Справа № 2-62/2010 р.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2010 року Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Висоцької Н.В..

при секретарі - Крапивній Г.В.,

з участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2,

відповідачки - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Корюківка у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 з 22.09.1990 року по 26.08.2008 р. Від шлюбу є дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач подарував свою ? частину будинку з надвірними будівлями по вул. Червоноармійській, 41 в смт. Холми Корюківського району Чернігівської області своїй дочці, яка в свою чергу подарувала цю частину своїй матері, відповідачці по справі ОСОБА_3 Після розірвання шлюбу у 2008 році відповідачка ОСОБА_3 почала перешкоджати позивачеві проживати у вказаному житловому будинку, поміняла замки на вхідних дверях. Іншого житла у позивача немає, неодноразові звернення до депутатів Холминської селищної ради з проханням допомогти йому вселитися до будинку позитивного результату не дали. В будинок відповідачка ОСОБА_3 не впустила, вхідних дверей не відкрила та повідомила, що все його рухоме майно, яке залишилося в будинку і яке йому присудив суд згідно рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 16.11.2009 року вона особисто вивезла. На даний час позивач змушений в зимовий період проживати у знайомих та друзів, а влітку у кабіні власного грузопасажирського автомобіля, внаслідок чого незаконно позбавлений права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм особистим майном, яке знаходиться у вищезгаданому будинку. Тому змушений звернутися до суду, просить суд витребувати від відповідачки ОСОБА_3 належне йому на праві особистої власності наступне рухоме майно:

●телевізор «Сатурн», вартістю 1100,00 гривень;

●м’який куточок з двома кріслами, вартістю 1900.00 гривень,

●два м’які стільці, загальною вартістю 280,00 гривень;

●стілець офісний, вартістю 100,00 гривень;

●мікрохвильову піч вартістю 370,00 гривень;

●електричну духовку, вартістю 250,00 гривень;

●стіл комп’ютерний, вартістю 450,00 гривень;

●комп’ютер «Аthlon 2500/256Мb/800Gb/SVGA128 Mb/LG Combo із додатковим обладнанням до нього (монітором, клавіатурою, мишкою, ковриком для мишки, двома аудіо колонками, принтером кабелем USB 1,8, m, сканером), загальною залишковою вартістю 300.00 гривень;

●холодильник з морозильною камерою моделі LG «NOU FROST», вартістю 2500,00 гривень, а всього рухомого майна на загальну суму 10 250,00 гривень.

У разі неможливості повернення даного майна стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача вартість вищевказаного майна, виходячи з вищевказаної залишкової вартості, яка була встановлена за рішенням Корюківського районного суду від 16.11.2009 року. Стягнути з відповідача в рахунок повного відшкодування моральної шкоди – 1699,00 гривень, стягнути судові витрати згідно квитанцій.

У судовому засіданні представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять суд їх задовольнити.

