КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2011                                                                                           № 40/542

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Нєсвєтову Н.М.

суддів:           Кондес Л.О.

          ОСОБА_1

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 –представник за довіреністю ,

від відповідача : ОСОБА_3 –представник за довіреністю ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ „Укртелемонт Груп”

на рішення           Господарського суду міста Києва від 21.12.2010р.

у справі № 40/542 (суддя – Пукшин Л.Г.)

за позовом ТОВ „Меркс Груп”

до ТОВ „Укртелемонт Груп”

про стягнення 74 780,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010р. до Господарського суду м .Києва звернулося з позовом ТОВ „Меркс Груп” до ТОВ „Укртелемонт Груп” про стягнення 74 780,39 грн., з яких сума заборгованості по оплаті за суборенду приміщень складає 55 415,80 грн., сума заборгованості по оплаті за компенсацію комунальних послуг та Додаткової плати за суборенду за червень 2009 р. становить - 2 739,85 грн., сума штрафу за прострочення виконання зобов'язання у розмірі - 16 624,74 грн. та судові витрати.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2010 року у справі № 40/542 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва у справі №40/542 від 21.12.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В своїй апеляційній скарзі , відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2008 між ТОВ "Меркс Груп" (орендар, позивач) та ТОВ "Укртелеремонт Груп" (суборендар, відповідач) було укладено договір суборенди № 1/А-0446, відповідно до п.1.1, якого орендар надає, а суборендар приймає у платне строкове користування (в суборенду) приміщення № 1 загальною площею 549,76 кв.м., що знаходяться в будинку за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 10.

Відповідно до п.3.1.1 договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 15.12.08) термін користування приміщенням починається з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення та діє до 31.12.09р.

У відповідності до п.2.1 договору суборенди позивач передав відповідачу у користування зазначене приміщення, на підтвердження чого був складений акт приймання-передачі від 20.03.08р.

25.03.09р. сторони уклали угоду про зміну умов договору суборенди нежитлових приміщень № 1/А-0446 від 15.03.08, відповідно до умов якої суборендар зобов’язаний сплачувати плату за суборенду не пізніше строку, зазначеного у договорі суборенди, незалежно від факту одержання ним зазначених у договорі суборенди рахунків. При неотриманні суборендарем рахунків, плата за суборенду розраховується суборендарем самостійно у відповідності до п.8.2 даного договору та сплачується в термін визначений у п. 8.7.1.5 договору суборенди.

Відповідно до п. 8.7.1.5 договору суборенди. № 1/А-0446 від 15.03.08 починаючи з другого місяця, плата за суборенду за кожний наступний місяць перераховується суборендарем орендарю авансовим платежем не пізніше 10-го числа кожного календарного місяця, за який здійснюється оплата на підставі отриманого рахунку від орендаря.

Після закінчення кожного розрахункового періоду (місяця) сторони можуть складати акт приймання-передачі послуг для зручності ведення податкового та бухгалтерського обліку. При цьому сторони погоджуються з тим, що відсутність акту приймання-передачі послуг не означає, що послуги за договором не були надані, а факт надання послуг може підтверджуватись іншими документами, що передбачені законом та/або цим договором (п.8.7.1.6 договору).

Відповідно до умов угоди від 25.03.09 про зміну умов договору суборенди нежитлових приміщень № 1/А-0446 від 15.03.08 сторони погодились, що плата за комунальні послуги за квітень 2009 та наступні місяці сплачується суборендарем щомісяця, попередньою оплатою, не пізніше 25-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю.

Згідно з п.8.2 договору суборенди плата за суборенду приміщення складається з двох частин: базова плата за суборенду та додаткова плата за суборенду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про повне задоволення позову виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, позивач просив стягнути з відповідача суму грошового зобов’язання зі сплати за суборенду за червень 2009 року в сумі 27707,90 грн. та липень 2009 року в сумі 27707,90 грн., а також заборгованість з компенсації комунальних послуг та експлуатаційних витрат за червень 2009 року в сумі 2739,85 грн. за договором суборенди № 1/А-0446 від 15.03.08р.

В матеріалах справи наявні наступні виставлені позивачем рахунки:

- № 23783 від 26.05.09 суборенда за червень 2009 на суму 27797,90 грн.,

- № 24051 від 25.06.09 суборенда за липень 2009 на суму 27797,90 грн.,

- № 24052 від 25.06.09 компенсація витрат на комунальні та експлуатаційні послуги за червень 09 на суму 2739,85 грн.

Відповідач належним чином не виконав зобов’язання за договором суборенди № 1/А-0446 від 15.03.08 щодо сплати орендних платежів та компенсації орендарю витрат на комунальні та експлуатаційні послуги, оскільки умовами договору передбачено, що суборендар зобов’язаний сплачувати плату за суборенду не пізніше строку, зазначеному в даному договорі, незалежно від факту одержання ним рахунків орендаря. Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Відповідач стверджував про те, що договір суборенди № 1/А-0446 від 15.03.08 було розірвано з 05.07.09 у зв’язку з направленням відповідного повідомлення позивачу.

Вказані твердження відповідача колегія не бере до уваги виходячи з наступного.

В матеріалах справи знаходиться постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.07.10 у справі № 51/621 за позовом ТОВ "Укртелеремонт Груп" до ТОВ "Меркс Груп" про розірвання договору суборенди нежитлових приміщень від 15.03.08 № 1/А-0446, якою провадження у справі припинено.

Вказаною постановою встановлено, що договір суборенди нежитлових приміщень від 15.03.08 № 1/А-0446 припинив свою дію у зв’язку з закінченням строку, на який його було укладено – 31.12.09р.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивач належним чином виконав зобов’язання за договором суборенди нежитлових приміщень від 15.03.08 № 1/А-0446, а відповідач порушив договірні зобов’язання щодо своєчасності та повноти здійснення платежів за користування об’єктом суборенди, компенсації комунальних платежів та експлуатаційних витрат.

За вказаних обставин на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з плати за користування об’єктом суборенди в сумі 55 415,80 грн., заборгованість зі сплати за компенсацію комунальних платежів в сумі 27 39,85 грн. згідно договору суборенди від 15.03.08 № 1/А-0446.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 10.1.1 договору суборенди нежитлових приміщень від 15.03.08 № 1/А-0446 до суборендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов’язань –якщо період прострочення перевищує 10 календарних днів, то суборендар зобов’язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 30% від простроченої суми грошового зобов’язання.

Дослідивши розрахунок позивача суми штрафних санкцій (30% від простроченої суми грошового зобов’язання), колегія вважає, що розрахунок складений відповідно чинного законодавства, тому вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 16624,74 грн. підлягають задоволенню повністю.

Що стосується доводів апеляційної скарги , колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла до висновку про їх необґрунтованість.

Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду є обґрунтованим , законним та визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, застосував норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим не вбачає підстав для скасування або зміни рішення, тому залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2010р. у справі №40/542 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу ТОВ „Укртелемонт Груп” залишити без задоволення.

3.Матеріали справи №40/542 повернути до Господарського суду міста Києва.          

4. Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Нєсвєтова Н.М.

Судді                                                                                          Кондес Л.О.

                                                                                          ОСОБА_1

04.04.11 (відправлено)