Справа № 345/3200/15-ц

Провадження № 22-ц/779/139/2016

Категорія 28

Головуючий у 1 інстанції Онушканич В.В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.,

секретаря Капущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Крокуси», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуцульське подвір’я», ОСОБА_3 про усунення недоліків будинку, збудованого за договором підряду, та стягнення надміру сплачених коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Калуського міськрайонного суду від 02 жовтня 2015 року про відмову у забезпеченні позову,-

в с т а н о в и л а :

В серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Приватного підприємства «Крокуси», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуцульське подвір’я», ОСОБА_3 про усунення недоліків будинку, збудованого за договором підряду, та стягнення надміру сплачених коштів. Просила стягнути з ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуцульське подвір’я» солідарно на її користь надміру сплачені кошти у сумі 594 420, 28 гривень, пеню за договором постачання у розмірі 6 636, 24 грн. Зобов’язати солідарно ПП «Крокуси» та ОСОБА_3 як підрядників за договором підряду на виконання шеф-монтажних робіт усунути недоліки, виявлені у виконаних роботах за цим договором, в належному їй будинку за адресою: с. Томашівці Калуського району Івано-Франківської області, зокрема: усунути в наземній частині фундаменту волосяні тріщини, раковини по тілу бетону та нерівності поверхні цоколя, усунути тріщини по тілу оциліндрованих колод, усунути деформації між колодами та в стиках, усунути виявлені грибні заболонні забарвлення на інтер’єрній дошці всередині приміщень.

У жовтня 2015 року позивач ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій посилалася на те, що відповідачі впродовж тривалого часу уникають будь-якого спілкування з позивачем, відмовляються усувати недоліки в будівництві, вартість яких за попередніми експертними даними становить 286 684, 90 грн., відмовляються повернути зайво сплачені позивачем грошові кошти в розмірі 600 000 грн., та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання майбутнього судового рішення. Просила накласти арешт у межах суми переплати позивача за договором постачання № 21/05/12, що становить 594 420, 28 грн., на грошові кошти, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Гуцульське подвір’я» та розміщені на банківських рахунках; накласти арешт у межах суми вартості усунення недоліків будівництва в розмірі № 286 684, 90 гривень, на грошові кошти, що належать на праві власності приватному підприємству «Крокуси» та розміщені на банківських рахунках; накласти арешт у межах суми переплати позивача за договором постачання № 21/05/15, що становить 594 420, 28 гривень на грошові кошти, що належать на праві власності ОСОБА_3 та розміщені на банківських рахунках.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 02 жовтня 2015 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у цій справі.

Не погодившись з даною ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм процесуального права.

На думку апелянта, позивачем вказано який саме захід забезпечення позову необхідно застосувати у цій справі, надано всі необхідні відомості для вжиття такого заходу, повністю та обґрунтовано вказано підстави його застосування. Суд в ухвалі про відмову у забезпечення позову надав оцінку доказам, наданим позивачем, вийшов за межі своїх повноважень. Судом не враховано, що утруднення або, навіть, неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позову може бути зумовлено сукупністю таких факторів: недобросовісним виконанням робіт відповідачами за договором підряду і договором постачання, униканням відповідачами будь-яких контактів з позивачем стосовно виконаних робіт, можливістю відповідачів вжити заходів щодо утруднення виконання рішення суду, неможливістю іншим чином забезпечити виконання рішення суду. Суд не спростував твердження експерта про наявність багатьох недоліків у збудованому будинку, які видно неозброєним оком, про що також свідчать фотографії будинку, не дав оцінки висновку спеціаліста, що вартість усунення недоліків будівництва становить близько 300 000 грн., і ці недоліки не усуваються відповідачами впродовж тривалого часу. Також суд не надав оцінки тому факту, що відповідачі вже впродовж тривалого часу добровільно не усувають недоліки будівництва, а також те, що відповідачі ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Гуцульське подвір’я» отримали всупереч умовам договору суму на 594 420, 28 грн. більше, ніж обумовлювали сторони в договорі, і при цьому збудований будинок перебуває в аварійному стані.

