№ 2-25/09

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

16 червня 2009 року                                      м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дацюк О.І.

при секретарі Таран Т.В.

за участі представника позивача Туркіна С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька міська енергетична компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ „Запорізька міська енергетична компанія” (далі ТОВ «ЗМЕК») звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому вказали, що ОСОБА_1 з 27.08.2001 року по 07.10.2004 року працював на посаді начальника дільниці з ремонту обладнання та з ним був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Після звільнення ОСОБА_1 не передав підприємству отримане майно вартістю 15389,28 гривень, які просять стягнути з відповідача.

У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав у повному обсягу, пояснив, що 07.10.2004 року ОСОБА_1 був переведений на роботу до іншого підприємства, а як згодом з'ясувалося, він не відзвітував про використання отриманих матеріальних цінностей та за ним на момент звільнення рахується майно на суму 15389,28 гривень.

Відповідач у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є поштові повідомлення про отримання судових повісток. Зважаючи на клопотання представника позивача про заочний розгляд справи, суд, керуючись ст. ст. 224-226 ЦПК України, розглянув справу заочно.

В ході дослідження матеріалів справи та вирішенні спору судом встановлено наступне.

З 27.08.1996 року ОСОБА_1 працював майстром, а з 02.07.2001 року начальником дільниці з ремонту обладнання ТОВ «ЗМЕК» згідно наказу № 40 від 02.07.2001 року, а за наказом № 524 від 07.10.2004 року з 07 жовтеня 2004 року був звільнений у зв'язку з переведенням (а.с. 7, 8, 39).

27.08.1996 року та 02.07.2001 року з ОСОБА_1 були укладені договори про повну матеріальну відповідальність (а.с. 11, 81).

Згідно накладних та вимог на отримання матеріальних цінностей ОСОБА_1 в період часу з 1998 року по 2004 рік отримував певні матеріальні цінності, конкретний перелік яких позивачем не наданий.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Стаття 130 КЗпП вказує, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, спричинену підприємству, внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Згідно ст. 135-3 КЗпП розмір спричиненого підприємству збитку визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку.

Обов'язок доказування наявності умов для притягнення працівника до відповідальності за шкоду, передбачених ст. 130 КЗпП, покладено на власника статтею 138 КЗпП.

Статті 10,60 ЦПК України обов'язок доказування обставин, які є підставою позовних вимог або заперечень, покладають на сторони.

Стаття 3 ч. 2 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 року вказує, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Згідно ч. 1 статті 10 зазначеного закону для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Як вбачається з п. 2 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Мінфіну України від 11.08.1994 № 69 відповідальність за організацію інвентаризації  несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти, кількість і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

Основним завданням інвентаризації, як вказано в п. 7 Інструкції, є, зокрема, саме установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку.

П. 3 пп. «в» вказаної Інструкції проведення інвентаризації є обов'язковим при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому - передачі справ).

Зважаючи, що ані на момент звільнення ОСОБА_1, ані після того позивачем інвентаризація не здійснювалася, у довідці про нездані майново-матеріальні або інші цінності, яка наявна у наказі про звільнення, на 07.10.2004 року зазначення про наявність будь-яких незданих відповідачем цінностей відсутнє, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено ані факт нестачі матеріальних цінностей, ані факт того, що отримані відповідачем обладнання та матеріали не використані в ході виробництва, що є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 57-60, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька міська енергетична компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовити повністю.

2. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу не було подано.

4. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів після його проголошення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги без заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з моменту проголошення рішення через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя                                              О.І. Дацюк