У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоКузнєцова В.О.,

суддів: Кадєтової О.В., Карпенко С.О., Мостової Г.І., Наумчука М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми пенсії за рішенням адміністративного суду, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 12 серпня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми пенсії за рішенням адміністративного суду.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є пенсіонером, перебуває на пенсійному обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Так як позивач не погоджувався з розміром пенсії, яка нарахована відповідачем, він звернувся до суду із позовами. На виконання постанов судів були нараховані кошти в сумі 23 600 грн 62 коп., але на даний час не виплачені. Оскільки зазначені кошти є пенсійним забезпеченням, не виплаченим вчасно відповідачем, позивач вважає, що зазначена сума, яка визнається відповідачем, має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 серпня 2015 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій із ухваленням нового рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 з 06 вересня 1979 року по 31 серпня 2001 року проходив військову службу в Збройних силах України на посаді офіцерського складу, з 31 серпня 2001 року по 31 березня 2011 року проходив військову службу в органах СБУ на посадах офіцерського складу.

23 лютого 2011 року згідно з наказом Головнлшл управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області №152-ос позивач звільнений з військової служби в запас згідно з п. п. «а» п. 61 та п. п. «б» п.63 (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу.

Наказом начальника Управління СБУ у м. Києві від 30 березня 2011 року № 58-ос виключений зі списків особового складу з 31 березня 2011 року.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 12 вересня 2011 року, яка набрала законної сили, задоволено адміністративний позов ОСОБА_6 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_6 відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідний оклад за посадою, військове (спеціальне) звання, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством, та провести відповідні виплати з урахуванням виплаченої пенсії з 01 квітня 2011 року.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві Новак Г.М. від 29 жовтня 2013 року було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання постанови Святошинського районного суду м. Києва від 12 вересня 2011 року.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2013 року, яка набрала законної сили, задоволено адміністративний позов ОСОБА_6, за яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві продовжувати нараховувати з липня 2011 року чинну постанову Святошинського районного суду м. Києва від 12 вересня 2011 року і продовжувати з липня 2011 року обчислювати пенсії ОСОБА_6 з його грошового забезпечення за останньою перед звільненням штатною посадою з урахуванням усіх основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві Новак Г.М. від 18 вересня 2014 року було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання постанови Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2013 року.

ОСОБА_6 звертався до суду із заявою про встановлення способу та порядку виконання постанови Святошинського районного суду м. Києва від 12 вересня 2011 року та просив встановити спосіб та порядок виконання відповідачем постанови Святошинського районного суду м. Києва від 12 вересня 2011 року та визначити, що сума 4 463 грн 63 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26 вересня 2013 року, яка набрала законної сили, відмовлено в задоволенні заяви.

Листом від 14 жовтня 2014 року № 22101/12/Т-1738 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило ОСОБА_6, що на виконання постанови Святошинського районного суду м. Києва від 12 вересня 2011 року за період з 01 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року нарахована сума 4 463 грн 63 коп., зазначені кошти включені в додаткову відомість для проведення виплати; на виконання постанови Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2013 року за період з 23 липня 2011 року по 31 жовтня 2014 року нарахована сума 19 136 грн 99 коп., яка також включена в додаткову відомість для проведення виплати. Крім того, в листі зазначено, що вказані суми будуть виплачені у разі надходження відповідних коштів Державного бюджету України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу не звертався до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з інших підстав, суд апеляційної інстанції, встановивши, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві від 29 жовтня 2013 року було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання постанови Святошинського районного суду м. Києва від 12 вересня 2011 року, а постановою від 18 вересня 2014 року було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання постанови Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2013 року, рішення суддів про стягнення на користь позивача грошових коштів у розмірі 23 600 грн 62 коп. почали виконуватися, постанови є чинними, виходив з того, що стягнення заявленої ОСОБА_6 суми у цьому спорі є подвійною відповідальністю за одне і теж зобов'язання, що в розрізі положень Конституції України є недопустимим.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Отже, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми пенсії за рішенням адміністративного суду, суд апеляційної інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив спірні правовідносини та обґрунтовано виходив із того, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», тому повторне звернення до суду за стягненням вже визначеної рішенням суду суми є недопустимим.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи апеляційним судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішення, касаційна скарга підлягає відхиленню, а рішення апеляційного суду залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 12 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В.О. Кузнєцов О.В. Кадєтова С.О. Карпенко Г.І. Мостова М.І. Наумчук