АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/130/16Головуючий по 1 інстанції

Категорія : Колода Л. Д.

Доповідач в апеляційній інстанції

Трюхан Г. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоТрюхана Г. М.

суддівМіщенка С. В. , Сіренка Ю. В.

при секретаріКолеснику Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 14 серпня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

В квітні 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з вказаним позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, посилаючись на те, що 18 квітня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_8. В.В. було укладено кредитний договір, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 54 457,67 доларів США, на умовах сплати 15 % річних, строком до 18 квітня 2028 року.

Крім того зазначав, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 18 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідачами було укладено договір іпотеки, відповідно до положень якого ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8А, передали банку в іпотеку належну їм квартиру АДРЕСА_1

Посилаючись на те, що боржник не виконує умови кредитного договору щодо внесення щомісячних платежів, внаслідок чого виникла заборгованість, позивач просив у рахунок погашення боргу ОСОБА_6 перед ПАТ КБ «ПриватБанк.» за кредитним договором від 18 квітня 2008 року у розмірі 155 508,48 доларів США, звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та виселити відповідачів із вказаного житлового приміщення.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 29 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 серпня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року касаційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Рішення апеляційного суду Черкаської області від 29 жовтня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з слідуючих підстав.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак рішення суду вказаним вимогам закону не відповідає, тому не може залишатися без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», районний суд виходив із того, що позивачем було пропущено строк позовну давності без поважних причин.

Проте, колегія суддів не може погодитись з даним висновком суду.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,_ встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що 18 квітня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 54 457,67 доларів США, на умовах сплати 15 % річних, строком до 18 квітня 2028 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаними кредитним договором 18 квітня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», і відповідачами було укладено договір іпотеки, відповідно до положень якого ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 передали банку в іпотеку належну їм квартиру Ш 14 по бульв. Шевченка, 289 у м. Черкасах.

Згідно заяви відповідача ОСОБА_6 від 22 липня 2008 року кредитний договір № CSIPG40000004918 від 18 квітня 2008 року переведено з валюти гривня в валюту долар США та укладено додаткову угоду до кредитного договору. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку складає 54 457,67 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.27-33).

Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 26 квітня 2012 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитною угодою від 18.04.2008 року на загальну суму 55929,94 доларів США (а.с.107-108).

У зв'язку з порушенням відповідачкою умов кредитного договору станом на 04 квітня 2014 року виникла заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 155 508,48 доларів США.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В ст. 257 ЦК України визначено загальну тривалість позовної давності у три роки.

Згідно з ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цього права.

З матеріалів справи вбачається, що за захистом порушеного права ПАТ КБ «Приватбанк» звертався у 2012 році до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором № CSIPG40000004918 від 18 квітня 2008 року, в межах строків позовної давності, а отже відповідно до ч.2ст. 264 ЦК України позовна давність переривалась.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку мав позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку стосовно пропуску строку позовної давності позивачем, оскільки не врахував, що перебіг позовної давності переривається на підставі вище викладеної норми ст.. 264 ЦК України і настає у тому випадку, коли за наслідками пред'явлення позову судом було відкрите провадження у справі.

Разом з тим вирішуючи спір по суті колегія суддів констатує наступе.

Згідно ст.12 ЗУ "Про іпотеку" право звернення стягнення на предмет іпотеки до строку погашення кредиту у випадках порушення зобов'язань за кредитним договором, виникає у іпотекодержателя в момент настання терміну виконання зобов'язання по кредитному договору.

Ст.7 ЗУ "Про іпотеку" передбачає, що за рахунок предмету іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цих вимог, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов Іпотечного договору.

Частинами 1 та 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п. 3.2 договору іпотеки, у випадку невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язання в цілому або в частині, а також у інших випадках передбачених цим Договором або Договором про іпотечний кредит або чинним законодавством, іпотекодержаель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в порядку, передбаченому цим Договором та чинним законодавством.

Пунктом 4.3 договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено одним із наступних способів: шляхом продажу від імені іпотекодержателя будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку».

За змістом ст.38 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свою вимогу щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі шляхом укладення договору купівлі-продажу. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 26 квітня 2012 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № CSIPG40000004918 від 18 квітня 2008 року: 53 666,76 доларів США - суму непогашеного кредиту; 1911,20 доларів США - несплачені відсотки; 309,26 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 42,72 доларів США - пеня за прострочення строків виконання зобов'язання, а всього 55 929,94 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11 березня 2009 року еквівалентно 430 660 грн. 54 коп.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

Державним виконавцем Центрального відділу ДВС Черкаського МУЮ відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-57, виданого 9 листопада 2012 року, про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 432 390 грн. 54 коп.

Проте, умови кредитного договору боржником не виконуються, внаслідок чого розмір заборгованості збільшується.

Пунктом 1.3.2 договором іпотеки передбачено оціночну вартість предмету іпотеки, що становить 338 350 грн. Дана сума є співмірною із розміром встановленої заборгованості боржника, що на даний час становить 1 803 898 грн. 38 коп. або 155 508,48 доларів США станом на 4.04.2014 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки відповідачами порушено умови кредитного договору, внаслідок чого виникла значна заборгованість, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають до задоволення.

Вирішуючи спір в частині виселення відповідачів із спірної квартири суд виходить із того, що відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно з ч. 1 ст. 40 вказаного Закону, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Частина третя статті 109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян.

За змістом ч.2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

В даному конкретному випадку, колегія суддів вважає, заявлений позов в частині виселення відповідачів, передчасним

З огляду на викладене, оскільки судом першої інстанції винесено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольняє, а рішення суду скасовує та ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та відмову в задоволенні позовних вимог в частині виселення відповідачів.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задоволити частково.

Заочне рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 14 серпня 2014 року у даній справі скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволити частково.

Звернути стягнення на квартиру загальною площею 62.30 м2, житловою площею 44,80 м2, яка розташована за адресою: Черкаська обл., м, Черкаси, бул. Шевченка, 289, кв. 14, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № CSIPG400000049I8 від 18.02.2008 року) Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем,. з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному .реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

В частині позовних вимог про виселення ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 -відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :