УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

1 лютого 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі: головуючого судді Матюшенка І.В. суддів: Жизневської А.В., Малахової Н.М. при секретарі Кульчицькій І.В. без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу акціонерного товариства закритого типу „Коростенський фарфор" (далі - Товариство) на рішення Коростенського міськрайонного суду від 7 листопада 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства на про стягнення заробітної плати за час вимушеного простою,

встановила:

У червні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з Товариства на її користь 758 грн. 40 коп. заробітної плати за час вимушеного простою, що стався не з її вини і мав місце на підприємстві в 2003 році протягом 90 календарних днів, посилаючись на те, що відповідач відмовляється виплатити їй названу заробітну плату.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 7 листопада 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено стягнути з Товариства на користь позивачки 445 грн. 71 коп. заробітної плати за час вимушеного простою (61 робочий день). У решті позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі Товариство просить рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що по причині простою не з вини працівників Товариства позивачка не працювала у 2003 році 61 день, а тому цей час простою підлягає оплаті відповідно до вимог ч. 1 ст. 113 КЗпП України.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Згідно чинного законодавства виробничим простоєм визнається тимчасове припинення на підприємстві виробничого процесу не з вини працівника по причинам відсутності сировини, енергії, палива, складного фінансового становища тощо. Час простою, що стався не з вини працівника підлягає оплаті у відповідності до вимог ч. 1 ст.113 КЗпП України у разі, коли працівник перебував на роботі під час простою, але у зв'язку з останнім не міг виконувати покладені на нього трудові обов'язки.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 12 листопада 1996 року по 8 жовтня 2003 року, працювала у відповідача травильщиком у фарфоровому цеху.

Згідно з наказом НОМЕР_1 від 28 березня 2003 року (а.с. 19) позивачці та іншим працівникам були змінені умови праці, тобто вона переведена на роботу з неповним робочим днем при неповному робочому тижні. Даний наказ є чинним і позивачкою не оскаржувався. Про існування такого наказу позивачці було відомо, оскільки ОСОБА_1 було подано заяву про погодження зі змінами в умовах праці (а.с.26), а згодом і заяву про переведення її на нормальну тривалість робочого часу (а.с.23, 24).

За умовами пункту 2.1 колективного договору на 2002 рік, що діяв і у 2003 році (а.с.44-53), у випадках зменшення обсягів виробництва, в зв'язку з втратою ринків збуту, важкого фінансового становища, які не залежать від адміністрації підприємства, власник зобов'язаний прийняти наступні упереджувальні заходи: тимчасово зупинити прийом на роботу нових працівників; використати внутрішні виробничі переміщення намічених до звільнення працівників; вводити тимчасово неповний робочий час.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції безпідставно визнав відсутність ОСОБА_1 на роботі протягом 61 робочого дня у 2003 році періодом простою та стягнув заробіток за цей час.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У решті рішення має залишатися без зміни.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу АТЗТ „Коростенський фарфор" задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду від 7 листопада 2006 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1.

У решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Справа №22ц/137                                         Головуючий в суді 1 -ї інстанції Волкова Н.Я.

Категорія 41   Доповідач Матюшенко І.В.