ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.07.06 Справа № 4/233.
Суддя Батюк Г.М. , розглянувши матеріали справи за позовом
Донецької залізниці в особі Луганської дирекції залізничних перевезень,
м. Луганськ
до 1- відповідача Відкритого акціонерного товариства “Краснодонвугілля”, м. Краснодон Луганської області
2- відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», м. Донецьк
3- відповідача - Корпорація «Міжрегіональний промисловий союз», м.Донецьк
про стягнення 2937 грн. 84 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача - не прибув ( явка обов»язкова);
від 1-відповідача - Адамович Н.М., дов. № 59 від 01.09.05.;
від 2- відповідача –не прибув ( явка обов»язкова);
від 3- відповідача - не прибув ( явка обов»язкова).
в с т а н о в и л а:
Суть спору: заявлено вимогу про стягнення плати за користування вагонами у листопаді- грудні 2005 року по станції Краснодон у сумі 2937 грн. 84 коп.
1-відповідач у відкликанні на позовну заяву від 25.05.06 № 1/13-470 проти вимог позивача заперечує з посиланням на подачу спірних вагонів з порушенням укладеного сторонами плану перевезень на відповідні періоди щодо їх кількості, а також умов договору від 25.06.04 № 127/935-1536/06-4КУО, відсутність вини у простої вагонів, а також посилається на необґрунтованість ствердження позивача, про те, що прибулі порожні вагони під навантаження –це „вантаж”. Також він вважає, що посилання позивача на договір № 62-1536/01-5КУО від 01.01.05. безпідставне, оскільки умовами даного договору на експлуатацію під’їзної колії регламентує роботу на даній колії, коротку характеристику даної колії. При цьому, на його думку, позивач однобоко трактує і необґрунтовано застосовує ст. 119 Статуту залізниць України, що передбачає нарахування плати за затримку навантажених вагонів на коліях залізниці в чеканні подачі їх під вивантаження, перевантаження з вини, що залежить від вантажоодержувача, власника під’їзної колії.
Донецькою залізницею затверджений план перевезень на листопад 2005 року
( ф.ГУ-12), де визначено, що план навантаження вагонів на місяць –2350, в зв»язку з коригуванням в сторону зменшення плану, план на місяць становить 1343 вагона, середньодобова подача встановлена 44 вагонів вагони оренди ТОВ «Лемтранс», що відбито в обліковій картці № 89 за листопад 2005р. по ст.Краснодон.
Відповідно, на грудень 2005 року ( ф.ГУ-12) Донецькою залізницею затверджений план перевезень, де визначено, що план навантаження вагонів на місяць –195, в зв»язку з коригуванням в сторону збільшення плану, план на місяць становить 719 вагонів, середньодобова подача встановлена 6 вагонів вагони оренди ТОВ «Лемтранс», що відбито в обліковій картці № 89 за грудень 2005р. по ст.Краснодон.
Фактично позивач пред’являв до подачі на під’їзну колію вагони не враховуючи середньодобовий план, чим порушив п. п.2.2 договору № 127/935-1536/06-4КУО від 25.06.04. Відповідач забирав на свою під’їзну колію кількість вагонів, які передбачені планом, вагони пред’явлені більше плану залишались на коліях станції Крансодон і переходили з доби в добу, за що позивач нарахував плату за користування цими вагонами. Посилання позивача на п.6 абзацу 2 «Правил користування вагонами і контейнерами»необґрунтовані, так як спірні вагони були подані відповідачу в окремі дні більше плану –замовлення.
Відомості плати за користування вагонами заповнені з порушенням п.3 «Правил користування вагонами і контейнерами». Пам’ятки про користування вагонами підписані відповідачем з зауваженнями, в них вказано «порожні вагони під навантаження».
В даному випадку позивач є лише перевізником, тому, що спірні вагони подавалися відповідачу для виконання плану перевезень ф.ГУ-12 відповідно до договору № 127/935-1536/06-4КУО, за умовами якого позивач зобов’язався подавати порожні вагони під навантаження відповідно до плану –заявки, незалежно від власності вагонів.
Згідно збірнику №16 Правил перевезень вантажів п.6.1. передбачено, що перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вагонах здійснюється на договірних засадах згідно із затвердженими Залізницею планами перевезень.