Відповідачка та представник відповідача у судовому засіданні позов не визнали, просять суд в задоволенні позову відмовити.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомив, йому відомо , що ОСОБА_1 переїздив до м. Корюківка , мав з собою маленький телевізор, одежу, машину пральну. Майно яке зазначено в позовній заяві позивач не забирав, під час опису майна він не був , але підписав вказаний опис через два дні. На той час це майно було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомив, що він знайомий з позивачем, був у нього в гостях в с. Холми, присутній був при опису майна 2 роки назад, був присутній селищний депутат, він та ОСОБА_1, після перепису більше не був, про місце знаходження майна йому не відомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомила, що приходила на прохання, як депутат робила перепис майна 2008 році, була присутня ОСОБА_3, наступного разу переписувала без участі ОСОБА_3 Коли переписували втретє майна було значно менше. 19.01.2010 року приходила на прохання ОСОБА_1 для з’ясування стосунків між ними , але ніхто не відкрив. Сусідка сказала . що нікого немає вдома. Згідно переліку майно переписували, яке було в наявності, де зараз знаходиться майно не відомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомив, що був присутній, коли його ОСОБА_1 попросив бути присутнім , як селищного депутата. 04.12.2009 року. Він перебував біля будинку , дверей ОСОБА_3 не відчинила, через двері повідомила , що майна нема, майно вивезено, але ким вивезено вона не сказала, де на теперішній час знаходиться майно йому не відомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомив, що про розподіл майна дізнався в кінці 2009 року, даних у нього, що воно переписувалось чи вивозилось не має. Конфлікт з погрозою був 04.12.2009 року в порушенні кримінальної справи було відмовлено, так як згідно допиту свідків встановлено, що факту погроз ніхто підтвердити не може. Перевіряв наявність майна в будинку та близьких родичів ОСОБА_3, але місце знаходження даного майна встановлено не було, на даний час за фактом крадіжки майна відмовлено. Згідно наданої розписки ОСОБА_1І по розподілу майна претензій не мас.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити за наступних обставин. По справі встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.09.1990 року по 26.08.2008 р. їх шлюб був розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим відділом РАЦС Корюківського РУЮ Чернігівської області. Від шлюбу є дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка досягла повноліття. Встановлено, що позивач подарував свою частину будинку з надвірними будівлями по вул. Червоноармійській, 41 в смт. Холми Корюківського району Чернігівської області своїй дочці, яка в свою чергу подарувала її своїй матері відповідачці по справі ОСОБА_3. Так під час розгляду справи ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя було встановлено, що згідно рішення суду від 16.11.2009 року, було вказано, що «відповідач при спільному їх поділі майна забрав холодильник, пральну машину, два телевізори, м’який куточок, палас, стільці м’які, стілець офісний, точильний станок, рубанок, дрель, болгарку, картину, крісла, мікрохвильову піч, електродуховку, стіл комп’ютериий, комп’ютер на загальну суму 13860 гри., а їй залишено інше майно на загальну суму 13500 гри., з виключенням вартості причепу, який був проданий відповідачем позивачці за 4500 грн. Дане знайшло своє підтвердження в судовому засіданні і доводиться актами опису майна від 17.09.2008 року та від 10.11.2009 року, також розписками відповідача від 23.10.2008 року(проведено розподіл майна і претензій не має) та від 03.11.2008 року (продаж причепа), показами самої позивачки, свідків ОСОБА_11. ОСОБА_12, ОСОБА_13 Тому суд вважає, що реальний поділ даного майна домашнього вжитку відбувся між сторонами відповідно ст. 69 ч.2 Сімейного кодексу України, то в цій частині зустрічного позову відповідача слід відмовити. Згідно резулятивної частини даного рішення не встановлено право власності на дане майно за позивачем, в рішенні встановлено факт добровільного реального поділу рухомого майна про яке в позові зазначає позивач. Таким чином суд вважає вже доведеними ті факти, які встановлені в рішенні суду від 16.11.2009 року, дане рішення не було оскаржено та набрало законної сили. На даний час згідно показів свідків, матеріалів наглядового провадження, прокуратури Корюківського району № 6-10 за зверненням ОСОБА_1, даних відмовного матеріалу за заявою ОСОБА_1 згідно постанови від 06.02.2010 року в порушенні кримінальної справи відмовлено, в постанові зазначено, що наявність речей, які зі слів ОСОБА_1 належать йому, Корюківським районним судом майно визнане спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1, розділене між ними згідно чинного законодавства , що також підтверджується розпискою ОСОБА_1 від 23.10.2008 року, в якій він претензій до поділу майна не має. Крім того згідно акту опису майна від 10.11.2009 року встановлено , що за місцем проживання позивачки наявне майно, яке залишилось, після поділу майна в добровільному порядку. Таким чином в рішенні суду встановлено , що розподіл відбувся, майно поділено в натурі, за місцем проживання відповідачки воно відсутнє станом на 10.11.2009 року згідно опису.

Відповідно до ч. З ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

За приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, у випадку, коли власник не може надати документи які підтверджують право власності у зв'язку з їх втратою або його права власності оспорюється відповідачем, у позові також має закладатися вимоги про визнання права власності.

Дана позовна вимога не заявлялась, тому суд розглянув справу в межах заявленого позову.

Таким чином, предмет позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.). З позицій процесуального права ці та інші обставини становлять предмет доказування. З врахуванням наведених доказів, які б давали підстави для задоволення позову в цій частині, суду не надано.

Вимога про стягнення з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача вартість вищевказаного майна, виходячи з вищевказаної залишкової вартості, яка була встановлена за рішенням Корюківського районного суду від 16.11.2009 року., також не підлягає задоволенню, оскільки суду не надано доказів, які б свідчили, що саме відповідачка неправомірно заволоділа даним майном відповідача, та порушила право власності на майно позивача, тому суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень статті, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювана. Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору" (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"). Суду не надано доказів на підтвердження факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру заподіяних відповідачем. Відповідно компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача. За обставин на які посилається позивач, з врахуванням показів свідків, суду не надано доказів які б доводили ті обставини на які посилається позивач. Згідно із ч. 1 ст. 60 ЩІК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Оскільки у спірних правовідносинах вини відповідача судом не встановлено, вимога про відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягає Таким чином в частині позову про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

В зв’язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 23, 387, 1167 ЦК України, 71 СК України, ст.ст. З, 10, 60, 81, 88, 208, 213-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного сущу Чернігівської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Корюківського районного суду Чернігівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення та шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: Висоцька Н.В.