ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2016 р.                                                             Справа № 911/5347/15

За позовом Приватного акціонерного товариства “Консюрмерс-Скло-Зоря”

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ВАГМА ТРЕЙД”

про стягнення 472935,16грн

Суддя С.І.Чонгова

Представники:

від позивача – ОСОБА_2 (довіреність б/н від 23.12.2015);

від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Приватного акціонерного товариства “Консюрмерс-Скло-Зоря” (далі – ПрАТ “Кнсюрмерс-Скло-Зоря”) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ВАГМА ТРЕЙД” (далі – ТОВ “ВАГМА ТРЕЙД”) про стягнення 472935,16грн у т.ч.:

-          425617,92грн – основна заборгованість;

-          9750,00грн – заборгованість за піддони;

-          36281,03грн – 18% річних за прострочення оплати вартості продукції за період з 03.06.2015 по 11.12.2015;

-          783,74грн – 18% річних за прострочення вартості піддонів за період з 30.06.2015 по 11.12.2015;

-          502,47грн – збитки від інфляції за період з 03.06.2015 по 29.06.2015.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те що, відповідачем порушено зобов’язання за договором купівлі – продажу №УКР/2015/010 від 15.05.2015 в частині оплати за відвантажену продукцію у встановлений договором строк.

Відповідач у справі – ТОВ “ВАГМА ТРЕЙД” документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надало.

Дослідивши матеріали справи, подані письмові пояснення та докази, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2015 між ПрАТ “Кнсюрмерс-Скло-Зоря” (далі – продавець) та ТОВ “ВАГМА ТРЕЙД” (далі – покупець) укладено договір №УКР/2015/010 купівлі-продажу (а.с.16-20, далі – договір).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами такого договору, продавець зобов’язується передати у власність покупцеві, а покупець – прийняти та оплатити скляну тару, за ціною: пляшка скляна для харчових рідин типу Г34-700 «MOONEA» ТУУ 23.1-22555135-003-2013 – 9,57грн з ПДВ; пляшка скляна для харчових рідин типу Г1-700 «TONDA» ТУУ 23.1-22555135-003-2013 – 3,63грн з ПДВ; пляшка скляна для харчових рідин типу Г1-750 «ABSOLUTE» ТУУ 23.1-22555135-003-2013 – 3.84грн з ПДВ; піддон дерев’яний 1200*800 мм або 1200*1000 мм – 125,00грн з ПДВ

В подальшому додатковою угодою №1 від 16.06.2015 (а.с.49) сторони розширили асортимент та включили до нього: пляшка скляна для харчових рідин типу SPE-500 «FUTURA EURO» ТУУ 23.1-22555135-003-2013 – 4.8156грн з ПДВ; пляшка скляна для харчових рідин типу Г31-700 «FUTURA» ТУУ 23.1-22555135-003-2013 – 7,4936грн з ПДВ; піддон дерев’яний 1200*800 мм або 1200*1000 мм – 125,00грн з ПДВ.

Відповідно до п. 1.5 договору, вартість дерев’яного піддону оплачується покупцем окремо за ціною 125,00грн з ПДВ за одиницю. Порядок купівлі піддонів визначений у п. 5.2 договору.

Згідно п. 4.1 договору (в редакції додаткової угоди №1), покупець здійснює оплату за відвантажену продукцію на умовах відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з дати відвантаження. При цьому загальна сума заборгованості не може перевищувати 450,00грн з ПДВ. У випадку перевищення граничного розміру заборгованості, покупець зобов’язаний негайно здійснити платіж для зменшення її до визначеної межі.

Продавець зобов’язується викупити піддони (позначені логотипом ПрАТ “Кнсюрмерс-Скло-Зоря”) на яких здійснювалась поставка продукції, за вказаним договором і які придатні для їх подальшого використання за ціною вказаною в п. 1.5 вказаного договору протягом 30 календарних днів з дати отримання продукції покупцем. Продавець здійснює викуп піддонів шляхом перерахування відповідної суми на розрахунковий рахунок покупця або шляхом погашення дебіторської заборгованості, якщо така виникла після отримання піддонів на складі продавця та отримання від покупця оригіналів видаткової та податкової накладних на такі піддони. Транспортні витрати по доставці піддонів на склад продавця оплачуються покупцем. У разі якщо покупець не виконав свої зобов’язання передбачені даним пунктом. Купівля піддонів відбувається за окремим договором з погодженням ціни (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 11.1 договору, строк дії вказаного договору – від дати підписання сторонами до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним договором.

Як встановлено під час розгляду справи, у період дії відповідного договору, позивачем здійснювалась поставка товару відповідачу, що підтверджується видатковими накладними (а.с.54-56), зокрема, №8000601108 від 28.05.2015 на суму 145 122,64грн, №8000601110 від 28.05.2015 на суму 145 122,64грн, №8000604968 від 02.06.2015 на суму 145 122,64грн.

Товар за вказаними накладними отриманий на підставі довіреностей (а.с.57-58).

Позивач звертався до відповідача з претензією №476 від 15.09.2015 (а.с.34-36) відповідно до якої вимагав сплатити заборгованість в розмірі 435367,92грн (що складається з 425 617,92грн заборгованості за поставлену продукцію та 9750,00грн вартості піддонів) та 15 959,51грн 18% річних, проте, вказана претензія повернута позивачу відділенням зв’язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Як вбачається, з актів звірик розрахунків за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 435 367,92грн.

Враховуючи, що відповідачем не оплачена частина поставленого йому товару позивач звернувся з даним позовом до суду.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов’язку оплатити заборгованість та застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення відповідного зобов’язання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також встановлено ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, сторонами в договорі змінено загальне правило, так розрахунок за товар проводиться з відстроченням платежу протягом 30 календарних днів.

Доказів сплати товару на суму 435 367,92грн відповідачем суду не надано, з огляду на що, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 425 617,92грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 9750,00грн вартості дерев’яних піддонів, оскільки враховуючи п. 1.5 та 5.2 договору відповідачем протягом місяця такі піддони не повернуті позивачу.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу дерев’яних піддонів, вимога в частині стягнення з відповідача 9750,00грн дерев’яних піддонів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Так, згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 18% річних в розмірі 36 281,03грн за період з 03.06.2015 по 11.12.2015 за прострочення оплати поставленої продукції та 783,74грн 18% річних за період з 30.06.2015 по 11.12.2015 за просточення за прострочення оплати за піддони.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.2 договору, керуючись ч.2 ст. 625 ЦК України сторони погоджуються з тим, що якщо покупець прострочив виконання своїх грошових зобов’язань, він зобов’язаний сплатити на вимогу продавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також вісімнадцять процентів річних від простроченої суми.

Проте, позивачем невірно розраховано початковий період прострочення.

Так, за розрахунком суду розмір 18% річний становить:

За період з 29.06.2015 (оскільки 30 календарний день з поставки від 28.05.2015 припадає на вихідний 27.06.2015) по 02.07.2015 на суму боргу в розмірі 290 245,28грн (145122,64+145122,64) – 572,54грн;

За період з 03.07.2015 по 11.12.2015 на суму боргу в розмірі 435367,92грн (290245,28+145122,64) – 34781,72грн.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 18% річних підлягають задоволенню в розмірі 35354,26грн; в задоволенні вимог про стягнення 1710,51грн 18% річних суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 502,47грн інфляційних втрат на борг в розмірі 125 617,92грн за період з 03.06.2015 по 29.06.2015.

Суд відмовляє позивачу в задоволені вказаних вимог з огляду на те, що обов’язок відповідача з оплати поставленої продукції, як вже зазначалось вище, з’явився у останнього з 29.06.2015, а позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат після вказаної дати не заявляються.

В силу ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв’язку з оплатою позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 7060,83грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ВАГМА ТРЕЙД” на користь Приватного акціонерного товариства “Консюрмерс-Скло-Зоря” 435367,92грн основної заборгованості, 35354,26грн 18% річних, 7060,83грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3.          В частині стягнення 1710,51грн 18% річних та 502,47грн інфляційних втрат в задоволенні позову відмовити

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 15.02.2016

Суддя                                                             С.І. Чонгова