Справа № 761/839/16-ц

Провадження №2/761/3246/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 лютого 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Рибака М.А.,

при секретарі Сівоха І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» про визнання поруки припиненою -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, поручитель, ОСОБА_1) звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі по тексту - відповідач, Банк) про визнання поруки припиненою (в частині).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.09.2005 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ЗАТ «Донгорбанк» (правонаступником якого є відповідач - ПАТ «ПУМБ») було укладено договір поруки № 20-2005-Ф/3, за яким та договором № 1 до нього, поручитель несе солідарну відповідальність разом з боржником за кредитним договором № 2005-20-Ф від 15.09.2005 року, укладеним між ЗАТ «Донгорбанк» та ОСОБА_3

Позивач вважала, що порука, передбачена Договором поруки, підлягає визнанню судом припиненою, оскільки у зв'язку із виниклою заборгованістю ОСОБА_3 за кредитним договором, відповідач 09.12.2015 року звернувся до ОСОБА_3 та ОСОБА_1, як до солідарних боржників, до суду із позовом про стягнення заборгованості. Проте, у зв'язкуіз тим, що кредитним договором було передбачено погашення кредиту періодичними платежами, позивач вважала поруку припиненою в частині поруки за виконання ОСОБА_3 грошових зобов'язань зі сплати кредиту, процентів по строковій заборгованості, процентів за безпідставне користування кредитом (по простроченій заборгованості), комісії за невикористання суми кредитної лінії, комісії за надання траншу за кредитним договором, неустойки і відшкодування збитків згідно з умовами основного зобов'язання відповідно до кредитного договору та додаткових угод до нього, щодо яких строк погашення настав до 09.06.2015 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила суд про його задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених в запереченнях на позовну заяву. При цьому зазначав, що банк скористався своїм правом, передбаченим законом і договором на звернення до боржника та поручителя із вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту. При цьому, з урахуванням положень Закону України «Про захист прав споживачів», після виникнення заборгованості за кредитним договором у березні 2015 року, Банк, після сплину шестидесятиденного терміну пред'явив вимогу до боржника в липні 2015 року, а в подальшому в грудні 2015 року звернувся до суду із позовом до боржника та поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вислухавши пояснення представниківсторін, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 15.09.2005 року між Банком та ОСОБА_3 (за договором - позичальник) було укладено Кредитний договір № 2005-20-Ф (далі по тексту - Кредитний договір), відповідно до умовякого Банк надав позичальнику кредит на купівлю нерухомості в сумі 342900,00 доларів США із строком повернення кредиту у повному обсязі до 14.09.2020 року (а.с. 8-11).

В подальшому, між сторонами були укладені додаткові договори до кредитного договору, за якими було змінено умови договору, а також остаточно встановлено суму кредиту в розмірі 520000,00 доларів США зі сплатлю 12 % річних.

Додатковою угодою № 4 кредитний договір було укладено в остаточній редакції (а.с. 28-36).

15.09.2005 року між Банком, ОСОБА_3 (за договором - боржник) та позивачем (за договором - поручитель) було укладено договір поруки№ 20-2005-Ф/3 (далі по тексту - договір поруки), за яким поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором (а.с. 5-6).

В подальшому до договору поруки було внесено зміни шляхом укладення договору № 1до договору поруки (а.с. 7).

Відповідно до п. 4.1. договору поруки, цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (пеня, штрафи), порукою, гарантією, заставою, тощо, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч.2 ст. 556 ЦК України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до норм частини 4 статті 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно із роз'ясненнями, які містяться в п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року N 5, відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України у справі за № 6-106цс14, за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

За умови пред'явлення банком боржнику й поручителю вимог про дострокове виконання зобов'язання з повернення кредиту, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов'язання й порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов'язання.

Також згідно із правовою позицією, висловленою у справі 6-170цс13, непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням. Також треба зазначити, що звернення до суду після спливу передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку не є підставою для відмови в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності, а є підставою для відмови в позові у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

Із матеріалів справи вбачається, що 26.06.2015 року Банком було надіслано вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом станом на 25.06.2015 року (а.с. 74).

Відповідно до Правової позиції у справі № 6-190 цс14, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати. Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Враховуючи викладене, оскільки договором поруки було встановлено його дію до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором, а із вимогою про дострокове виконання зобов'язань за договором відповідач звернувся 26.06.2015 року та в подальшому протягом шести місяців пред'явив позов до боржника та поручителя 09.12.2015 року в межах строку дії договору поруки, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні позову.

Щодо посилань позивача на Правову позицію, висловлену Верховним Судом України під час розгляду справи 6-53цс14 слід зазначити наступне.

Відповідно до вказаної правової позиції зазначено, що регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Так, згідно із п. 8.7.7. кредитного договору, в редакції додаткової угоди № 4 зазначену в п. 8.7.6. цього договору вимогу банку про дострокове повернення кредиту разом із оплатою процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний виконати в строк не пізніше 60 календарних днів з дня її отримання позичальником. Зі спливом встановленого цим пунктом договору строку виконання вимоги банку, останній набуває право розпочати стягнення суми заборгованості за цим договором в судовому порядку.

Таким чином, після виникнення заборгованості позичальника у березні 2015 року, банк після сплину шестидесятиденного терміну, встановленого договором, звернувся із вимогою до боржника про дострокове погашення кредиту разом із нарахованими відсотками і в грудні 2015 року із позовом до боржника та поручителя, скориставшись своїм правом на дострокове погашення кредиту.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що судова вимога до боржника та поручителя була пред'явлена в строки та в порядку, передбаченому кредитним договором, а також в межах строку дії поруки.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст. ст. 27 - 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись статтею 124 Конституції України, ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» про визнання поруки припиненою - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ М.А. РИБАК