ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2016 року Справа № 904/9567/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Науменка І.М., Вечірка І.О.

секретар судового засідання Ковзиков ВЮ.

представники сторін:

від позивача: представник в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від відповідача: ОСОБА_1 - представник ( дов. від 04.01.2016 р. № 1 )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 р. у справі

за позовом публічного акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

м. Київ

до комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії

"Теплотранс" Дніпропетровської міської ради,

м. Дніпропетровськ

про стягнення 14 378 891,97 грн. заборгованості за спожитий природний газ, 2 485 320,88 грн. пені, 10 722 834,65 грн. інфляційних втрат, 556 191,83 грн. 3% річних

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду із позовом про стягнення з комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради заборгованості у сумі 28 143 239,33 грн. з яких: 14 378 891,97 грн. основний борг за природний газ спожитий в січні - квітні 2014 р. та жовтні - грудні 2014 р.; 2 485 320,88 грн. пеня за загальний період з 15.02.2014 р. по 23.06.2015 р.; 10 722 834,65 грн. інфляційні втрати за загальний період з лютого 2014 р. по травень 2015 р.; 556 191,83 грн. - 3% річних за загальний період з 15.02.2014 р. по 23.06.2015 р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 р. у справі № 904/9567/15 ( суддя Бондарєв Е. М. ) позов задоволено частково, стягнуто з комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна": основну заборгованість у сумі 14 378 891,97 грн., , 3 % річних у сумі 556 191,83 грн., інфляційні втрати у сумі 10 722 834,65 грн. грн., пеню у сумі 1 665 164,99 грн., судовий збір у сумі 182 700,00 грн. У решті позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, місцевий суд виходив з обставин підтвердження матеріалами справи порушення Відповідачем грошового зобов'язання зі сплати вартості отриманого природного газу. Встановлене також стало підставою для стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Також, дослідивши доводи сторін щодо зменшення розміру штрафних санкцій, ( Відповідач просив зменшити пеню на 50 % від нарахованої суми ), господарський суд зменшив їх розмір на 33 %, взявши до уваги інтереси обох сторін та поважність причин, обумовлених об’єктивними обставинами, що потягли за собою порушення зобов’язання з боку Відповідача.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 р. по справі № 904/9567/15 в частині зменшення розміру пені на 820 155,89 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з Комунального підприємства «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - 820 155,89 грн. пені в стягненні яких було відмовлено господарським судом Дніпропетровської області. В іншій частині рішення залишити без змін.

На обґрунтування апеляційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» послалося на те, що місцевий господарський суд неповно з‘ясував обставини, що мають значення для справи, а також визнав встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи. Судом взагалі не було з‘ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов‘язання, а також не було оцінено розмір таких збитків. Ненадання Позивачем доказів отримання збитків в результаті заборгованості Відповідача не означає відсутності або наявності таких збитків. Неналежна організація господарської діяльності Відповідача не може вважатися винятковою обставиною. Під час розгляду справи не було враховано інтереси Позивача, фінансовий стан якого є досить скрутним. Так, лише збитки Позивача за результатами господарської діяльності за перший квартал 2015 року склали 21 млрд. 904 млн. 139 тис. грн. Позивач також, посилається на те, що його господарська діяльність Позивача обтяжена довгостроковими податковими та кредитними зобов’язаннями. Крім того, Позивач зазначає, що відсутність вини Відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 ГК України і п. 3 ст. 83 ГПК України та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає до стягнення. Враховуючи тяжкий фінансовий стан Позивача, а також інфляційні процеси, що наразі відбуваються в державі, скаржник вважає за неможливе та недоцільне задовольняти клопотання Відповідача про зменшення неустойки. В підтвердження своїх доводів, Позивач додав до апеляційної скарги належним чином засвідчену копію витягу Окремої фінансової звітності Компанії за 2014 рік та 3 міс. 2015 року.

Відповідач у відзиві на позов просить апеляційний суд залишити апеляційну скаргу Позивача без задоволення та скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 р. по справі № 904/9567/15 та прийняти нове рішення, яким припинити провадження в частині стягнення 46 252,04 грн. основного боргу, відмовити в частині стягнення основного боргу 604 795,98 грн., відмовити в частині стягнення інфляційних 10 722 834,65 грн., зменшити суму судового збору пропорційно задоволених позовних вимог.

