ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року м. Київ К/800/26856/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

Головуючого суддіМалиніна В.В.,

суддів Ситникова О.Ф. Швеця В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, в якому просив визнати неправомірними та скасувати пункт 3 наказу начальника УМВС України в Кіровоградській області від 07.11.2014 року №1133 «Про надзвичайну подію за участю ОСОБА_5 та покарання винних» в частині оголошення йому суворої догани та зменшення грошової премії за листопад поточного року на 20% від суми, яка буде нарахована.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано пункт 3 наказу начальника УМВС України в Кіровоградській області від 07.11.2014 року № 1133 «Про надзвичайну подію за участю ОСОБА_5 та покарання винних» в частині оголошення ОСОБА_4, суворої догани та зменшення грошової премії за листопад поточного року на 20 % від суми, яка буде нарахована.

Вважаючи, що зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити.

Позивачу письмових запереченнях на дану касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України просить її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач з 23.11.1992 року перебуває на службі в органах внутрішніх справ України. 19.08.2014 року призначений на посаду начальника Кіровоградського MB УМВС України в області.

07.11.2014 року начальником УМВС України в Кіровоградській області видано наказ №1133 «Про надзвичайну подію за участю ОСОБА_5 та покарання винних», відповідно до п.3 якого, за неналежне ставлення до виконання посадових інструкцій, положень Настанови з організації роботи органу внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 16.06.1999 р. №495, п.1.2 наказу МВС від 26.03.2010 р. №90 «Про стан дисципліни й законності в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ та заходи щодо його покращення», статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, начальникові Кіровоградського MB УМВС в області полковнику міліції ОСОБА_4 оголошено сувору догану та грошову премію за листопад поточного року зменшено на 20% від суми, яка буде нарахована.

Вказаний наказ виданий на підставі висновків проведеного службового розслідування, де встановлено, що 04.11.2014 року, близько 17:50 год., ОСОБА_5 (помічник оперуповноваженого ВКР Кіровоградського MB УМВС України в області старшого прапорщика міліції ОСОБА_5), після закінчення робочого дня, з дозволу ОСОБА_4, на власному автомобілі попрямував додому. Близько 18:20 год. ОСОБА_5, перебуваючи поза службою, у цивільному одязі, керуючи власним автомобілем, наближаючись до пішохідного переходу, не вибрав безпечної швидкості руху автомобіля, не надав перевагу пішоходу ОСОБА_6 та здійснив на неї наїзд. Вказаній події сприяло недбале ставлення до виконання службових обов'язків з боку начальника Кіровоградського MB УМВС полковника міліції ОСОБА_4, який самоусунувся від виконання посадових інструкцій, положень Настанови з організації роботи органу внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 16.06.1999 р. №495, п.1, 2 наказу МВС від 26.03.2010 р. №90 щодо виконання вимог статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ у частині контролю за дисципліною в підпорядкованому підрозділі.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанції прийшли до висновків, з якими погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, що ОСОБА_5 підпорядковується начальнику сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку кримінальної міліції Кіровоградського MB капітану міліції ОСОБА_7 Прямим начальником підрозділів кримінальної міліції, в тому числі і відділу кримінального розшуку, який здійснює керівництво ними і контроль за їх діяльністю відповідно до положень Настанови з організації роботи органу ВС, затвердженої наказом МВС України від 15.06.1999 року № 495, та наказу МВС України від 26.03.2010року № 90, а також посадової інструкції, є виконуючий обов'язки заступника начальника міського відділу - начальник кримінальної міліції Кіровоградського MB майор міліції ОСОБА_8 Тому вина позивача у порушенні ОСОБА_5 правил дорожнього руху не встановлена. А з урахуванням характеризуючих даних про службову діяльність позивача, незначний термін перебування його на посаді начальника Кіровоградського MB УМВС в області, застосований до позивача вид дисциплінарного стягнення є занадто суровим.

Як правильно встановили суди, правовідносини між сторонами регулюються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» №3460-IV від 22.02.2006 року (далі - Статут, у редакції чинній на час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності).

Згідно преамбули статуту, він визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Статтею 2 Статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до статті 5 Статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ (стаття 12 Статуту).

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Статуту, у якій зазначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Як убачається з матеріалів справи, за результатами службового розслідування було встановлено недбале ставлення позивачем до виконання службових обов'язків, який самоусунувся від виконання посадових інструкцій, положень Настанови з організації роботи органу внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 16.06.1999 р. №495, п.1, 2 наказу МВС від 26.03.2010 р. №90 щодо виконання вимог статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ у частині контролю за дисципліною в підпорядкованому підрозділі.

Проте суд першої інстанцій, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ретельно та послідовно дослідивши зміст визначених позивачу порушень вимог вказаних актів в поєднанні із його функціональними обов'язками, правильно застосували норми матеріального права, задовольнивши адміністративний позов.

Будь-яких належних та допустимих доказів наявності вини, якій передує причинно-наслідковий зв'язок вчинених дій чи допущеної бездіяльності позивачем, в розрізі його функціональних обов'язків, щодо факту скоєння ДТП одного із працівників відповідного відділу міліції, матеріали справи не містять. Вказані обставини свідчать про безпідставність застосування до спірних правовідносин пункт 1.2 наказу МВС України від 26.03.2010 року №90 «Про стан дисципліни і законності в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ та заходи щодо його покращення».

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів і обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець