Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

м. Прилуки, вул. Котляревського, 62, 17500, "(04637) 3-42-02. (04637) 7-11-88"

Справа № 2-1449/2010

РІШЕННЯ

і м е н е м У к р а ї н и

21 серпня 2010 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Григор”єва Р.Г.,

при секретарі - Ткаченко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Прилуках справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Прилуцькому районі Чернігівської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

В С Т А Н О В И В :

02.08.2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Прилуцькому районі (далі – УПФУ в Прилуцькому районі) про визнання бездіяльності відповідача щодо невиплати йому щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 02.08.2007 по 31.12.2007 року, з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з січня по серпень 2010 року протиправною, а також просить зобов”язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виходячи із встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з урахуванням фактично здійснених виплат за вказаний період в сумі 5852 грн 10 коп, а також понесені судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що вона є дитиною війни та відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” їй щомісячно повинна підвищуватися пенсія на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Всупереч того, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені частиною 2 статті 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами, розмір пенсії щомісячно протиправно не підвищувався на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Також позивачка просить визнати бездіяльність відповідача протиправною, оскільки останній, як орган владних повноважень, не здійснив виплату належної позивачу допомоги за період з 02.08.2007 по 31.12.2007 року, з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з січня по серпень 2010 року, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та гарантованої Конституцією України, чим грубо порушив її права.

Позивач до суду не з”явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, і надіслав на адресу суду заяву про підтримання своїх позовних вимог, а також прохання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача до суду не з”явився, сповіщений належним чином, подав письмові заперечення на позов, в яких позовні вимоги не визнає, просить в їх задоволенні відмовити, а також просить розглянути справу без участі представника відповідача. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Відповідач зазначив, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Крім того, частиною 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. З цього відповідач робить висновок, що зазначений мінімальний розмір пенсії за віком для перерахунків чи підвищення пенсій не застосовується.

Суд визнав можливим розглядати справу у відсутності позивача та представника відповідача, які не з’явилися в судове засідання, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з”ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об”єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач ОСОБА_1, народилася 19.06.1939 року (а.с.4). Відповідно, вона є дитиною війни в розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що не заперечується і відповідачем по справі.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з неналежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, редакція якої діяла до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з неналежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Суд не бере до уваги положення частини 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацем 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячного підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком, як це встановлено в статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Реалізація особою права, що пов”язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов”язань судом не приймається до уваги.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням статті 111 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, було визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є не конституційними), такі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням статті 111 цього закону.

Пунктом 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.07 року № 107 текст статті 6 закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в такій редакції (набрала чинності з 01 січня 2008 року): “Дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.

Рішенням Конституційного Суду України “У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ( справа щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України») від 22.05.08 року № 10-рп2008 положення пункту 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.07 року № 107 визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Крім того, Законами України «Про Державний бюджет на 2009 та 2010 роки» не передбачено ніяких обмежень у застосуванні ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, суд вважає, що невиплачена позивачу щомісячна державна соціальна допомога, як дитині війни підлягає стягненню, враховуючи те, що право на отримання щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не залежить від розміру доходів одержувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер, тому підлягають задоволенню вимоги позивача щодо виплати недоплаченої пенсії як дитині війни з часу звернення позивача до суду, в межах трирічного строку звернення до суду з позовом, тобто з 02.08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з січня по серпень 2010 року. Разом з тим, необхідно відмовити в стягненні визначеної позивачем суми 5852 грн 10 коп, оскільки розміри та порядок обчислення щомісячної допомоги дітям війни проводить виключно відповідне територіальне пенсійне управління.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача по справі на користь ОСОБА_1 судові витрати пов»язані з інформаційним розглядом справи в розмірі 37 грн, а також державне мито в розмірі 8 грн 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Прилуцькому районі Чернігівської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Прилуцькому районі Чернігівської області з невиплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 02.08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з січня по серпень 2010 року.

Зобов”язати Управління Пенсійного фонду України в Прилуцькому районі Чернігівської області провести нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням фактично здійснених виплат, за період з 02.08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з січня по серпень 2010 року.

Врешті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Прилуцькому районі Чернігівської області на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати: 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 8 грн 50 коп судового збору, а всього 45 (сорок п”ять) грн 50 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Р.Г.Григор”єв