Справа № 2-а-422/2009 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.06.2009 року Суддя Енергодарського міського суду Запорізької області Дьяченко С.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області, про зобов’язання вчинення дій по нарахуванню та виплаті надбавки до пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області (надалі – відповідач), в якому просить відновити пропущений строк для звернення до суду з 01.01.2006 р., визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області (надалі – УПФУ) щодо нездійснення перерахунку та невиплати надбавки до пенсії згідно до Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” (надалі – Закон), зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити надбавку до пенсії, згідно з вищезазначеним Законом за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вимоги мотивовані тим, що позивач має статус «Діти війни» та згідно з положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 р. органи Пенсійного фонду України зазначені виплати не здійснювали у 2006-2008 роках, в наслідок чого вона звернулася до суду за зихистом порушеного права.
В попередньому судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі. В травні 2009 р. звернулася до відповідача стосовно нарахування зазначених в позовній заяві сум недоплаченої їй, як дитині війні, щомісячної надбавки до пенсії. Однак отримала відмову і тому звернулася до суду.
Згідно наданих суду письмових заперечень представником відповідача, яка діє на підставі довіреності ОСОБА_1 , позовні вимоги не визнані. Зазначають, що ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визначено джерело фінансування соціальних виплат, а саме – за рахунок коштів державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного Фонду. П. 9 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 р. № 1261 передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають. Крім того вважає, що законодавством України до 01.01.2008 р. не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсій, передбачених ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, тобто відсутність законних підстав щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії. Також вважає, що позивач пропустила строк звернення з позовом до суду. Управління наполягає на відмові у задоволенні зазначеного адміністративного позову відповідно до ст. 100 КАС України.
Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується її паспортом (а.с. 6), має пенсійне посвідчення з відповідною відміткою в ньому (а.с. 8), у зв’язку з чим відноситься до категорії громадян, які мали право на отримання підвищення пенсії, яке передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
У ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла у 2006-2008 р.р., було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цім Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»).
В листопаді 2008 року та 07.05.2009 р. позивачка зверталася до відповідача стосовно нарахування недосплаченої щомісячної надбавки до пенсії, у зв’язку тим, що має статус дитини війни. Однак отримала письмову відповідь від 05.12.2009 р., в якій їй було відмовлено в нарахуванні та виплаті зазначених нею сум (а.с. 9-12).
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 110 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджені не були. Питання про конституційність зазначеної статті Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним судом не розглядалось.
Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Згідно з ч.1 ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік” від 31.12.2007 року прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність затверджений у наступному розмірі : з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня – 481грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений також ч. 3 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до якої для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток. Зазначена норма введена в дію Законом України від 15.03.2007 р. № 749-V, який набрав чинності після Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV, яким встановлені обмеження в ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р., № 1058-IV. Тому відповідно до принципу дії закону в часі застосуванню підлягає закон, який набрав чинності пізніше.
У ч. 3 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Згідно ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави. У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії) визнано такими, що не відповідають Конституції України ст. 111 та п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп\2008 року (справа про соціальні гарантії) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення щодо обмежень соціальних виплат Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік».
У відповідності до ст. 152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не можуть прийняті до уваги. Суд вважає необхідним зазначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги.
Ст. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у ст. 100 КАС України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач в своєму запереченні на позов наполягало на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог в частині нарахування щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 та 2007 роки.
В позовній заяві позивачка ставить вимогу стосовно відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006р. до 31.12.2008 р.
Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України, 2007, № 52, 27.07.2007р.
Позивачка звернулася з позовом до суду 12.05.2009 року, тобто не в межах встановленого ст. 99 КАС України річного строку, але суд бере до уваги похилий вік позивачки, її юридичну необізнаність, стан здоров’я і вважає за можливе поновити позивачці строк для звернення щодо захисту своїх прав та інтересів.
На підставі вищенаведеного суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги частково в частині зобов’язання відповідача нарахувати позивачці щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни з 09 липня по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Однак питання про розмір такого роду виплат відноситься до компетенції Управління Пенсійного фонду.
Керуючись ст. 19,124,152 Конституції України, ст.9,11,60,69-70,86,99,122,158,160,163,186,254 КАС України; ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 61,69 Закону України «Про Конституційний Суд України» , рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп /2007р., суд –
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Енергодар Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі надбавки до пенсії згідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м.Енергодар Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.
Суддя:_________________