КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.09.2011 № 12/095-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Буравльова С.І.
ОСОБА_1
при секретарі: Помаз І.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3
від відповідача: не з"явився
розглянувши апеляційну
скаргу ПП «Піраміда-Агро»
на рішення господарського суду Київської області
від 14.07.2011 року (дата підписання – 18.07.2011 року)
у справі № 12/095-11 (суддя – Дьоміна С.Ю.)
за позовом ПП «Піраміда-Агро»
до ТОВ «Агрофірма-Світанок»
про стягнення 249 276,63 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
У травні 2011 року ПП «Піраміда-Агро» звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ «Агрофірма-Світанок» про стягнення заборгованості у розмірі 249 276,63 грн., з яких 187 966,20 грн., основного боргу, 18 758,00 грн. пені, 12 101,93 грн. 3 % річних, 18 796,62 грн. штрафу та 11 653,88 грн. інфляційних нарахувань.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору товарного кредиту № 09/43 від 10.11.2009 року щодо оплати отриманого товару.
Рішенням господарського суду Київської області від 14.07.2011 року у справі № 12/095-11 (суддя –Дьоміна С.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма - Світанок” на користь Приватного підприємства “Піраміда –Агро” основний борг у сумі 187 966, 20 грн.; 14 527, 47 грн. пені; 3 % річних у розмірі 12 101, 93 грн.; 18 796, 62 грн. штрафу; суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 11 653, 88 грн.; 2 450, 47 грн. витрат на сплату державного мита; 232, 00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині у позові відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПП «Піраміда-Агро» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення 14 527, 47 грн. пені скасувати і прийняти нове, яким стягнути з відповідача 18 758,00 грн. пені.
Апеляційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального права судом першої інстанції. Зокрема, апелянт зазначає, що відмовляючи у стягненні 4 230,53 грн. пені, місцевий господарський суд послався на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, залишивши поза увагою положення п. 7.5 договору, згідно з яким сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання за даним договором здійснюється без обмеження строку, яке встановлене ч. 6 ст. 232 ГК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 року відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.09.2011 року.
Розпорядженням заст. голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/2/4 від 23.09.2011 року «Про зміну складу колегії суддів» були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у даній справі колегії суддів у складі: ОСОБА_4 - головуючий суддя (доповідач), судді Кропивна Л.В., Буравльов С.І.
У судове засідання 26.09.2011 року з’явилися лише представники позивача, представник відповідача в призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на апеляційну скаргу не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2009 року між приватним підприємством «Піраміда-Агро» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма-Світанок» (покупець) був укладений договір товарного кредиту № 09/43 (далі – договір), згідно з умовами якого позивач зобов’язувався поставити відповідачу насіння кукурудзи, а відповідач - прийняти поставлений товар і оплатити вчасно та в повному обсязі.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 302 966,20 грн., що підтверджується видатковими накладними №ПА-0000289 від 07.05.2010 року, №ПА-0000288 від 14.05.2010 року та довіреностями ААБ№627001 від 07.05.2010 року, ААБ№627002 від 14.05.2010 року.
Однак, згідно банківських виписок по рахунку позивача від 09.03.2010 року, 20.04.2010 року та від 23.04.2010 року, відповідач отриманий товар оплатив лише частково у розмірі 115 000,00 грн., у зв’язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 187 966,20 грн.
Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 187 966,20 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
За змістом ст. 174 ГК України договір є однією з підстав виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
За правилами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Укладений між сторонами договір № 09/43 від 10.11.2009 року за своєю правовою природою є договором поставки.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до п. 3.1 договору покупець сплачує постачальнику 37,96 % суми договору, що складає 115 000,00 грн. до 26.04.2010 року. Решту 62,04 %, що складає 187 966,20 грн. – до 30.09.2010 року.
Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 302 966,20 грн.
В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Разом з цим, докази сплати відповідачем 187 966,20 грн. вартості отриманого товару у матеріалах справі відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з ТОВ «Агрофірма-Світанок» 187 966,20 грн. заборгованості за отриманий товар.
Крім основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 12 101,93 грн. 10 % річних і 11 653,88 грн. інфляційних нарахувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.2.3 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату продукції відповідач сплачує позивачу суму богу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми (у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України).
Перерахувавши розмір 10 % річних та інфляційних нарахувань, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача за період з 01.10.2010 року до 24.05.2011 року підлягають стягненню 10 % річних у розмірі 12 101,93 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 11 653,88 грн., не виходячи за межі позовних вимог.
Також місцевим господарським судом задоволені позовні вимоги в частині стягнення 14 527, 47 грн. пені та 18 796,62 грн. штрафу на підставі п. 7.2 договору, згідно якого за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує постачальнику, зокрема, штраф у розмірі 10 % від суми неоплаченої поставки та пеню у розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на той період).
Проте, колегія суддів вважає помилковим висновок господарського суду першої інстанції про можливість одночасного застосування подвійної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України)
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
З наведеного слідує, що частини 2 та 3 даної статті на законодавчому рівні розглядають штраф та пеню як різновиди неустойки.
Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У свою чергу пеня, як різновид неустойки, характеризується наступними ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях; б) можливість встановлення за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.
Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.02.2011 року у справі № 15/100-10).
Зі змісту вищенаведеного п. 7.2 договору слідує, що стягнення спірних сум штрафу і пені є санкціями за прострочення грошового зобов'язання.
Таким чином, застосування штрафу, так само як і застосування пені, є правовим наслідком несвоєчасного виконання відповідачем взятого на себе зобов’язання з оплати отриманого товару, тобто подвійною відповідальністю одного виду за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення штрафу і пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, як передбачає п. 7.2 договору, оскільки це суперечить приписам ст. 61 Конституції України про те, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а також загальним засадам цивільного законодавства.
Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 15.10.2010 року.
Виходячи з того, що в силу ч. 3 ст. 549 ЦК України правовим наслідком неналежного виконання грошового зобов’язання є сплата саме пені, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення 18 758,00 грн. пені за період з 01.10.2010 року по 24.05.2011 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
В силу ч. 6 ст. 232 вказаного Кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зі змісту вказаної норми слідує, що право на нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання виникає у позивача від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідачем, і припиняється через шість місяців, якщо інший строк не встановлений законом або договором.
Разом з цим, як вбачається з п. 7.5 договору, сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов’язання за даним договором здійснюється без обмеження строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.
Перерахувавши розмір пені, враховуючи положення вищевказаного пункту договору, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 01.10.2010 року по 24.05.2011 року у розмірі 18 758,00 грн., за розрахунком позивача.
Враховуючи задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, колегія суддів вважає, що у позові в частині стягнення 18 796,62 грн. штрафу слід відмовити.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПП «Піраміда-Агро» підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 14.07.2011 року у справі № 12/095-11 в частині відмови у стягненні 4 230,53 грн. пені та в частині стягнення 18 796,62 грн. штрафу – скасуванню.
В силу ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 33, 34, 80, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ПП «Піраміда-Агро» задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Київської області від 14.07.2011 року у справі № 12/095-11 в частині відмови у стягненні 4 230,53 грн. пені та в частині стягнення 18 796,62 грн. штрафу скасувати.
Позовні вимоги в частині стягнення 4 230,53 грн. пені задовольнити.
В частині стягнення 18 796,62 грн. штрафу у позові відмовити.
3. В іншій частині рішення залишити без змін.
4. Здійснити новий розподіл судових витрат.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма - Світанок” на користь Приватного підприємства “Піраміда –Агро” 2 304,80 грн. державного мита, 218,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 51,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
6. Повернути Приватному підприємству “Піраміда –Агро” з Державного бюджету України надлишково сплачене державне мито у розмірі 1 174,25 грн. згідно платіжного доручення № 2146 від 18.08.2011 року та 21,15 грн. згідно платіжного доручення № 2147 від 18.08.2011 року.
7. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суд Київської області.
8. Матеріали справи № 12/095-11 скерувати до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Головуючий суддя Поляк О.І.
Судді Буравльов С.І.
ОСОБА_1