Справа № 2а-849/2011 Категорія 10.3.1

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2011 року Біловодський районний суд Луганської області у складі:

Головуючого судді: Ткаченко О. Д.

розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом гр. ОСОБА_1 на дії управління Пенсійного Фонду в Біловодському районі Луганської області з вимогою про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за час з 05.01.2011 року по день винесення постанови у справі, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2011року вищевказаний позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області в якому зазначила, що вона має правовий статус „дитини війни”, відповідачем йому не доплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, тому він просить суд визнати бездіяльність відповідача незаконною та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за час, вказаний у позові, виходячи з того, що прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність, мав враховуватися в сумі з 01.01.2011 року - 750 гривень, а з

01.04.2011року - 764 гривні.

Позивач звернувся з клопотанням про проведення слухання справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надав суду письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника, посилався на те, що надає свої подані письмові заперечення, де просить суд відмовити в задоволенні позову, мотивуючи свої доводи відсутністю законодавчого врегулювання цього питання та про застосування в 2011 році при виплаті пенсій пенсіонерові - «дитині війни» розміру підвищення до пенсії в сумах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» і фактичне отримання позивачем доплати до пенсії у розмірі 49 грн. 80 копійок, визначеного на підставі вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України, в тому числі посилався на ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за якою фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та на внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 року № 3491, за яким норми і положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного Фонду України на 2011 рік.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно зі ст. З Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” чітко окреслено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами. До того ж, стаття 11 визначає, що посадові особи і громадяни, винні в порушенні законодавства про соціальний захист дітей війни, несуть відповідальність згідно з законом.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Окрім того, п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя ” передбачає у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як

акт прямої дії. Системний аналіз цих законодавчих актів свідчить про те, що законами України

саме на суб’єкт владних повноважень покладено безпосередній обов’язок їх виконувати, бо саме

ч. 2 ст. 71 КАС України покладає обов’язок саме на суб’єкта владних повноважень довести

правомірність, а значить і своєчасність свого рішення, дії чи бездіяльності.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачці 30% доплати

до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади -

Пенсійний Фонд України, та який діє через свої місцеві органи, відповідач не вчинив жодної дії

для нарахування коштів та їх повної виплати дитині війни відповідно норм закону, за таких

обставин суд вважає, що відповідач відповідно положень ч.2 ст. 5 КАС України, за якою

провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час

вчинення окремої процесуальної дії, розгляді і вирішення справи - з 05.01.2011 року по

18.06.2011 року включно не виконав своїх повноважень без поважних причин, тобто до набрання В1К0 чинності Закону України № 3491-У1 від 14.06.2011 року про внесення змін до Закону України

«Про державний бюджет України на 2011 рік». Тому посилання на відсутність законодавчого

врегулювання цього питання за вищевказаний проміжок часу є безпідставним, адже закон не

має зворотної дії в часі. Судом встановлено, що позивач за цією справою є особою, яка підпадає

під категорію «діти війни», що підтверджується пенсійним посвідченням № 112224, та якому не >

в повному обсязі було нараховано та сплачено соціальну допомогу як дитині війни ( за даними

заперечень щомісячно сплачувалось по 49,80 гривень).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне визнати неправомірною

бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області

щодо не нарахування та невиплати позивачці підвищення до пенсії за час з 05.01.2011 року по

18.06.2011 року включно як дитині війни у визначеному законом розмірі, відповідно до ст. 6 В1ДІ Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки зазначена бездіяльність порушує

права та інтереси позивача. Але позовні вимоги підлягають задоволенню з врахуванням вже

здійсненої виплати, що в цілому становить для стягнення залишок від різниці з щомісячно

недоплаченої допомоги за 2011 рік - виходячи з розміру прожиткового мінімуму,

встановленому Законом України від 23.12.2010 року «Про Державний бюджет на 2011 рік».

Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, який був встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 року № 2857-У1,

який набрав чинності з 01.01.2011 року, на одну непрацездатну особу з розрахунку на місяць встановлений з 01 січня 2011 року - 750 гривень, з 01 квітня 2011 року -764 гривні.

У 2011 році дія положень Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” у частині

розміру підвищення до пенсії, виплачуваного особам, які мають правовий статус “дитина війни ” не зупинялась до 18.06.2011 року включно. Отже , нарахування та виплата у 2011 року позивачці підвищення до пенсії також повинне було здійснюватися відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком також з

05.01.2011 року по 18.06.2011 року включно .

Відповідно до принципу верховенства права, державою визначено, що людина, її життя і

здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнані найвищою цінністю ( ст. 1, ч. 1 ст. З

Конституції), за ст. 48 Конституції закріплено право на достатній життєвий рівень, у 2005 році

Україною ратифіковано Європейську соціальну хартію.

Згідно рішення Конституційного суду України від 17.02.2010 року № 6-рп ( справа № 1- 8/2010) зазначено, що Конституційний Суд України, виходить з того, що Кабінет Міністрів

України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами

Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до

Конституції та законів України, і в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження,

які є обов'язковими до виконання (частина третя статті 113, частина перша статті 117 Основного Закону України). До того ж Кабінет Міністрів України, керуючись у своїй діяльності законами

при врегулюванні у своїх актах відповідних питань, не може змінювати, доповнювати чи розширювати зміст цих законів (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини

Рішення Конституційного Суду України від 28 жовтня 2009 N 28-рп/2009).

Керуючись загальними засадами пріоритету законів над урядовими нормативними актами,

при вирішенні цього спору належить застосовувати вимоги Закону України «Про соціальний

захист дітей війни ”, тому відповідно до вимог ст.92 Конституції України, суд не приймає до уваги розмір допомоги встановлений ст.8 Постанови Кабінету Міністрів № 530 від 28.05.2008 року.

Правовий статус дітей війни, що визначає основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, встановлює Закон України “Про соціальний захист дітей війни ”. Відповідно до ст. 6 цього Закону України, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищувалася на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком до

18.06.2011 року. Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з якої випливає, що мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про прожитковий мінімум ” від 15 липня 1999 року № 966-ХІУ прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Також постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року як урядовий порядок нарахування та виплати підвищення до пенсії спеціальний закон не скасовував , оскільки постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним актом, який в межах своє дії ( до скасування норми ст. 6 спеціального закону № 2195 іншим законом № 3491 від14.06.2011 року, який набрав чинності на наступний день після його опублікування ),або вже після звернення з позовом позивача до суду відповідно норм та способів захисту порушеного матеріального права не робив неможливим застосування положень закону , діючих на час скоєння протиправних дій відповідачем з 05.01.2011 року по 18.06.2011 року включно.

У зв’язку з чим суд вважає доводи відповідача, викладені в запереченні до позову, стосовно відсутності у них прав на донарахування не сплаченої грошової допомоги, частково не об’єктивними, та такими, що порушували права позивача на допомогу, гарантовану Конституцією України та законом України № 2195-1У .

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 5,18, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.22,55 Конституції України, ст.6 Закону України № 2195 -1У від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»( в редакції до зупинення дії законом № 3491), суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги гр. ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Біловодському районі Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії позивачці гр. ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом в період з 05.01.2011 року по 18.06.2011 року включно (з урахуванням здійснених виплат).

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Біловодському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу гр. ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом з 2011 року, як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з

05.01.2011 року по 18.06.2011 року включно (з урахуванням здійснених виплат).

Стягнути з Державного бюджету України на користь вищевказаного позивача 1,70 гривень судових витрат у справі.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Біловодський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Суддя: О.Д. Ткаченко