КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.09.2011 № 16/095-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Буравльова С.І.
ОСОБА_1
при секретарі: Помаз І.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: ОСОБА_3
розглянувши апеляційну
скаргу ТОВ "ВВС-ЛТД»
на рішення господарського суду Київської області
від 09.08.2011 року (дата підписання – 15.08.2011 року)
у справі № 16/095-11 (суддя – Христенко О.О.)
за первісним позовом ПП «Тонус-М»
до ТОВ "ВВС-ЛТД»
про стягнення 839 605,41 грн.
за зустрічним позовом ТОВ "ВВС-ЛТД»
до ПП «Тонус-М»
про визнання договору купівлі-продажу недійсним
Суть рішення і апеляційної скарги:
У червні 2011 року ПП «Тонус-М» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «ВВС-ЛТД» про стягнення 839 605,41 грн., з яких 759 208,10 грн. основного боргу, 41 310,33 грн. пені, 31 600,00 грн. інфляційних та 7 486,98 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятого на себе зобов’язання щодо оплати отриманого товару за договором купівлі-продажу № 48 від 25.10.2010 року, укладеного між ПП "Тонус-М" та ТОВ "ВВС-ЛТД".
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ВВС-ЛТД» звернулося до господарського суду Київської області із зустрічною позовною заявою до ПП «Тонус-М» про визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу.
Рішенням господарського суду Київської області від 09.08.2011 року (дата підписання – 15.08.2011 року) у справі № 16/095-11 (суддя – Христенко О.О.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» на користь Приватного підприємства "Тонус-М" 759 208 грн. 10 коп. основного боргу, 36 068 грн. 06 коп. пені, 27 573 грн. 64 коп. інфляційних, 6 980 грн. 92 коп. 3% річних, а також 8 298 грн. 31 коп. державного мита та 233 грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «ВВС-ЛТД» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати повністю і прийняти нове, яким у первісному позові відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, а також порушенням норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції. Зокрема, апелянт зазначає, що додані позивачем до матеріалів справи видаткові накладні від імені відповідача було підписано особами, які не уповноважувалися останнім на їх підписання. Отже, позивачем не доведено факту поставки товару відповідачеві згідно умов договору та виникнення у відповідача обов’язку оплатити його.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.09.2011 року.
21.09.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечував проти доводів скаржника та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розпорядженням заст. голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/2/3 від 23.09.2011 року «Про зміну складу колегії суддів» були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у даній справі колегії суддів у складі: ОСОБА_4 - головуючий суддя (доповідач), судді Кропивна Л.В., Буравльов С.І.
26.09.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача було подане клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами, яке задоволене судом.
У судове засідання 26.09.2011 року з’явилися представники сторін.
У судовому засіданні 26.09.2011 року представником відповідача було подане клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване необхідністю проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами та складанням відповідного акту.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відхилення останнього з огляду на його необґрунтованість у зв’язку з неподанням відповідачем доказів наявності обставин, що потребують додаткової перевірки шляхом складання акту звірки (контророзрахунок заборгованості за договором чи інші докази оплати товару, ніж ті, що наявні в матеріалах справи) та запереченням відповідача проти позову з посиланням на недійсність договору.
Крім того, у судовому засіданні 26.09.2011 року представником відповідача було подане клопотання про витребування у ПП «Тонус-М» додаткових доказів для підтвердження повноважень представника останнього на підписання наявних в матеріалах справи видаткових накладних саме як невід’ємних частин договору, яке також відхилено колегією суддів з огляду на його безпідставність.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2010 року між ПП "Тонус-М" (продавець) та ТОВ "ВВС-ЛТД" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 48 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач продає, а відповідач купує лікарські засоби та засоби косметичної промисловості (далі –товар), в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід‘ємною частиною цього договору. Ціна за товар зазначається у гривнях.
Загальна ціна договору складається із сум, вказаних у видаткових накладних (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень покупця.
Відпуск товару здійснюється на підставі накладної, яка має відповідати замовленню (п. 2.7 договору). Датою поставки товару є дата підписання відповідачем накладної на товар (п. 2.8 договору).
Згідно п. 2.9 договору право власності на товар, а також всі ризики втрати та порчі товару переходять від продавця до покупця в момент поставки товару.
Згідно п. 5.1 договору відповідач здійснює оплату за товар не пізніше строків, вказаних у видаткових накладних, складених продавцем.
Так, згідно наявних у матеріалах справи видаткових накладних строк оплати становить 75 днів.
Оплата за товар здійснюється покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 5.2 договору).
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 859 208,10 грн., що підтверджується наявними видатковими накладними № РН-0000027 від 26.10.2010 р. на суму 125 620,80 грн., № РН-0000009 від 10.11.2010 р. на суму 44 850,00 грн., № РН-0000022 від 23.11.2010 р. на суму 112 550,40 грн., № РН-0000007 від 08.12.2010 р. на суму 94 790,40 грн., № РН-0000014 від 17.12.2010 р. на суму 89 700,00 грн., № РН-0000016. від 22.12.2010 р. на суму 290 784,00 грн., № РН-0000002 від 02.03.2011 р. на суму 100 912,50 грн., підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печаткою позивача і складським штампом відповідача, а також довіреностями № 15083 від 27.10.2010 р., № 15537 від 12.11.2010 р., № 15971 від 25.11.2010 р., № 16216 від 09.12.2010 р., № 16432 від 20.12.2010 р., № 16468 від 23.12.2010 р., № 428 від 04.03.2011 р., виданими відповідачем на ім’я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на отримання матеріальних цінностей від позивача за вказаними накладними.
Однак, за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково, а саме: платіжним дорученням № 1485 від 01.03.2011 року останній сплатив позивачу 100 000,00 грн. з призначенням платежу: «оплата за медтовари згідно накладної № 27 від 26.10.2010 року», у зв’язку з чим позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за вих. № 199 від 17.05.2011 року з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 759 208,10 грн., яка була отримана відповідачем 24.05.2011 року, проте, залишена без відповіді та виконання.
Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 759 208,10 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
За змістом ст. 174 ГК України договір є однією з підстав виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
За правилами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Укладений між сторонами договір № 48 від 25.10.2010 року за своєю правовою природою є договором поставки.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як уже зазначалося, згідно п. 5.1 договору відповідач здійснює оплату за товар не пізніше строків, вказаних у видаткових накладних, складених продавцем, - 75 днів.
В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем та отримання відповідачем товару на суму 859 208,10 грн., однак, докази його оплати останнім на суму 759 208,10 грн. в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 759 208,10 грн. заборгованості.
Також господарським судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача 36 068,06 грн. пені на підставі п. 7.1 договору, згідно якого за порушення строків оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
В силу ч. 6 ст. 232 вказаного Кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з матеріалів справи, видаткові накладні складені та датовані постачальником 26.10.2010 р., 10.11.2010 р., 23.11.2010 р., 08.12.2010 р., 17.12.2010 р., 22.12.2010 р. та 02.03.2011 р.
Разом з цим, товар за вказаними накладними був отриманий ТОВ «ВВС-ЛТД» 27.10.2010 р., 12.11.2010 р., 25.11.2010 р., 09.12.2010 р., 20.12.2010 р., 23.12.2010 р. та 04.03.2011 р. відповідно, що підтверджується датою видачі відповідачем наявних у матеріалах справи довіреностей на ім’я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на отримання медичних товарів від позивача, а також відміткою про отримання товару із зазначенням дати, проставленої представниками відповідача у правому нижньому куті вказаних накладних.
Враховуючи, що згідно п. 28 договору датою поставки є дата підписання покупцем видаткової накладної, у той час, як вказаними накладними передбачено строк оплати товару – 75 днів, колегія суддів дійшла висновку, що даний строк має відраховуватися саме від дати підписання відповідачем видаткових накладних, тобто від дати фактичного отримання товару, зазначеної останнім у видатковій накладній, однак, не від дати складання накладної постачальником.
Як слідує і змісту позовної заяви, початкова дата прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання визначена шляхом відрахування 75 днів з дати складання видаткових накладних позивачем, однак, не з дати їх підписання покупцем.
Перерахувавши розмір пені, заявленої до стягнення, по кожній з видаткових накладних, виходячи з дати підписання їх відповідачем та враховуючи при цьому оплату останнім згідно платіжного доручення № 1485 від 01.03.2011 року 100 000,00 грн. заборгованості за видатковою накладною № РН-0000027 від 26.10.2010 року, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 35 759,15 грн.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 31 600,00 грн. інфляційних втрат та 7 486,98 грн. 3% річних за період з 11.01.2011 р. по 20.06.2011 р.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перерахувавши розмір інфляційних втрат та 3 % річних, виходячи з дати підписання видаткових накладних відповідачем та враховуючи при цьому оплату відповідачем згідно платіжного доручення № 1485 від 01.03.2011 року 100 000,00 грн. заборгованості за видатковою накладною № РН-0000027 від 26.10.2010 року, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача підлягає стягненню 27 573,64 грн. інфляційних втрат та 6 890,08 грн. 3% річних.
