роки позивачем пропущений, оскільки позивач звернувся до
суду з позовною заявою 14.04.2009 року, тобто поза межами річного строку,
встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Доказів
поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в
цій частині позивач не надав. Пропущення строку звернення до адміністративного
суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови,
якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач в запереченнях на позов
наполягав на застосуванні положень ст. 99, 100 Кодексу адміністративного
судочинства України в частині відмови в задоволенні позову у зв’язку з
пропуском позивачем строку звернення до суду.
Тому позов підлягає задоволенню в межах строку позовної давності з травня 2008
року, оскільки рішення про неконституційність закону прийнято 22.05.2008 року.
Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування» від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком
встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили
працездатність, визначеного законом.
Ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік …» затверджено
на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб,
які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня,
з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень. Ст. 54 Закону України «Про
Державний бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий
мінімум на одну особу в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Таким чином, щомісячна державна соціальна допомога дітям війни за період
01.05.2008 року по 1.04.2009 року, яка підлягає виплаті позивачу, складає
1079.20 грн., згідно наступного розрахунку:
з 1 травня по 30 червня 2008 року (481,00 грн. х 30% - 48.10 грн.) складає
96.20 грн. щомісячно, з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року (482,00 грн.
х 30% - 48.20 грн.) складає 96.40 грн. щомісячно, з 1 жовтня 2008 року (498.00
грн. х 30% - 49,80 грн.) 99.60 грн., всього (96.20х2=192.40+96.40х3=289.
20+99.60х6=597.60) 1079.20 грн.
Заперечення відносно положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, щодо
її застосування виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за Законом
України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є
перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за
віком) до розрахунку інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією
за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого.
Доводи відповідача щодо відсутності, не виділення, неперерахування бюджетних
коштів на забезпечення виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, а не
підзаконним нормативним актом, неправомірні, неспроможні і не можуть бути
прийняті до уваги та бути підставою для відмови в позові, так як відповідач є
органом, який зобов’язаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум
допомоги у встановлених Законом розмірах.
Доводи позивача підтверджені наданими доказами: паспортом громадянина України,
посвідченням дитини війни, довідкою УПФ України в Первомайському районі АРК про
отримання позивачем пенсії та доплати з 1 січня 2008 року у вказаній сумі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58,
64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законами України «Про
соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV, «Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003
року, «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі
законодавчі акти» № 107-VI від 28.12.2007 року, Рішенням Конституційного Суду
України № 6-рп від 09.07.2007 року, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, ст.ст.
3, 10, 11, 18, 69-71, 86, 94, 99, 100, 121 ч. 3, 159-163 Кодексу
адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Управління Пенсійного фонду
України в Первомайському районі АРК недоплачену грошову допомогу як дитині
війни у розмірі 1079.20 грн., з Державного бюджету України судовій збір в сумі
1.00 грн., в інший частині позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного
адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом
десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному
обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення її в повному
обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів
після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС
України без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга
подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до
адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який
ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно
надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий