Справа № 2-а-52/2010р.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2010 року Корюківський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Висоцької Н.В.,

при секретарі -Крапивній Н.Л.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корюківка справу за позовною заявою ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Чернігівській області. ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду, з цією позовною заявою в порядку адміністративного судочинства України, посилаючись на те, що постановою інспектора з дізнання ВДАІ Чернігівського району в Чернігівської області від 28.12.2009 року серії СВ № 058721 його було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП та накладено штраф в сумі 450.00 гри. Посадова особа вважає, що 28 грудня 2009 року о 12-й годині 40 хв. в м. Чернігові на перехресті вулиць Шевченка - Кільцева, позивач керуючи автомобілем марки ВАЗ-21013. державний номер НОМЕР_1, не виконав вимогу дорожньої розмітки на перехресті 1.12 (стоп-лінія). заїхав за неї, а також заїхав за світлофорний об'єкт, чим порушив п. 16.3 ПДР України, на думку інспектора ДАІ. він скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.

З даною постановою позивач не згоден, вважає, що дана справа розглянута посадовою особою з порушенням його прав, тобто з порушенням вимог ст.268 КУпАП, посадовець наклав стягнення, не вказавши навіть в постанові, про обставин, які пом’якшують або обтяжують відповідальність та не надавши її позивачу.

Позивач не визнає свою вину в тому, що 28 грудня 2009 року о 12-й годині 40 хв. в м. Чернігові на перехресті вулиць Шевченка - Кільцева, він керуючи автомобілем марки ВАЗ- 21013, державний номер НОМЕР_1, не виконав вимогу дорожньої розмітки на перехресті 1.12 (стоп-лінія), заїхав за неї, а також заїхав за світлофорний об'єкт. Заперечує проти висновку інспектора, що в його діях с склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. При переїзді перехрестя вулиць Шевченка - Кільцева він намагався проїхати перехрестя на зелене світло, але при переході на понижену передачу, автомобіль почав смикатись та заглух, автомобіль зупинився. Він вимушений був запускати двигун, в цей момент на світлофорі загорілося червоне світло і працівник ДАІ зафіксував автомобіль за дорожньою розміткою та за світлофорним об’єктом. Аварійну сигналізацію він не ввімкнув, бо його автомобіль нею необладнаний (передбачено виробником). Дана подія відбулася протягом короткого проміжку часу, двигун автомобіля запустився і після різкого про газування почав працювати. Правил дорожнього руху він не порушував, просив вказати свідками пасажирів його автомобіля, але на його усні пояснення працівник ДАІ не відреагував, свідків до протоколу не вніс. Він не зміг скористатися послугами адвоката, інспектором ДАІ не були з’ясовані обставини, що пом'якшують або обтяжують його провину. Вважає, що не порушував вимоги ч.2 ст.122 КУпАП. перехрестя він проїжджав на зелене світло світлофору, що можуть підтвердити свідки, які перебували у нього в автомобілі, незалежних від нього причин він не зміг виконати вимоги п. 16.3 ПДР України. Складений протокол він вважає суб’єктивною думкою працівника ВДАІ, яка не підтверджена ніякими конкретними доказами. За таких обставин позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч,2 ст.122 КУпАП. Отже дана постанова є незаконною і підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача УДАЇ УМВС України в Чернігівській області та відповідач, в судове засідання не зявились, про поважні причини неявки в суд не повідомили, своєчасно та в установленому порядку повідомлені про час і місце розгляду справи в суді, звернулись до суду з заявою про проведення попереднього розгляду справи без участі, згідно заяви від 19.02.2010 року позов не визнали, просять справу розглянути без участі.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомили, що перебували в автомобілі позивача, підтвердили той факт , що в момент проїзду перехрестя заглох двигун, і позивач вимушено зупинився на перехресті, після того як машина завелась, закінчив маневр, перешкод не створював, діяв відповідно до вимог ПДР.

Суд, вислухавши позивача свідків, вивчивши матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити частково, за наступних підстав. По справі встановлено, що постановою від 28.12.2009 року серії СВ № 058721 позивача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч,2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в сумі 450,00 грн. Згідно протоколу 28 грудня 2009 року о 12-й годині 40 хв. в м. Чернігові на перехресті вулиць Шевченка - Кільцева, позивач керуючи автомобілем марки ВАЗ-21013, державний номер НОМЕР_1, не виконав вимогу дорожньої розмітки на перехресті 1.12 (стоп- лінія), заїхав за неї, а також заїхав за світлофорний об’єкт.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 100 КАС України позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку встановленому КАС України. Суду надано докази про поважні причини пропуску строку звернення до суду, так як позивач отримав постанов)' лише 09.01.2010 року, дана обставина підтверджується наданим конвертом (а.с. 8).

Позивач в протоколі про адміністративне правопорушення свій підпис не поставив і від дачі пояснень відмовився.

Чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлено, що справи за адміністративні правопорушення, в тому числі й порушення правил дорожнього руху, передбачені ч. 1,2 ст. 122 КУпАП, мають право розглядати працівники ДАІ МВС України, які мають спеціальні звання.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач та представник відповідача жодного разу у судові засідання не з'явився і не надав доказів, які підтверджують правомірність винесеної постанови. До суду були надані протокол та фото даного правопорушення, разом з тим , хоча відповідачі і заперечують проти позову, будь-яких даних про відеокамеру. яка наче б то є службовою, суду не надано, не надано сертифікату або свідоцтва на дану камеру, Фото не містить необхідних вихідних даних, а саме дати, часу, зафіксовано номерний знак, але не можна зробити висновок, що саме машина з ним номерним знаком перебувала на перехресті, фотокопії не завірені будь-якою посадовою особою, не надано до суду диску з відеозаписом, за таких умов суд приходить до висновку про неналежність доказу та здобутого не у визначеному законом порядку, тобто такого , що не має доказової сили. Свідки, які зазначені в протоколі засвідчили лише відмову позивача від отримання постанови, будь-яких пояснень свідків правопорушення суду не надано.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене в позові, враховуючи скоєне порушення ПДР, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення були порушені права позивача, він мав право скористатися своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП, в тому числі й послугами адвоката, не було з’ясовано ні обставин, що пом’якшують чи обтяжують стягнення, ступінь вини порушника, його майновий стан та інших обставин, при винесенні постанови позивач з нею був не згоден і оспорив її. Від маневру позивача, які відповідали ПДР України, ніяких шкідливих наслідків не настало, руху інших транспортних засобів він .не заважав, дані обставини також підтвердили свідки в судовому засіданні.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення у відношенні позивача не були зібрані всі необхідні матеріали; не роз'яснено права позивачу, в тому числі право користуватися юридичною допомогою адвоката та інших фахівців в галузі права; права на захист; не з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення: чи винна особа у його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, що є порушенням вимог ст.ст.268, 278 - 280 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Але при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідачем не були дотримані вимоги ч. 2 ст.33 КУпАП. а саме: не враховано характер правопорушення, ступінь вини, майновий стан, особу правопорушника та обставини, які пом'якшують відповідальність, тобто постанова винесена упереджено, а інспектором не об'єктивно досліджені та враховані всі обставини, які мають значення для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення. Судом враховано, що на даний час втрачено будь-яку можливість здобути інші докази на підтвердженні вини позивача, та з врахуванням часу який минув з дня складання протоколу, суд вважає недоцільним повертати протокол на новий розгляд.

Позивач, по справі в межах заявленого позову просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, але не просить визнати дії незаконними в частині складання протоколу про адміністративне правопорушення. Постанова винесена на підставі і у порядку, визначеному законом, в межах повноважень, але необґрунтовано, а тому позов підлягає задоволенню частково.

За таких обставин, аналізуючи в сукупності вищенаведене, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку, що скоєне позивачем правопорушення є незначним, скоєне вперше, ненавмисно, даним правопорушення не було завдано шкоди, будь-яких інших доказів по справі не надано ні позивачем, ні відповідачем, тому провадження в справі слід закрити по малозначності. обмежитись щодо порушника (позивача) усним зауваженням.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.141, 22, 33, ч. 2 ст. 122, 268, 278-280, 289, 293 КУпАП, ст.ст.3, 6, ч.2 ст. 18, 87, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Чернігівській області інспектора з дізнання ВДАІ Чернігівського району ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.

Поновити строк на оскарження постанови про адміністративне правопорушення СВ № 058721 від 28 грудня 2009 року.

Визнати дії протиправними та скасувати постанову серії СВ № 058721 від 28 грудня 2009 року інспектора з дізнання ВДАІ Чернігівського району в Чернігівській області ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 450 (чотириста п’ятдесят) гривень відносно ОСОБА_1 та змінити захід стягнення, на підставі ст.22 КУпАП в силу малозначності діяння звільнити його від стягнення, обмежившись усним зауваженням.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Звільнити сторони від сплати державного мита відповідно законодавства, витрати віднести за рахунок держави.

Копію постанови направити сторонам до відому.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Корюківський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Висоцька Н.В.