Відповідач посилаючись на ст. 101 ГПК України, вказує на те, що Позивач у позові зазначив, а суд погодився з тим, що сума основного боргу Підприємства перед Компанією станом на 23.06.2015 р. cкладає 14 378 891,97 грн. Однак, Відповідач протягом часу з 23.06.2015 р. по 01.11.2015 р. сплатив суму основного боргу у розмірі 604 795,98 грн. та з 02.11.2015 р. по 30.11.2015 р. сплатив суму основного боргу 46 252,04 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Отже, провадження у справі в частині стягнення суми боргу 46 252,04 грн. підлягає припиненню, оскільки оплата Підприємством була здійснена після звернення Компанією до суду та в процесі розгляду справи господарським судом, а у задоволенні вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 604 795,98 грн. повинно бути відмовлено, оскільки вказана сума була перерахована з 23.06.2015 р. по 01.11.2015 р., до порушення провадження у справі ( 02.11.2015 p. ), при цьому Позивач під час звернення до суду із позовом та визначення суми основного боргу не врахував зазначених часткових оплат. Також, Відповідач вважає необгрунтованим стягнення інфляційних у розмірі 10 722 834,65 грн. з тих підстав, що судом першої інстанції розрахунок інфляційних перевірений не був, а Позивачем до позову доданий розрахунок інфляційних в якому інфляційні витрати розраховані не на кожен місяць окремо, крім того на суму боргу інфляційні були нараховані подвійно.

Щодо зменшення розміру пені на 820 155,89 грн. ( 33 % ) Підприємство вважає рішення суду законним та обґрунтованим. В цій чатині суд першої інстанції вірно застосував норми ч. 3 ст. 83 ГПК України, оскільки КП «ТПТЕ «Теплотранс» є комунальним підприємством, і у разі стягнення пені в повному обсязі - буде мати негативні наслідки для споживачів теплової енергії, більшість з яких складає населення.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_2 у складі колегії суддів: Науменко І.М., Євстигнеєв О.С.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.01.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 26.01.2016 р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 р. розгляд апеляційної скарги відкладено до 18.02.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату суду № 15/16 від 17.02.2016 р. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі, у зв’язку з перебуванням у відпустці судді Євстигнеєва О.С.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ), суддів Науменко І.М., Вечірко І.О.

У судовому засіданні 18.02.2016 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов’язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов’язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи – 24.01.2014 р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" ( Продавець ) та комунальним підприємством "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради ( Покупець ) укладено Договір № 983/14-КП-4/ПТ купівлі-продажу природного газу ( далі – договір ) відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору.

За п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (далі - споживачам покупця).

П. 2.1. передбачено, що Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. газ обсягом до 5 498 тис. куб. м. (п'ять мільйонів чотириста дев'яносто вісім тисяч куб.м.), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м.): I квартал - 3 223: січень - 1 230; лютий - 1 076; березень - 917; II квартал - 133: квітень - 133; III квартал - 0; IV квартал - 2 142: жовтень - 198; листопад - 832; грудень - 1 112.

Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу ( п. 3.3. договору ).

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами ( п. 3.4. договору ).

Відповідно до п. 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.

П. 5.2. договору ( в редакції додаткових угод № 1 від 29.04.2014 р., № 2 від 16.05.2014 р.; № 3 від 10.09.2014 р.; № 4 від 11.11.2014 р.; № 5 від 12.12.2014 р. ) сторонами узгоджено, що ціна за 1 000 куб. м. газу становить: з 01.01.2014 р. - 3 113,00 грн., з 01.04.2014 р. - 4 020,00 грн., з 01.05.2014 р. - 4 724,00 грн., з 01.09.2014 р. - 4 874,00 грн., з 01.11.2014 р. - 5 100,00 грн., з 01.12.2014 р. - 5 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2 %; податок на додану вартість за ставкою – 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами: з 01.01. та з 01.04.2014 р. - 265,10 грн., крім того ПДВ – 20 % - 53,02 грн., всього з ПДВ - 318,12 грн. ( з урахуванням додаткової угоди № 1 від 29.04.2014 р.); з 01.05.2014 р., з 01.09.2014 р., з 01.11.2014 р., з 01.12.2014 р. - 325,60 грн., крім того ПДВ – 20 % - 65,12 грн., всього з ПДВ - 390,72 грн. ( з урахуванням додаткових угод № 2 від 16.05.2014 р., № 3 від 10.09.2014 р., № 4 від 11.11.2014 р., № 5 від 12.12.2014 р. ).