Таким чином, на думку відповідача, порожні вагони, які стояли на станціях Донецької залізниці в чеканні подачі на під’їзну колію відповідача, не є вантажем, не є власними і не знаходяться в оренді відповідача, також вагони подавалися більше плану –замовлення і застосування ст. 119 Статуту України і п.15 Правил з боку позивача, є необґрунтованим.
Позивач листом від 25.05.06 № 433-13 повідомив, що згідно актів звірок по станції Краснодон у листопаді та грудні 2005 року, у листопаді 2005 року подано вагонів порожніх 689 , та завантажених - 254, тобто всього 943 вагони та 42 вагони залишалися на колії станції з жовтня 2005 року. Заплановано відповідачем 1343 вагони, завантажено 980 вагонів. Таким чином переподачі вагонів у листопаді 2005 року не було.
У грудні 2005 року подано вагонів порожніх 645 , та завантажених - 210, тобто всього 855 вагонів, залишку з листопада на коліях станції не було. Заплановано відповідачем 893 вагони, завантажено 851 вагон. Таким чином переподачі вагонів у грудні 2005 року не було.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається також на п. 6 Правил користування вагонами та контейнерами, яким, зокрема, передбачено, що порожні вагони, у т.ч. орендовані, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікування подавання під вантажні операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника, тобто відповідача у розумінні тлумачення терміну "вантажоодержувач" /одержувач вантажу, вантажовласник/ згідно Статуту залізниць.
2-відповідач відзивом на позовну заяву, зданого до суду 29.06.06, позовні вимоги відхилив посилаючись на те, що позивачем необгрунтовано заявлені позовні вимоги до 2-відповідача, оскільки в даному випадку, між позивачем та відповідачем плата за користування вагонами не стягується, оскільки відповідно абз.2 ст. 119 Статуту залізниць України плата за користування вагонами вноситься за час затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі їх під розвантаження або перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача. Плата за користування порожніми вагонами, що прямують під навантаження Статутом залізниць не передбачена. При цьому він звертає увагу на те, що відповідно умов договору від 17.11.04 № Э-999555 про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків та надання залізничної послуги, який укладений між позивачем та ТОВ „Лемтранс”, передбачено здійснення ним оплати за надані додаткові послуги з боку позивача ( у тому числі й плата за користування вагонами) тільки у випадку наявності заявок підприємства –ТОВ „Лемтранс” і за підприємства, перелік яких письмово узгоджується між ТОВ „Лемтранс” та Донецькою залізницею. Додаткові послуги, вказані у позовній заяві за оспорюємий період , ТОВ „Лемтранс” не замовляло та
здійснювати оплату плати за користування вагонами за вантажоодержувача, згоди не давало.
Також, 2-відповідач вказує, що позивачем на плату за користування вагонами нарахований податок на додану вартість, що суперечить вимогам Статуту залізниць України та Закону України «Про податок на додану вартість».
Окрім цього, 2-відповідач зазначає, що вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача плати за користування вагонами неробочого парку, непридатного до використання є необґрунтованими.
Так, згідно з п.12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених Мінтрансом України від 20.12.1996. №411 забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, в тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності.
Окрім цього, 2-відповідач зазначає, що плата за користування порожніми вагонами, що очікують подання їх до вагонних депо для ремонту Статутом залізниць не передбачена.
3-відповідач у відзиві на позовну заяву від 09.06.06 № 513 позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що позивачем необґрунтовано заявлені позовні вимоги до 3-відповідача, оскільки в даному випадку, між позивачем та відповідачем плата за користування вагонами не стягується, оскільки відповідно абз.2 ст. 119 Статуту залізниць України плата за користування вагонами вноситься за час затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі їх під розвантаження або перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача. Плата за користування порожніми вагонами, що прямують під навантаження Статутом залізниць не передбачена. При цьому він звертає увагу на те, що відповідно умов договору від 17.08.05 № Э-020006 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги ( договір укладений між позивачем та 3- відповідачем). Згідно з п.2.1.1 вказаного договору, залізниця зобов’язана приймати до перевезення вантажі, згідно заявками Вантажовласників, порожні власні або орендовані вагони на підставі договорів власників вагонів з відправниками , одержувачами, для чого подавати під навантаження/ вивантаження вагони , згідно із затвердженими планами та додатковими заявками Вантажовласників. Тобто залізниця повинна була подавати під навантаження стільки вагонів, скільки узгоджено планом перевезень.
