Справа № 752/14052/15-ц

Провадження по справі № 2/752/1665/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2016 року м. Київ

Голосіївський районний суд м.Києва

в складі головуючого судді Сальникової Н.М.,

секретаря Захаревської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕСИС», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Голосіївського районного суду із позовною заявою про стягнення заробітної плати за договором підряду №2 від 24.02.2015 року, середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди за злісне ухилення від сплати заробітної плати і невиконання протягом тривалого часу умов договору, 3%річних за затримку виплати заробітної плати і інфляцію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 24.02.2015 року він працював в «ТЕСИС» за договором підряду та надавав конструкторські послуги, по закінченню дії договору роботодавець відмовився розрахуватися у повному обсязі. Директором ТОВ «ТЕСИС» було підписано акти приймання - передачі наданих послуг за договором, але не оплату здійснено не було. З викладених у цивільному позові обставин і підстав просив його задовольнити у повному обсязі (а.с.1-9 ).

Позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги, підтвердили обставини укладення договору підряду №2 від 24.02.2015 року та щодо власної обізнаності щодо його умов, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача не визнала позовні вимоги, категорично наполягаючи на наявності між сторонами виключно договірних відносин, відсутності будь-яких доказів в порушення умов, укладених договорів відповідачем, з викладених у письмових запереченнях обставин і підстав просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа заперечив проти заявлених позовних вимог, ствердив про наявність лише договірних відносин між ТОВ «ТЕСИС» і ОСОБА_1 з приводу конструкторських послуг і ніколи не був співробітником підприємства.

Суд, заслухавши пояснення позивача та відповідача, повно та всебічно з'ясував обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, розглянув надані ними докази, які мають юридичне значення, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до переконання, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.02.2015 року між TOB «ТЕСИС» і ОСОБА_1 був укладений Договір підряду №2 про надання конструкторських послуг з 25.02.2015 року по 24.06.2015 року, за умовами якого позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги, а замовник зобов'язувався оплачувати надані послуги.

Позивачем на момент укладення вказаних договорів жодних застережень щодо їх умов вказано не було.

З досліджених судом в судовому засіданні договору вбачається, що їх предметом є надання позивачем певних послуг. Сторонами вказаного договору є замовник в особі відповідача і виконавець в особі позивача.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно за ст.629 ЦК України договір є обов'язків для виконання сторонами.

Ст.901 ЦК України передбачено що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки жодного наказу про призначення позивача на певну посаду із записом до трудової книжки здійснено не було, останній не входив до штатного розпису працівників, йому не нараховувалась і не виплачувалась заробітна плата з відрахуванням до фонду державного соціального страхування, доводи позивача, з огляду на укладений між сторонами договір про надання послуги, щодо необхідності застосування до спірних правовідносин ст. 21 Кодексу законів про працю України є безпідставними.

Враховуючи, що вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, на них не розповсюджуються встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги та індексації, позовні вимоги позивача щодо виплати йому заробітної плати, середній заробіток за час вимушеного прогулу не можуть бути задоволені судом.

У відповідності до вимог ст.ст.10,11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зв'язку з тим, що спірні грошові кошти за своєю природою не є заробітною платою, з огляду на принцип диспозитивності, суд позбавлений можливості застосування норм Кодексу законів про працю України до вказаних правовідносин, а відтак в задоволенні позову в повному обсязі слід відмовити.

На підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, керуючись ст.ст. 3, 10, 59, 60, 88, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕСИС», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.М. Сальникова