При цьому до сплати за 1 000 куб. м. природного газу передбачено: з 01.01.2014 р. - 3 440,36 грн., крім того ПДВ - 20% - 688,07 грн., всього з ПДВ - 4 128,43 грн.; з 01.04.2014 р. - 4 365,50 грн., крім того ПДВ - 20% -873,10 грн., всього з ПДВ - 5 238,60 грн. ( з урахуванням додаткової угоди № 1 від 29.04.2014 р.); з 01.05.2014 року - 5 144,08 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 028,82 грн., всього з ПДВ - 6 172,90 грн. ( з урахуванням додаткової угоди № 2 від 16.05.2014 р.); з 01.09.2014 р. - 5 297,08 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 059,42 грн., всього з ПДВ - 6 356,50 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 3 від 10.09.2014 р.); з 01.11.2014 р. - 5 527,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 105,52грн., всього з ПДВ - 6 633,12грн. (з урахуванням додаткової угоди № 4 від 11.11.2014 р. ); з 01.12.2014 р. - 6 343,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 268,72 грн., всього з ПДВ - 7 612,32 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 5 від 12.12.2014 р. ).

Згідно з п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення ( розділ 11 договору ).

Відповідно до умов договору за актами прийому-передачі газу протягом з січня - грудень 2014 року позивач здійснив на користь відповідача подачу та безперервне транспортування природного газу на загальну суму 19 553 948,10 грн., а саме за актами приймання-передачі природного газу:

- від 31.01.2014 року за січень 2014 року - 1 762,065 куб. м. на суму 7 274 565,53 грн. з ПДВ зі строком оплати до 15.02.2014 року;

- від 28.02.2014 року за лютий 2014 року - 1 393,479 тис. куб. м. на суму 5 752 883,30 грн. зі строком оплати до 15.03.2014 року;

- від 31.03.2014 року за березень 2014 року - 404,999 куб. м. на суму 1 672 010,82 грн. з ПДВ зі строком оплати до 15.04.2014 року;

- від 30.04.2014 року за квітень 2014 року - 38,202 тис. куб. м. на суму 200 125,00 грн. з ПДВ зі строком оплати до 15.05.2014 року;

- від 31.10.2014 року за жовтень 2014 року - 41,229 тис. куб. м. на суму 262 071,97 грн. з ПДВ зі строком оплати до 15.11.2014 року;

- від 30.11.2014 року за листопад 2014 року - 174,381 тис. куб. м. на суму 1 156 690,09 грн. з ПДВ зі строком оплати до 15.12.2014 року

- від 31.12.2014 року за грудень 2014 року - 425,048 тис. куб. м. на суму 3 235 601,39 грн. з ПДВ зі строком оплати до 15.01.2015 року (а.с. 27-33 том 1).

Станом на 23.06.2015 р., за спожитий газ у січні 2014 року Відповідач розрахувався частково, сплативши 5 175 056,13 грн.

Внаслідок неналежного виконання Відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу, Позивачем заявлено до стягнення суму боргу за поставлений природний газ в розмірі 14 378 891,97 грн. (19 553 948,10 - 5 175 056,13 = 14 378 891,97 грн.) станом на 23.06.2015 р., що і є причиною виникнення спору.

З огляду на положення договору купівлі - продажу природного газу № 983/14-КП-4/ПТ від 24.01.2014 р., суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строк виконання Відповідачем грошових зобов'язань з оплати спожитого природного газу є таким, що настав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов’язання, доказів припинення відповідних зобов’язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Приймаючи до уваги несвоєчасне виконання Відповідачем своїх зобов"язань за Договором щодо оплати вартості отриманого газу, приписи ст.ст. 525, 526, 530, 536, 546, 549, 655, 692, 712 ЦК України та умови Договору, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Позивача щодо стягнення: 14 378 891,97 грн.

