Справа № 2а-1057/09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Ковель 26 березня 2009 року
Ковельський міськрайонний суд під головуванням
судді Агеєвої Є.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Ковелі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області про стягнення встановленого дітям війни підвищення до пенсії,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області про стягнення встановленого дітям війни підвищення до пенсії.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він має правовий статус дитини війни, а тому, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на щомісячне підвищення до пенсії за віком, яку він отримує, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках це підвищення йому не виплачувалось, а у 2008 році та в січні 2009 року виплачувалась не в повному розмірі. Позивач вважає своє право на виплату зазначеного підвищення порушеним, просить поновити строк звернення до суду, визнати дії відповідача протиправними, стягнути з нього недоплачене у періоді з січня 2006 року по січень 2009 року підвищення в сумі 4022 грн. 30 коп. та зобов'язати відповідача надалі нараховувати підвищення у встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі.
Відповідач позов не визнав, заперечивши його тим, що він мав право проводити позивачу виплати лише в межах бюджетних асигнувань.
Вимоги позивача слід задовольнити частково.
Позивач має правовий статус дитини війни, встановлений Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року і отримує пенсію за віком, що визнано сторонами і підтверджується пенсійним посвідченням.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла у 2006-2007 роках та, починаючи з 22 травня 2008 року, діє зараз, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З довідки відповідача № 174 від 04 лютого 2009 року та його заперечення видно, що позивачу у 2006-2007 роках це підвищення не виплачувалось, а у 2008 році виплачувалось не в повному розмірі.
Згідно із п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року дію статті 6 відновлено у зв'язку з виключенням вказаного пункту, а ст.110 Закону викладено у новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки такий порядок не був визначений, а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності зазначеної вище ст.110 Закону, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно не виплачував позивачу підвищення до пенсії у 2006 році.
Згідно з п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» знову було зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст.111 цього Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року у справі №1-29/2007 згадані пункт 12 та стаття 111 були визнані такими, що не відповідають ОСОБА_2 України (є неконституційними), і втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення. Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була відновлена з 09 липня 2007 року, відповідач зобов'язаний був, починаючи з цієї дати і до 31 грудня 2007 року, нараховувати позивачу підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Нічого у такій ситуації не змінює та обставина, що в такому разі передбачених бюджетом коштів не вистачило б для фінансування виплат, - відповідач повинен був нараховувати підвищення у вказаному розмірі, виплати ж підвищення у повному розмірі могли бути проведені після збільшення бюджетних асигнувань або ж у наступних бюджетних періодах.
Відповідно до підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» був викладений у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року у справі №1-28/2008 згаданий пункт був визнаний таким, що не відповідає ОСОБА_2 України (є неконституційним), і втратив чинність з дня ухвалення вказаного рішення. Оскільки дія попередньої редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була відновлена з 22 травня 2008 року, відповідач зобов'язаний був, починаючи з цієї дати і до 31 грудня 2008 року, нараховувати позивачу підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Знову ж таки, нічого у такій ситуації не змінює та обставина, що в такому разі передбачених бюджетом коштів не вистачило б для фінансування виплат, - відповідач повинен був нараховувати підвищення у вказаному розмірі, виплати ж підвищення у повному розмірі могли бути проведені після збільшення бюджетних асигнувань або ж у наступних бюджетних періодах.
Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, на яку покликається відповідач як на підставу для виплати підвищення у меншому розмірі, у цьому випадку застосовуватись не могла, оскільки її юридична сила поступається закону.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року № 80-2 (з наступними змінами), управління Пенсійного фонду України в місті (районі) відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Згідно ч.2 ст.19 ОСОБА_2 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.
Таким чином, відповідач, не врахувавши зміни до законів, які відбулися у зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України рішень від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року, порушив право позивача на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у періодах з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, тобто діяв неправомірно.
У періодах з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року та з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року відповідач правомірно не виплачував позивачу підвищення у повному розмірі, оскільки н орми, які були підставою для таких виплат, відновили свою дію з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року – днів ухвалення Конституційним Судом України рішень.
Суд, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, вважає, що для відновлення останнього необхідно і достатньо зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок розміру підвищення до пенсії у періодах з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, визначивши це підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої у вказаних періодах, і виплатити позивачу різницю між перерахованою і отриманими нею сумами підвищення.
Для вказаної мети немає потреби покладати на відповідача обов'язок надалі нараховувати підвищення у встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі. Відповідач має діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України. Цей обов'язок покладений на відповідача ОСОБА_2 України і рішення суду для його підкріплення не потрібне.
Позивач не пропустив строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
У вказаній нормі поняття «суми пенсії» охоплює як саму пенсію, так і підвищення до неї, що видно, зокрема, з норм, передбачених ст.77 вказаного Закону.
Керуючись ст. 11, 71, 86, ч.2 ст.99, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.2 ст.19 ОСОБА_2 України, на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року, рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року у справі №1-29/2007 , рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року у справі №1-28/2008, суд
п о с т а н о в и в :
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області про стягнення встановленого дітям війни підвищення до пенсії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області в частині ненарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у періодах з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року .
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області провести ОСОБА_1 перерахунок розміру підвищення до пенсії, встановленого йому як дитині війни, у періодах з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, визначивши це підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка діяла у вказаних періодах, і виплатити ОСОБА_1 різницю між перерахованою і отриманими ним сумами підвищення.
В решті вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ковельський міськрайонний суд в такому порядку:
заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови;
апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ КОВЕЛЬСЬКОГО
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_3