Як вбачається зі змісту зустрічної позовної заяви, ТОВ «ВВС-ЛТД», звертаючись до господарського суду, просило визнати недійсним договір купівлі-продажу № 48 від 25.10.2010 року, укладений між ПП «Тонус-М» та ТОВ «ВВС-ЛТД», посилаючись на його невідповідність вимогам законодавства та недотриманням встановленої форми у момент його укладення сторонами.
Зокрема, позивач зазначає, що замовлення та видаткові накладні, які фактично є специфікаціями до договору, не було підписано уповноваженими представниками сторін, тобто не було укладено, а відтак і не було погоджено останніми істотні умови договору.
В силу ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З наявних матеріалів справи вбачається, що предмет договору узгоджений сторонами у п. 1.1 останнього, тоді як асортимент, кількість і ціна товару погоджувалася окремо на кожну партію у видаткових накладних, які підписані повноважними представниками сторін і є невід‘ємними частинами договору.
Частина 3 ст. 180 ГК України передбачає, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Посилання апелянта на недодержання сторонами встановленої форми правочину у момент його вчинення, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не уповноважувалися ним на підписання видаткових накладних, як невід’ємних частин договору, колегією суддів відхиляється з огляду на те, що за правилами господарського обороту, які склалися і поширені в Україні, допускається укладення рамкових договорів, які закріплюють лише основні юридичні та організаційні умови регулярної взаємодії між сторонами, при цьому, містять відсилку, що комерційні умови останнього, такі як асортимент, кількість та ціна товару, зазначатимуться у накладних (специфікаціях), яким сторони надають характеру невід’ємних частин договору.
Оскільки основним правовим результатом поставки товару є перехід права власності на нього від продавця до покупця, настання якого підтверджують наявні у справі видаткові накладні з відміткою про вчинення продавцем дій з передачі товару покупцю на виконання умов договору № 48 від 25.10.2010 року поряд із довіреностями останнього на його отримання, колегія суддів вважає, що між позивачем та відповідачем виникли зобов’язання з купівлі-продажу медичних товарів на загальну суму 859 208,10 грн., а відтак посилання ТОВ «ВВС-ЛТД» на недосягнення сторонами спірного договору згоди щодо предмету та ціни останнього, колегія суддів вважає безпідставними.
Крім того, виникнення між сторонами зобов’язань з купівлі продажу товару визнає і відповідач, який у доводах апеляційного оскарження зазначає про уповноваження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на отримання медичних товарів від позивача, а також частково оплативши отриманий згідно платіжного доручення № 1485 від 01.03.2011 року.
В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Разом з цим, докази недодержання в момент вчинення спірного правочину хоча б однією із сторін вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України в матеріалах справи відсутні та ТОВ «ВВС-ЛТД» не надані.
При цьому, колегія суддів зазначає, що за приписами п. 4 ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання сторонами у момент вчинення правочину встановленої форми правочину не є підставою недійсності останнього.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ «ВВС-ЛТД».
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «ВВС-ЛТД» підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду господарського суду Київської області від 09.08.2011 року у справі № 16/095-11 в частині стягнення 308,91 грн. пені та 90,84 грн. 3 % річних – скасуванню.
В силу ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги повкладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 33, 34, 80, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду господарського суду Київської області від 09.08.2011 року у справі № 16/095-11 в частині стягнення 308,91 грн. пені та 90,84 грн. 3 % річних скасувати.
У цій частині у первісному позові відмовити.
3. В іншій частині рішення залишити без змін.
4. Здійснити новий розподіл судових витрат.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» на користь Приватного підприємства "Тонус-М" 8 294,30 грн. державного мита, 233,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Стягнути з Приватного підприємства "Тонус-М" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» 2,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
7. видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Київської області.
8. Матеріали справи № 16/095-11 скерувати до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Головуючий суддя Поляк О.І.
Судді Буравльов С.І.
ОСОБА_1