основного борг, 3% річних у сумі 556 191,83 грн., інфляційних втрат у сумі 10 722 834,65 грн.

Щодо доводів Відповідача про сплату за вказаним у позові Договором заборгованості у сумі 651 048,95 грн. за період з 23.06.2014 р. по 30.11.2015 р., господарський суд послався на те, що вказана сплата не спростовує наявність основного боргу за період з 15.02.2014 р. по 23.06.2015 р. у сумі 14 378 891,97 грн., а лише підтверджує бажання Відповідача на виконання обов'язку погашення боргу за Договором. Крім того, суд зазначив, що сплата Відповідачем суми за період з 23.06.2015 р. по 30.11.2015 р. може бути врахована у відносинах сторін при з'ясуванні боргу після 23.06.2015 р., а Позивачем не надано заяви про збільшення суми позовних вимог.

Проте, судова колегія не погоджується з таким висновком господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідачем під час розгляду спору в першій інстанції були надані платіжні доручення (а.с. – 66 – 183 ), згідно яких за період з 23.06.2015 р. по 01.11.2015 р., останнім було сплачено суму основного боргу у розмірі 604 795,98 грн. та з 02.11.2015 р. по 30.11.2015 р. сплачено суму основного боргу 46 252,04 грн.

Як зазначив представник Відповідача та не заперечував представник Позивача, вказана сума оплати, не була врахована Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач звернувся з позовною заявою до суду – 29.10.2015 р. Отже, сума в розмірі 604 795,98 грн., була сплачена Відповідачем до звернення Позивача до суду з позовом.

З наведеного вбачається, що на момент звернення позивача до суду з позовною заявою сума основного боргу за Договором купівлі-продажу природного газу № 983/14-КП-4/ПТ від 24.01.2014 р. становила 13 774 095,9 грн. ( 14 378 891,97 грн. - 604 795,98 грн. )

Під час судового провадження Відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 46 252,04 грн. в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором купівлі-продажу природного газу, що підтверджується платіжними дорученнями, наданими Відповідачем та не оспорюється Позивачем.

Як вбачається за матеріалів справи сума 46 252,04 грн. була сплачена Відповідачем під час судового провадження.

Відповідно до положень п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу за Договором купівлі-продажу природного газу № 983/14-КП-4/ПТ від 24.01.2014 р. в розмірі 46 252,04 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи викладене на час розгляду спору у суді заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором купівлі-продажу природного газу № 983/14-КП-4/ПТ від 24.01.2014 р. становить 13 727 843,8 грн. ( 13 774 095,9 грн. - 46 252,04 ).

В задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу в розмірі 604 795,98 грн. слід відмовити, оскільки вказана сума була погашена Відповідачем до звернення Позивача із позовною заяву до господарського суду.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора, відповідно до ст. 625 ЦК України зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Правильність розрахунку суми 3% річних у сумі 556 191,83 грн., не ставиться Відповідачем під сумнів, виконаний Позивачем вірно та перевірений судом, а отже підлягає стягненню.

Щодо інфляційних втрат у сумі 10 722 834,65 грн., задоволених судом першої інстанції у повному обсязі, і з яким не погоджується Відповідач.

Дослідивши розрахунок інфляційної складової, апеляційний господарський суд встановив, що Позивачем невірно визначена сума інфляційних витрат нарахованих за зобов’язаннями які винили у січні 2014 р. з урахуванням часткового погашення боргу, оскільки мало місце подвійне нарахування інфляції, що суперечить приписам чинного законодавства.

За наслідком перерахування апеляційним судом вказаної складової із застосуванням рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р, сума інфляційних витрат нарахованих за зобов’язаннями які винили у січні 2014 р. з урахуванням часткового погашення боргу склала – 3 114 778,6 грн., що на 140 736,9 грн. менше ніж стягнуто судом першої інстанції. Решта нарахувань інфляційних витрат за зобов’язаннями які винили у лютому, березні, квітні, жовтні, листопаді та грудні 2014 р. розраховані Позивачем відповідно до вказаних рекомендацій, а тому підлягають стягненню.