Окрім цього, 3-відповідач зазначає, що між ВАТ «Краснодонвугілля»(позивачем у справі) та Корпорацією «Межрегіональний Промисловий Союз»( далі- Корпорація «МПС») (3- відповідач) дійсно укладений договір № 11181-43/08-5КУО від 29.08.05, згідно якого позивач самостійно проводить ( організовує )розрахунки з залізницями за надані послуги( подавання та прибирання вагонів, плата за користування у випадку простою рухомого складу на колії залізниці з провини вантажоотримувача, вантажовідправника та інших).
Так, пунктом 6.1 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 28.09.04 № 856,передбачено, що перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вагонах здійснюється на договірних засадах, із затвердженими залізницею планами перевезень ( ф.ГУ-12). Таким чином, 3-відповідач зазначає, якщо залізницею надаються вагони понад затверджений план перевезень, відповідальність за затримку таких вагонів на підходах до станції 3- відповідач нести не може.
Дослідивши обставини справи, суд прийшов до наступного.
У листопаді-грудні 2005 р . на станцію Краснодон на адресу відповідача по перевізним документам прибували порожні вагони Корпорація »МПС»оренда ТОВ «Лемтранс», зазначені у доданих до матеріалів справи відомостях плати за користування вагонами /контейнерами/, що вказані у розрахунку ціни позову, складеному позивачем на суму 2937 грн. 84 коп. Порожні вагони власність Корпораціі »МПС»( 3-відповідач) оренда ТОВ «Лемтранс»(2-відповідач) прибували на адресу позивача в порожньому стані по перевізним документам. Тому згідно ст. 119 Статуту залізниць за час затримки вагонів на коліях станції відповідачу нарахована платі у розмірі 50 % від затвердженої ставки по станції Краснодон, згідно актів загальної форми та відомостей плати за користування вагонами №№ 111072-111118,112119-112125,113157-113170 нарахована в сумі 367 грн. 32 коп., по №№ 115180-115204 в сумі 396 грн. 42 коп., №№ 121033-121039, 122040, 122052,123057-123061 в сумі 1095
грн. 12 коп., №№ 123062-126174 в сумі 1078 грн. 98 коп. ( у урахуванням ПДВ)., усього у листопаді та грудні 2005 року на загальну суму 2937 грн. 84 коп. (в тому числі ПДВ).
Як свідчать матеріали справи, з боку відповідача відомості плати підписані із зауваженнями, оскільки спірні порожні вагонами подані залізницею понад план.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається також на пункт 6 абз.2 частини 3 «Правил користування вагонами та контейнерами», де зазначено, що усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні операції причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
1-відповідач позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених у відзиві.
2-відповідач позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених у відзиві.
3-відповідач позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених у відзиві.
Оцінивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, правове регулювання правовідносин сторін здійснюється Статутом залізниць України, Правилами користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113, Правилами реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Мінтранса та зв’язку України від 28.09.04 № 856.
Статтею 119 Статуту залізниць передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження.
У відповідності до ст. 71 Статуту залізниць взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під’їзних колій, визначаються договором.
Між позивачем та 1-відповідачем укладено договір від 27.01.03 № 4\67 про експлуатацію залізничної під’їзної колії ДП "Краснодонвугілля" /правонаступником якого є ВАТ «Краснодонвугілля»(відповідач у справі)/ при станції Краснодон Донецької залізниці.
Також між позивачем та 1-відповідачем укладено договір від 25.06.04 № 127/935-1536/06-4КУО про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Пунктом 2.2 даного договору передбачено, що позивач зобов’язується подавати під навантаження /вивантаження/ вагони /контейнери/ згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника.
Як свідчать матеріали справи, вагони, плату за користування якими заявлено до стягнення, були подані залізницею ( позивач у справі) на під’їзну колію вагони не враховуючи середньодобовий план, що є порушенням п. 2.2 договору від 25.06.04 № 127/935-1536/06-4КУО. Посилання позивача на те, що п. 9 договору від 27.01.03 № 4/67 визначено, що вагони здаються на під’їзну колію і одночасно зараховуються в користування власника у кількості, що прибувають, не може бути підставою для порушення умов п. 2.2 договору від 25.06.04 № 127/935-1536/06-4КУО.
Також у п. 15 Правил користування вагонами і контейнерами вказано, що за час перебування на під’їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємством чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.
Загальними положеннями Статуту залізниць України визначено, що вантажоодержувач /вантажовласник/ - зазначена у документі на перевезення вантажу /накладній/ юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж, яким є матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.
Як вбачається із наданих до суду залізничних накладних на спірні вагони у графі “Найменування вантажу” вказується –порожній вагон, (власний вагон або оренда ТОВ “Лемтранс”), направляється під навантаження.
Порожні вагони, за перевезення яких позивачем нарахована плата за користування вагонами у розумінні Статуту залізниць України не є вантажем. А тому й необґрунтованим є посилання позивача на необхідність прийняття вагонів на відповідальне зберігання згідно зі ст. 47 Статуту залізниць, яким передбачено, що у разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом, останній зобов’язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.
Але позивачем не доведено, що вагони є вантажем.
Згідно збірнику №16 Правил перевезення вантажів п.6.1. передбачено, що перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вагонах здійснюється на договірних засадах згідно із затвердженими Залізницею планами перевезень. Такий договір як було вказано вище укладений між позивачем і 1-відповідачем, а також між відповідачем і власником вагонів ТОВ “Лемтранс” ( 2- відповідачем у справі) № 62-1536/01-5 КУО від 01.01.05, та п.1.1. регулює подачу порожніх вагонів під навантаження по заявкам, а п.2.2.6 договору забезпечує прийняття рухомого складу з залізничних станцій в порядку, встановленому договорами на експлуатацію під’їзної колії. Згідно Тарифного керівництва №1 п.17.6. по схемі 18 провадиться нарахування залізничного тарифу за перевезення рухомого складу, який не має відношення до плати за користування вагонами.
Таким чином порожні вагони, які стояли на станціях Донецької залізниці в чеканні подачі на під’їзну колію 1-відповідача не є власними і не знаходяться в оренді 1-відповідача, та подавалися без урахування плану замовлень.
Так, залізницею затверджений план перевезень на листопад 2005 року
(ф.ГУ-12), де визначено, що план навантаження вагонів на місяць –2350, в зв»язку з коригуванням в сторону зменшення плану, план на місяць становить 1343 вагона, середньодобова подача встановлена 44 вагонів вагони оренди ТОВ «Лемтранс», що відбито в обліковій картці № 89 за листопад 2005р. по ст.Краснодон. Відповідно, на грудень 2005 року ( ф.ГУ-12) Донецькою залізницею ( позивач у справі) затверджений план перевезень, де визначено, що план навантаження вагонів на місяць –195, в зв»язку з коригуванням в сторону збільшення плану, план на місяць становить 719 вагонів, середньодобова подача встановлена 6 вагонів вагони оренди ТОВ «Лемтранс», що відбито в обліковій картці № 89 за грудень 2005р. по ст.Краснодон.
Також слід визначити, що у позовній заяві, позивач визначає порожні вагони як вантаж, але в той же час звертається з вимогами щодо стягнення плати за користування вагонами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Як було вказано вище ст. 119 Статуту передбачає що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства.
В той же час слід зазначити, що позивач у позовній заяві та додаткових поясненнях, визначає порожні вагони як вантаж і застосовує до відповідача положення ст. 119 Статуту як за простій вагонів, які затриманні на станціях призначення або підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження або перевантаження.
Таким чином , у задоволенні позову відносно 1 – відповідача слід відмовити.
Як свідчать матеріали справи , між позивачем та 2-відповідачем був укладений договір № Є-999555 від 17.11.04 про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надання залізничної послуги .
Згідно з п.п.1.3; 2.1;3.3 вказаного договору 2-відповідач сплачує позивачу замовлені послуги, як вбачається із матеріалів справи у листопаді - грудні 2005р. ТОВ
«Лемтранс»не замовляло дані послуги. Плата за додаткові транспортні послуги, які надаються залізницею( в тому числі й плата за користування вагонами) здійснюється ТОВ «Лемтранс»( 2- відповідачем у справі) тільки у випадку наявності заявок підприємства 2 –відповідача і за підприємства, перелік яких письмово узгоджується між ТОВ «Лемтранс»та Донецькою залізницею.