Просила ухвалу суду скасувати, та прийняти нову ухвалу, якою заяву позивача про забезпечення позову задовольнити.

У судове засідання особи, які беруть участь у справі не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Вважаючи, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, тому колегія суддів розглянула справу за їх відсутності.

Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 151, п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України, дійшов висновку, що позивачем не подано суду достатніх доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову та що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підстави, види забезпечення позову, а також порядок розгляду заяви про забезпечення позову та виконання ухвали про забезпечення позову передбачений ст.ст. 151 - 153 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

У частинах 2 та 3 статті 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Крім того, ч. 3 ст. 152 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Практика застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз’яснена у Постанові Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р., відповідно до якої забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У п. 4 зазначеної постанови вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має братии до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулася з позовом до відповідачів, зазначивши, що між нею та Приватним підприємством «Крокуси» в особі директора ОСОБА_3 укладено договір на виконання шеф-монтажних робіт, умови якого підрядником порушено, оскільки роботи по будівництву будинку виконані неякісно. Також між нею та ТОВ «Гуцульське подвір’я» в особі директора ОСОБА_3 укладено договір постачання, але відповідачі за цим договором отримали від неї всупереч умов договору суму на 594 420, 28 грн. більше, ніж обумовлювали сторони в договорі.

Застосувавши положення п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006р., суд правильно урахував докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог в тих межах, які необхідні для вирішення питання про забезпечення позову, щоб пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Встановивши відсутність розрахункових документів у матеріалах справи, суд вірно дійшов висновку, що заявлена вимога про накладення арешту на грошові кошти ТзОВ «Гуцульське подвір’я» та ОСОБА_3 є передчасною.

Доводи апелянта про те, що суд вийшов за межі своїх повноважень, надавши оцінку доказам по справі під час розгляду заяви про забезпечення позову, не заслуговують на увагу, оскільки судом враховані лише ті докази, які необхідні для вирішення питання про забезпечення позову.

Виходячи із предмету спору між позивачем, з однієї сторони, та ПП «Крокуси» і ОСОБА_3 - з другої, суд вірно зазначив, що позивач до відповідачів звернулася з вимогою немайнового характеру про усунення недоліків у будівництві, тому підстави для накладення арешту на грошові кошти, наявні на рахунках відповідачів відсутні. У даному випадку обраний вид заходу забезпечення позову не є співмірним заявленим вимогам.

Доводи апелянта про те, що судом не спростовано твердження експерта про наявність багатьох недоліків у збудованому будинку, які видно неозброєним оком, про що також свідчать фотографії будинку, не надано оцінки висновку спеціаліста, що вартість усунення недоліків будівництва становить близько 300 000 грн., і ці недоліки не усуваються відповідачами впродовж тривалого часу не заслуговують на увагу, оскільки це не усуває не співмірності між змістом заявлених позовних вимог та заходів забезпечення позову.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись до суду повторно із заявою про забезпечення позову у тому числі, обравши інший спосіб, наприклад, накладення арешту на майно відповідачів в межах заявленої ціни позову.

Таким чином, вивчивши матеріали справи в їх сукупності та проаналізувавши відповідні норми процесуального права, а також врахувавши зміст позовних вимог, суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку, що позивачем необґрунтовано та не наведено достатніх обставин та підстав для накладення арешту на майно відповідачів, необхідності вжиття судом саме такого заходу, та наявності підстав вважати, що невжиття цього заходу забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на законність і обґрунтованість постановленої ухвали не впливають.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена судом з додержанням вимог процесуального закону, а тому підстави для її скасування відсутні. При цьому, слід зазначити, що позивач не позбавлений права повторного звернення до суду з заявою про забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ст. 312 ЦПК України, підставами для відхилення скарги на ухвалу суду першої інстанції і залишення ухвали без змін є постановлення судом першої інстанції ухвали з додержанням вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Калуського міськрайонного суду від 02 жовтня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: І.О. Максюта

ОСОБА_4

ОСОБА_5