Справа № 2-а-247
2009 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2009 року Диканський районний суд Полтавської області у складі:
Головуючої – судді Щабельської І.В.
При секретарі - Іванченко В.А.
За участю позивача ОСОБА_1.
Представника відповідача – Фесенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду с-ща Диканька адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації Полтавської області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої одноразової соціальної допомоги при народженні дитини та недоплаченої щомісячної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації Полтавської області про поновлення пропущеного строку, визнання дій відповідача неправомірними та стягнення недоплаченої одноразової соціальної допомоги при народженні дитини та щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, посилаючись те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона народила доньку і має право на отримання одноразової допомоги при народженні дитини в розмірі 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, згідно ст.. 12 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 22 березня 2001 року та щомісячної допомоги до досягнення дитиною 3-річного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, згідно ст.. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 22 березня 2001 року /далі – Закон України № 2334-Ш від 22.03.2001 року/.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що одноразова допомога при народженні дитини їй була виплачена за період з жовтня 2006 року по жовтень 2007 року включно у розмірі 8 500 грн., в той час як 22, 6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років у 2006 році складало 9446 грн. 80 коп., тому просила стягти різницю в сумі 1396 грн. 15 коп. з врахуванням індексу інфляції.
Крім того, позивач вказала, що щомісячна допомога до досягнення дитиною 3-річного віку повинна була виплачуватись їй за період з січня 2007 року по вересень 2008 року включно у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, однак фактично вона одержувала у вказаний період менші суми, тому просила стягти з відповідача на її користь різницю з врахуванням індексу інфляції у розмірі 10 055 грн. 31 коп.
При цьому позивач вказала, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія ст.. 15 Закон України № 2334-Ш від 22.03.2001 року, на підставі якої їй повинна була бути нарахована щомісячна соціальна допомога до досягнення дитиною 3-річного віку. Також послався на рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.208 року, який дійшов висновку про те, що законом про Державний бюджет на відповідний рік не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і, як наслідок, - скасування і обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Крім того, вказуючи, що про порушення свого права на виплату вказаних вище допомог у відповідних розмірах вона дізналася лише у січні 2009 року після публікації у газеті «Газета по-українськи» від 16 січня 2009 року статті щодо належних виплат матерям допомог по догляду за дітьми, позивач просила поновити пропущений нею строк для звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Позивач в судовому засіданні вказані позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішень щодо Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Тому розмір одноразової допомоги при народженні дитини був виплачений у розмірі 8 500 грн. правомірно шляхом одноразової виплати в сумі 3400 грн. та решти протягом 12 місяців рівними частинами відповідно до ст. 61 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік». Оскільки рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, таким чином на період до 09 липня 2007 року не поширюється.
Що стосується щомісячної допомоги до досягнення дитиною 3-хрічного віку, то у 2007 році вказана допомога виплачувалась згідно ч. 2 ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету України місцевим бюджетам і визначалась як різниця між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на 1 особу за попередні 6 місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України Крім того, законодавчо не визначено механізму нарахування щомісячної допомоги до досягнення дитиною 3-хрічного віку, так як Бюджетний кодекс України вказує, що усі видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування визначаються Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Представник відповідача також посилався на те, що п. 23 розділу П Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» рішенням Конституційного суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року неконституційним не визнавався, тому щомісячна допомога до досягнення дитиною 3-річного віку у 2008 році позивачу була нарахована правильно.
Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом, встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 року народила доньку ОСОБА_2 /а.с. 5/. Згідно розпорядження № 420486 від 17.11.2006 року позивачу з 01.10.2006 року по 31.10.2006 року була призначена одноразова допомога при народженні дитини у сумі 3400 грн., з 01.11.2006 року по 31.10.2007 року призначена щомісячна одноразова допомога при народженні дитини у розмірі 425 грн. З 06.01.2007 року по 07.10.2009 року позивачу була призначена щомісячна допомога по догляду за дитиною до досягнення 3-хрічного віку у розмірі 90 грн., яка в подальшому коригувалась відповідно до рівня інфляції та зміни прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Згідно ст. 12 Закону України № 2334-Ш від 22.03.2001 року одноразова допомога при народженні дитини виплачується у сумі, кратній 22.6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Позивач народила доньку ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Ст. 61 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року визначила, що одноразова допомога здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 грн., решта – протягом наступних 12 місяців рівними частинами.
Приймаючи до уваги те, що у 2006 році дія вказаного закону «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року не припинялась, такими, що не відпоідають Конституції України його положення не визнавались, тому позиачу була 17.11.2006 року правильно нарахована та виплачена одноразова допомога при народженні дитини. Тому позовні имоги в частині стягнення з відповідача на її користь недоплаченої суми одноразової допомоги задоволенню не підлягають. У зв’язку з цим позовні вимоги в частині поновлення пропущеного строку на звернення до суду за захистом свого порушеного права також є безпідставними.
Що стосується виплати позивачу щомісячної допомоги до досягнення дитиною 3-хрічного віку, то вказані вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи, що вказаний вид допомоги позивач одержувала протягом січня 2007 року – вересня 2008 року, то суд приходить до висновку, що невиплата даного виду допомоги у встановленому ст.. 15 Закону України № № 2334-Ш від 22.03.2001 року розмірі мала триваючий характер і в данному випадку однорічний строк позовної давності з 01 жовтня 2008 року і до дня звернення позивача у суд у березні 2009 року пропущений не був.
Відповідно до ст. 15 № № 2334-Ш від 22.03.2001 року щомісячна допомога по догляду за дитиною до досягненню нею 3-хрічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Згідно ст.. 71 п. 12 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» у 2007 році була зупинена дія ст.. 15 Закону України № 2334-Ш від 22.03.2001 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення вказаного вище п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Рішення Конституційного суду у цій справі має преюдиціальний характер для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів щодо правовідносин, які виникли внаслідок дії статей зазначеного закону, які визнані такими, що не відповідають Конституції України. Рішення Конституційного суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. В той же час рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється, а тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Відтак у вказаний період Управління праці та соціального захисту населення Диканської райдержадміністрації з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року повинно було діяти у відповідності до ст.. 15 Закону України № 2334-Ш від 22.03.2001 року та виплачувати позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-х років у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а не у розмірі, а не у розмірі від 101,16 грн. до 110,88 грн., так як відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для дітей відповідного віку складав з 1 квітня 2007 року 463 грн., з 1жовтня 2007 року – 470 грн.
Відповідно до п.п. 7 п. 23 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст. 15 Закону України № 2334-Ш від 22.03.2001 року викладено в новій редакції і звужено зміст соціальних гарантій для матерів та народжених ними дітей. Рішенням Конституційного суду № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року було встановлено, що Конституція України у ст.. 92 визначила сфери, зокрема бюджету, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення він не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тому Конституційний суд дійшов висновку про те, що законом про держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватись окремі закони.
За таких обставин, хоча п.п. 7 п. 23 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік» безпосередньо вказаним рішенням таким, що не відповідає Конституції України, визнаний у резолютивній частині не був, суд приходить до висновку, що вказаний вище безпосередній зміст викладеного рішення Конституційного Суду є обов’язковим для виконання на всій території України, так як рішення Конституційного суду повинні виконуватись у повному об’ємі, а не лише виходячи із змісту самої резолютивної частини.
Таким чином, на підставі рішення Конституційного Судe України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України відповідач з 22.05.2008 року повинен був діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 15 Закону України № 2334-Ш від 22.03.2001 року, нараховувати та здійснювати позивачу виплату щомісячної допомоги до досягнення дитиною 3-річного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років, який, згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» складав з 01 квітня 2008 року 538 грн., з 01 липня 2008 року – 540 грн., а не у розмірі 130 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження, рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті /вчинені/ вони на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи рішення про призначення та виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку у розмірі 130 грн. 00 коп. відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому позовна вимога про визнання такого рішення неправомірним є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Суд також вважає такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на її користь недоплаченої щомісячної допомоги до досягнення дитиною 3-хрічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 квітня 2008 року по 30 вересня 2008 року, яка за вказаний період з врахуванням індексу інфляції складає 4893 грн. 72 коп.
Між тим, з 01 січня 2008 року до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу виплату допомоги, передбаченої ст. 15 Закону України № 2334-Ш від 22.03.2001 року, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації рішень Конституційного Суду України і зв’язку з відсутністю відповідного фінансування для забезпечення виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років та порушень положень Бюджетного кодексу України суд вважає безпідставними, так як відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено та не надано суду жодних доказів щодо вчинення з його боку будь-яких дій для забезпечення покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку у розмірі, встановленому ст.. 15 Закону України № 2334-Ш від 22.03.2001 року. Представник відповідача у суді пояснив, що формування кошторису на відповідний рік відбувалося шляхом направлення відповідачем вищестоячим установам запитів на фінансування у середньорічному розмірі, враховуючи відповідні розміри за минулий рік. При цьому не було здійснено жодних дій щодо направлення будь-яких додаткових вказаних заявок про зміну, зокрема збільшення витрат у кошторисі на виплату зазначеного виду допомог після прийняття Конституційним Судом України вказаних вище рішень у 2007 році та у 2008 році. В той же час ч. 1 с. 5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» усі види державної допомоги сім’ям з дітьми, крім допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у ст. 4 вказаного закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батькыв /усиновлювачів, опікунів, піклувальників/.
Тому, виходяи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що посилання відпоідача на відсутність фінансування як на обгрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем є безпідставними.
Згідно вимог ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому з державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, рішенням Конституційного суду від 22 травня 2009 року № 10-рп/2008, ст. ст. 6-14, 18, 71, 94, 159, 163-167, 186 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації Полтавської області задоволити частково.
Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації Полтавської області протиправною в частині не нарахування позивачу допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею 3-х річного віку у розмірі , передбаченому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2008 року.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації Полтавської області здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею 3-х річного віку ОСОБА_1 за період з 09 липня 2007 року по 20 вересня 2008 року та нарахувати і виплатити різницю в сумі 4893 грн. 72 коп. між одержаною нею допомогою та допомогою, яка підлягала їй виплаті за вказаний період.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня виготовлення постанови суду в повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження через Диканський районний суд з одночасною подачею її копії до апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо така заява не була подана. Якщо була подана заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, визначений законом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуюча
Постанова у повному обсязі виготовлена 23 квітня 2009 року.