Як свідчать матеріали справи, додаткові послуги як і послуги з перевезення, які вказані у позовній заяві, ТОВ «Лемтранс»( 2-відповідач у справі) не замовляло у листопаді - грудні 2005р., здійснювати оплату плати за користування вагонами за вантажоодержувача згоди не давало.
Як вбачається із матеріалів справи, у спірний період у 2- відповідача не було укладено договір про гарантоване обслуговування власних вагонів, заявок та запит про ремонт вагонів підприємству 2- відповідача не поступало.
Слід зазначити, що згідно абз.2 ст.119 Статуту залізниць України плата за користування вагонами вноситься за час затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під розвантаження або перевантаження з причин, що залежить від вантажоодержувача . Отже плата за користування порожніми вагонами, що очікують подання їх до ва вагонних депо для здійснення ремонту, Статутом залізниць України не передбачено.
Таким чином , у задоволенні позову відносно 2 – відповідача слід відмовити.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем та 3- відповідачем був укладений договір від 17.08.05 № Э-020006 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Згідно з п.2.1.1 вказаного договору, залізниця зобов’язана приймати до перевезення вантажі, згідно заявками Вантажовласників, порожні власні або орендовані вагони на підставі договорів власників вагонів з відправниками, одержувачами, для чого подавати під навантаження/ вивантаження вагони, згідно із затвердженими планами та додатковими заявками Вантажовласників.
Окрім цього, що між ВАТ «Краснодонвугілля» (позивачем у справі) та Корпорацією «Межрегіональний Промисловий Союз»( далі- Корпорація «МПС») (3- відповідач) дійсно укладений договір № 11181-43/08-5КУО від 29.08.05, згідно якого позивач самостійно проводить ( організовує )розрахунки з залізницями за надані послуги( подавання та прибирання вагонів, плата за користування у випадку простою рухомого складу на колії залізниці з провини вантажоотримувача, вантажовідправника та інших).
Правилами планування перевезень вантажів, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 09.12.02 № 873 встановлено порядок подачі порожніх вагонів для виконання планів перевезень і розрахунків за перевезення. Пунктом 2.1 Правил № 873 встановлено, щомісячне планування перевезень вантажів у межах України здійснюється на підставі замовлень відправників, а пунктом 2.3 Правил передбачено, що планування перевезень вантажів у власних чи орендованих вагонах здійснюється відправником за окремими замовленнями ( ф.ГУ-12) незалежно від того, належать ці вагони відправнику, одержувачу чи оператору. Кріс того, пунктом 6.1 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 28.09.04 № 856,передбачено, що перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вагонах здійснюється на договірних засадах, із затвердженими залізницею планами перевезень ( ф.ГУ-12).
Таким чином, якщо залізницею надаються вагони понад затверджений план перевезень, відповідальність за затримку таких вагонів на підходах до станції 3- відповідач нести не може.
Як вбачається із матеріалів справи, у спірний період у 3- відповідача не було укладено договір про гарантоване обслуговування власних вагонів, заявок та запит про ремонт вагонів підприємству 3- відповідача не поступало.
Статтею 614 ЦК України передбачено, особа, яка порушила зобов»язання, несе відповідальність за наявності її вини( умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивачем не доведено обґрунтованість його доводів, що затримка вагонів відбулася з вини 3 –відповідача.
Слід зазначити, що згідно абз.2 ст.119 Статуту залізниць України плата за користування вагонами вноситься за час затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під розвантаження або перевантаження з причин, що залежить від вантажоодержувача . Отже плата за користування порожніми вагонами, що очікують подання їх до ва вагонних депо для здійснення ремонту, Статутом залізниць України не передбачено.
Таким чином , у задоволенні позову відносно 3 – відповідача слід відмовити.
З огляду на викладе слід зробити висновок, що позивачем не доведені підстави, згідно яким він застосовує до 1-відповідача, 2 –відповідача, 3-відповідача положення ст. 119 Статуту залізниць України, у зв’язку з чим у задоволенні позову слід відмовити з віднесенням на позивача судових витрат у відповідності із ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, Статуту залізниць України, керуючись ст. 614 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
в и р і ш и в:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Дата підписання рішення –05.07.06.
Суддя Г.М.Батюк