Отже, загальна сума інфляційних витрат, яка підлягає стягненню з Відповідача складає: 10 582 097,7 грн.

Згідно з ч . 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

П. 9.3. договору сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

За несвоєчасну оплату природного газу, Позивачем заявлена до стягнення пеня на суму 2 485 320,88 грн., яка нарахована за період з 15.02.2014 р. по 23.06.2015 р.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, Відповідачем було заявлене клопотання, в якому він просив, у разі задоволення позовних вимог, зменшити розмір пені, заявленої до стягнення на 50 %, у зв'язку із скрутним становищем на підприємстві Відповідача.

Щодо стягнення пені, то місцевий господарський суд на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України за власною ініціативою зменшив розмір пені на 33%, що у грошовому відношенні складає 1 665 164,99 грн. ( 2 485 320,88 грн. х 33% = 820 155,89 грн.).

Причиною апеляційного розгляду у даній справі є питання про наявність або відсутність підстав для зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з підприємства внаслідок прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманого природного газу.

Вирішуючи спір у частині стягнення з Відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманого природного газу, суд першої інстанцій виходив з наявності правових підстав для зменшення заявленої до стягнення неустойки на 33 %.

В якості таких правових підстав, суд врахував, що КП «ТПТЕ «Теплотранс» є комунальним підприємством, яке забезпечує послугами з теплопостачання, постачання теплової енергії споживачам здійснюється за встановленими тарифами, які не містять повного відшкодування через тривалі процедури затвердження та прийняття тарифів уповноваженими органами, внаслідок чого фактично підприємство змушене виконувати приписи щодо постачання теплової енергії споживачам за тарифами, а не за дійсною вартістю теплової енергії.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру неустойки (пені та штрафу), яка підлягає стягненню з підприємства внаслідок прострочення виконання зобов'язання із оплати отриманого природного газу, з огляду на таке.

Згідно з приписами ст. 549 ЦК України неустойкою ( штрафом, пенею ) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом ( ч. 2 ст. 551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення ( ч. 3 ст. 551 названого Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Ч. 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Отже, у вирішенні питання про зменшення неустойки судом першої інстанції було взято до уваги майновий стан сторін і оцінене співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, а також враховано інтереси обох сторін.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення в частині зменшення розміру пені прийнято місцевим господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи з правильним застосуванням норм матеріального права, а тому відсутні підстави для його скасування у вказаній частині.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд встановив, що провадження у справі в частині стягнення суми боргу 46 252,04 грн. підлягає припиненню, оскільки оплата Підприємством була здійснена після звернення Компанією до суду та в процесі розгляду справи господарським судом, а у задоволенні вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 604 795,98 грн. слід відмовити, оскільки вказана сума була перерахована з 23.06.2015 р. по 01.11.2015 р., до порушення провадження у справі ( 02.11.2015 p. ), при цьому суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував зазначених часткових оплат. Також, суд першої інстанції безпідставно стягнув інфляційні витрати у сумі 140 736,9 грн., оскільки мало місце подвійне нарахування інфляції, що суперечить приписам чинного законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає зміні у вказаних частинах.

Керуючись ст. ст. п. 11 ч. 1 ст. 80, 101-103, 105 ГПК України, суд, -

                                                  ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 р. у справі № 904/9567/15 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Провадження в частині стягнення 46 252,04 грн. основного боргу – припинити.

Стягнути з комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради (49089, м. Дніпропетровськ, вул. Макарова, буд. 32, ідентифікаційний код 32560611) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" ( 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720 ) - основну заборгованість у сумі 13 727 843,8 грн., пеню у сумі 1 665 164,99 грн., 3% річних у сумі 556 191,83 грн., інфляційні втрати у сумі 10 582 097,7 грн., судовий збір у сумі 172 235,62 грн., про що видати наказ.

У решті позову відмовити.

Виконання постанови щодо видачі наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 22.02.2016 року

Головуючий суддя                                                                                І.М. Кощеєв

Суддя                                                                                                    І.М. Науменко

Суддя І.О. Вечірко